Валерія Володимирівна Лутковська народилася 20 січня 1972 року у Києві. Її мати, Бобровська Єлизавета Миронівна, працювала вчителем російської мови та літератури у спеціалізованій школі № 149 м. Києва з поглибленим вивченням німецької мови. Батько був військовим, а після відставки викладав у школі початкову військову підготовку. За інформацією Skelet.Org, бабуся по маминій лінії була відомим у Києві адвокатом. Дочка Єлизавета Миронівна отримала ім'я на честь свого загиблого брата — батько пообіцяв матері назвати дитину Валерієм, але народилася дівчинка, і ім'я переробили на жіночий варіант.
Маленька Валерія навчалася у школі № 149, де працювала її мати. У 16 років вступила до Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка на філологічний факультет. 1990 року вийшла заміж за отця Леоніда Лутковського, відомого перекладача Євангелія сучасною російською мовою. Чоловік був на 22 роки старшим і читав у позалекційний час семінари в університеті. За даними Skelet.Org, стосунки між студенткою та викладачем були платонічними, оскільки дівчина була неповнолітньою. Наступного дня після 18-річчя Лутковської чоловік зробив їй пропозицію. За рік у них народилася дочка Анастасія. Через 4 роки Леонід Лутківський помер, і Валерія Володимирівна стала вдовою.
Отримавши диплом у 1993 році, вона повернулася до школи № 149 викладати російську мову та літературу. Брала під кураторство 5-й клас і паралельно читала німецьку мову першокласникам. Змінити професію Лутковській порадила мати, вважаючи, що два вчителі в сім'ї — багато. 1994 року Валерія вступила до Національної академії внутрішніх справ на факультет правознавства. Провчившись лише рік, влаштувалася на роботу до Міністерства юстиції. За даними Skelet.Org, у відомстві нібито була потрібна людина без юридичної освіти, але зі знанням німецької мови. Вона отримала посаду оператора-машиніста, поєднуючи її з обов'язками кур'єра. Паралельно працюючи та навчаючись, у 1999 році закінчила Академію з дипломом правознавця.
2001 року Валерію Лутковську призначили на посаду Уповноваженого у справах дотримання Конвенції про захист прав людини. Вона почала представляти Україну в Європейському суді з прав людини у Страсбурзі. 2003 року їй пропонують крісло заступника міністра юстицій. Мін'юстом керував тоді Олександр Лавринович за прем'єра Анатолія Кінаха. За даними Skelet.Org, син Лавриновича був головним юристом Павла Лазаренка і через нього велися переговори з Геннадієм Корбаном та Ігорем Коломойським. Мало хто знав, що Лутковська потрапила до відомства за блатом — її рідна сестра була дружиною Лавриновича.
У лютому 2005 року Лавринович втратив портфель після призначення уряду Юлії Тимошенко і пішов до компанії «Укрнафта». Заступник міністра змогла залишитися на плаву. Валерія Володимирівна стала заступником нового голови Мін'юсту Сергія Головатого. Відносини з новим шефом не склалися, вона протрималася півроку і була звільнена за наказом президента Віктора Ющенка. Проте Ющенко незабаром підтвердив повноваження Лутковської на посаді Уповноваженого у справах дотримання Конвенції про захист прав та основних свобод людини.
12 грудня вона пішла з Мін'юсту, 13-го їй запропонували стати заступником директора з питань судового захисту у юридичній фірмі «Лавринович та партнери», якою керував старший син екс-міністра Максим Лавринович, а 14-го вона вийшла працювати. За даними Skelet.Org, старший син екс-міністра не вирізнявся блискучим юридичним розумом, хоча багато піарився і намагався сподобатися татові.
Фірма займалася конфліктним поглинанням чужих бізнесів, тобто рейдерством. Схема роботи виглядала просто: ділки знаходили найбільш проблемного клієнта, розробляли йому юридичний план, обплутували рішення судів, а потім забирали бізнес. Для здійснення цієї моделі потрібні були три складові: юридична фірма, підв'язки по державній юридичній вертикалі та досвідчена «своя» людина. За даними Skelet.Org, папа Лавринович був тіньовою складовою фірми, яка приймала реальні рішення; син Лавринович — приємне дурнувате усміхнене обличчя; «своя» людина Лутковська — на підстраховці. Світанок успіху та підписання вигідних угод припав на кінець 2006 року.
