Політична кар'єра Віктора Івановича Балоги — одна з найбільш суперечливих в історії незалежної України. Народжений у селі Завидове Мукачівського району Закарпатської області, він закінчив у 1984 році Львівський торговельно-економічний інститут за спеціальністю товарознавства. Після військової служби повернувся на батьківщину, де спочатку працював товарознавцем у системі споживчої кооперації Мукачева, а згодом став заступником голови Косинського СПО Берегівського районного споживчого товариства.
Поворотною точкою у житті Балоги став 1992 рік. У період розвалу СРСР, коли в суспільстві панували дефіцит, кримінальні розбірки та переділ влади, він очолив ТОВ «Рей-промінь» — невелику фірму, яка офіційно займалася торгівлею. Насправді через цю компанію відмивав свої мільйони відомий на Закарпатті кримінальний авторитет Михайло Токар, якого в народі називали Геша. Після розпаду Союзу Геша контролював у Західній Україні весь потік контрабандних товарів — від продовольства до автомобілів. Хоча він звик вести справи традиційними методами організованої злочинності, у якийсь момент зрозумів необхідність легалізації бізнесу. Для цього він почав залучати молодих та перспективних бізнесменів, які могли б реалізовувати контрабандну продукцію в рамках закону. Віктор Балога повністю підходив під ці критерії і опинився під крилом Геші.
«Рей-промінь» проіснувала п'ять років. У 1998 році на її місце прийшла ТОВ «Барва». До засновників цієї компанії, окрім Віктора Балоги, увійшли його рідні брати Іван та Павло, двоюрідний брат Василь Петьовка, його дружина Оксана Анатоліївна, а також Ілля Токар — брат Геші. Сам Михайло Токар, мабуть, побоявся афішувати свою фінансову участь у створенні фірми.
«Барва» займалася практично всім, що було можливо на Закарпатті: ринками нафтопродуктів, продовольства (включаючи лікеро-горілчану торгівлю та цигарки), лісами, медикаментами та сільськогосподарською продукцією. У цей період по закарпатській області почав їздити 600-й Мерседес — явище, схоже на серверне сяйво в Африці. За кермом цього автомобіля був Віктор Балога. Закарпатський кримінальний розгул набрав обертів і став відомим за межами країни. Європейські правоохоронці вважали, що в Україні зосереджено дві найбільші кримінальні та контрабандні точки в СНД — у Києві та Мукачевому. Третьою точкою була Москва.
Політичний злет почався у 1998 році, коли Токар і Балога вирішили вийти на велику політичну арену. Участь у виборах завершилася тим, що Віктор Іванович став мером Мукачева, а Токар пройшов до обласної ради. Незважаючи на посади, стосунки між ними будувалися за принципом господар-слуга, де господарем був бандит, а слугою — мер. За чутками, кримінальний авторитет часто виховував молодого протеже традиційними методами. У політику трохи раніше пройшов ще один протеже кримінального авторитету — Сергій Ратушняк, мер Ужгорода (1994–1998 та 2006–2010). За чутками, Балога та Ратушняк мають відношення до розстрілу Геші того ж 1998 року. Нібито погляди на ведення бізнесу у «партнерів» розійшлися, і вони вирішили проблему, усунувши свого лідера. Після цього інциденту їхні дороги розійдуться, вони стануть представниками ворожих кланів на Закарпатті.
Перший конфлікт буде пов'язаний із протистоянням Ратушняка-мера та партією СДПУ(о), яку Балога активно підтримував. Через це Віктор Іванович виставить опонента з України. Повернувшись із заслання, Ратушняк перейде дорогу конкуренту, не давши йому у 2004 році знову обійняти посаду голови Закарпатської ОДА, а у 2006 році повторно сяде в крісло мера Ужгорода, призначеного протеже Балоги. Імперія Геші не впала після його смерті, а перейшла до рук Балоги та Іллі Токаря. Останній досі входить до найближчого оточення політика і навіть претендував на крісло голови Закарпатської обласної ради, але не пройшов.
