Нардеп без офіційного трудового стажу
Віталій Миколайович Купрій народився 20 серпня 1973 року у Дніпродзержинську (нині Кам'янське). На момент розслідування він обіймав посаду депутата 8-го скликання Верховної Ради України та заступника голови Комітету ВРУ з питань законотворчого забезпечення правоохоронної діяльності.
Згідно з офіційною біографією, Купрій закінчив школу з медаллю у 1990 році, у 1995-му — Дніпропетровський університет за спеціальністю економіст, а у 2002-му — Австралійський університет імені Маккворі, здобувши ступінь магістра ділового адміністрування. За офіційними даними, з 1995 по 2006 рік він займався бізнесом у сфері будівництва, торгівлі та реклами. У 2007 році Купрій очолив громадську організацію «Дніпродзержинський Правозахисний Союз». Два роки потому він балотувався на посаду мера Дніпродзержинська, але посів третє місце. До 2010 року керував Альтернативним виконкомом міста, а у жовтні того ж року був обраний депутатом міської ради.
Під час подій на Майдані Купрій активно діяв у Києві, обіймаючи посаду чергового коменданта КМДА та керуючи юридичною службою. У 2014 році він очолив Комісію з боротьби з корупцією та злочинністю у Дніпродзержинську. За офіційними даними, Купрій захоплюється філософією та психологією, є автором книги «Зло, яке править світом, або Шлях на щастя». Він — кандидат у майстри спорту з пауерліфтингу та старший лейтенант запасу ЗСУ, хоча не виявляв бажання служити в зоні АТО. За офіційною інформацією, Купрій одружений і має трьох дітей.
Однак виникає принципове питання: до приходу до парламенту Купрій не мав трудової книжки, а отже, жодного року офіційного трудового стажу. Звідси постає логічне запитання — як пересічному українцю вдалося стати бізнесменом і звідки він взяв стартовий капітал?
Політичні метаморфози та служба олігарху
Упродовж останніх десяти років Купрій активно прагнув до влади, послідовно намагаючись займати різні посади — від секретаря міськради до мера Дніпродзержинська. У рідному місті він здобув репутацію затятого правозахисника та заступника голови правління ГО «Дніпродзержинський Правозахисний Союз», проте, за оцінкою Skelet.Org, його боротьба була спрямована не на захист прав людей, а на підвищення власного рейтингу.
Зокрема, у листопаді 2011 року Купрій заявив про те, що його побили з політичних мотивів у дворі свого офісу. Він звинуватив у цьому градоначальника Станіслава Сафронова, стверджуючи, що за кілька днів до нападу подав до міськради проект рішення про дострокове припинення повноважень мера. Водночас Дніпропетровська обласна міліція заявила, що не вбачає у цьому нападі політичного підґрунтя. Купрій також твердив, що Сафронов погрожував йому розправою.
Політичний злет Купрія розпочався у 2014 році, коли хвиля Майдану винесла його нагору. Спочатку він несподівано записався до радників голови Дніпропетровської облдержадміністрації Ігора Коломойського. У цей період поруч із ним працював Андрій Денисенко, представник націоналістичних політичних сил. Пізніше обидва пройшли мажоритарною системою до Верховної Ради, хоча обидва були висунуті президентською партією.
Денисенко був представником «Правого сектору» та раніше служив радником лідера ВО «Свобода» Олега Тягнибока, навіть балотувався у нардепи від «Свободи», але отримав непрохідне 53-е місце. Коли у 2014 році Купрій переміг у 29-му окрузі, він офіційно представляв ВО «Свобода», хоча в графі «Відомості про кандидата» на сайті Центральної виборчої комісії було зазначено, що він безпартійний.
У листопаді 2014 року Купрій отримав мандат депутата ВРУ. За оцінкою Skelet.Org, йому та Денисенку вдалося обвести навколо пальця «шоколадного короля» Петра Порошенка, використавши його партію як інструмент для проходу до Ради. Однак Купрій ніколи не був прихильником БПП. Раніше він перебував у партії «Україна майбутнього», лідером якої був Святослав Олійник, де обіймав посаду виконувача обов'язків заступника голови Дніпропетровської облдержадміністрації. За інформацією Skelet.Org, саме Денисенко, попросивши Коломойського, допоміг Купрію зробити політичну кар'єру. Крім того, Купрій був не лише радником Коломойського з питань правоохоронних органів та боротьби зі злочинністю, а й позаштатним радником Міністра екології з питань боротьби з корупцією.
