Олександр Якович Лойфенфельд народився 1957 року в Києві в багатодітній єврейській родині, яка жила у скрутних матеріальних умовах. У віці двох років його мати віддала хлопчика на виховання бабусі до Петрозаводська в Карелії. Через кілька років батьки забрали сина назад до столиці, але матеріальне становище сім'ї залишалося важким. Троє синів жили в одній кімнаті і спали по черзі на підлозі через брак ліжок.
У 16 років Лойфенфельд влаштувався електромонтажником на завод Медичного обладнання, щоб допомогти сім'ї. За п'ять років він став бригадиром, а його бригада брала участь у всесоюзних змаганнях і займала перші місця. На початку перебудови він спробував створити кооператив зі своєї заводської бригади, але ідея провалилася, і його звільнили.
Після цього Лойфенфельд змінював кілька місць роботи: у 1989 році працював продавцем у Московському райгастрономторгу, потім був головним інженером у об'єднанні "Північ" АТ "Зовнішінформ". Паралельно він почав торгувати комп'ютерами, скориставшись зв'язками з заводу. Одночасно вступив до Інституту внутрішніх справ на юридичний факультет, оскільки планував займатися інвестиційними проектами. Про його діяльність у першій половині 1990-х років відомо мало, як і про багатьох бізнесменів, які сколотили статки у той період.
У 1993 році з'явився банк "Синтез". За даними Skelet.Org, засновниками були Олександр Лойфенфельд та брати Табачники — Дмитро та Михайло (Дмитро згодом став міністром освіти та науки України, а Михайло займався забудовами як керівник ТОВ "Грааль"). Лойфенфельд виконував роль конвертатора капіталів братів і контролював їхні тіньові банківські операції. Протягом семи років банк займався лише видачею невеликих кредитів.
У 2000 році до банку прийшла працювати Тетяна Шатських на посаду економіста. Вона та Лойфенфельд почали планомірно створювати фінансову піраміду за аналогом "МММ". До роботи залучили матір Тетяни — Наталю Сергіївну та її братів. Схема полягала в тому, що у людей збирали гроші під високі відсотки, нібито на міжнародну купівлю-продаж раритетних марок. Гроші Наталія Сергіївна відносила до банку "Синтез", де їх передавала дочці, яка віддавала їх Лойфенфельду. Цікаво, що на той момент Олександр Якович мав найкращу колекцію раритетних марок в Україні, а можливо й у Європі. Ця шахрайська схема успішно працювала п'ять років.
У 2004 році Тетяна Шатських перейшла до банку "Українська фінансова група", який належав голові Наглядової ради Валерію Бабичу, власнику нафтогазової компанії "Буковина", що отримала спецдозволи на видобуток газу в Чернівецькій області. Наталія Сергіївна зникла з поля зору.
Проблеми почалися, коли з'явилася потерпіла Ірина Крикунова, яка почала писати заяви до районних відділень міліції. Було порушено кримінальні справи, але притягувати до відповідальності було нікого — Тетяна не світилася у схемах, а Наталю Сергіївну не знайти. Крикунова провела власне розслідування і з'ясувала, що Лойфенфельд займається рейдерством, незаконними забудовами у Києві, повертає ПДВ та має офшорні рахунки на Кіпрі.
На шляху розслідування з'явився депутат Дмитро Крючков, який подав запит до Генпрокуратури щодо втручання у приватне життя Лойфенфельда. Крючков мав дивну біографію: був безпартійним, офіційно безробітним, раніше обіймав посаду заступника голови Рівненської ОДА, але був звільнений зі скандалом через звинувачення в отриманні хабара 13 тисяч іменних акцій ВАТ "Управління будівництва Рівненської АЕС". Крючков із братом Леонідом керували підприємствами "Київреконструкція" і займалися рейдерством та будівельними аферами.
Після запиту Крючкова слідчого усунули від справи, а Крикунову попередили. Справа була закрита. Потерпіла ще близько року намагалася оскаржити закриття, але все стопорилося на Генпрокуратурі чи Головному управлінні МВС у Києві. За Лойфенфельда горою стали: Віктор Кудрявцев, заступник Генерального прокурора, Віталій Ярема, екс-генеральний прокурор України, та голова столичного міліцейського главку і депутат міськради. Справу навіть довели до Секретаріату Президента. Ірину Крикунову мав прийняти Ігор Гелярович Пукшин, заступник голови Секретаріату Президента України, але замість нього прийшли три помічники. Навіть це не допомогло — справу зам'яли.