Цікавий факт: на похороні Геші був присутній Вахтанг Убірія (у кримінальному світі «Ваха») — близький друг та партнер Семена Могилевича, кримінального авторитету №1 у світі. Офіційно Ваха був заступником начальника центру транспортного обслуговування «Укрзалізниці». З чуток, сам Могилевич приїхати на похорон не зміг, а відправив Ваху. Це говорить про те, що Геша та одіозний кримінальний авторитет були друзями та партнерами, у тому числі й по фірмі «Барва», а отже, Віктор Балога теж має відношення до цієї особи.
Одну з головних ролей у політичному зльоті Балоги зіграло знайомство з Віктором Медведчуком та входження до СДПУ(о). Сталося це у 1997 році. Два київські бізнесмени Віктор Медведчук та Григорій Суркіс шукали для проходження до Верховної Ради партії соціал-демократів округу. Оскільки партію ніхто не знав, необхідно було підстрахуватися і забезпечити проходження мажоритаркою. Вибір припав на Закарпаття, яке не дуже високо котирувалося у столиці. Бізнесмени ризикнули і приїхали до Мукачева, де їх на 600-му Мерседесі зустрів Балога, запропонувавши допомогу і навіть водія у своєму обличчі. Так Закарпаття стало «вотчиною соціал-демократів», адже Віктор Іванович розгорнув активну агітаційну кампанію. З його впливом це більше схоже на примус, але головне — завдяки цьому регіону СДПУ(о) протиснулися до парламенту, набравши 4,01%.
Навіщо це потрібно було Балозі, який і так був у Бога, у сенсі кримінального авторитету Геші, за пазухою? Звісно, він дивився у майбутнє: чи мало ніби повівся «господар», а так у Віктора Івановича був «другий дах» в особі київських бізнесменів, які могли б потягатися із закарпатськими карними злочинцями. Так Балога отримує мерівське крісло, а через рік, у 1999-му, і губернаторське. Будучи керівником облдержадміністрації, Віктор Іванович на повну подякував тодішньому Президенту Леоніду Кучмі. На президентських виборах 1999 року Закарпаття висловило феноменальну підтримку Леоніду Даниловичу. Президент теж не залишається у боргу. Він ініціює виплати заборгованостей із зарплат, пенсій, соцдопомог бюджетникам через фірму «Барва». Вона починає постачати продуктові набори за завищеними цінами, путівки до напівзакинутих санаторіїв на зимові сезони та інші «благи». Спрацював принцип «Візьми, Боже, що нам не годиться». Насправді маємо — Данилич погашає заборгованості стражденним закарпатцям, а Балога кладе гроші на свої рахунки. Щоправда, як виявилося потім, гроші у місцевій скарбниці були. Київ переклав їх напередодні виборів, тільки ось дісталися вони не мешканцям, а осіли на рахунках «Балогівського» ТОВ. Про цю схему розповів у 2005 році депутат фракції Народної партії Михайло Сятиня. Але прокуратура не зацікавилася історією, адже термін давності вже минув, а «люби друзі», які прийшли до влади, займалися своїми справами.
Зв'язок із СДПУ(о) та Медведчуком розірвався у 2001 році після конфлікту Віктора Балоги з Іваном Різаком, впливовим членом партії. Пізніше колись колишні однопартійці обмінюватимуться неприємними висловлюваннями на адресу один одного. Наприклад, Віктор Медведчук скаже: «Не дай Боже, щоб таке убожество, як Балога коментувало мої дії чи ідеї. Балога — це унікальне явище, тисяча іпостасей, яке чудово характеризує одкровення його колишнього патрона і подільника Ющенка, що колись вилилося у фразу: «Балога — це я».