У цей період ЮК «Лавринович та партнери», за даними Skelet.Org, під керівництвом Валерії Лутковської супроводжувала ліцензійний договір між НК «Альянс» та фірмою Shell щодо створення спільного підприємства з управління мережею АЗС в Україні. Ціна склала 300 млн. доларів. Після того, як Лавринович очолив Мін'юст, на посаду заступника повернулася і Валерія Володимирівна.
У 2007 році в Україні проводився судовий розгляд багатомільйонних відкатів. Розгорівся конфлікт між ВАТ «Готель «Дніпро» (правонаступник Державного підприємства «Готельний комплекс «Дніпро»), австрійським ТОВ «Альфа Проект холдинг» та кіпрською фірмою «Пакова Інвестмент ЛТД». Виявилося, що у 1994-2000 роках керівництво готелю уклало з «Альфа Проект холдинг» низку договорів на проведення ремонтних робіт із модернізації номерного фонду. На рахунки австрійської фірми перерахували близько 4 млн доларів.
2006 року прокуратура Києва подала до суду з метою визнати недійсним інвестиційний договір між «Дніпро» та австрійською фірмою. Суд задовольнив позов. Це змусило «Альфа Проект Холдинг» звернутися до Міжнародного центру для вирішення інвестиційних спорів із позовною заявою до Держави України. В Україні офшор обрав собі партнера — ЮК «Лавринович та партнери». Лавринович-старший ініціював, що державу Україна у суперечці представлятиме Мін'юст. Частину повноважень щодо контролю передали Валерії Володимирівні. Проте справа тривала, а Олександра Лавриновича відправили у відставку. Сім'я не встигла провернути ділок на свою користь. Не зважаючи на відхід у 2007 році з Мін'юсту свого шефа, Лутківська посаду зберегла. Їй доручили відповідати за міжнародний напрямок роботи, а також курирувати Полтавське та Житомирське облуправління юстиції.
Працювати у відомстві без крила їй довелося 3 роки — Лавринович-старший повернувся у крісло лише у 2010 році, коли до влади прийшов Віктор Янукович. 2011 року Валерія Володимирівна отримує нове призначення — урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.
У Європейському суді клієнтом Валерії Володимирівни була держава України. Навіть коли Віктор Янукович зводив рахунки з неугодними, Лутковська відстоювала позицію держави у справах «Луценка проти України» та «Тимошенко проти України».
Першою під гарячу руку Віктора Януковича потрапила екс-прем'єр Юлія Тимошенко. Печерський районний суд Києва у 2011 році засудив її до 7 років позбавлення волі за перевищення повноважень під час підписання газових контрактів із Росією у 2009 році. Валерія Лутковська зрозуміла, що настав час відігратися за себе та свого родича Лавриновича, якого Тимошенко поперла з посади у 2005 році. Тимошенко звернулася до Європейського суду, щоби оскаржити перебування під вартою за станом здоров'я. Однак із легкої руки Лутковській до суду потрапили документи, згідно з якими Юлія Володимирівна 18 разів відмовлялася від медичних оглядів та допомоги в Україні. У паперах викладено повну хронологію обстежень Тимошенко у Київському слідчому ізоляторі та Качанівській колонії, надано інформацію про рекомендації лікарів за результатами обстеження.
Юрія Віталійовича Луценка, екс-міністра МВС у двох урядах Юлії Тимошенко, заарештували у 2010 році за дивними звинуваченнями. Нібито своєю публічною діяльністю він заважав розслідуванню порушених проти нього кримінальних справ і не визнавав висунутих звинувачень. На початку 2012 року Луценка засудили до 4 років. Справа мала явно замовний і виборчий характер — Янукович прибирав опозиціонерів. Юрій Віталійович звернувся до Європейського суду. Він заперечував незаконний арешт та утримання під вартою. Україну, а точніше інтереси Віктора Федоровича та Сім'ї, у суді представляла Валерія Лутковська. Вона заявила, що арешт екс-міністра був викликаний прагненням українського суду уникнути можливого тиску на свідків.
