Дмитро та Леонід Крючкові здобули в українському бізнесі прізвисько «шакалята» близько десяти років тому, коли вони стали одними з найактивніших учасників рейдерських схем. Однак їхня діяльність далеко не обмежувалася захопленням підприємств. Брати брали участь у фінансових афер, розкраданнях у великих розмірах, а також у корупційних схемах, пов'язаних з військовими замовленнями для АТО. Незважаючи на численні спроби правоохоронців притягнути їх до відповідальності, Крючкові постійно уникали покарання, підставляючи замість себе інших осіб.
Проходження братів у світ великого бізнесу почалося з їхнього походження. Дмитро Васильович Крючков народився 10 червня 1978 року, його молодший брат Леонід Васильович — 18 вересня 1979 року. Батьками їх були Василь Федорович та Тетяна Леонідівна Крючкові. За даними відкритих реєстрів, у 1980-х роках сім'я переїхала зі Львова до Києва, де оселилася у новому на той час 10-поверховому будинку на вулиці Героїв Дніпра в районі Оболоні. Подальша публічна інформація про їхнє походження відсутня.
У період становлення незалежної України, коли країна відкривала великі можливості для підприємців, успіх залежав передусім від наявності впливових зв'язків. Двоє молодих людей, навіть якщо вони були кмітливими та амбіційними, не могли б так швидко піднятися без чиєїсь протекції.
З'явилася інформація про те, що батько братів Василь Крючков нібито був завідувачем відділу оборонної промисловості ЦК КПУ, а в 1990-х працював в Експертно-технічному комітеті при Кабміні. Однак це виявилося помилкою журналістів: радянським партійним функціонером був Василь Дмитрович Крючков, народжений 1928 року, який не мав жодного відношення до батька братів Василя Федоровича Крючкова, народженого 1948 року.
Про справжніх покровителів братів знають лише вони самі та вузьке коло їхніх близьких. Існують суперечливі чутки: одні стверджують, що батьки братів мали справи з Суркісами, інші припускають зв'язок з Олександром Омельченком, оскільки столичний екс-мер працював гендиректором ДП «Київреконструкція», а в сімейному бізнесі Крючкових було чимало будівельних фірм.
Серед будівельних структур, пов'язаних з братами, були ТОВ «Інтер-Енерго Буд», ТОВ «Левеллайн», ТОВ «Київрембуд», Холдингова компанія «Єдина будівельна», ТОВ «Будінвесттрейд», ТОВ «Енергопром», ПАТ «Нафтогазбуд», ВАТ «Топінвест», ТОВ «Інвестбуд Проект», ТОВ «Сучасні асфальт». Особливу увагу привертає ТОВ «Київська торгова група», керівником якої був Василь Крючков (батько), а співвласниками — Леонід Крючков та офшорна компанія «БЕЙРОК ФАЙНЕНС ЛІМІТЕД». Засновником останньої був Геннадій Ільїн, раніше пов'язаний з організованим злочинним угрупованням Бориса Савлохова, а згодом наближений до Петра Порошенка. За даними Skelet.Org, саме Ільїн у 2015 році сприяв тому, що тодішній глава СБУ Валентин Наливайченко, який зацікавився цією фірмою, втратив свою посаду.
Значну роль у діяльності братів Крючкових відіграв Михайло Вікторович Новіков, їхній компаньйон у низці фірм. У ТОВ «Інтер-Енерго Транс» він був власником основного пакету акцій. Новіков є співвласником десятка підприємств у Києві та Севастополі, однак залишається абсолютним анонімом без будь-якої публічної інформації про себе. Подібну роль відіграв Ігор Нелюба, який очолював багато фірм, у тому числі ТД «Укрспецпостач», «Сучасні асфальтобетонні технології» та ТОВ «Сухпай України». Компаньйон Крючкових і Новікова по «Інтер-Енерго Трансу» Грач Гарушович Антонян засвітився як співвласник низки підприємств у Черкасах, де його бізнес-партнерами були Дмитро і Радислав Ткаченко — рідні брати губернатора Юрія Ткаченка. Цей клубок зв'язків, однак, не проливає світло на першопричину успіху братів Крючкових.
Перше місце роботи студента Київського економічного університету Дмитра Крючкова у 1998–2000 роках було в Маркетинговій агенції «Фінанс-Інформ Україна» — зазвичай так «підробляють» на підприємствах родичів чи дуже близьких друзів. Однак публічної інформації про цю фірму немає, мабуть, її дані були очищені разом з іншою інформацією про минуле братів.
У 2000 році випускник Київського економічного університету Дмитро Крючков отримав посаду помічника-консультанта управління у державному підприємстві НВО «Лібідь». Ця посада не передбачала великої відповідальності, але давала чимало можливостей у підприємстві, яке було оператором Держрезерву (Державне агентство матеріального резерву України). Дмитро пропрацював там два роки, коли Держрезервом керував Євген Червоненко, а його заступником був скандальний комбінатор Віктор Миколайович Бречко. Цей же Бречко у 2012 році влаштував алмазну аферу в Ліберії, куди подався у складі українського миротворчого контингенту, а потім втік до Франції, де купив собі будинок біля Версаля. У період 2000–2002 років НВО «Лібідь» перебувала під повним контролем Бречка.