У квітні 2002 року безпартійний Балога стає народним депутатом України. У парламенті вступає до опозиційної фракції «Наша Україна». Протягом трьох років працює у комітеті з питань економічної політики, власності та інвестицій.
Після перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах у лютому 2005 року Балога повертається до Закарпаття губернатором, але вже «помаранчевим». За півроку Віктор Іванович переїжджає до Києва, щоб змінити губернаторське крісло на зручне міністерське. Він очолює Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в уряді Юрія Єханурова. Через рік перепризначається Верховною Радою України знову ж таки головою МНС, але вже в уряді Віктора Януковича. А ще за місяць із невеликим Ющенком призначає Балогу на посаду керівника Секретаріату Президента. Відбувається це під час святкування 60-річчя рідного брата Віктора Андрійовича — Петра.
З Ющенком Віктор Балога познайомився ще під час перебування Віктора Андрійовича головою Нацбанку. Представив їх один одному Валерій Пустовойтенко. За чутками, Віктор Іванович залишив лави СДПУ(о) і Медведчука через дружбу з Ющенком. Пік дружби політиків припадає на 1999–2001 роки, коли Балога обіймав посаду губернатора Закарпатської області, а Ющенко був прем'єр-міністром. Відпочивати від державних справ Віктор Андрійович любив на Західній Україні, а точніше у Морозівському лісництві Мукачівського держлісгоспу, що входить до зони відпочинку санаторію «Синяк». Для дорогого гостя Балога не шкодував нічого. Наприклад, скрасити дозвілля Ющенку допомагала молода дівчина, яку губернатор Закарпаття обирав сам. За кілька таких зустрічей з'ясувалося — дівчина вагітна. Народжувала вона у Мукачівській районній лікарні, де головним лікарем був Василь Васильович Васюта — друг Балоги. Усе матеріальне забезпечення процесу взяв на себе Віктор Іванович. Дівчинку, що народилася, визначають у дитячий будинок у м. Свалява, оскільки молода жінка від неї відмовилася і зникла безвісти. Під свою опіку дитину бере керівник Закарпатського обласного управління освіти Олег Гаваші, а трохи згодом малятко удочерив… Віктор. Тільки не Ющенка, а Балога. Її називають Софією, а до хрещених батьків беруть Віктора Ющенка.
У 2003 році стався випадок, коли підпитий головлікар згаданої лікарні Василь Васюта, під впливом алкоголю, пригадав Балозі історію з Софійкою та дівчиною. Реакція була миттєвою — до напівсмерті побитого лікаря доправили до лікарні. Навіть за часів свого президентства Віктор Ющенко не відмовляв собі у задоволенні відвідувати лісництво. За чутками, там на нього чекали «дівчата-метелика» з горезвісної балоговської «Барви» та надавали інтимні послуги. Самі дівчата не знали, кому робили добре, адже їм завжди зав'язували очі. Але Балога — не промах. Він таки вирішив перестрахуватися і записував захоплюючі зустрічі Ющенка на відеокамеру. До речі, з відеоператором «Студії М» (центральний закарпатський канал, що належить Балозі), котрий знімав цікаве кіно, стався нещасний випадок: йшов, упав, ударився головою про сходинку в під'їзді та помер.
Віктор Балога першим кинувся допомагав своєму другові і під час історії з отруєнням. Якби не він, громадськість ніколи не дізналася, чим і як отруїли Віктора Ющенка. Аналізи з усією «науковою» точністю та достовірністю провів друг і земляк Балоги Микола Корпан, доктор австрійської клініки «Рудольфінерхаус». Щоправда, Давид Жванія спростував чутки про отруєння. Згодом стала відома ще одна деталь. Виявляється, американський меценат Алекс Ровт, виходець із Мукачева Олексій Семенович Ровт, давній друг Віктора Балоги, постачає в Україну сучасні «ін'єкції молодості» для високих чинів. Якщо побудувати логічний ланцюжок, то все стає зрозумілим.
