Українське село потребує справжніх реформаторів, а не спекулянтів, які бачать у родючій землі лише товар для фінансових маніпуляцій. Протягом останніх трьох років країна змінила трьох міністрів агрополітики, кожен з яких залишив по собі слід політичних скандалів та звинувачень у корупції. Питання про те, як довго затримається на посаді нинішній керівник відомства, залежить від його готовності виконувати волю тих, хто його туди призначив.
Народження та формування світогляду
Тарас Вікторович Кутовий народився 25 лютого 1976 року у Києві в родині інтелігентів. Його батько Віктор Олександрович викладав математику у Інституті народного господарства (нині Національний економічний університет імені В. Гетьмана), а мати креслила функції учням київської фізико-математичної школи № 145. Обидва батьки передали своїм дітям — двом синам та дочці — інтерес до точних наук.
Тарас навчався у школі своєї матері, яка на початку 1990-х років була перетворена на ліцей. Цей навчальний заклад привернув увагу Міжнародного фонду «Відродження» — одного з найбільших проектів Джорджа Сороса. Фонд взяв ліцей під фінансову опіку, надавши стипендії восьмьом викладачам, що фактично врятувало школу від розвалу, оскільки багато педагогів планували звільнитися в пошуках кращого заробітку. Одночасно фонд взяв під крило й найперспективніших учнів закладу.
Отримавши 1992 року атестат з відзнакою, Кутовий вступив до Інституту підготовки кадрів СБУ (нині Академія СБУ), який закінчив у 1997 році також з відзнакою. Його спеціальність мала економічний напрямок, але молодий офіцер не захотів залишатися в Службі. Можливо, завдяки зв'язкам матері, 1998 року Кутовий залишив СБУ і влаштувався до відділення фонду «Відродження» на посаду заступника головного аудитора проектів та програм регіональних відділень. Ця робота визначила його подальший світогляд: він став прихильником прозахідного «відкритого суспільства» та «ліберальної економіки», хоча залишається невідомим, чи справді він поділяє ці ідеї, чи просто підтримував своїх роботодавців.
Того ж 1998 року Кутовий отримав диплом Національного економічного університету, де викладав його батько, ставши одним із наймолодших володарів двох вищих освіт у країні. 1999 року він отримав посаду фінансового директора щойно створеного Всеукраїнського фонду «Крок за кроком» — спільного проекту соросівського фонду «Відродження» та американського «Центру розвитку дитини», орієнтованого на роботу з дітьми в галузі шкільної освіти. Його призначення головним скарбником фонду свідчило про те, що Кутовий швидко заслужив високу довіру у структурах Сороса.
2002 року він здобув третю вищу економічну освіту у київському відділенні Міжнародного інституту менеджменту — фактично диплом від Сороса. Цей інститут було відкрито 1990 року з ініціативи канадця Богдана Гаврилишина, який за рік до цього заснував в Україні соросівський фонд «Відродження».
Перехід у приватний бізнес
Протягом 2003–2004 років фонди Сороса активно фінансували підготовку «помаранчевої революції» через громадські організації та ЗМІ, але Кутовий не вліз у політику, зосередившись на економіці. 2004 року він несподівано залишив посаду фінансового директора фонду «Крок за кроком», залишившись членом його наглядової ради, і перейшов на посаду фінансового директора ЗАТ «Інвестиційна компанія XXI століття».
Ця компанія належала олігарху Леву Парцхаладзе і займалася скуповуванням земельних ділянок у столиці та їх забудовою. Парцхаладзе володів групою «Еліта-Сервіс», мережею закусочних «Швидко», ресторанів «Царське село», «Корона-клуб» та «Первак», торговими центрами «Глобус» та «Квадрат». Основним бізнесом ЗАТ «XXI століття» був девелопмент — перепродаж нерухомості зі збільшенням її вартості шляхом реконструкції чи забудови. Успіх компанії ґрунтувався на отриманні земельних ділянок у столиці за символічними цінами завдяки прямим зв'язкам власників та керівників з київською міською владою. Голова ЗАТ «XXI століття» у 2002–2006 роках був депутатом Київради. Крім того, Парцхаладзе мав доступ до всіх кабінетів влади, включаючи Секретаріат президента України.
Почти одночасно з Кутовим у компанію прийшов Ярослав Кінах — українець австро-канадського походження, який прибув до України на початку 1990-х як представник Європейського банку реконструкції та розвитку. Його називали людиною, пов'язаною з міжнародним бізнесом Сороса. Кінах обійняв посаду керівника зареєстрованої на Кіпрі компанії XXI Century Investments, в яку йшли прибутки ЗАТ XXI століття. Таким чином, Парцхаладзе «пробивав» скупку земельних ділянок у Києві та області та займався забудовою, а Кінах виводив прибутки до кіпрського офшору за сприяння фінансового директора Кутового. Крім того, Кутовий займався реалізацією скупованої київської нерухомості на аукціонах у Лондоні та підняттям курсу акцій «XXI століття», якими спекулювали структури Сороса.