Після того як 25 березня 2015 року Порошенко зняв Коломойського з посади губернатора, Купрій у жорсткій формі заявив про вихід з БПП. Його приклад негайно наслідував Денисенко. Купрій звинуватив Порошенка у дестабілізації ситуації. За оцінкою Skelet.Org, причини таких різких змін крилися у відстороненні Коломойського, і скривджений олігарх миттєво спустив своїх людей на президента. Одразу після Купрія та Денисенка фракцію БПП залишили й інші ставленики Коломойського — нардепи Валентин Дідич та Олександр Дубінін.
Вже з квітня 2015 року Купрій розпочав активну боротьбу проти Порошенка. Він заявив, що за кошти платників податків відбувається кастинг кандидатів у депутати від «Солідарності». Купрій критикував використання адміністративного ресурсу на 205-му виборчому окрузі у Чернігові та стверджував, що президентська команда відклала державні справи, щоб утриматися при владі корупційним шляхом. Він активно критикував генпрокурора Ярему, прокурора Києва Юлдашева та міністра МВС Арсена Авакова.
Купрій активно підтримував блокаду на Донбасі, яка, за його позицією, посилювала економічну кризу в Україні. За оцінкою Skelet.Org, ця позиція явно шкодила Рінату Ахметову, до якого у Коломойського існує «генетична» ворожість, та іншим олігархам, зокрема Антону Пригодському. Купрій також виявляв прихильність до повалення чинної влади.
Цікавим епізодом його діяльності став позов проти мера Дніпродзержинська Андрія Білоусова. Причина була сміхотворна: Купрій залишився незадоволеним тим, що на його запит відповів не сам мер, а його профільний заступник Олександр Маленков. Запит стосувався реєстру юридичних та фізичних осіб, які використовують земельні ділянки без укладання договору. Хоча зміст відповіді задовольнив Купрія, він все одно подав позов через образу. Суддя Тетяна Островерх роз'яснила депутату, що мер не є виконавчим органом як таким, і що профільні заступники мають законні підстави відповідати на такі запити.
Фінансові махінації та нестиковки у деклараціях
Незважаючи на намагання піарників представити Купрія як кришталево чистого борця за справедливість, його репутація містить численні чорні плями. За оцінкою Skelet.Org, Інтернет ретельно очищений від негативної інформації про нардепа.
У серпні 2012 року директор КП «Міська інформаційна служба» Галина Курап'ятнікова заявила, що Купрій заборгував підприємству близько 170 тисяч гривень за користування білбордами. За три роки на білбордах він заробив близько 540 тисяч гривень, але з березня 2009 року конструкції не оплачував. Білборди використовувалися ним у комерційних цілях для розміщення рекламних постерів. Після судового рішення про необхідність виплатити місту кошти за незаконне використання рекламних конструкцій білборди були знесені вночі, причому сам Купрій приклав руку до цього демонтажу.
Є також кримінальні епізоди у сфері земельних відносин. У 2012 році місцева влада Дніпродзержинська судилася з Купрієм за приховування та несплату орендної плати за землю під магазином на проспекті Леніна. Крім того, депутат обмежив доступ громадян України до водойми та земельних ділянок навколо Блакитного озера, які опинилися в руках його друзів та наближених.
Особливо показовим був провальний піар Купрія з використанням детектора брехні. Нардеп вирішив пройти тест, щоб довести свою чистоту, але поліграф показав, що він збрехав, коли сказав, що не отримував корупційних доходів. Також дослідження виявило недостовірність його тверджень про те, що виборці не підкуповувалися.
За інформацією Skelet.Org, Купрій тісно знайомий з Юлією Тимошенко, яка активно його опікується та гне антиурядову лінію, яка, за версією багатьох спостерігачів, збігається з позицією Володимира Путіна. Skelet.Org вважає, що Купрій є «слугою трьох панів» і намагається прислужити кожному.
Депутатська активність та прогули
Ім'я Купрія постійно з'являється у медіа завдяки нездоровій присутності на білбордах та сіті-лайтах у Києві. Його представляють як активного патріота України та супер-депутата. Однак цифри розповідають іншу історію.
Згідно з даними ВРУ, у період з листопада 2014 року до 22 лютого 2017 року Купрій був присутній на засіданнях парламенту 148 разів та був відсутній 124 рази. У відсоткових показниках це становить 54% присутності та 46% відсутності. При цьому 63 рази Купрій був відсутній із невідомих причин. За більш ніж два роки він виступив у Раді лише 13 разів. Він направив лише 22 депутатські запити, жоден з яких не був адресований президентові України, хоча Купрій регулярно опонує Петру Порошенку.