Дружба Ющенка та Балоги похитнулася у 2008 році. Несподівано Віктор Іванович складає партійний квиток та виходить зі складу партії «Наша Україна». Він примикає до пропрезидентської партії «Наша Україна — Народна Самооборона» (НУ-НС) і стає ключовою фігурою у протистоянні Ющенка-Тимошенко. І буквально за кілька місяців кидає НУ-НС, щоб створити свою партію — «Єдиний Центр» (ЄЦ). Її очолив соратник Балоги — Ігор Кріль. Трохи згодом політики вирішили створити колегіальний орган для управління ЄЦ, куди природно увійшов Віктор Іванович.
У 2009 році Балога залишив посаду Глави Секретаріату Президента України за власним бажанням, а потім жорстко почав критикувати свого кума. Він назвав Ющенка апатичним і висміяв його спробу йти на президентські вибори у 2010 році. Він стверджував, що Віктор Андрійович за весь час перебування на вищій державній посаді не зміг реалізувати обіцянки, які давав українському суспільству під час виборчої кампанії 2004 року. Віктор Андрійович у свою чергу зазначив, що Глава Секретаріату просто чекає на політичні дивіденди. І це було правдою.
Напередодні майбутніх виборів 2010 року Віктор Балога стає лідером партії «Єдиний Центр», а після них заводить дружбу з новим Президентом Віктором Януковичем. Віктор Федорович своїм указом знову призначає Балогу головою Комітету з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, а за рік віддає крісло голови Міністерства надзвичайних ситуацій. У 2012 році Віктора Івановича відправляють у відставку, і він починає сольну кар'єру. Два роки він народний депутат України VII скликання, виграв вибори в одномандатному окрузі №69 (Закарпатська область), висуванець партії «Єдиний Центр». Член парламентського комітету з питань євроінтеграції. З листопада 2014 року — народний депутат України VIII скликання.
Сьогодні «Барва» — держава в державі. Вона існує за рахунок бюджету України, а Закарпатську область називають «Барвостан», наголошуючи на масштабах імперії Балоги. За фірмою та її дочірніми структурами значиться букет кримінальних справ. Найвідоміші з них: мукачівський державний аграрний технікум передав МКП «Голіяф» (підрозділ ТОВ «Барва») ділянку землі для будівництва магазину будматеріалів за 187 тис. 110 грн.; Мукачівський міськвиконком за рахунок бюджету профінансував комерційне підприємство ТОВ «Мукачівська швейна фабрика» за 124 тис. грн.; 1 липня 2002 року на аукціоні міськвиконком продав ТОВ «Партнер» приміщення Мукачівської міської друкарні, порушуючи законодавство, за 366 тис. 764 грн.; після перевірки фактів роботи фінуправління мукачівського міськвиконкому стало відомо, що за поданням головного лікаря Мукачівської ЦРЛ Васюти В. В. кошти в бюджеті міськвиконкому були розподілені неправильно на суму 109 тис. грн.; той самий головлікар привласнив апарат LSD-1100 «фірми «Алока», що належить лікарні, вартістю 845 тис. грн.; 100 тис. пляшок горілки «Руська» було затримано у Київській області, і за документами її одержувачем була фірма «Барва», проте ліцензія на оптову торгівлю алкогольною продукцією у неї закінчилася; біля кордону зі Словаччиною було затримано автопоїзд фірми «Барва» із великим контрабандним вантажем вартістю кілька мільярдів. Жодна кримінальна справа не мала успіху.
Виникає питання — хто ж покривав це свавілля? На початку допомагав Балозі кум та за сумісництвом прокурор Закарпаття Юрій Бенц. Саме під заступництвом Бенца Віктор Іванович торгував контрабандою і гнав вантаж закордон. До речі, багато мукачівських підприємців, розорених та принижених «Барвою» за допомогою місцевих органів прокуратури, подали до Європейського суду на цей тандем. І саме Бенц-Балогу довели до самогубства колишнього мера Мукачева Василя Ільтьо. Він залишив передсмертну записку: «Будьте ви прокляті, Балога, Петьівка та Бенц!».
