Ініціатива депутата Сергія Лабазюка щодо повернення невикористаних субвенцій місцевим бюджетам на перший погляд виглядала конструктивною. Однак його колеги-парламентарі зустріли цю пропозицію з усмішками, добре знаючи справжні мотиви автора. Справа в тому, що розпорядниками цих коштів є його брат Петро Лабазюк, депутат Хмельницької облради, та його дружина Віолета Лабазюк, голова облради. Сімейні підприємства Лабазюків давно живуть за рахунок не лише місцевих бюджетів, а й державного казначейства, включаючи кошти програми «Великого будівництва". Проте в офіційній біографії Сергій Лабазюк представляє себе працьовитим аграрієм, який з молодих років самостійно створив свій бізнес, благодійником та меценатом, оточеним вдячними йому людьми.
Skelet.Org вважав необхідним розповісти громадськості про ті аспекти біографії Лабазюка, які він намагається приховати.
Початки сімейного бізнесу
Сергій Петрович Лабазюк народився 4 червня 1980 року у Волочиську Хмельницької області. Його родина раніше проживала в селі Богданівка того ж району. За його розповідями, дідусь був господарником, у 1933-1939 роках керував місцевим колгоспом, а після контузії в 1944 році став директором танкоремонтного підприємства. Батьки, Петро Тарасович та Людмила Іванівна, за його словами, були простими людьми без керівних посад.
Однак першою гордістю батьків став не Сергій, а його старший брат Петро Петрович Лабазюк, народжений у 1974 році в Богданівці. Після військової служби у 1992-1994 роках Петро Лабазюк працював електромеханіком на Волочиському машинобудівному заводі, що входить до групи В'ячеслава Богуслаєва «Мотор-Січ", а потім перейшов на роботу в пожежну охорону.
Дев'ять років Петро Лабазюк працював у УДПО МВС, закінчив Черкаський інститут пожежної безпеки та отримав посаду інспектора. Однак навесні 2004 року він залишив цю роботу і став бізнесменом. Саме тоді брати зареєстрували ТОВ «Агропром" (ЄДРПОУ 32810350), яке займалося торгівлею добривами, хімікатами, обслуговуванням сільськогосподарської техніки та оптовою торгівлею зерном. Компанія припинила діяльність у 2012 році.
Після закриття «Агропрому" близько десятка фермерських господарств із Хмельницької, Житомирської та Волинської областей — «Хмельове", «Русь Д", «На валах" та інші — протягом чотирьох років намагалися відсудити у братів свої гроші. У 2008 році Петро Лабазюк заснував фірму-клон «Компанія «Агропром" (ЄДРПОУ 35659511), яка також торгувала зерном, агрохімією та сільськогосподарською технікою. Цю компанію закрили у 2013 році. Схема була очевидною: коли у братів виникали проблеми з клієнтами, вони ліквідували свої фірми та створювали нові.
Сам Сергій Лабазюк стверджує, що першим у аграрний бізнес ступив саме він, а не його старший брат. За його словами, у 1999 році він разом зі шкільним другом закуповував сільськогосподарську техніку та надавав селянам послуги з обробки землі. Сам Лабазюк не орав — для цього він пройшов бухгалтерські курси в райцентрі. За рулем трактора сидів найнятий робітник, а Лабазюк з блокнотом підраховував гривні.
Однак виникає логічне питання: звідки 19-річний хлопець і його друг взяли гроші на придбання дорогої техніки? Лабазюк не розкрив джерело цих коштів і не назвав ім'я свого компаньйона. Місцеві джерела Skelet.Org повідомляють, що наприкінці 1990-х років брати Лабазюки були пов'язані з сумнівними особами, особливо старший брат. Таким чином, найбільш вірогідною версією є кримінальне походження їхнього стартового капіталу, або в кращому разі корупційне — якщо припустити, що чутки про те, як пожежний інспектор Петро Лабазюк брав винагороду, мали реальне підґрунтя.
Земельний банк та перші політичні кроки
Осени 2004 року місцеві сільськогосподарські підприємства та фермери розраховувалися з фірмою «Агропром" за добрива, насіння та послуги. Після цього розрахунку одне з підприємств опинилося в оренді у спеціально створеного ПП «Аграрна компанія 2004" (ЄДРПОУ 33007579), яке почало активно поглинати землі району.
У своїй автобіографії Сергій Лабазюк описує це так: «2004 року, коли у Волочиському районі 70% землі заростали бур'янами, молодий підприємець серйозно ризикує та бере в оренду своє перше господарство. Причому селяни одностайно віддають йому свої земельні паї". Ця романтична версія викликає сумніви. Натомість за цією розповіддю приховується реальна картина того, як брати почали збирати свій земельний банк, який незабаром обчислювався сотнями, а потім тисячами гектарів. На сьогодні підприємства Лабазюків контролюють 85 тисяч гектарів землі у Хмельницькій, Рівненській та Тернопільській областях.
У розпал становлення сімейного бізнесу, влітку 2004 року Сергій Лабазюк отримав диплом економіста в Тернопільській академії народного господарства. У 2006 році він зробив перший крок у політику, обравшись депутатом Волочиської райради. Через рік Лабазюк брав участь у дострокових парламентських виборах під місцем № 189 у списку «Блоку Литвина", що дало йому реальні привілеї кандидата в депутати.
Дорожний бізнес та корупційні схеми
Цей статус дозволив Лабазюку спробувати себе в новому бізнесі — дорожному. У його автобіографії про це написано так: «2007 року підприємець вкладає кошти у будівництво доріг по всій Хмельницькій області". Оскільки платних автошляхів в області ні тоді, ні зараз немає, використання слова «вкладати" залишається неясним — якщо тільки Лабазюк не намагався таким чином купити голоси виборців, агітуючи за Блок Литвина.