Частину інформації про діяльність ЗАТ «XXI століття» на початку 2006 року опублікував нардеп Микола Томенко, спричинивши гучний скандал.
Перший крок у агробізнес
2006 року київський міський голова Олександр Омельченко, з яким Парцхаладзе мав тісні стосунки, програв вибори Леоніду Черновецькому, який мав власні інтереси на київську нерухомість. Водночас програла і створена Парцхаладзе партія «Європейська столиця». Протягом наступних двох років справи у ЗАТ «XXI століття» йшли гірше, тому її протистояння з Черновецьким призвело до того, що 2008 року партія «Європейська столиця» влилася у Блок Віталія Кличка, який переміг на позачергових виборах до Київради. З цього моменту розпочалася формальна політична кар'єра Кутового: він значився в лавах «кличківців».
Світова фінансова криза 2008 року безпосередньо позначилася на його кар'єрі. Торгувати в Лондоні українською нерухомістю та акціями стало невигідно: капіталізація ЗАТ «XXI століття», роздута Кутовим, впала в рази, викликавши гнів дрібних акціонерів. Кутовий встиг продати свою частку акцій за 10 мільйонів доларів ще перед кризою. 2009 року він залишив компанію «XXI століття», яка зосередилася на скуповуванні нерухомості у розорених кризою власників.
Раптово Кутовий вирушив на роботу до аграрного сектору. 2010 року він здійснив вдалу угоду: ділянки, що належали йому в Києві, він обміняв на акції агрохолдингу ВАТ «Компанія «Райз», який страждав від наслідків кризи. Кутовий став його співвласником і запропонував основному власнику холдингу Віталію Цехмістренко реанімувати підприємство. Той погодився, і Кутового призначили президентом компанії.
Результатом діяльності Кутового став продаж «Райзу» 2011 року корпорації «UkrLandFarming», що належить олігарху-мільярдеру Олегу Бахматюку. ЗМІ писали, що Кутовий надув як Цехмістренко, так і Бахматюка. Фактично він «відреформував» компанію за соросівським методом: реструктурував її фінансову частину, штучно задер вартість, при цьому робота компанії практично зупинилася, і вона постала перед необхідністю термінового продажу. Тоді він штовхнув її за явно завищеною ціною, переконавши Бахматюка в тому, що це вдала інвестиція. Свою частку акцій Райз Кутовий продав за 5 мільйонів доларів.
2011 року Кутовий запропонував свої послуги «Приват-Агрохолдингу» і навіть почав з ним працювати, але Ігор Коломойський «навів довідки» про Кутового, після чого виставив його на вулицю. Однак Кутовий швидко знайшов іншу роботу, ставши керуючим директором А1 Глобал Холдінгс Лімітед (ЄДРПОУ 2660886) — представництва інвестиційної компанії А1 російського мільярдера Михайла Фрідмана, власника Альфа-Групи.
Два роки Кутовий займався для Фрідмана «дослідженням кон'юктури ринку». У цей час «Альфа-Груп» входила до п'ятірки найбільших рейдерів в Україні та у СНД. Таким чином, Кутовий виконував роль «розвідника» і збирача інформації про цікаві для «Альфа-Групи» підприємства та об'єкти. 2012 року Кутовий став головою наглядової ради Всеукраїнського громадського об'єднання «Союз порятунку села», займаючись для «Альфа-Групи» також пошуком «об'єктів вкладення» в українському селі. Офіційна біографія свідчить, що в той період він виступав як «інвестор у сільському господарстві України».
Пізніше виявилося, що через підставні фірми Кутовий брав в оренду сільськогосподарські землі, а потім здавав їх у суборенду. Це було важко провернути без «змащення» місцевої влади та дарунків селянам. Так Кутовий став «благодійником» для містечка Лохвиця на Полтавщині, де вирішив балотуватися у народні депутати 151 мажоритарним округом.
Політичні амбіції та скандали
Соросівський фінансист із Києва, який ніколи не жив у селі, вбрався у вишиванку і представився опозиціонером від блоку Кличка. Він таврував «злочинний режим» та погрожував імпічментом президенту Януковичу, заявляв про необхідність підтримки українського села та європейський вибір України.