Саме вона підготувала та направила до Європейського суду з прав людини документ під назвою «Зауваження уряду України у справі «Луценка проти України». У папері чорним по білому написано, що права Юрія Віталійовича не порушувалися, а в кримінальних справах, порушених проти нього, не було ознак політичного тиску. Лутковська навідувалась до Мінської виправної колонії № 91, де відбував покарання Юрій Луценко. Вона оглянула пральню, лазню та харчоблок колонії. І не знайшла чого причепитися.
Промаринувавши Луценка у судах, СІЗО та в'язницях, Валерія Володимирівна просила про помилування екс-міністра. Янукович підписав указ. Кажуть, що Юрій Віталійович особисто зателефонував Лутковській та подякував їй за «порятунок». Цікавий факт, коли Лутковська виступала у Європейському суді, вона вже претендувала на посаду Уповноваженого з прав людини у ВР.
За час, поки Валерія Володимирівна перебувала на посаді уповноваженого у справах Європейського суду, Україна відверто ігнорувала рішення Вищого органу та опинялася у всіх рейтингах дисциплінованості на одному з останніх місць. Країні навіть загрожував виняток із Парламентської асамблеї Ради Європи.
24 квітня 2012 року Валерію Лутковську обрали Уповноваженим з прав людини у Верховній Раді. Сталося це з другої спроби — вперше, 15 березня 2012 року, не вистачило голосів. Потрібно було 226 «за», а набралося лише 212. Лідери Партії Регіонів провели «виховну роботу» і вдруге Валерію Володимирівну підтримали 252 голосами. Лутковську відкрито назвали креатурою Олександра Лавриновича.
Чинна влада розставляла на потрібних місцях своїх людей. Їм потрібна була маріонетка, щоб ефективніше просувати «правильні» для їхньої незаконної діяльності законопроекти. За даними Skelet.Org, схема вже була розроблена: Лавринович розробляв закон, що передбачає виділення бюджетних коштів, та брав у зацікавлених у його втіленні осіб гроші. Тут у гру вступала «сімейна омбудсменша», що підбадьорює все, що скажуть. Закон проходив через Раду, а потім Лавринович починав збирати винагороду за проведення юридичних висновків та погоджень при прийнятті підзаконних актів. Юридичні послуги надавала компанія «Лавринович та партнери». За даними Skelet.Org, відкат, як мінімум 25% від суми економічної програми, йшов до кишені улюбленого сина Максима.
Валерія Володимирівна приховувала, чия вона ставлениця, і заявляла, що її кандидатуру на посаду «запропонували» депутати-регіонали. Насправді ж Лавринович особисто ходив і збирав підписи парламентаріїв за свій протеже. Депутати були не в курсі, що саме підписують. Лавринович обвів багатьох навколо пальця, розповідаючи про якийсь новий «законопроект», покликаний захищати права багатодітних сімей.
Забезпечував правильне голосування секретар РНБО Андрій Клюєв, призначений напередодні керівником виборчого штабу Партії регіонів. Маразмом відрізнялася безпосередньо процедура голосування: перед тим, як кинути свій бюлетень для голосування в скриньку, депутати-регіонали показували його Михайлу Чечетову. Сам же Чечетов нібито пояснив, що голосування у їхній партії не є таємним, і це найвищий вияв демократії. На самому бюлетені не зазначалася причина, чому голосування відбувається у таємному режимі, не проставлялися підписи голови та секретаря Рахункової комісії.