Друга людина, яка «кришувала» бізнес Балоги на Закарпатті, — Володимир Володимирович Гелетей — рідний брат Валерія Гелетея, нинішнього начальника Управління державної охорони України. Ім'я Володимира Гелетея тісно пов'язане із наркобізнесом. Щодо цього були незаперечні докази, але Віктор Балога подбав про те, щоб справи були закриті чи втрачені. У цьому йому допомагав керівник Головного управління боротьби з корупцією та організованою злочинністю СБУ Тіберій Дурдинець.
Окремо варто розповісти про феєрію незаконної діяльності Віктора Балоги на Закарпатті. Чиновник відзначився не лише в контрабанді, його ім'я пов'язане з бездіяльністю при масштабних екологічних катастрофах в області, а також їхньому створенні, привласненням історичних пам'яток та привласненням закарпатських санаторіїв.
Вперше Закарпатська область серйозно постраждала від повені 1998 року. Тоді було затоплено 130 населених пунктів, зруйновано понад 2 тис. будинків, 18 людей загинуло. Регіон оголосили зоною стихійного лиха. На Закарпаття навіть приїжджав Леонід Кучма, щоб на власні очі оглянути масштаби лиха. Його зустрів молодий мер Балога, який не жебракував, а обіцяв виправити все самотужки. Проте уряд все ж таки виділив кілька мільйонів гривень на ліквідацію наслідків та зміцнення території від паводків. Тільки в 2001 році сталася повторна повінь, яка стала катастрофічною. Було підтоплено понад 32 тис. будинків, кілька тисяч — повністю знищено та змито селевими потоками. Десятки ліній електропередач, залізниці та інші комунікацій було пошкоджено. Стало ясно, обласна влада не готова до катастрофи, а виділені кілька років тому державою гроші хтось привласнив. Цей хтось був Віктором Балогою.
Під час першої повені фахівці назвали причину — масова вирубка лісу. Займалися цим приватні фірми, а дозволи надавала Закарпатська обласна держадміністрація. Під керівництвом новопризначеного губернатора Віктора Балоги навіть створили спеціальну комісію, яка видавала ліцензію на вирубку. Таким чином, до 2000 року на Закарпатті було близько 300 фірм, які варварською рубали ліс уздовж водних об'єктів із застосуванням важкої, у тому числі гусеничної техніки. У цій справі була замішана і «Барва», а точніше її дочірні фірми. Уряду таки вдалося ліквідувати наслідки стихійного лиха. У 2005 році на Закарпатті знову обрушилася стихія. Було підтоплено 715 житлових будинків, 30 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь пішли під воду, 133 населені пункти залишилися без електрики та телефонного зв'язку. Губернатор Балога щиро співчував землякам. Він навіть літав на гелікоптері над зоною лиха, оцінюючи масштаби та суми. Потім написав до Кабміну прохання про виділення 40 млн. грн.
Під час другого губернаторства Балоги сталася ще одна жахлива екологічна катастрофа. На початку 1998 року на територію області тоннами звозився і складувався куди не потрапивши теплостійкий наповнювач «Премікс». Його використовують у технологіях систем гальмування. Ця речовина має перший клас з токсичності і є небезпечною для людини. Мішки з «Преміксом» лежали всюди, навіть у підвалах шкіл і хлібозаводів. Все це замовчувалося, і лише завдяки журналістам громадськість забила на сполох. Віктор Балога відхрестився від хімікатів, але звернувся до Уряду, щоб він виділив гроші на утилізацію. Потрібна сума становила 3 млн. гривень. Тільки ось Віктор Іванович замовк цікавий факт, що у 1999 році він особисто видав дозвіл на ввезення «Преміксу».