Проблеми у "Синтезі" почалися у 2008 році. Банк роздав кредити на великі суми та перестав виплачувати депозити, посилаючись на відсутність грошей. Причиною назвали наявність двох великих позичальників, які заборгували сотні мільйонів гривень і перестали платити. Влітку 2010 року Нацбанк запровадив тимчасову адміністрацію, що означало швидке закриття. Наприкінці осені Національний банк відкликав ліцензію та ініціював ліквідацію. Лойфенфельд особливо з цього приводу не переживав, хоча він та ТОВ "Преміум плюс" були найбільшими акціонерами з пакетами 74,92% та 24,96% відповідно. Можна припустити, що афера "Синтез" виконала своє призначення.
З 2006 року Олександр Якович став головою Наглядової ради Фонду пам'яті "Бабин Яр", працюючи над створенням музею-меморіалу. Головою Правління був Вадим Рабінович. Лойфенфельд нібито за свої гроші придбав об'єкт незавершеного будівництва на місці масових розстрілів та передав його фонду. Він також хотів взяти у держави в оренду землю для парку біля меморіалу.
У 2008 році сталася афера. Благодійний фонд комплексу захопила якась фірма, привласнивши будинок і недобудований пам'ятник. СБУ розкрутила справу. Виявилося, що громадянин О. Щербань із підставною фірмою ТОВ "Люкське" за допомогою підроблених документів через товарну біржу "Центральна" вкрав майно. Було порушено кримінальну справу, але потім вона канула в Лету, оскільки О. Щербань зник. Випадок зам'яли. Однак, знаючи можливості Лойфенфельда, можна припустити, хто стоїть за цією аферою.
У 2009 році курирувати "Бабин Яр" став Ігор Коломойський. Київрада голосувала за ухвалу про затвердження розміщення готелів у місті на період до 2020 року. У документі затверджено схему розміщення готелів у столиці. Виявилося, що під будівництво одного з готелів депутати вирішили віддати майже 2 га землі в урочищі Бабин Яр. Ухвалу підтримали Блок Черновецького та Цивільний актив Києва. Лойфенфельд входив до останньої партії на зорі своєї політичної кар'єри, і вона підтримувала Блок мера Києва. У 2010 році Київська міська рада виключила цю ділянку зі схеми розміщення готелів під впливом громадськості. Через рік знову почали говорити про те, що невідома фірма намагається заволодіти землею, яка кілька разів перепродувалась за підробленими документами. Ім'я Лойфенфельда жодного разу не фігурувало у справі. Більше того, за свої заслуги він 2007 року був визнаний меценатом року.
У 2006 році голова правління ВАТ НВП "Сатурн" Володимир Чміль заявив про підготовку рейдерського захоплення підприємства. Він назвав головного рейдера — Олександра Лойфенфельда та його банк "Синтез". ВАТ НВП "Сатурн" — єдина в Україні науково-прикладна організація, яка володіє повним циклом виробництва надвисокочастотних електронних приладів військового та цивільного призначення за арсен-гелієвою технологією, яку мають лише 8 країн у світі.
У 1994 році, коли розпочалася програма корпоратизації, НВО "Сатурн" перетворено на акціонерне товариство. Лойфенфельд спрацював чітко: оскільки його банк був партнером підприємства та давав кредити, він викупив частину акцій, решту придбали співробітники. Він став власником 4,3% акцій. На перший погляд мало, але це дозволяло йому робити погоду на підприємстві.
Перший конфлікт виник у 1999 році, коли топ-менеджмент категорично відмовився надати банку гарантійний лист на нерухомість. Друге зіткнення сталося 2004 року. Акціонери-співробітники вирішили щорічно проводити додаткову емісію для збільшення статутного фонду з 0,4 млн гривень до 3 млн гривень. Однак Лойфенфельд домігся визнання емісії недійсною.