Однак було ще кілька нюансів — згідно з конституційною процедурою, Лутковська не могла обійняти посаду. Частина депутатів голосувала за неї не бюлетенями з мокрими печатками, а ксерокопіями — це порушення. Друге — за спостереженнями у Раді фізично не знаходилися ті 252 депутати від більшості, які нібито підтримали обрання кандидата. Третє — у бюлетені була лише одна кандидатура — Лутковська. Пояснення цього свавілля лише одне: Лавринович хотів зібрати рекордну кількість підписів за свою креатуру.
Також не секрет, що Валерія Володимирівна не мала необхідного досвіду правозахисної роботи. А це є обов'язковою умовою для посади Уповноваженого. У період призначення сплив безсторонній факт біографії Валерії Володимирівни. Про це розповів правозахисник Микола Василенко. Виявляється, під час роботи в Мін'юсті 1997 року вона покривала корупційні схеми полтавського судді Олександра Буленка. За словами Василенка, суддя виніс обвинувальне рішення у справі, за якою навіть не було відкрито провадження, а нібито потерпіла сторона навіть не зверталася до суду. Правозахисник зазначає, що звертався із цього приводу до Лутковської. Вона запевнила, що Буленко діяв у рамках закону.
У день голосування за претендента на посаду омбудсмена нардеп Юрій Кармазін зареєстрував надстроковий лист голові ВР Володимиру Литвину. У документі він вимагав негайно зняти з розгляду її кандидатуру депутатами. Нардеп заявив, що Валерія Володимирівна у 2011 році вказала липові дані у декларації про доходи. Нібито вона не внесла всі прибутки, які вона мала за той рік. За словами Кармазіна, Лутковська приховала суму від продажу автомобілів Audi та Chevrolet через товариство «Полісервіс В». Йшлося про десятки тисяч доларів.
Однак це був не просто продаж автомобілів. За припущеннями нардепа, Валерія Володимирівна їздила на викрадених із Європи авто. Також, як і її шеф Лавринович, який опинився в центрі скандалу через свій «Мерседес Бенц» GL 420, викрадений у Німеччині. Справа в тому, що у реєстраційних документах кілька разів виправлялися номери машин. Литвин все перевірив. Він продемонстрував опозиціонерам офіційні документи, «отримані під час спецперевірки». У них було підтвердження того, що майбутня Уповноважена кришталево чесна людина.
Незважаючи на все це, новоспечену Уповноважену не мучила совість, і вона таки зачитала присягу омбудсмена. Щоправда, після 4-х днів блокування трибуни опозицією, і якось нишком, з кута сесійної зали ВР. Слів присяги не було чути, бо весь час опозиція скандувала: «Ганьба!». Присяга Лутковської збіглася із серією терористичних актів у Дніпропетровську. Того ж дня нардеп Юрій Одарченко подав на ВР позов до суду щодо незаконності призначення Лутковської та неправомірності її присяги. Але Вищий адмінсуд України порушень не виявив.
У її помічниках значиться Тетяна Лупова, яку навів Чаплига. Вона займається рекомендованими зачистками інтернету від негативу проти Лутковської. Але не лише для неї, а й для багатьох, у тому числі її ворогів. Як і розставляє рекомендовані матеріали проти ворогів Лутківської.
Перший робочий день Валерії Лутковської на новій посаді розпочався із грандіозного скандалу. Вона прийшла до Секретаріату Уповноваженого з прав людини напередодні травневих свят. У її підлеглих був законний вихідний через перенесення робочих днів у вихідні. Чудово це знаючи, омбудсмен пообіцяла звільнити всіх працівників апарату, які не вийшли на роботу. А потім дала команду викликати людей працювати. Обурилася екс-омбудсмен Ніна Карпачова. Вона заявила, що пані Лутковська не знає чи грубо ігнорує українське законодавство.
Почалося кадрове чищення. Звільнялися найвищого класу професіонали — минулого судді Верховного Суду, працівники органів прокуратури, працівники пенітенціарної служби, колишні посли та дипломати, які пропрацювали в апараті понад 10 років, з моменту його створення. Протягом двох місяців було звільнено кожного другого. На місця, що звільнилися, Лутковська набрала колишніх співробітників Мін'юсту. Припустимо, вони професіонали, але аж ніяк не у сфері юриспруденції. Надалі стало зрозуміло, що на посади професіоналів прийшли профани.