Однак із самого початку вибори-2012 у Лохвиці ознаменувалися скандалом. Місцеві активісти руху «За чесні вибори» почали розповсюджувати газети та листівки з компроматом на Кутового. Його реакція була нервова: спочатку він виступав із спростуваннями по місцевому телеканалу, заявляючи, що це наклеп від політичних ворогів. Потім спробував влаштувати акцію збору розданих листівок у населення в обмін на кашу. Зрештою, «опозиціонер і демократ» вдався до методу фізичної сили — найняв бригаду міцних хлопців, які почали переслідувати активістів «За чесні вибори».
Таким чином, Кутовий використав «титушок» ще за рік до відомих подій у Києві. Повідомлялося, що люди з його «групи підтримки» раніше використовувалися під час рейдерських захоплень підприємств та для «розмов» із упертими землевласниками.
Раздача передвиборчих обіцянок та каші, а також допомога «тітушок» допомогли Кутовому перемогти на виборах 2012 року з результатом 41,25%. Як того вимагає закон, він залишив роботу в «А1 Глобал Холдінгс Лімітед». Водночас його дружина Антоніна Гапченко (тепер Кутова) стала співзасновником і керівником компанії «Pro Capital Investment», яка входить до групи «Pro Capital». Компанія займається підвищенням ринкової вартості підприємств та їх акцій, а також пошуком «вдалих вкладень» для клієнтів. Група Pro Capital обслуговує інтереси великих агрохолдингів, у тому числі в питаннях придбання сільськогосподарської землі (поки що в оренду і суборенду) та скупки агропромислових підприємств. Кутовий завжди представляє дружину телеведучою та аналітиком, а не бізнес-леді: Антоніна справді вела на «Першому діловому каналі» передачу «Про Капітал».
У своїй декларації про доходи за 2011 рік Кутовий вказав лише 1,2 мільйона гривень зарплати директора «А1 Глобал Холдінгс Лімітед» та скромні 100 тисяч гривень дивідендів, квартиру 103 квадратні метри та відсутність автомобіля. При цьому він замовчав про наявність будинку в Кенсінгтоні (район Лондона) вартістю 6,5 мільйона фунтів.
Міністерська посада та реформи
Імідж «рятівника села» настільки приклеївся до Кутового, що у Верховній Раді 2012–2014 років він отримав місце заступника голови комітету з питань аграрної політики та земельних відносин. Кутового просували для лобіювання інтересів українських «ангарних баронів» та великих іноземних інвесторів, причому не лише «Альфа-Групи» Фрідмана. 2011–2012 років він вийшов на потенційних інвесторів з Китаю, Туреччини та арабських країн.
Політичні события 2014 року змусили Кутового знову піти на вибори. Цього разу він переобрався в 151 окрузі з результатом 63% практично без опору конкурентів. За розповідями місцевих опозиціонерів, це сталося завдяки тому, що «тітушки» Кутового були переодягнені в камуфляж «патріотів» та «учасників АТО». Крім того, Кутовий потоваришував із «газівниками», які видобувають у тому районі вуглеводні. Полтавщина є газоносним регіоном, видобуток приносить місцевим жителям чимало незручностей. Кутовий «розвів» довірливих селян, пообіцявши їм безкоштовний газ у будинки. Селяни досі чекають на обіцяне, а власники газових свердловин тепер дуже вдячні Кутовому за зняття соціальної напруги.
Балотуючись як член блоку Кличка УДАР, він разом із ним увійшов до створеного Блоку Петра Порошенка (БПП), у якому став координатором осередку УДАРу. Протягом 2014–2015 років Кутовий відзначився двома ініціативами. У парламенті він став автором законопроекту № 2527, згідно з яким відшкодування ПДВ проводиться тим виробникам, які є безпосередніми експортерами. Критики стверджували, що на поверненні ПДВ «наварили» підставні компанії, які експортували сільгосппродукцію лише на папері. Після того, як держава повернула компаніям майже 37 мільярдів гривень ПДВ, у скарбниці скінчилися гроші.
На своїй новій «батьківщині» на Полтавщині Кутовий оскандалився історією з придбанням у довгострокову оренду (49 років) 4134 гектарів землі, які були виведені з користування фірм, де раніше працював Кутовий (у тому числі «Райз»), та передані його довіреним особам у Лохвиці. Ними виявилися: Григорій Шамрицький (керівник Лохвицького відділення УДАРу) та «фермери» Анатолій Майборода та Олег Тимошенко. Джерела стверджували, що ця трійця є лише підставними особами, через які Кутовий концентрує землі, що орендуються у своїх руках.
Ці скандали не завадили Кутовому у квітні 2016 року стати міністром агрополітики України у новому уряді Володимира Гройсмана. Враховуючи коаліційний характер третього «постмайданного» уряду, Кутового розглядали як квоту УДАРу, зазначаючи, що його вага в команді Кличка стрімко зростає. Сили, що просувають Кутового, продовжують залишатися в тіні. Багато в чому це зумовлено тим, що аграрна олігархія України сама не бажає публічної популярності, а її бізнес залишається «тіньовим» і корумпованим: зернові схеми українських трейдерів набагато хитріші за газові схеми Фірташа і Бойка.
