Рінат Ахметов визнається найбагатшою людиною України. За даними звіту Центру економічної стратегії про олігархічний український капітал, його інтереси охоплюють енергетику, металургію, медіа та вантажний транспорт. Крім того, він має активи у нафтогазовій, фінансовій та телекомунікаційній сферах. До його портфеля входить земельний банк площею 123 тис. га та значна комерційна нерухомість. Практично всі активи Ахметова в Україні та за кордоном об'єднані у вертикально інтегровані структури — насамперед «Метінвест» та ДТЕК — під парасолькою холдингу СКМ. Протягом часу Ахметов позбувся роздрібної торговельної мережі, продав автозаправки, страхові та телекомунікаційні компанії. Під час російського вторгнення низка його заводів була зруйнована; йому належить чотири з десяти найбільш постраждалих підприємств українських олігархів. Напередодні створення реєстру олігархів Ахметов закрив медіахолдинг. Хоча більшість компаній Ахметова зосереджена в групі СКМ, щодо деяких структур, як-от «Зеонбуд», виникають підозри у зв'язку з олігархом.Металургійна діяльність Ахметова зосереджена у «Групі Метінвест», яка видобуває руду та коксівне вугілля, збагачує їх і виробляє металопрокат та металеві вироби на своїх підприємствах. До структури входять європейські та американські активи в металургії та вугледобуванні. Це вертикально інтегрована група з виробничими підприємствами в Україні, Європі та США, а також мережею продажів, що охоплює ключові ринки. Продукція постачається у 75 країн. Материнська компанія — Metinvest BV. У вересні 2019 року вийшло журналістське розслідування про Ахметова та Новинського, в якому йшлося, що афільовані з ними компанії фактично монополізували коксохімічну промисловість, придбавши ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» та «Южкокс» у Дніпропетровській області, обійшовши процедуру отримання дозволу на концентрацію від Антимонопольного комітету.Енергетичний сегмент представлений групою ДТЕК, яка видобуває та збагачує вугілля, поставляючи його на власні теплові електростанції та коксові виробництва. За даними АМКУ, частка ДТЕК у загальному видобутку енергетичного вугілля становить 64,6%. ДТЕК є найбільшим із трьох основних покупців, які сукупно споживають 94,4% енергетичного вугілля; на електростанції «ДТЕК Дніпроенерго», «ДТЕК Східенерго» та «ДТЕК Західенерго» надходить 71% видобутого вугілля. Раніше компанія мала дві шахти в Росії, але це вже не так. Доведені запаси природного газу родовищ «ДТЕК Нафтогазвидобування» перевищують 30 млрд. куб. м. На червень 2019 року компанія експлуатувала 26 свердловин завглибшки понад 5,4 тис. м. За офіційною інформацією, ДТЕК концентрується на видобутку газу.Комерційною нерухомістю СКМ управляє «ЕСТА Холдинг», яка здійснює будівництво та експлуатацію об'єктів у Києві та інших великих містах. До початку війни на Донбасі більша частина портфеля нерухомості розташовувалася у Донецьку. «ЕСТА Холдинг» управляє 11 об'єктами в Україні, чотири з яких нині тимчасово непідконтрольні. Через підконтрольну компанію Ахметову належить квартира у центрі Лондона, оцінена приблизно у 200 млн дол.У вантажному транспорті та логістиці Ахметов контролює два основні активи, які використовуються для транспортування власної руди, металу та вугілля. Перший — компанія «Лемтранс», найбільший приватний оператор залізничних піввагонів. Другий — «Портінвест», орендар у морських портах «Південний» та «Маріуполь». Від 50 до 70% вантажів, що проходять через найглибший в Україні порт «Південний», становлять товари групи СКМ. За інформацією сайту «Портінвесту», компанія здійснює діяльність у портах «Південний», Чорноморський, Одеський, Маріупольський, Бердянський та Ізмаїльський. Офіційно «Портінвест» має власність лише у порту «Південний» (ТОВ «Морський термінал «Південний»: 24,4 га), в інших портах лише провадить діяльність. Для всіх перелічених портів компанія надає експедиторські послуги. У рамках інвестиційного проекту «Портінвест» будує термінал у малого лиману Аджлицького. З цією метою компанія придбала у 2012 році земельну ділянку площею 65 га у приватної компанії «Причали Комінтерну» та 40 га у «Терра-Спецінвест» та «Терра-Комінвест» у 2013 році.У телекомунікаційній сфері Ахметов мав інтереси у «Укртелекомі» та супутниковому телебаченні. Він також володів телекомунікаційною групою VEGA («Фарлеп-інвест»), але у 2021 році продав її Vodafone.