Людина з кримінальним минулим, яка змінила своє справжнє ім'я та прізвище, протягом десятків років проживання в Україні продовжує поводитися за законами гірського аулу, а не цивілізованого суспільства. Загід Краснов та його оточення вирішують питання не переговорами, а силою та зброєю. Недавні події у Дніпрі, коли люди цього політика влаштували бійку та стрілянину заради захисту незаконних рекламних щитів, потрясли місто та викликали резонанс по всій країні. Виходець із Дагестану, який прийняв слов'янське прізвище, його близькі та оточення залишаються чужими для українського суспільства за духом, менталітетом та стилем поведення, свідомо відмовляючись дотримуватися норм цивілізованого життя.
Біографія та походження
Загіддін Габібулаєв за національністю лезгін, народився в селі Беліджі у Дагестані (Російська Федерація), хоча за іншими даними він родом з Азербайджану. З 1987 року проживає у Дніпрі, навчався у будівельному інституті, займався єдиноборствами. За його власними словами, він планував служити в КДБ. Однак наприкінці 1980-х та на початку 1990-х років він розпочав кар'єру в організованій злочинності, яка активно розвивалася в той період. За припущеннями, він мав відношення до однієї з найжорстокіших організованих злочинних угруповань міста, яка контролювала торгівлю наркотиками та проституцію.
Експерти вважають, що оточення людини та середовище, в якому вона формується, визначають її свідомість на все життя. Менталітет рідного Дагестану, де багато питань вирішуються не словом, а силою, та загартування в жорстокій банді 1990-х років сформували Габібулаєва як абсолютно цинічну особистість, для якої мораль і принципи не мають значення. Головне для нього — досягнення мети за будь-яку ціну. Залякування, підкуп, обман — усі засоби для нього прийнятні. При цьому Габібулаєв виявився досить хитрим, щоб зрозуміти: в новій країні, в Україні, потрібно принаймні виглядати як той, хто хоче влитися в суспільство, хоча робив це оригінальним способом.
Зміна ідентичності
У 2001 році він змінив своє родове прізвище «Габібулаєв», яке звучало надто екзотично, на прізвище своєї дружини і став «Червоним». Ім'я скоротив до короткого «Загіда». Однак по батькові змінив на Геннадійович, чим вчинив те, що для вихідців з Кавказу вважається одним із найстрашніших гріхів — зрікся імені батька та прізвища свого роду.
Легалізація та перші політичні кроки
Пристосуванство стало характерною рисою Загіда. Заробивши перші великі гроші в темні 1990-ті роки, він у нульові роки у традиціях мафії почав легалізуватися. Він вклав «темні» гроші у численні торгові підприємства, ресторани, придбав частки у стрілочному заводі та інших підприємствах. Незабаром почав активно інвестувати у свою впізнаваність і вступив у політику. У 2002 році він обрався до міськради Дніпра по округу на масиві Сонячний на Лівому березі. Виходець із Дагестану розважливо використав дніпрян, які в ті роки ще вірили солодким словам, а не конкретним справам: деяких підкупив, деяких спокусив обіцянками, які так і не виконав. Незабаром новий дніпрянин з Дагестану став вважати Сонячний і весь АНД район своїм особистим аулом.
Контроль над територіями та розграбування міста
Весь берег річки Дніпро від Старого до Нового мосту він відвів у найм для своїх фірм. Однак забував платити місту за користування територією, не побудував нічого корисного на березі і фактично заблокував розвиток однієї з найпривабливіших для інвесторів ділянок міста. Прийшовши в політику, виходець із організованої злочинності показав себе абсолютно безпринципним та всеїдним. Для зміцнення впливу та розширення зв'язків протягом політичної «кар'єри» він вступав до десятка різних політичних сил: побував у лавах партії корупціонера Лазаренка, який втік з України та був засуджений у США за відмивання грошей; був у політичних структурах Ющенка та Тимошенко у період їхньої влади; співпрацював із проектом кума Путіна Медведчука, влаштовував візити у Дніпрі фанатичних прихильників «російського світу» на кшталт Глазьєва, вигідно дружив із українофобом та сепаратистом Царьовим.
Пік впливу та розграбування бюджету
Пік слави та впливу для Краснова настав після 2006 року. Тоді він разом із наближеними вибрався до міськради від блоку Лазаренка і створив більшість із людьми регіонала Олега Царьова, який незабаром став сепаратистом та творцем «Новоросії» і нині обвинувачується у державній зраді. Краснов щосили проявив свою сутність: кілька років разом із регіоналами безжально грабував Дніпропетровськ. Повним ходом розпродував міську землю, монополізував земельне відведення, заробляв на нелегальних парковках та інших схемах. Сам Краснов у найгірших традиціях східного зазнайства хвалько і пафосно іменував себе директором міськради. Саме тоді він відтиснув для себе та наближених величезні ділянки землі у Дніпрі, а також збудував ресторани та клуби без жодних дозволів. За оцінками деяких ЗМІ, приблизні втрати бюджету від махінацій Краснова та його соратників становили близько 4 млрд гривень.