У 2005 році основними акціонерами "Сатурна" стали ЗАТ "УПТК" (24,94%) та МПП "Оріяна-К" (19,19%), яка спеціалізується на купівлі акцій державних підприємств. Засновником останньої була громадянська дружина Лойфенфельда Розалінда Бондарська. Того ж року була ще одна спроба додаткової емісії, але її заблокувало судове рішення Чугуївського районного суду Харківської області. За рішенням суду МПП "Оріяна-К" отримала право на викуп всієї додаткової емісії, що збільшило пакет акцій Лойфенфельда до 42%.
Однак виник прорахунок — Лойфенфельд не зміг домовитись із реєстратором підприємства компанією "Окма". Один з її власників та директор Володимир Щербань не приховував лояльності до голови правління Володимира Чміля та членів сімей, які контролюють завод. Тому Лойфенфельд провів свої збори акціонерів та призначив свого реєстратора — компанію "Всеукраїнський реєстратор" на чолі з Дмитром Гранцевим. Його брат Іван Гранцев довгий час працював на одного з лідерів фракції БЮТ Андрія Портнова та його фірму "Портнов та партнери". Портнова пов'язують близькі стосунки з Лойфенфельдом.
Чим же Сатурн так зацікавив Лойфенфельда? Виявляється, він не дарма 1999 року цікавився землею підприємства. Йдеться про 13 га київської землі. На них можна збудувати 20 будинків, кожен з яких принесе прибуток у розмірі 2 млн доларів. Боротьба була цілком виправдана. Однак у будь-якому рейдерському захопленні є замовник. У цій справі ним виявився, за словами Володимира Чміля, Лев Мірімський, український кримський підприємець та політик, засновник та лідер партії "Союз", виходець із ОЗУ "Башмаки".
У грудні 2008 року відбулися збори акціонерів Сатурна. Головним підсумком став допуск до всіх органів управління представників Лойфенфельда та депутата Лева Миримського. Брат Лева, Дмитро, який володіє 4% акцій, зайняв одне з п'яти місць у наглядовій раді, а компанія "Оріяна-К" отримала одну з двох постів кандидатів у наглядову раду та одне з трьох місць у ревізійній комісії. Делегат від "Оріяни-К" Володимир Бережний став членом правління. Подейкують, цій події передували переговори про те, які відступні "кешем" хоче отримати особисто Володимир Чміль, щоб не заважати Мірімському та Лойфенфельду.
У 2007 році компанія дружини Лойфенфельда "Оріяна-К" купила пакет 5,9% акцій ЗАТ "Дослідний завод зварювального обладнання Інституту електрозварювання ім. Патона" (ОЗЗВ). Раніше цінні папери належали ВАТ "Оргенергогаз", дочірній структурі російського "Газпрому", яка є провідною інжиніринговою компанією газового монополіста. Газпромівці позбавлялися непрофільних активів, тому виставили їх на продаж. Перед продажем "Оргенергогаз" надіслав листи акціонерам із пропозицією про викуп. Від ФДМУ, який володіє 81,5% акцій заводу, було отримано відмову, а решта не відповіла. На аукціоні продажу 5,9% акцій намалювався єдиний учасник — "Оріяна-К", який їх викупив.
Головна небезпека — Лойфенфельд отримав можливість набуття повного контролю над підприємством, якщо ФДМУ вирішить продати свої акції. Сфера інтересів Лойфенфельда — не сам завод, а його земля, близько 10 га в Печерському районі та в районі Московського шосе. Однак він зіткнувся із відсічю. Новий власник акцій не сподобався компаніям-співвласникам "Інтерагротек" та "Експловел". Останню зараховують до сфери впливу голови правління ЗАТ Володимира Степахна, який раніше обіймав посаду члена наглядової ради зварювальників. Вони не подали до суду, залишивши цю прерогативу самому заводу. Однак Господарський суд Києва відхилив позов про визнання правочину купівлі акцій недійсним. "Оріяна-К" протягом кількох років орендувала на підприємстві приміщення, також там було одне з відділень банку "Синтез".