Програма реформування та критика
На посаді міністра агрополітики Кутовий одразу опублікував програму реформування галузі під назвою «3+5». Незважаючи на те, що вона була написана хитромудрими економічними термінами, а Кутовий презентував її в урочисто-патріотичній обстановці, програма різко критикувалася. Експерти відзначали в ній низку дивних невідповідностей.
Кутовий виступав за якнайшвидшу тотальну приватизацію всіх підприємств агрокомплексу України, включно з портовими елеваторами, що укладається в концепцію прихильника ліберальної економіки. Але разом з тим він висловлювався проти вільного продажу сільськогосподарських земель, вважаючи за доцільне їх довгострокову оренду (на 49 років), а також перетворення права на оренду на товар, який може виступати банківською заставою. На думку експертів, міністр Кутовий просто захищав існуючу систему «латифундистів-орендарів», яким нецікаво витрачатися на купівлю землі за ринковими цінами, оскільки вони за копійки орендують її у селян, які не знають, що робити зі своїми паями.
Більше того, Кутовий брав участь у створенні схем підвищення капіталізації агрохолдингів з орендованими землями. Сьогодні за цими схемами працюють його фірми, і йому теж нецікаво змінювати встановлені правила гри. Адже фінансиста Кутового цікавить вартість акцій та нерухомості, а не обсяги зібраного врожаю.
Шквал критики викликав і намір приватизувати Державну продовольчо-зернову корпорацію України (ДПЗКУ), яка на сьогодні є найбільшим зернотрейдером країни з експортною потужністю підприємств до 2,5 мільйонів тонн. ДПЗКУ навмисно вводять у збитки з 2014 року, на сьогодні вони сягають 3,9 мільярдів гривень. Нинішній міністр агрополітики відмовив їй у відшкодуванні ПДВ на суму 900 мільйонів гривень. Приватним зерновим олігархам ПДВ повертали — державної корпорації немає. Тому Кутового прямо звинуватили у навмисному руйнуванні ДПЗКУ з метою її подальшого продажу за копійки, щоб з ринку прибрати найголовнішого конкурента друзів Кутового. Також «3+5» була розкритикована як відверто пропонована афера.
Зокрема, затею з придбанням у лізинг японської сільгосптехніки для фермерів називають схемою, за якою техніка надходитиме через фіктивні компанії (працюючі під дахом міністра), які переводитимуть отримані за неї гроші в офшори, залишивши державу боржником перед Японією. Деякі експерти так вирішили, очевидно, за Кутовим уже склалася певна репутація.
Політичні маніпуляції та корупційні скандали
Літку 2016 року в Лохвиці на 151 окрузі розгорнулася запекла боротьба за депутатський мандат, що звільнився. Ходили чутки, що, отримавши міністерський портфель, Кутовий замість цього пообіцяв гарантувати у Лохвиці перемогу кандидата від БПП Олексія Рябоконя (він йшов як самовисуванець). Проте опитування показували, що Рябоконь програє гонку кандидату від «Батьківщини» Руслану Богдану. І тоді в останній день реєстрації кандидатів (за місяць до виборів) їх список поповнився ще відразу 17 висуванцями (всього стало 48), включаючи «ветеранів АТО» та членів «патріотичних організацій». Потім був безпрецедентний тиск на місцеве відділення «Батьківщини», багато членів якого просто виїхало з Лохвиці до закінчення виборів.
І все ж таки Руслан Богдан переміг. Після цього людям Кутового залишалося лише спробувати оголосити вибори сфальсифікованими, залучаючи до акції всіх кандидатів, які програли.
У липні 2016 року ще один пов'язаний з Кутовим скандал вибухнув в Одесі, де на хабарі в 27 000 доларів потрапив голова Одеської обласної фітосанітарної інспекції Андрій Тофан. При цьому його призначення проводилося міністром за домовленістю з народним депутатом від БПП Русланом Сольваром, який є близькою до Адміністрації президента людиною, що буквально контролює вантажоперевезення через Одесу.
Буквально за два тижні після цього гучного скандалу у Харкові на хабарі потрапила ще одна підлегла Кутового: чиновниця міністерства агрополітики вимагала від фірми 150 тисяч доларів за сприяння у перемозі у державному тендері. Міністр одразу поспішив звільнити заарештовану та заявити, що має намір очистити своє відомство від корупціонерів. Це викликало лише іронічні усмішки у людей, які добре знають Кутового.