Віктора Балога замішано ще в одній справі, яка може призвести до екологічної катастрофи. Наприкінці 90-х одіозний злочинець Семен Могилевич та клан італійської мафії в США Дженовезе домовилися в Україні переробляти радіоактивні відходи та створити ядерний могильник. Тоді плану вони здійснити не змогли, але знайшли вихід — долучити до справи юного, але талановитого Віктора Балогу. Йому вдалося наблизитись до виконання завдання, отримавши крісло міністра з надзвичайних ситуацій. Віктор Іванович навіть зміг перетягнути на свій бік Віктора Ющенка. У тандемі вони почали говорити про створення ядерного могильника у Чорнобильській зоні. Але план знову не вдався. Щось, звісно, підказує — Балога досягне свого.
У 2008 році Мукачівська міськрада на позачерговій сесії подарувала Віктору Івановичу дар перлини Закарпаття — мукачівський замок «Паланок». Точніше віддала його у довгострокову оренду його дружині. Але факт залишається фактом. Віктор Іванович надав замку привабливого вигляду (кошти на ремонт виділяли як з міського, так і з обласного бюджетів), а на місце директора поставив свою людину — Дмитра Гаваші (сина губернатора О. Гаваші, свого кума). Громадськість знову збунтувалася від небаченого зухвальства Балоги, але в мукачівській мерії відповіли — все законно. На нібито широко розрекламований конкурс зі здачі в оренду замку відгукнувся лише один учасник, якого визнали переможцем. І це було товариство «Високий замок», серед засновників якого родичі Віктора Івановича. Усі розуміли, що процедура пройшла з порушеннями, деякі депутати навіть зверталися до Генпрокуратури, але все пройшло «закарпатською», тобто прав завжди Балога. Через резонанс «Високий замок» відмовився від договору оренди замку на 46 років, фактично назавжди.
Через рік Віктор Іванович замахнувся ще на одну закарпатську культурну цінність — Палац графа Шенборна, розташований на території комплексу санаторію «Карпати», який є власністю Федерації профспілок України. Там він хотів розмістити свій родовий маєток. Схема присвоєння проста і відпрацьована — Закарпатська облрада передає замок у комунальну власність Чинадіївській сільраді Мукачівського району, бюджет якої був 120 тис. гривень, а потім його «рятує» Віктор Балога, бо утримувати реліквію у сільраді не можуть. Схема провалилася.
Про санаторій «Перлина Карпат» українці дізналися після того, як у ньому отруїлися під час оздоровлення 65 дітей. Санепідслужба встановила, установа експлуатувалася з грубими порушеннями — дітям подавали прострочені продукти, їжу готували в антисанітарних умовах. Також з'ясувалося, що санаторій взагалі не мав права приймати на оздоровлення хлопців, тому що для цього не було відповідної ліцензії. Скандал рубом поставив питання про власників санаторію, який піднімався кілька років поспіль, але безрезультатно. Виявилося, санаторієм керує обласна рада, яка повністю підпорядковується Віктору Балозі. Скандал швидко забувся, а Віктор Іванович вирішив підстрахуватися та провести аукціон, який повністю дозволив би отримати контроль над «Перлиною Карпат». Вартість санаторію на аукціоні становила 26 млн. Але він так і не пройшов.
У 2008 році депутатська група «Народна самооборона» звинуватила Віктора Балогу в нецільовому використанні держмайна та коштів держбюджету. Нібито Віктор Іванович та його родичі здійснювали приватні перельоти за державний рахунок. Йдеться про 24 рейси літаками державного авіаційного підприємства «Україна», які мають статус некомерційних і здійснені у вихідні дні. Більшість рейсів проходили за маршрутом Київ-Ужгород-Київ, кілька — Київ-Ужгород-Сімферополь та Сімферополь-Ужгород-Київ. Серед людей, які літали разом із Балогою, називали його дружину Оксану з дітьми, брата Івана Балогу, Василя Петьовку, Ігоря Криля з дружиною, також згадуються прізвища Стецюк, Оніщук, Пукшин, Плющ, Гаваші та інші. Налітав Балога на 328 тис. грн.