Яскравим прикладом незаконних кадрових рішень Лутковської стало звільнення колишнього начальника відділу матеріально-технічного та побутового забезпечення секретаріату, батька двох дітей, котрий перебував на лікарняному, Ігоря Шевчука. Справа дійшла до Верховного Суду України. Феміда стала на бік незаконно звільненого працівника. Суд ухвалив рішення поновити його на посаді та виплатити компенсацію. Але Лутковська, нагадуємо, захисниця прав людей подала касацію на це рішення. Спочатку суд визнав касацію правомірною, але після перевороту влади у 2014 році став на бік Шевчука.
Ще одне нововведення під керівництвом Валерії Володимирівни: у Секретаріаті з'явилися правозахисники, які надавали послуги на добровільних засадах у громадських організаціях. Здавалося б, добре. Але в нашій державі все так чи інакше пов'язане з корупцією. Цей випадок не є винятком. Правозахисники, обрані неясно ким, «замінили» працівників секретаріату. За логікою, вони надавали свої послуги безкоштовно, а насправді — за гроші. Частина, віддаючи держоргану, що притулив їх.
Не забула омбудсмен і про місце Юлії Тимошенко. Одразу після призначення Лутковської опозиція звернулася до неї з проханням перевірити факт побиття Юлії Володимирівни під час транспортування з колонії до лікарні «Укрзалізниці». Їй надали фотографії, на яких було видно синці на тілі Юлії Володимирівни. Омбудсмен палко пообіцяла все з'ясувати. Насамперед, вона ініціювала обшуки СБУ у кабінетах у своїх співробітників. Володимир Яценко, виконуючий обов'язки керівника секретаріату омбудсмена, повідомляв про те, що у його кабінеті зламали замки, а правоохоронці не пустили його та його підлеглих до кабінетів. Деяких співробітників викликали до прокуратури Києва для надання певних свідчень у справі Юлії Тимошенко.
Уповноважена просто вирішила знайти вихідні фото та знищити їх, а також дискредитувати Ніну Карпачову. Але не вийшло. Факти обшуків та допитів СБУ Лутковська спростовували. У результаті з фото екс-прем'єра Валерія Володимирівна розібралася, як змогла, заявивши про «самовбивство», «обман» тощо. У справі з Тимошенко омбудсмен забула, що виходячи з посадової інструкції, до її обов'язків входить «захист прав людини». Найказковіше, Валерія Володимирівна підтримала Юлію Тимошенко, коли та оголосила голодування. За її словами, Тимошенко, як і будь-яка інша людина, має право на вільне вираження поглядів, у тому числі шляхом протесту у формі голодування.
Відповідальність за життя та здоров'я політика Лутковська переклала на Пенітенціарну службу. Дуже «по-людськи» поставилася Уповноважена до скарги Юлії Тимошенко на цілодобову відеозйомку у її камері. Лутковська заявила, що тюремне відомство не знімає інтимну сферу життя Юлії Володимирівни. Тобто камери не захоплюють душову чи туалет. Більше того, під час медпроцедур на них надягають спеціальні чохли. Валерія Володимирівна навіть приїжджала до Тимошенко в колонію, але екс-прем'єр не побажала з нею зустрічатися. Зазначимо, що омбудсмен відмовилася писати Президенту прохання про помилування Юлії Тимошенко.
На світовій арені Валерію Володимирівну не ухвалили. Про це свідчить спеціальна резолюція щодо України щорічної сесії парламентської асамблеї ОБСЄ від 8 липня 2012 року. У документі закликали «українську владу зміцнити становище омбудсмена та забезпечити перебування на цій посаді особи, яка має відповідний досвід у галузі захисту прав людини». У перекладі з дипломатичної мови загальнозрозумілою — це констатація професійної непридатності омбудсмена Лутковської.