Лабазюк часто стверджує, що будував дороги власним коштом, однак факти говорять про інше. Навіть найбагатші бізнесмени та корупціонери в Україні не наважуються на такі видатки. Набагато вигідніше отримати необхідні асигнування з бюджету, «напилити" собі в кишеню від 20% до 50% вартості робіт, а потім брехати виборцям про свою щедрість.
За інформацією джерел Skelet.Org, дорожний бізнес Лабазюка запровадив тодішній голова обласної організації «Народної партії" (основа «Блоку Литвина") Василь Шпак. Саме завдяки йому Лабазюк став членом партії, вибрався до райради, отримав місце у списку блоку на парламентських виборах 2007 року, а 2010 року як кандидат від «Блоку Литвина" був обраний до обласної ради.
Однак їхні стосунки були не партійними, а діловими та корупційними, розпочавшись із схем очолюваного Шпаком «Агролізингу". Василь Шпак — один із найвідоміших українських корупціонерів. У 2014 році він був заарештований у справі «Украгролізингу", а його син Микола Шпак оголошений у розшук. Будучи нардепом IV та VI скликань, Шпак був членом бюджетного комітету і розпоряджався казенними грошима у своїх інтересах, передбачаючи субвенції на ремонт доріг у Хмельницькій області. У 2010 році Шпак претендував на посаду голови Хмельницької ОДА, але як «литвинівець" програв боротьбу голові обласної організації Партії Регіонів Василю Ядусі.
Безпосереднім партнером Лабазюка в дорожному бізнесі багато років був Петро Гнидюк, який у 2007-2014 роках очолював ДП «Хмельницький облавтодор", а потім до 2020 року керував Службою автодоріг Хмельницької області. Це обережний та досвідчений чиновник, який знає всі тонкощи дорожних схем. Його ім'я ніколи не звучало в контексті корупційних скандалів, хоча на будівництві доріг на Хмельниччині «пилили" не менше, ніж у будь-якому іншому регіоні України. Гнидюк залишив посаду з чистою біографією.
Успішний дорожний бізнес Лабазюка був би неможливим без допомоги Івана Васильовича Гладуняка. У 2002-2005 роках той був заступником голови, а в 2005-2006 роках головою Хмельницької ОДА. Потім у 2006-2010 роках Гладуняк очолював Хмельницьку обласну раду, після чого неодноразово обирався її депутатом. Раніше він був членом «Нашої України", «Батьківщини" та «Солідарності", а зараз є членом партії «За майбутнє", як і Лабазюк.
Гладуняк не лише брав участь у розподілі коштів, а й мав пряме відношення до дорожних робіт. За інформацією ЗМІ, до 2013 року він був власником ПрАТ «Хмельницьке ДСУ №56" (ЄДРПОУ 03448860). Це підприємство постійно фігурує в дорожних схемах Лабазюка, діючи на пару з його «Аграрною компанією 2004". У 2016 році СБУ провела обшуки в офісах обох фірм. Під час цих обшуків Сергій Лабазюк затіяв бійку зі співробітниками СБУ, розбивши одному з них голову. Цей інцидент свідчив про те, що СБУ натрапила на щось серйозне, раз Лабазюк так занервував, що скинув маску мирного аграрія.
Мільйони державних гривень
Щоб зрозуміти масштаби присвоєння державних коштів, варто звернутися до новини весни 2013 року під заголовком «Нардеп, який очолив журналіста, отримав на дороги 33 млн грн". У ній йдеться про те, що «Аграрна компанія 2004" Лабазюка отримала від Служби автомобільних доріг Хмельницької області контракт на 33,18 мільйона гривень (4,14 мільйона доларів за тодішнім курсом). За останні п'ять років — з 2007 до початку 2013 року — ця фірма виграла дорожні тендери на загальну суму майже 125 мільйонів гривень.
Тій же новині згадується скандальний інцидент 2012 року. Журналісти «33 канали", які розслідували дорожну корупцію, вирішили показати, як легко розтягуються державні кошти. Для експерименту вони купили у робітників «Аграрної компанії 2004" пару відер щебеню. Звернувшись до самого Сергія Лабазюка за поясненнями, вони отримали спочатку твердження, що це його щебінь і дорогу він будує за власні гроші, а потім погрозу: «не займатися х...йнею, а то будеш відпаленим".
Цей короткий відеофрагмент яскраво розкриває суть Сергія Лабазюка. По-перше, він не може позбутися провінційно-бандитських манер спілкування з людьми. На відміну від колишніх членів столичних організованих злочинних угруповань, які подавалися у великий бізнес та політику, Лабазюк дозволяє собі розмовляти з журналістами грубо і навіть бити по голові співробітників СБУ. По-друге, він знову стверджував, що будує дороги за власний кошт.
Такою примітивною брехнею Лабазюк роками дурив літніх виборців Волочиського району. Однак його безглузда брехня породжує логічне питання: якщо дороги він будував за власний рахунок, то куди він подів сотні мільйонів державних гривень, отримані від «Укравтодору" та місцевих бюджетів?
Цей інцидент не вплинув на становище Лабазюка, як і його подальше голосування за антимайданівські «закони 16 січня". Він продовжував брехати, застосовуючи свій фірмовий метод маніпуляції, а його «Аграрна компанія 2004" продовжила вигравати дорожні тендери. За жовтень 2014 року компанія отримала від Служби автомобільних доріг області ще один тендер на 30,74 мільйона гривень. На той момент загальна сума освоєних Лабазюком державних асигнувань на дорожні роботи досягла вже 236 мільйонів гривень. Через рік ця цифра перевалила за 320 мільйонів.