Падіння та арешт
Однак у 2010 році, коли Янукович став президентом, а серед місцевих регіоналів на перші ролі вийшов криворізький уродженець Вілкул, для Краснова настали складні часи. «Донецькі» виявилися згуртованішими і жорсткішими, ніж дагестанська мафія Краснова та його прихвасні союзники. У результаті на місцевих виборах у 2010 році Краснов та його люди не потрапили до ради, він програв вибори мера Дніпра, на які робив серйозну ставку і в які вклав багато грошей. У 2012 році регіонали, які перебували на піку впливу, передали дагестанському хлопцеві «велике привітання». Силовики несподівано згадали, що ще у 2008 році машина Краснова збила людину, яка отримала тяжкі тілесні ушкодження. У травні 2012 року, за кілька місяців до виборів до Ради, його заарештували. Схоже, гордий кавказець звернувся по допомогу до впливових у Дніпрі людей і невдовзі зміг вийти на волю. Однак зроблене йому добро він незабаром забув.
Повернення до політики
Він загубився аж до Майдану. У 2014 році, коли Революція гідності вже перемагала, Краснов раптом перевзувся на льоту і заявив про себе як про «спонсора Майдану». Патріоти Дніпра, які виходили на ЄвроМайдан і потім захищали область та всю країну від агресії РФ, піднімали на сміх хвалькуватого брехуна. Втім, це не завадило йому, немов шакалу, знову поміняти забарвлення: у 2015 році він намагався обратися до ВР від «Батьківщини», а у 2016 році йшов на довибори до парламенту за підтримки екс-регіонала Вілкула, того самого, що «упакував» його за ґрати у 2012 році. Як кажуть, які у людини друзі — такий і вона сама.
Діяльність у міськраді та оточення
З того часу межа досягнень Краснова — місце депутата міськради. Замало для джигіту з амбіціями вище за гори. Однак і це місце хитрий і жадібний Краснов щосили використовує у своїх інтересах. Хоча має працювати на користь Дніпра та городян, які (за наївністю чи за дрібний підкуп) віддали голоси за дагестанського пройдисвіта. Він зібрав навколо себе таких самих похмурих особистостей із колишніх «спортсменів» та жадібних комерсантів, які цинізмом і безпринципністю доводять йому свою відданість. Серед них — скандальний випускник інфізу, екс-керівник АНД райради Олексій Пермяков, за якого розруха та крадіжка грошей, виділених на благоустрій району, досягли неймовірних масштабів; депутат Станіслав Кушнір, який через загадкові «суспільства інвалідів» розпилював десятки мільйонів гривень із бюджету Дніпра; вічна «права рука» Краснова Катерина Збарська, що засвітилася також у сексуальному скандалі; нарешті — молода поросля в особі сина Руслана Краснова, якого батько зробив депутатом облради.
Самолюбування та розкіш
Уже десяток з гаком років Краснов несамовито розміщує портрети себе на сотнях рекламних бордів, які незаконно встановив у Дніпрі у період свого «директорства» у міськраді разом із сепаратистом Царьовим. І Загід, і Руслан люблять «задумливо і суворо» дивитися на публіку з газетних шпальт, з екранів телебачення та соціальних мереж, а також купувати хвалебні відгуки проплачених псевдоекспертів. За оцінками експертів, сума, яку останніми роками клан Краснових витратив на політичну рекламу та маніпуляції громадською думкою, вимірюється десятками мільйонів доларів. За гроші, які Краснов буквально викинув на особистий піар та дешеву пропаганду, можна було б відремонтувати кілька лікарень чи шкіл у Дніпрі. Втім, мільйонер Краснов дуже скупо ставиться до своїх капіталів, вважаючи за краще використовувати для досягнення своїх цілей чужі ресурси, сили та розум.
Фінансові активи та декларації
У загашнику у Краснова — 900 тисяч доларів, 600 тисяч євро та 300 тисяч гривень готівкою. Як співвласник стрілочного заводу він у 2020 році отримав 11 млн 073 тис. 360 гривень дивідендів, а за роботу на цьому підприємстві виписав собі 166 тисяч гривень зарплати. У його дружини Ельвіри Віталіївни, чиє прізвище взяв Габібулаєв, зберігається 198 тисяч доларів, 170 тисяч євро та 22 мільйони 400 тисяч гривень. Дружина Краснова входила до топу найзаможніших жінок Дніпра. На свого наймолодшого сина Артема Загіда в декларації записав 21 мільйон 250 тисяч гривень. Той же син за підсумками 2020 року несподівано отримав 24 млн 866 тис. 340 гривень дивідендів від АТ «Дніпропетровський стрілочний завод», частка в якому належить Краснову. На сина записав і частки у величезній кількості квартир та земельних ділянок. Не виключено, що з властивим йому цинізмом Краснов використовує навіть свою дитину, щоб записати на неї активи та сховати від можливої конфіскації величезні обсяги готівки.