Влітку 2008 року було ліквідовано ДП "Київський дослідний завод 'Дніпро'". До цієї справи приклав руку Лойфенфельд. Завод втратив своє майно 2004 року. За рік до цього проти "Дніпра" було відкрито процедуру банкрутства за позовом Київського державного НДІ гідроприладів, заборгованістю 271 тис гривень. Після подання позову на допомогу "Дніпру" надійшло ТОВ "Камертон 2004", яке гоління стати інвестором. Ця компанія пов'язана з Володимиром Боднаровим, який із 2006 року був депутатом Київоблради, де очолював постійну комісію з питань регіонального розвитку та зовнішньоекономічних зв'язків. За ним стояв Лойфенфельд. Боднаров також керував великою будівельною фірмою "Маджестик", власниця якої — Розалія Бондарська, колишня громадянська дружина Лойфенфельда.
У 2007 році Олександр Меламуд і Гарік Корогодський, співзасновники нафтотрейдера "Альфа-Нафта" та власники фітнес-центру "Акваріум", вирішили продати київський торговельно-розважальний центр "Глобус" на Майдані Незалежності. Вони оцінили його у 170 млн євро. Головним претендентом на покупку став Лойфенфельд. Чому саме він? Трійця Лойфенфельд-Меламуд-Корогодський пов'язана з 2000 року, коли йшло будівництво торгового центру. Меламуд та Корогодський звернулися до Лойфенфельда за кредитом у банку "Синтез".
Олександр Якович вигадав чудову схему: він брав кредити в Ощадбанку, пропускав через свій банк "Синтез" і не віддавав. Далі йшов найвищий пілотаж шахрайства — незаконне повернення ПДВ. Шахраї надають до податкових органів підроблені документи, що підтверджують виконання будівельних робіт з правом на відшкодування ПДВ. Гроші повертаються, але насправді вартість робіт виявляється набагато нижчою і виконують їх інші фірми.
За рік до офіційного виставлення центру "Глобус" на продаж Лойфенфельд отримав дозвіл від Антимонопольного комітету на придбання понад 25% акцій компанії ACJ Holdings Limited (Нікосія, Кіпр). Вона займається інвестиційною діяльністю в Україні та є власником 50% акцій столичних ТОВ "Ділайт", ТОВ "Ділайт Плюс" та ТОВ "Ділайт Сіті". Основне призначення цих компаній — здавання в оренду торгових площ у Києві та Київській області. Всіх їх контролюють Меламуд та Корогодський. ТОВ "Ділайт" — оператор ТРК "Глобус" на Майдані. Тому Лойфенфельду не склало труднощів придбати "Глобус".
За найскромнішими підрахунками чистий прибуток торговельного центру сягав 3 млн доларів на місяць. Проте за півроку бізнесмен вирішує продати об'єкт. 100% акцій "Глобуса" продали за 200 млн доларів британському інвестфонду London & Regional Properties (L&RP). Цю угоду експерти охрестили найбільшою на ринку комерційної нерухомості. Договір про продаж було підписано наприкінці 2006 року, але закриття угоди відбулося у 2007 році. "Глобус" — не єдина покупка L&RP в Україні. Йому належать офісний центр "Поділ Плаза" та торговий центр "Магеллан".
Друга карколомна угода Лойфенфельда — продаж ФК "Арсенал". До лютого 2008 року він володів половиною акцій клубу, які продав Вадиму Рабіновичу. Сума угоди залишилася в секреті, але можна припустити, що обчислювалася мільйонами.
Олександру Лойфенфельду та його сім'ї (колишній дружині та дочці) належить цілий букет компаній: "Замок", "Магус", "Септада", "Імпекс", "Харбо", "Тів", "Лібра", "Подилбуд", "Центробуд-205", "Білдінвест", "Рівер Таун". Це неповний список, багато фірм зареєстровані на інших людей, але мають пряме відношення до Лойфенфельда. Основний вид їх діяльності — будівництво та скуповування землі під нього. Подружжя Лойфенфельд вибирає для забудов ласі землі.
У 2006 році мер Києва Леонід Черновецький виділив клінічному санаторію "Перемога" землю у 18 га у Святошинському районі, але через рік передумав і вирішив переписати її на фірму "Рівер Таун". Серед засновників фірми — Розалія Бондарська.
У 2013 році спалахнув скандал щодо землі на Подолі. Йдеться про деякі будинки на Андріївському узвозі, де художники виставляють свої картини. Фірма "Авіантбуд" хотіла знести будівлі. Проте забудовник та художники дійшли світового рішення: деякі будівлі фірма пообіцяла відреставрувати, а деякі перебудувати та відкрити там кафе та ресторани. Власниками фірми "Авіантбуд" виявилися Лойфенфельд та Розалія Бондарська.