Наступні два роки Валерія Лутковська тихо сиділа у своєму кріслі та схвалювала потрібні закони для Сім'ї. У 2014 році під час подій на майдані омбудсмен продовжила працювати, але поводилася відсторонено. Щодо диктаторських законів щодо внесення змін до законодавства, ухвалених парламентом 16 січня 2014 року, вона заявила, що вони мають стати предметом для широкого громадського обговорення. А також висловила глибоке занепокоєння з приводу подій, що відбуваються на вул. Грушевського в центрі Києва, та засудила прояви насильства.
Проте у 2014 році Лутковська таки засвітилася в одному скандалі. Вона стала на захист адвоката та топ-менеджера Дениса Бугая, якого називали спільником розшукуваного українського олігарха Сергія Курченка та одним із основних свідків у його справі. Його підозрювали у масштабних розкраданнях коштів держбюджету України, виведенні мільярдів доларів «сім'ї» Януковича за кордон, падінні «Брокбізнесбанку». Омбудсмен вдалася до не дуже юридичного методу — блокування виїзду затриманого до суду. До речі, все це відбувалося у вихідний день. Свою поведінку Валерія Володимирівна пояснила порушенням прав людини.
Однак був нюанс у такому затятому захисті — Бугай мав зв'язок не тільки з Курченком, а ще й із Дмитром Фірташем. Денис Бугай та адвокати з його юридичної фірми неодноразово захищали інтереси Фірташа у судових суперечках. Тож затримання адвоката було невигідне не лише Курченку, а й Фірташу. З усього, що відбувається, зрозуміло, що Бугай — людина потрібна. Тож Фірташ звернувся до Валерії Лутковської. Чому саме Фірташ? Вся справа у старих зв'язках: Олександр Лавринович — головна особа групи Фірташа-Льовочкіна. У результаті Денис Бугай вийшов на волю.
Люстрація чиновників часів Януковича, що активно пропагується, Валерію Володимирівну не торкнулася. Це дуже дивно, адже сьогоднішня влада під час призначення Лутковської на посаду омбудсмена була в опозиції, і на все горло кричала про незаконність. Мабуть, податлива Уповноважена їм дуже вигідна. Після Євромайдану Валерія Володимирівна стала аполітичною. Вона завзято захищає права українців. З основного: омбудсмен закликала не припиняти Україну виплачувати пенсії пенсіонерам у зоні АТО, кілька разів зверталася до російської колеги Елли Памфілової з проханням організувати огляд Надії Савченко українськими лікарями, просила заблокувати доступ до сайту «Миротворець» через публікацію.
Валерія Лутковська завела собі представника у соціальній мережі «Facebook». Звісно, не відкрито. «Рупором» Валерії Володимирівни став її помічник, керівник прес-служби Михайло Чаплига, відоміший під ніком «Анархист Міха». Ця людина активно засвітилася під час скандалу із сайтом «Миротворець». Він, як і Лутковська (а, вірніше, від її імені) виступав за закриття центру. Саме закриття, тобто за повне видалення всієї бази, 62 000 терористів та їх посібників. Міха Анархіст знаходив нібито компромат на співробітників та волонтерів сайту, поливав їх брудом. У мережі Чаплига хамить, посилає всіх, хто з ним не згоден, пише безграмотно та якимсь сленгом. У хроніці виринає багато кремлівської пропаганди. Він не забуває публічно ображати Президента України і паралельно з цим — з повагою писати посади та ПІБ керівництва Росії з великої літери.
Не важко зрозуміти політичні уподобання українського держслужбовця, який є правою рукою Валерії Лутковської. Хоча, на перший погляд, він виступає таким собі примирителем. Однак це якісний прийом. Миха — агент впливу, його завдання — просування потрібних Росії посилань а-ля «світу мир», «досить крові» і «припиніть громадянську війну і криваву АТО». Навесні 2016 року він взяв участь у закритому рауті Інституту миру, який спонсорувався Росією.
Цієї весни спливає п'ятирічний термін повноважень Валерії Лутковської. Парламенту доведеться вирішувати, коли призначити на посаду омбудсмена. Але щось підказує, що сама Лутковська має всі шанси залишитися на своєму місці.