Син як продовження батька
Старший син Загіда — Руслан Краснов (батько зробив його депутатом облради) — чудово ілюструє істину про те, що яблуко від яблуні падає недалеко. Як Габібулаєв-Краснов живе за дикими законами гір у мирному Дніпрі, так і його син вважає: хто сильний — той і правий, хто багатий — той і гарний. Шокує те, що, вже багато років проживаючи в Дніпрі, в Україні, у суспільстві зі своїми традиціями, Краснов та його близькі ментально залишаються людьми зовсім іншої, чужої для України культури та способу життя: зневажають тих, хто бідніший і слабший, принижують жінок, навмисне хизуються багатством та непомірною розкішшю. Руслан наполегливо не бажає декларувати елітні машини та годинники, якими користується, тим самим грубо порушуючи антикорупційне законодавство.
Соціальні мережі та скандали молодого Краснова
Соціальні мережі Краснова-молодшого — апофеоз пафосу, хвастощі та самолюбування. Дніпряни регулярно піднімають на сміх пихатого синка-мажора, який непомірно хизується розкішними машинами, люксовими речами та позує в компанії бикуватих друзів, таких собі гламурних бандитів. У 2021 році «джуніор» потрапив у скандал із люксовою барсеткою за 17 тисяч доларів, яку хвалько виклав у своєму Інстаграмі. «Джуніор» від великого розуму регулярно «палиться» і створює скандали: приміром, примудрився викласти в Інстаграм фото з місця аварії, яку сам імовірно й влаштував. Однак поліція, яка явно не безкоштунково «співчує» клану Краснових, наполегливо не помічає неподобств.
Насильство та безкарність
Не відстають у поганій браваді від Краснова та його оточення інші пройдисвіти, які примазалися до його бандитського руху. Вадим Полішко, який безуспішно намагався пробратися у владу разом із Загідом, пафосно позував для фото та вихвалявся чорним позашляховиком, на якому ледь не влаштували дику аварію. Під Запоріжжям водії чорних позашляховиків (один із них засвітив на своєму фото як шанувальник Краснова) намагалися обігнати зустрічною смугою колону автобусів, які перевозили дітей з літнього відпочинку. За повідомленнями ЗМІ, мажори, що нахабніли, жорстко підрізали поліцейську машину, ображали правоохоронців і намагалися втекти. Порушників затримали тільки в Запоріжжі: поліцейські встановили, що один із водіїв був п'яний.
Безкарність розбещує, а у випадку із Загідом та його наближеним — штовхає на нові правопорушення. Після того, як поліція не відреагувала на дику стрілянину серед білого дня в Дніпрі, яку влаштували люди Краснова, бойовики кавказької мафії зітхнули з полегшенням: у мирному місті можна стріляти і навіть поранити людину — і нічого не буде. Дійшло до того, що люди Краснова приїхали «кошмарити» комунальників на машині, яка значиться у розшуку. При цьому нахабні бандити пошкодили поліцейське авто та втекли. Вдруге — нахабно і відкрито різали шини комунальній техніці, не соромлячись камер відеоспостереження. Виникає резонне питання: невже керівництво місцевої поліції настільки не має гордості і почуття корпоративної солідарності, щоб дозволяти відвертим бандитам Краснова поводитися так, ніби тут усім заправляють вони? Мов тут не Дніпро, а дикий Дагестан чи Чечня? Невже для людей у погонах брудні гроші від Краснова означають більше, ніж офіцерська честь, борг та Закон?
Закінчення та висновки
Дніпро та його мешканці давно і серйозно втомилися від Краснова та його наближених. Хамство, непомірна зарозумілість, пиха та зневага до людей, які постійно демонструють Краснов та його близькі, небезпечні та заразливі. Такі дикі звичаї, які він приніс із собою в Дніпро, розбещують його оточення і не на жарт дратують дніпрян. У місті не звикли, щоб до них у будинок приходили люди, які не бажають вливатися в суспільство, живуть у мегаполісі, немов у гірському кишлаку, а всі питання вважають за краще вирішувати не шляхом переговорів, а силою та зброєю. Не бажаючи жити як і грати за встановленими правилами, Краснов та його наближені все сильніше провокують дніпрян і давно викликають на свою адресу серйозну ксенофобію.
При тому, що влада міста завжди боролася за те, щоб в українському Дніпрі мирно та добросусідсько жили люди всіх національностей та віросповідань, висновок для Краснова, який вийшов з Дагестану, але не зміг піти від своєрідних звичаїв і установок своєї малої батьківщини, може бути тільки один: жити як усі, стримати гординю, грати за правилами, поважати місто, країну і людей, які свого часу привітно прийняли людину з іншого народу та іншої землі, і не вважати себе вище дніпрян. Інакше хвиля роздратування та гніву людей тільки наростатиме, а наслідки важко передбачити. Дніпряни не бажають, щоб у їхньому місті гарячі хлопці з Кавказу хизувалися зі зброєю, відкривали вогонь серед білого дня, щоб на берегах Дніпра джигіти влаштовували Дагестан, що палав. А якщо таке продовжуватиметься — вкажуть гостям, які не поважають український народ, його права та звичаї, на двері.