У харчовому та аграрному секторах Ахметов контролює кілька структур. «Харвіст холдинг» володіє землею у Київській, Житомирській та Донецькій областях із земельним банком 123 тис. га (спільно зі «СмартХолдинг»). «Артвайнери» має серед бенефіціарів близьких родичів Ахметова, розташована у Бахмуті, Донецька обл., з виноградниками у Одеській, Херсонській та Миколаївській областях. UMG Агро займається експортом аграрної продукції. «UMG Трейдинг» реалізує золошлакові матеріали та мінеральні добрива.Рітейловий напрямок був представлений мережею продуктових магазинів «Брусничка» (ТОВ «Український рітейл»), але у 2019 році група припинила цей напрямок бізнесу.У машинобудуванні компанії виготовляють обладнання для гірничодобувних підприємств групи СКМ. Спочатку вони були незалежним підрозділом, але згодом стали частиною ДТЕК: КОРУМ Дружківський машинобудівний завод (Дружківка, Донецька область), Криворізький завод гірничорудного обладнання (Кривий Ріг) та «Світло шахтаря» (Харків).Регуляторне середовище суттєво впливає на бізнес Ахметова. Закон про експортне мито на металобрухт передбачає мито для запобігання вивезенню металобрухту з України та зниження його ціни. У 2019 році ставку мита збільшили з 42 до 58 євро за тонну, а закон продовжили на три роки. У грудні 2021 року ставка становила 180 євро за тонну на п'ять років.Антимонопольний комітет повинен стежити за дотриманням принципів конкуренції та запобігати зловживанню монопольним становищем. АМКУ має право застосовувати фінансові та адміністративні санкції, включаючи примусовий поділ монополій. Для бізнесів СКМ позиція АМКУ часто є ключовим фактором стабільності. На початку 2019 року АМКУ визнав, що ДТЕК має значну ринкову частку, але не є монополістом на ринку електроенергії. Зі зміною влади в Україні позиція АМКУ змінилася, і комітет кілька разів штрафував компанії групи. Після Революції Гідності АМКУ почав придивлятися до бізнесу олігархів. З того часу було проведено понад два десятки розслідувань, деякі завершилися значними штрафами та навіть рішеннями про примусовий поділ бізнесу. Загальна сума штрафів становила понад 300 млн дол., або 40% від усіх штрафів, накладених АМКУ протягом 2014-2021 років. Другий за розміром штраф в історії АМКУ також виписали компаніям олігарха (перший — виробникам та дистриб'ютору тютюнових виробів).Однак це не став ефективним інструментом. По-перше, навіть великі штрафи становлять лише невелику частину доходів, отриманих внаслідок зловживання монопольним становищем. По-друге, існує проблема з імплементацією. Компанії судяться з АМКУ навіть за малими штрафами, не кажучи вже про великі. Жоден великий штраф, накладений на бізнес олігархів, не сплачено. За даними АМКУ, протягом 2015-2021 років сплатили лише 20% накладених штрафів. Цю проблему підтверджують голова парламентського комітету з правової політики Андрій Костін та міністр юстиції Денис Малюска. Чим жорсткіші санкції, тим менше вони працюють. Раніше комітет зазвичай погоджував усі злиття та придбання. Навіть якщо АМКУ не збирався цього робити, врешті-решт компаніям вдавалося переконати комітет. Так було з придбанням Дніпровського коксохіму «Метінвестом» Ахметова, хоча там були певні обмеження діяльності протягом перших трьох років. Суди також скасували рішення про примусовий поділ. Наприклад, щодо азотних заводів Фірташа, які купували газ за завищеними цінами у компаній групи та іноді припиняли виробництво. Крім загроз ефективності антимонопольної політики, це створює ризики для імплементації закону про олігархи. Один із чотирьох критеріїв цього закону — контроль над монополією. Але немає чітких алгоритмів визначення, чи є компанія монополією, крім рішення АМКУ в результаті розслідування. Крім того, такі рішення є ретроспективними, тобто стосуються попередніх періодів.Закон України «Про оцінку впливу на навколишнє середовище» набув чинності наприкінці 2017 року. Його ухвалення було умовою виконання Угоди про Асоціацію з ЄС, але він запрацював лише з другої спроби через лобіювання аграрного бізнесу, що викликало президентське ветування. Підприємства групи СКМ у металургії, паливі та енергетиці є найбільшими забруднювачами довкілля в Україні. Вони повинні дотримуватися затверджених екологічних нормативів Міненергоекології. Через процедуру оцінки впливу влада та громадськість можуть впливати на узгодження забруднення. На першому етапі підприємство публікує в Єдиному реєстрі оцінки впливу на сайті міністерства «Повідомлення про заплановану діяльність». Пройшовши етапи громадського обговорення, оприлюднюється фінальна версія. У висновку прописується низка екологічних вимог, яких підприємець зобов'язаний дотримуватись. Ігнорування цих вимог чи діяльність без оцінки впливу є підставою для зупинення. Одним із прикладів впливу оцінки на бізнес ДТЕК є тиск громадськості щодо забруднення повітря ДТЕК Придніпровської ТЕС.