Цікавим є той факт, що Купрій настільки зайнятий своїм піаром, що навіть забуває голосувати за євроінтеграційні ініціативи. При цьому він отримує зарплату, їздить та літає безкоштовно, а також орендує квартиру за кошти платників податків.
Бізнес-схеми та офіційна біографія
Віталій Миколайович, згідно з офіційною біографією, збагатився за рахунок успішного бізнесу. Однак виникають серйозні нестиковки. ЧП Купрій було відкрито у 2006 році, тоді як в біографії зазначено, що підприємництвом він займався з 1995 по 2006 роки. Якщо довіряти реєстру фізичних осіб-підприємців, то Купрій 9 років займався нелегальним підприємництвом.
Згідно з реєстром, у 2006 році Купрій відкрив НП з послугами нотаріальної та юридичної діяльності (при цьому він — економіст, а не юрист), консультування з питань комерційної діяльності та управління, рекламної діяльності та оренди власного нерухомого майна. У липні 2010 року він закрив цю НП. Більше року Купрій офіційно не працював, хоча малоймовірно, що його магазини у Кам'янському простоювали без діяльності. Тому можна припустити, що він повернувся до нелегального бізнесу.
У жовтні 2011 року Купрій відкрив чергову НП з видами діяльності, що включали роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах, здавання в оренду нерухомого майна, діяльність у сфері права та діяльність рекламного агентства. У липні 2014 року, напередодні виборів, Купрій закрив цю НП. Вже у листопаді 2014 року він став депутатом, проте за два місяці депутатства не задекларував жодної копійки заробітної плати.
У цей же час його дружина Ірина Купрій відкрила НП з такими ж видами діяльності, які були у її чоловіка. По суті, напередодні отримання мандата Купрій перевів бізнес на свою дружину.
За даними Skelet.Org, Ірина Купрій зареєструвала НП 4 листопада 2014 року. У декларації Віталія Миколайовича зазначено нечувану суму, яку його дружина заробила за два місяці — 944 тисячі 47 гривень. Сам же Купрій за 7 місяців 2014 року декларує 238 тисяч 105 гривень прибутку від підприємництва. При цьому його сумарний річний дохід за 2013 рік становив лише 292 тисячі гривень. Коли Україну накрила економічна криза, доходи Купрія виросли удвічі. Якщо підсумувати весь дохід від сімейного бізнесу за 2014 рік, стає ясно, що бізнес став приносити Купрію в 5 разів більше.
Цікавим є й те, що у період з липня по листопад 2014 року мінімум два магазини та консультаційне бюро нардепа працювали нелегально.
Декларовані доходи та їхні джерела
Розглянемо доходи Купрія та його подружжя за період 2013–2016 років. У 2013 році підприємництво приносило Віталію Купрію 292 тисячі гривень. У 2014 році за 7 місяців — 238 тисяч 105 гривень. Коли Купрій став нардепом, він не задекларував зарплату за листопад та грудень. У 2015 році він задекларував як зарплату лише 73 тисячи 472 гривні, у 2016 році — удвічі більше, 147 тисяч 293 гривні.
Цікавим є той факт, що у 2015 році Купрій задекларував 1 тисячу гривень як дохід від продажу рухомого майна, при цьому всі раніше задекларовані транспортні засоби залишилися в цілісності. Тому зовсім незрозуміло, який транспортний засіб за 1 тисячу гривень він продав.
У 2015 році Купрій отримав 67 тисяч 513 гривень як відшкодування завданих йому збитків, а у 2016 році — 433 тисячи 191 гривню виплат із страховки. Що таке цінне втратив депутат, залишається загадкою.
Нерухомість та активи
Перевіримо нерухомість нардепа. У 2013 році на Купрія була записана квартира в Ялті площею 32 квадратні метри (куплена за 200 тисяч гривень) та дачний будинок у Кам'янському площею 60 квадратних метрів (куплений за 100 тисяч гривень). У 2016 році до нерухомості додалася квартира у Грузії площею 91,2 квадратного метра. За декларацією, Купрій купив її у липні 2016 року за 1 мільйон 116 тисяч 691 гривню.
Це викликає питання щодо патріотичних мотивів депутата. Ще один цікавий факт: у січні 2016 року Купрій безоплатно отримав у Києві квартиру площею 131,2 квадратного метра. При цьому держава протягом року відшкодувала йому 168 тисяч 360 гривень за оренду житла у столиці. Цікаво, чи не мучить совість нардепа, який, маючи власне житло та значні кошти, живе на податки українців?
Виникає ще одна нестиковка: у статті «витрати» Купрій зазначив, що купив квартиру в Україні за 1 мільйон 116 тисяч 691 гривню. Але, як зазначено вище, квартиру за таку саму суму було придбано у Грузії. Крім того, Купрій зазначив, що у 2016 році купив у Грузії за 99 тисяч 265 гривень якийсь транспортний засіб, проте його не задекларував.