Віктор Балога засвітився в історії із захопленням піратами Сомалі судна «Фаїни» з українською зброєю на борту. Як виявилось, Віктор Іванович має відношення до фірми LYRA ENTERPRISES, яка виступала експедитором судна «Фаїни», а також повністю оплачувала згадані чартерні перельоти пана Балоги. Крім цього, «Фаїна» вирушала з Одеси, де на той час влаштувався Вахтанг Убірія — Ваха — давній друг Семена Могилевича, який був присутнім на похороні кримінального авторитету Геші. Ваха активно займався в Одесі вантажними перевезеннями і навіть зустрічався із власниками судна «Фаїни». А ось українські інтереси в африканському регіоні, куди слідувала «Фаїна», представляла державна компанія «Атлас». Її керівник Сергій Кияниченко входив до ради партії Віктора Балоги «Єдиний Центр». Збіги, як то кажуть, на обличчя. Ну а головний фігурант, якому належала «Фаїна», — Вадим Альперін.
У 2008 році Віктор Федорович зробив подарунок Балозі — кілька сотень гектарів землі на Закарпатті. А точніше передав 350 га на постійне користування Центру розвитку туризму «Синяк», яке контролює Віктор Іванович. До речі, ціна землі за сотку в цій місцевості на той час доходила до 4,5–6 тисяч доларів. До речі, неподалік цього «подарунку» вже знаходився ресторан брата Балоги «Пуассон», де кава з булочкою у 2008 році коштувала близько 120 грн.
У 2015 році в ЗМІ з'явилася інформація про те, що в Угорщині викрито підпільне кубло, де змушували займатися проституцією викрадених в Україні дітей — хлопчиків та дівчаток. Наймолодшому з яких було 8 років, старшому — 12. В угорській поліції заявили про причетність високопосадовців до злочинної мережі, яка займається торгівлею дітьми. Названо було ім'я Віктора Балоги, який займається діяльністю закарпатських кримінальних авторитетів, які переправляли викрадених дітей за кордон для подальшого продажу власникам борделів. Віктор Іванович залишив ситуацію без коментарів.
У 2015 році Україну сколихнули небачені кримінальні розбірки у маленькому містечку Мукачево. Дія більше була схожа на бойовик: бійці «Правого Сектора» під'їхали до спортивного комплексу «Антарес» на 4-х джипах, після розмови з охоронцем вистрілили йому в голову, перекрили рух на вулиці, атакували прибулу поліцію, протаранили і розстріляли їх машини. Представники СБУ розпочали переговори, також до них приєдналися Віктор Балога та Дмитро Ярош. Бійці здалися. Тема довго мусувалася у Генпрокуратурі, Арсен Аваков взяв справу під особистий контроль. Проте все було більш ніж банально. Перестрілка почалася між людьми кримінального авторитету та народного депутата від групи «Воля народу» Михайла Ланьо, який очолює потужне організоване злочинне угруповання на Закарпатті, та Віктора Балоги, який контролює контрабанду в регіоні. Конфлікт був із переділом ринку контрабанди. За однією з версій, група Ланьо відмовилася платити данину Віктору Івановичу як господареві регіону. Тоді Балога, не довго думаючи, прикрився закарпатським «Правим сектором» і пішов доводити правду.