У 2013 році Київрада виділила дочці Лойфенфельда 10 соток на території оздоровчого комплексу в Пущі-Водиці. Землі змінили цільове призначення, щоб у заповідній зоні можна було розпочати будівництво розважального комплексу. Однак того ж року угоду було анульовано.
Наприкінці 2014 року суд Києва визнав незаконним та скасував рішення Київради 2007 року про передачу ТОВ "Коніка" земельної ділянки площею 0,66 га на вул. Ярославів Вал, 40. Земля видавалася для будівництва навчальних аудиторій, театру-студії та офісно-житлового комплексу. Ділянка належить до земель історико-культурного призначення та входить до охоронної зони споруд собору Софія Київська. Виділення землі в оренду відбулося з порушенням Конвенції ЮНЕСКО. На території вже йшло будівництво та існує незакінчений об'єкт, який нині заморожений. У середині 2000-х років до складу засновників ТОВ "Коніка" входив Лойфенфельд. Фірма має спільний телефон із ТОВ "Центробуд-2005", ТОВ "Септада" та ТОВ "Хабро", одним із засновників яких є Лойфенфельд.
Наприкінці 2014 року фірма, пов'язана з Лойфенфельдом, зазнала краху. Суд не поновив договір оренди земельної ділянки площею 3 га на вул. Анрі Барбюса, 9 між Київрадою та ТОВ "Будальянсіндустрія-2006". У 2007 році Київрада передала фірмі землю під будівництво житлово-офісного комплексу. Договір оренди був терміном п'ять років. З 2013 року фірма домагалася його продовження, але отримала відмову, оскільки було надано не повний пакет документів. Крім того, об'єкт потрібно було здати в експлуатацію у 2011 році, але будівництво навіть не розпочалося. Засновниками ТОВ "Будальянсіндустрія-2006" є ТОВ "Автопромхім" та кіпрська компанія "Ай.Ес. Інфосерв Лтд". Проте фірма з 2007 року має спільний контактний телефон із ТОВ "Л Квадрат", який заснували Лойфенфельд та Олександр Луцький, екс-депутат Київради. Такий самий телефон значиться і в ТОВ "Магус", співзасновником якого є Лойфенфельд.
У 2015 році Київська міськрада за підписом Кличка розірвала договір оренди 2 га землі на Трухановому острові на вулиці Труханівська, 42. Він віддав її в оренду на 15 років громадській організації "Десенка". Здавалося б, добрий вчинок, якби не кілька нюансів. По-перше, телефонний номер "Десенка" збігається з номером приватної компанії "Зеніт-Сервіс", яка спеціалізується на здачі нерухомості в оренду. По-друге, одним із засновників компанії значиться Інесса Лойфенфельд, дочка Олександра Яковича, 1990 року народження. По-третє, керівник "Десенки" Тетяна Імас має у компанії "Зеніт-Сервіс" пакет акцій і була призначена на посаду голови Ревізійної комісії.
Ще одна гучна історія вибухнула у 2016 році. У травні через суд ПрАТ "Імпекс-Проект" поновило договори оренди на 1,69 га на вул. Старонаводницькій, 6. Ця ділянка була передана Київрадою фірмі у 2009 році на 5 років. Там планувалося будівництво житлово-офісного комплексу із підземним паркінгом. Після закінчення терміну оренди ПрАТ звернулося до Київради за продовженням, але відповіді не отримало. З'ясувалося, цю ділянку було заарештовано в рамках кримінальної справи ще 2012 року, але у 2015 році арешт чудово зняли Прокуратура, а 2016 року — і СБУ. Інформація про дану ділянку у реєстрі майнових справ відсутня, а підстав для накладення арешту та імен слідчих невідомі. Незважаючи на це, договір оренди було продовжено. Акціями ПрАТ "Імпекс-Проект" одноосібно володіє Інна Лойфенфельд. Під час виділення фірмі землі Лойфенфельд входив до депутатської фракції "Громадський актив Києва", яка постійно голосувала в унісон із Блоком Леоніда Черновецького.