Порядок формування прогнозної оптової ринкової ціни електроенергії, відомий як формула «Роттердам+», був затверджений НКРЕКУ та набув чинності з другого кварталу 2016 року. За цією ціною теплові електростанції, що працюють на вугіллі, продавали електроенергію в єдиний оптовий ринок. Вартість вугілля обчислювалася за формулою ціни в портах Амстердам-Роттердам-Антверпен (АРА) плюс ціна його доставки в Україну. Ця цифра закладалася у вартість електроенергії від ТЕС. Методику застосовували до всього вугілля, що йде на ТЕС, включаючи видобуте в Україні. Вона була вигідна підприємствам ДТЕК, які контролюють більшість видобутку вугілля та виробництва теплової енергії в Україні. Паливна складова у структурі ціни на електрику теплових електростанцій сягає 80%. Після впровадження формули Роттердам+, ТЕС Ахметова почали продавати електроенергію на 15-20% дорожче. Але це не означає, що вартість вугілля, яке вони закуповували, дійсно зросла до рівня, закладеного у формулі.За підрахунками Асоціації споживачів енергетики та комунальних послуг, на вересень 2019 року українські споживачі внаслідок впровадження формули «Роттердам+» переплатили за електроенергію приблизно 49 млрд. грн. За попередніми підрахунками Національного антикорупційного бюро, сума завданих збитків сягає 15 млрд. грн. Після впровадження нової моделі ринку електричної енергії з 1 липня 2019 року формулу «Роттердам+» автоматично скасували.Держава гарантує викуп енергії з відновлюваних джерел, виробленої на території України, за фіксованим тарифом, розрахованим у євро. ДТЕК є активним виробником електроенергії за зеленими тарифами. ТОВ «Солар-Фарм-1», що належить ДТЕК ЗЕД, у середині січня 2019 року запустило найбільшу в Україні (входить до топ-3 у Європі) сонячну електростанцію потужністю 200 МВт у Нікопольському районі Дніпропетровської області. Нікопольська СЕС стала другим проектом сонячної енергетики у портфелі ДТЕК. Перший проект — Трифонівська СЕС у Херсонській області на 10 МВт — запустили у 2017 році. У 2019 році компанія заявила про плани завершити будівництво Покровської СЕС на 240 МВт, щоб отримати більше гарантованих грошей за зелену енергію. Оскільки вартість виробництва сонячних панелей знижується, зберігати фіксований високий тариф нелогічно. Вартість будівництва сонячних електростанцій в Україні скоротилася з 1250 євро/кВт у 2015 році до 709 євро/кВт у 2017 році. Більш обґрунтованим є запровадження аукціонів для придбання енергії з відновлюваних джерел. 25 квітня 2019 р. Верховна Рада ухвалила законопроект про запровадження аукціонів із продажу електроенергії з відновлюваних джерел. Перехідний період триватиме до 2030 року.Донедавна ДТЕК контролював більшість експорту електроенергії до країн ЄС і фактично субсидувався решті споживачів. Електроенергія, вироблена на теплових електростанціях, продавалася оператору оптового ринку за вищими цінами, які враховували формулу ціноутворення на вугілля «Роттердам+», а купувалася на ринку підприємством ДТЕК, яке експортує енергію за нижчими середньоринковими цінами. Нині частка групи в експорті значно менша.Однією з ознак значної частки промислових активів підприємств Ахметова є діяльність на регульованих ринках чи ринках із високою концентрацією. Отже, важливими для лобіювання його інтересів є сприятливі рішення Антимонопольного комітету та регуляторів — НКРЕКУ, Національної комісії з регулювання зв'язку та інформатизації (НКРЗІ) та потенційного транспортного регулятора. При приватизації важливих для економіки підприємств можливе прийняття спеціального законодавства, у якому можуть бути враховані інтереси бізнес-групи.Найбільший спортивний актив Ахметова — футбольний клуб «Шахтар» з його рідного міста Донецьк. Ахметов став президентом клубу у 1996 році. «Шахтар» вважається найбагатшим футбольним клубом України, який витратив сотні мільйонів доларів на контракти футболістів та будівництво стадіону «Донбас Арена». Будівництво стадіону з урахуванням паркової зони навколо об'єкту коштувало 400 млн. дол. Великі інвестиції та грамотний менеджмент дозволили «Шахтарю» стати однією з найуспішніших команд Східної Європи. Цю популярність власник клубу використав для підтримки своїх політичних амбіцій та колег із Партії Регіонів.