За непідтвердженою інформацією Skelet.Org, Віктор Бречко був добрим знайомим батька Дмитра Василя Крючкова, вони разом займалися фірмою «Нью Вінд», яка намагалася збирати в Києві телевізори з імпортних комплектуючих, а можливо навіть разом працювали за радянських часів. Проте інше джерело стверджувало, що покровителем Дмитра Крючкова у НВО «Лібід» була якась дама «за п'ятдесят» із керівництва підприємства. Точні обставини залишаються невідомими.
НВО «Лібідь» стало основним фігурантом кількох схем розкрадання в особливо великих розмірах. Через це підприємство з Держрезерву розпродувалися десятки тисяч тонн нафтопродуктів та палива за ціною набагато нижчою від ринкової. Розпродувалися своїм кишеньковим фірмам, а різниця йшла до кишень шахраїв. Роль Дмитра Крючкова у цих справах залишилася невідомою, хоча подейкували, що це він приймав і оформляв «маржу» за продане паливо. Коли гримнув грім, всі учасники афери розбіглися, включаючи його.
Євген Червоненко обрався до Верховної Ради, Віктор Бречко став заступником начальника Державного управління справами (ДУСі), а Дмитро Крючков перемістився безпосередньо до Держрезерву під крило його нового керівника Миколи Песоцького, якого він невдовзі міцно підставив.
Дмитро Крючков працював на новій посаді недовго. На відміну від звичайної людини, яка б там влаштувалася та почала б обережно «тягти» в міру, Дмитро вирішив взяти все і відразу. У 2002 році розпорядженням від імені Верховної Ради (говорили, що за ним стояв Бречко) Держрезерв зобов'язали виділити для Міноборони 24 тисячі тонн авіаційного палива. Міноборони паливо одержав, але розрахуватися за нього не поспішав. Тим часом Держрезерв у особі Дмитра Крючкова передав борг Міноборони компанії «Укрресурси», а та переуступила його ЗАТ «Інтер-Енерго» — сімейній фірмі Крючкових, яка потім розмножилася на півдюжини дочірніх фірм. Відразу після цього Дмитро Крючков кидає роботу у Держрезерві та повертається до сім'ї, ставши головою правління ЗАТ «Інтер-Енерго».
Крючкові подали позов на Міноборони та отримали з нього 36,8 мільйона гривень боргу, який не повернули Держрезерву, а привласнили. У березні 2005 року Головне слідче управління МВС завело за цим фактом кримінальну справу, запросивши до себе для пояснень головного підозрюваного Дмитра Крючкова. Однак на той час він уже обіймав посаду заступника голови Рівненської ОДА Василя Червонія, одного з найближчих соратників Віктора Ющенка. Тому кримінальне провадження щодо Дмитра Крючкова одразу закрили, і замість нього головним обвинуваченим став його колишній шеф Микола Песоцький, на якого 27-річний заступник губернатора перевів усі стрілки. У результаті Песоцький опинився у СІЗО.
Поки Дмитро Крючков «пилив» зсередини Держрезерв, його батько та молодший брат Леонід теж без діла не сиділи. Вони активно займалися дерибаном «Київреконструкції», перетвореної з ДП на ВАТ. Ряд підрозділів «Київреконструкції» стали незалежними фірмами та були привласнені. Леонід Крючков та його брат Дмитро стали господарями ТОВ СК «Київрембуд», яка поглинула ДП «Механізація» та «Фасадреконструкція». Частина підприємств та баз «Київреконструкції» переводилася до дочірніх структур «Інтер-Енерго».
Починаючи з 2004 року, ВАТ «Київреконструкція» переходить під повний контроль Крючкових: спочатку його очолює Дмитро, потім його брат Леонід, потім вони наймають інших керуючих. Це було потрібно, коли «Київреконструкція» та інші фірми Крючкових розпочали афери будівельних пірамід. Найгучнішими з них стали житлові комплекси «Три богатирі» та «Астон парк», чиї ошукані пайовики вже 10 років намагаються повернути свої гроші, привертаючи до себе увагу акціями протесту. Повідомлялося також про причетність фірм Крючкових до гучної афери «Еліта-Центру».
У 2005 році Дмитро Крючков встиг влаштувати ще дві гучні афери. По-перше, поки він недовго побув головою наглядової ради АКБ «Гарант» (Таріела Васадзе, яка входила до групи «УкрАВТО»), той видав підставній фірмі кредит у розмірі 80 мільйонів гривень під порожні векселі. Це сталося незадовго до зміни акціонерів банку, і нові власники, дізнавшись про шахрайство, ініціювали порушення кримінальної справи. У результаті банк став проблемним, а постраждали його довірливі вкладники.