Найбільший скандал 2016 року розростається в центрі столиці. Неподалік ВРУ та Кабміну фірма "Грааль", пов'язана з екс-главою Міносвіти Дмитром Табачником (власник — його рідний брат Михайло) та його партнером екс-депутатом столичної Міськради олігархом Лойфенфельдом, за адресою Грушевського, 4Б веде реконструкцію будівлі. Народний депутат Ігор Луценко написав про це у своєму Facebook та опублікував фотографії. Нардеп зазначив, що фірма-забудовник намагається винести цей будинок із реєстру пам'яток архітектури, щоб на його місці збудувати елітний готель.
Перший раз у 2006 році Лойфенфельд йшов до Верховної Ради за номером 16 за списками від виборчого блоку партії "За Союз". Лідери — Володимир Гошовський та Лев Миримський. Блок набрав лише 0,2% голосів виборців і не пройшов до парламенту. Паралельно мільйонер балотувався до Київської міської ради як 2-й номер у списку Київської міської організації політичної партії "Всеукраїнська патріотична спілка". Очолювала список дружина члена Центральної виборчої комісії Михайла Охендовського Катерина.
У 2007 році Лойфенфельд взяв участь у позачергових виборах до парламенту у складі блоку "Кучма" ("Конституція-Україна-Честь-Світ-Антифашизм"). Це був політичний проект, який об'єднав інтереси Олександра Волкова, Олександра Задорожного, Вадима Рабіновича та Лойфенфельда. У списках Олександр Якович був 11-м. Наступну сходинку у партії він забронював для Оксани Циганенко, співробітниці фірми "Л.Квадрат".
Чергову спробу стати депутатом мільйонер зробив у 2008 році. Цього разу він пройшов до Київради разом із фракцією ДАК (Громадянський актив Києва) на чолі з Олександром Пабатом. Перед початком виборів її охрестили "чорною", оскільки до фракції увійшли мислимі та немислимі корупціонери всіх рівнів та мільйонери — Ігор Бакаленко, засновник торгової мережі "Фуршет", Дмитро Казаков, член земельної комісії та головний "штовхач" незаконних забудов, Галина Герега та інші. ДАК був дітищем магната Василя Хмельницького (екс-власника заводу "Запоріжсталь"). Він, об'єднавши свої зусилля у сфері бізнесу та політики з Андрієм Івановим, успішно впровадив нову силу до Київради.
У 2014 році Лойфенфельд знову йде до Київради як №3 у списку партії "Права воля України". У 2015 році він представник партії Олександра Омельченка "Єдність".
Сьогодні у мільйонера Лойфенфельда дві улюблені жінки: донька та коханка. Колишня громадянська дружина, особа не публічна, забезпечує себе повністю сама, звісно, не без допомоги чоловіка. Тож Лойфенфельду залишається дбати про доньку та коханку, які практично одного віку.
У 2013 році Київрада подарувала дочці Іннесі земельну ділянку 1 га під будівництво дачи на вулиці Курортній, 9 в Оболонському районі. Дівчина збудувала там котедж загальною площею 511,9 кв. м. Нормативно-грошова оцінка ділянки не проводилася, а інформація про плату за користування землею відсутня.
У 2015 році "подаруночок" дістався і коханій мільйонера — 28-річній Юлії Юрчук. Вона призначена заступником директора "Київтранспарксервісу", який приносить 4 млн гривень щомісяця за офіційною статистикою. За чорною статистикою підприємство дає 26 млн гривень щомісяця. Юлія після закінчення університету деякий час працювала бухгалтером у приватній структурі "Добро-пласт", а потім одразу пересіла у крісло заступника директора. Перед цим вона скрашувала дозвілля Олександру Яковичу.
У 2012 році Лойфенфельд почав оформляти права на будівлю в центрі Києва на вулиці Ярославів Вал, 1, відомий як замок Штейнгеля. Багато фахівців вважали, що продати такий об'єкт буде складно, адже він вимагав повної реставрації та капітального ремонту. Але мільйонеру Лойфенфельду все під силу. Він почав скуповувати квартири в цій будівлі ще 1998 року і закінчив 2006 року. Олександр Лойфенфельд цілеспрямовано та методично будує свою імперію, скуповуючи нерухомість у Києві.