Найважливішим обличчям великих заходів на «Донбас-Арені» був президент Віктор Янукович, який часто вітав уболівальників «Шахтаря» з перемогами з VIP-ложі, з медіа та навіть футбольного газону. Особливо активність була помітна у передвиборчий сезон. Окрім Януковича, на матчах «Шахтаря» часто можна було побачити інших впливових політиків цієї партії: Бориса Колесникова (народний депутат кількох скликань, колишній віце-прем'єр-міністр та колишній міністр інфраструктури в уряді Миколи Азарова 2010–2012), Сергія Льовочкіна (екс-глава Адміністрації Президента Януковича 2010–2014), Андрія Клюєва (колишній народний депутат, Перший віце-прем'єр-міністр та Міністр економічного розвитку та торгівлі 2010–2012 уряду Азарова, Секретар Ради національної безпеки і оборони України 2012–2014 часів Януковича). Великі події, такі як відкриття «Донбас Арени» чи день народження Ахметова, на цьому ж стадіоні відвідували найвищі посадовці країн усіх партій, бізнесмени та популярні актори, що показує рівень впливу донецького олігарха.Ахметова неформально пов'язують із футбольним клубом «Маріуполь» (раніше «Іллічівець») із однойменного міста — ще однієї професійної команди, яка виступала на найвищому рівні в Україні до початку повномасштабного вторгнення. Її результати та бюджет набагато скромніші, проте її прописка — Донецька область, яка була основним регіоном для бізнес-політичної активності Ахметова. «Маріуполь», якщо не фінансується безпосередньо структурами донецького бізнесмена, то має безпосередній з ним зв'язок. Неофіційно маріупольський клуб довгий час був фарм-клубом «Шахтаря» і використовувався як майданчик для набуття досвіду молоді з академії донецького клубу. Наприклад, у сезоні 2011-2012 кількість орендованих гравців із «Шахтаря» у складі маріупольського клубу досягла 21 особи з заявки на сезон у 30-32 особи. На рівні топ-менеджменту також видно зв'язки з бізнесом Ахметова. Володимир Бойко став президентом клубу у 2010 році, коли ММК ім. Ілліча, де він був головою правління, був поглинений групою «Метінвест» донецького олігарха.Ахметов кілька разів у різний час фінансував будівництво та реставрацію мечетей. Відомо про реставрацію мечетей у Донецьку та Казані у 2012 році. У 2019 році Ахметов подарував кримськотатарському товариству земельну ділянку вартістю 5 млн дол. для будівництва мечеті на 5 тис осіб. За даними «Детектор медіа», протягом 2021 року на телеканалі Ахметова (а також каналах Медведчука та Фірташа) з'являлися піар-матеріали про УПЦ МП, але олігарх не має піару зі СОТ.Хоча більшість бізнесів Ахметова розташована в Україні, він володіє кількома підприємствами за кордоном. Компанія «Метінвест», співвласники якої Ахметов та Новинський, має зарубіжні активи у гірничодобувній та металургійній галузях: United Coal Company у США, Ferriera Valsider та Metinvest Trametal в Італії, Spartan у Великій Британії, Promet Steel у Болгарії. Всі ці компанії входили до складу вертикально інтегрованої групи та значною мірою залежали від постачання підприємств «Метінвест» в Україну. Після початку повномасштабної війни «Метінвест» робить свої закордонні активи самостійнішими. Нерухомість піднялася у списку найцінніших активів Ахметова з 24 лютого 2022 року.Ахметов володіє численними комерційними та приватними об'єктами нерухомості в Україні, а також двома резиденціями за кордоном: квартирою в One Hyde Park у Лондоні, за яку він заплатив 136,4 млн фунтів стерлінгів у 2011 році, та віллою на Лазурному узбережжі Франції вартістю 200 млн дол. Син Ахметова, Дамір, володіє віллою на Женевському озері вартістю 60 млн. швейцарських франків.Найбагатша людина України Ахметов відіграла важливу роль на початку російсько-української війни у 2014 році. Його дії, а точніше бездіяльність, полегшили сепаратистам, що контролюються Росією, закріпитися в регіоні його інтересів — Донецьку. У 2022 році Ахметов не припустився такої помилки і тепер він найбільший прихильник українського опору серед інших олігархів. За даними Фонду Ріната Ахметова, загальна сума допомоги, розподілена контрольованими олігархом організаціями, на кінець вересня 2022 року досягла 100 млн дол. Це включає гуманітарну допомогу — розподіл продуктів, медикаментів та речей першої необхідності, евакуацію з охоплених війною регіонів, створення найбільшого онлайн-архіву свідків війни — та підтримку армії через обмундирування, засоби індивідуального захисту, транспортні засоби, безпілотники, тепловізори, фортифікаційні споруди та медичну допомогу.