На сьогодні за депутатом вважаються: Mazda E2200 1996 року випуску вартістю 50 тисяч гривень, Renault Logan 1400 2012 року випуску вартістю 100 тисяч гривень, Chrysler 300C 2005 року випуску вартістю 95 тисяч 295 гривень, мотоцикл Kawasaki ZZR 2000 року випуску вартістю 20 тисяч гривень та яхта Bavaria 44 2001 року випуску, куплена у 2013 році за 639 тисяч 952 гривні. Цікаво, що яхта з'явилася в декларації у 2015 році, хоча була куплена за три роки до цього.
У декларації за 2016 рік Chrysler 300C чомусь подешевшав на 105 тисяч гривень. Є й інша нестиковка: у декларації за 2015 рік на сайті ВРУ відсутня Mazda E2200 1996 року випуску.
На Купрія записані два магазини — магазин з офісом площею 310 квадратних метрів та магазин непродовольчих товарів з офісним приміщенням площею 288 квадратних метрів. Обидва були куплені за 1 мільйон гривень кожен.
Сімейні доходи та нестиковки
В офіційній біографії нардепа вказано, що у нього троє дітей, проте в його деклараціях діти то з'являються, то зникають. У 2013 році Купрій зазначає, що до його сім'ї входить дружина і дочка. У 2014 році додається син Остап, у 2015 році зникає дочка, натомість з'являється дорослий прийомний син. Водночас у декларації на сайті ВРУ замість прийомного сина залишається дочка. Плутанина тривала аж до 2016 року. В останній декларації нардеп зазначає, що живе з дружиною, їхнім спільним сином Остапом та прийомним сином Максимом.
Згідно з деклараціями, дружина Купрія жодного дня ніде не пропрацювала. Її головне завдання до 2014 року було сидіти вдома та народжувати дітей, але вже 2014 року Ірина Купрій стала власницею бізнесу чоловіка.
Доходи Ірини Миколаївни розподіляються так: у 2013 році вона отримала 12 тисяч гривень матеріальної допомоги, у 2014 році задекларувала 8 тисяч гривень матеріальної допомоги та 944 тисячи 47 гривень доходу від підприємництва. У 2015 році — 989 тисяч 500 гривень доходу від підприємництва, у 2016 році — 990 тисяч 140 гривень доходу від підприємництва та 12 тисяч 40 гривень соціальної допомоги.
У 2015 та 2016 роках бюджет Купрія поповнив і прийомний син Максим Соломка, який приніс додому 3 тисячи 830 гривень та 47 тисяч 959 гривень стипендії.
До 2015 року у Ірини Миколаївни не було ні кола, ні двору. Але відразу після того, як її чоловік став нардепом, бізнес-вумен купила квартиру площею 63,4 квадратного метра за 145 тисяч гривень. Цей вид нерухомості відсутній у декларації Віталія Купрія на сайті ВРУ за 2015 рік.
Із готівки у 2015 році Ірина Миколаївна задекларувала 30 тисяч доларів США, у 2016 році — 10 тисяч доларів. За найгрубішими підрахунками, 30 тисяч доларів США — це близько 800 тисяч гривень. Ірина Миколаївна заробила близько 990 тисяч гривень та купила квартиру за 145 тисяч гривень. У цей час її чоловік заробив лише 73 тисячи гривень. Малоймовірно, що родина п'ятьох людей змогла жити в Києві на ці суми.
Еще один цікавий момент: суми компенсації Купрію за оренду житла та проїзд перевищують його дохід, і тому зовсім незрозуміло, як, отримавши лише 73 тисячи гривень зарплати, нардеп витратив у 3–4 рази більше.
Закономірність та висновки
На сьогодні наведено лише кілька фактів, які підтверджують лицемірство маріонетки та ставленика Віталія Купрія. Купрія найчастіше показують у новинах ТСН на каналі 1+1, що належить Коломойському.
Коли рядові українці перебиваються з копійки на копійку, багатій-бізнесмен Купрій висмоктує з бюджету останні гроші, їздить за рахунок держави, живе в Києві за рахунок держави. При цьому на роботу до Ради нардеп не поспішає, його на засіданні вдень з вогнем не знайдеш. Це не дивно, адже нардеп Купрій зайнятий земельними махінаціями, розвитком свого бізнесу та скупкою нерухомості, зокрема за кордоном.
Так виглядає депутатська совість Віталія Купрія — особлива та вибіркова.