Борис Євгенович Ложкін побудував одну з найбільших медіа-імперій України, а згодом очолив адміністрацію президента Петра Порошенка. Його кар'єра, однак, пов'язана з низкою контроверсійних угод та схем, які привернули увагу правоохоронних органів. Довгий час СБУ розслідувала його причетність до змови з олігархом Сергієм Курченком та ухилення від податків, проте після президентських виборів та його призначення на посаду голови АПУ інтерес до його персони з боку силових структур значно зменшився.
Шлях у журналістику та перші бізнес-проекти
Ложкін розпочав журналістську діяльність ще у шкільні роки, коли йому було 14 років. Його перші публікації з'явилися у газетах «Вечірній Харків» та «Ленінська зміна». До закінчення школи він опублікував понад 50 статей та нотаток у різних виданнях, заробляючи за радянськими мірками непогано — близько 100 рублів щомісяця. Спробувавши вступити до Московського державного університету на факультет журналістики, він зіткнувся з корупцією та не зміг реалізувати цей план.
Після школи Ложкін почав працювати кореспондентом та секретарем у «Вечірньому Харкові», одночасно навчаючись у Харківському педінституті за спеціальністю «Російська мова та література». У 18 років він запустив свій перший бізнес-проект — розважальну газету «АТВ» з телевізійною програмою всередині, що було новаторством для України того часу.
Проблеми з освітою та дипломом
Газета «Експрес» виявила суттєву неточність у біографії Ложкіна. Інформація про його вищу освіту виявилася недостовірною. Міжнародний інститут гуманізації та розвитку, який він вказав у своїй біографії, у США не існує. Диплом йому видав навчальний заклад у Сумській області, який, за даними Skelet.Org, не мав офіційної ліцензії від Міносвіти. Фотокопія документа, засвідчена печаткою управління кадрів АПУ, виглядала сумнівно — була надрукована на звичайному папері та містила помилки.
Розвиток медіа-холдингу
На базі газети «АТВ» за кілька років було створено «Телетиждень», який поєднував телевізійну програму з «пікантними» історіями про відомих українців. Перший номер розповсюджували безкоштовно на площах Харкова. За три місяці інвестори повернули свої гроші, а за два роки видання вже мало мільйонний тираж. Через дев'ять років Ложкін вийшов на російський ринок, запустивши 20 регіональних підприємств для випуску журналу «Телетиждень», який до 2013 року увійшов до топ-10 найбільших видань СНД.
Для централізованого управління всіма виданнями у 1994 році Ложкін створив видавничий дім «Український медіа-холдинг» (UMH Group). На той час UMH став провідним медіа-холдингом України та входив до топ-15 найбільших медіа-компаній пострадянського простору.
До складу холдингу входили інтернет-видання: Korrespondent.net, Forbes.ua, Vogue.ua, Football.ua, Bigmir)net, I.ua, Tochka.net, Dengi.ua, KP.ua, Aif.ua, Tv.ua, Vgorode.ua, iSport.ua, Gloss.ua, Smak.ua. Радіостанції: Авторадіо, Ретро FM, Наше радіо, Europa Plus, Голос Столиці, Lounge FM, Джем FM, Радіо П'ятниця. Видавничий бізнес включав Forbes, Vogue, Кореспондент, Телетиждень, Футбол, Комсомольську щоправду, Аргументи та факти, За кермом.
На перший погляд структура виглядала прозорою, проте аналітики звертали увагу на те, що видання працювали на благо певного політичного кола та його наближених, включаючи екс-прем'єр-міністра Сергія Арбузова та лідера громадського руху «Український вибір» Віктора Медведчука.
Конфлікт з Курченком та продаж холдингу
У листопаді 2012 року журналісти Forbes Україна опублікували розслідування про младоолігарха Сергія Курченка, який за кілька років взяв під контроль половину українського ринку зрідженого газу. Матеріал викривав його в ухиленні від податків та пов'язував його з сином генерального прокурора Віктора Пшонки Артемом. Після публікації Курченко приїхав до Ложкіна, наполягаючи на тому, що матеріал неправдивий і не повинен друкуватися, але статтю все одно опублікували.