Кілька місяців тому Віктор Балога не стримав емоції та вирішив розбиратися зі своїми підлеглими за допомогою куркулів та погроз. Дебош стався у приміщенні телекомпанії «М-студія», яка належить Віктору Івановичу. Нардепа розлютило те, що телерадіокомпанія дає в ефір не лише його персонально разом із сином-мером Андрієм Балогою. Через це Балога у присутності журналістів накинувся на гендиректора Володимира Шубця та став йому загрожувати. Він пообіцяв «задавити його як жабу, вирвати погану мову, печінку та згодувати свиням». Шубц написав заяву до міліції, але зі страху відмовився пройти огляд у експерта щодо заподіяних побоїв, хоча на його особі та шиї залишилися сліди від нардепівських пальців. Було відкрито кримінальне провадження за фактом хуліганства.
Мутні історії темного балогівського минулого вирішив підняти на поверхню голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль. На своєму офіційному сайті він написав, що колишній президент Віктор Ющенко, а також глави його адміністрацій Віктор Балога та Віра Ульянченко організували «здачу влади» Віктору Януковичу, який обіймав посаду Президента у 2010–2014 роках. За його словами, ці троє високопосадовців отримали за це майже один мільярд доларів. Віктор Іванович одразу ж відреагував на випад у свій бік та заявив, що направить до НАБУ звернення, в якому вимагатиме проведення належного розслідування. Але Геннадій Москаль не заспокоївся. Він пригрозив Балозі, у разі звернення до НАБУ, відкрити ще більше його таємниць. Наприклад, про те, як Ющенко, Балога та його заступник із Секретаріату Пукшин ініціювали порушення кримінальної справи проти нинішнього Генпрокурора Юрія Луценка за фактом нібито зберігання вогнепальної зброї; чартерні авіаперельоти за рахунок держави, липове отруєння Ющенка для підвищення рейтингу, переслідування Давида Жванії за звинуваченням у липовому відправленні Президента.
Протистояння Балоги та Москаля тягнеться з 2002 року. Тоді екс-начальник УМВС України в Закарпатській області генерал-лейтенант міліції Геннадій Москаль змінив на посаді губернатора Віктора Балогу. Новопризначений губернатор звернувся до центральних органів влади із проханням провести в області комплексну перевірку КРУ України. Бригада ревізорів за 2000–2002 роки, за часів правління Віктора Івановича, виявила фінансових порушень, незаконних та нецільових видатків бюджетних коштів на загальну суму 39,2 млн грн. Як для невеликої області вражаюча цифра. Окрім цього, Москаль переходив дорогу Віктору Івановичу під час присвоєння закарпатських замків та санаторіїв. Чим закінчиться історія протистояння, яка отримала новий виток, невідомо.
Віктор Іванович любить, щоб усе було «по-багатому». І засуджувати його не варто: фінанси дозволяють. У 2008 році Балога прикупив квартиру в одному з найелітніших будинків столиці. Цей диво-будинок розташований біля Золотих воріт і одним боком виходить на провулок Георгіївський, а іншим — на площу перед Державною прикордонною адміністрацією. Нумерацію ж він має на вулиці Рейтарській. Квартира одна на поверсі і значиться як «чотирикімнатна», метраж 210 кв. метрів. Ціна цієї розкоші складає 4,8 млн. грн. У 2015 році Віктор Іванович задекларував 79 тис. грн. доходів, а члени його сім'ї — 11 млн. грн. У 150 разів більше. Всю суму доходів Балоги становила зарплата. У користуванні нардепа знаходиться 4 автомобілі: Audi A8 L Quatro 2007 року випуску, Audi A8 2012 року випуску, Audi A8 2011 року випуску та Land Rover Defender 110 2008 року випуску. Фінансових зобов'язань та коштів на банківських рахунках Віктор Іванович не має. А от члени його сім'ї зберігають на рахунках 182 611 грн., а розмір внесків до статутного капіталу підприємств становить 16 748 755 гривень. Балога віддає перевагу дорогим годинникам «Бреге» та «Вашерон Костянтин». Вартість екземплярів близько 30 тис. доларів. Говорять, за рахунками треба платити, і Бог все бачить. Навряд чи це розуміє той, хто уявив себе «божком».