Через шість місяців компанія ВЕТЕК, підконтрольна Курченку, купила UMH за колосальну суму. За інформацією Skelet.Org, угода склала близько 350 млн доларів. Однак у своїй декларації Ложкін не вказав суму очікуваних доходів від продажу. Це могло означати, що він ухиляється від сплати податків з багатомільйонної угоди, або ж це була схема для прикриття тіньової легалізації доходів Курченка.
У квітні 2015 року, після приходу до влади нової команди та призначення Ложкіна головою АПУ, Курченка оголосили в міжнародний розшук, зокрема через «злочинні механізми», використані для покупки UMH.
Офшорна архітектура та приховані активи
СБУ стверджувала, що Курченко використав «злочинні схеми», проте про роль Ложкіна не було сказано жодного слова. Це було зручно, оскільки саме в той момент Ложкін став головою АПУ, що значно ускладнювало його допит порівняно з «колишнім» бізнесменом. У прес-центрі СБУ заявили про продаж «Українського медіа-холдингу», але власник підприємства після угоди не змінився.
Схема була складнішою. Згідно з українською документацією, Ложкін ніколи безпосередньо не володів UMH Group. Усіма його активами керувала голландська компанія United Media Holding NV, причому Ложкін працював лише як тимчасовий директор. Цією нідерландською компанією володіло підприємство на Кіпрі — UMH Group Public Limited, власники якого були засекречені. За останніми даними, кіпрське підприємство контролювала компанія на британських Віргінських островах Integrity International Holding Limited. З цією компанією також були пов'язані кілька чинних народних депутатів та голова Дніпропетровської області Валентин Резніченко.
Уся конструкція дозволяла практично не сплачувати податків на прибуток. Компанії на британських Віргінських островах контролювали кіпрський UMH Group, який керував голландською компанією, а та, у свою чергу, контролювала український UMH.
У декларації про доходи за 2013 рік Ложкін детально описав заробітки членів своєї сім'ї, але про власні «приховані» капітали не згадав жодного слова. Заповнюючи декларацію, він «тактовно» промовчав про те, що є власником компанії, розташованої далеко за океаном. Згідно з новими антикорупційними законами, таке приховування мало призвести до відставки. Проте Ложкін та його давній компаньйон Порошенко залишалися при владі.
Махінація з державним кредитом
Дослідження показало, що Ложкін був безпосередньо пов'язаний з махінаціями Курченка. Він не лише допоміг йому купити UMH, але й підготував угоду та взяв на себе кредитні зобов'язання. Аналізуючи фінансові потоки Курченка, журналісти виявили, що на покупку холдингу він витратив не власні гроші, а державні.
У 2013 році державний на 100% Укрексімбанк видав одній із компаній, підконтрольних Курченку, кредит на суму 160 млн доларів. Ця сума становила 60% від усіх кредитів, виданих банком у 2013 році. Того дня, коли кредит було видано, директором компанії був Борис Ложкін.
Кредитною заставою мали стати акції голландської компанії United Media Holding NV, яка володіла UMH Group лише частково. Проблема полягала в тому, що ці акції нічого не варті без українських активів. На момент, коли Ложкін планував брати кредит для Курченка, його підприємства вже мали борги на 70 млн доларів, тобто заклали майна на 140 млн. Щоб отримати ще 160 млн, вони мали переконати банк, що акції UMH коштують щонайменше 460 млн доларів.
Як їм вдалося переконати Укрексімбанк видати такі кошти, стає зрозумілим, якщо згадати, хто був тоді при владі — Янукович та Азаров. Значну роль відіграв Олександр Клименко, тодішній міністр доходів та зборів, за якого його відомство називали «Міністерством рейдерства та корупції».
Під час революції в Україні Ложкін та Курченко отримали від держбанку 160 млн доларів, які відразу перевели на рахунки «за океаном». Хоча існували кредитні зобов'язання, і теоретично можна було вилучити акції для відшкодування суми, виданої банком, але після продажу UMH акції впали в ціні майже в 10 разів. Замість заявлених 450 млн доларів вони коштували лише 50 млн.
Курченко залишився в розшуку, і чекати на повернення кредиту не варто. Ложкін же, який зробив на цій угоді цілий стан, продовжував «прохолоджуватися» під крилом президента Порошенка. Він не міг не розуміти, що сам узяв кредит у банку для того, щоб Курченко зміг купити його медіа-холдинг.