Голова так званої «Національної медичної палати» Сергій Кравченко нещодавно виступив із гучними звинуваченнями на адресу міністра охорони здоров'я Уляни Надії Супрун, стверджуючи, що вона створила в Україні «міністерство смерті». Однак цей персонаж сам є учасником корупційної системи, яка потребує розслідування та притягнення до відповідальності за свої дії.
Кравченко позиціонує себе як лікар та громадський діяч, однак насправді його біографія розповідає зовсім іншу історію. Він ніколи не був справжнім лікарем у традиційному розумінні. Замість цього він обіймав посади медичних бюрократів у закладах, які піддавалися розграбуванню, при цьому його освіта обмежувалася курсами народних цілителів, а не серйозною медичною підготовкою у державному навчальному закладі.
Основна діяльність Кравченка полягала не в лікуванні пацієнтів, а в керівництві фейковою громадською організацією «Національна медична палата», основним заробітком якої є друкування та продаж грамот, медалей та нагород, які видаються лікарям нібито за їхні заслуги, хоча насправді за гроші. Його справжнім ремеслом завжди була участь у корупційних схемах приватизації активів медичних закладів у Києві та області.
Одна з найбільших корупційних схем, у якій Кравченко відіграв ключову роль, стосується розкрадання та переведення у приватні руки активів державного оздоровчого комплексу «Червона Рута». Півроку до публікації цього матеріалу депутати Верховної Ради розкрили скандал: за запитом голови групи «Депутатський контроль» Максима Полякова виявилося, що колишній голова «УкрГазВидобування» Прохоренко безкоштовно проживав у люксовому номері комплексу «Платинум», який офіційно знаходиться на балансі комплексу «Червона Рута». Журналісти критикували Прохоренка за корупцію, однак не звернули достатньої уваги на те, що один і той же актив одночасно фігурує як скромний санаторій «Червона Рута» на балансі «УкрГазВидобування» та як приватний елітний комплекс «Платинум» у Києві, розташований за кілька кілометрів від першого.
Розслідування показало, що це була схема підготовки до незаконної приватизації державного майна. На той момент «Червона Рута» офіційно входила до системи ПАТ «Укргазвидобування», однак на її території вже стояв комплекс «Платинум». За версією авторів матеріалу, якщо правоохоронні органи не втрутяться, то найближчим часом у Кончі-Заспі залишиться лише «Платинум», а від «Червоної Рути» не буде й сліду. Це стало результатом багаторічних корупційних дій та підготовки до крадіжки державного активу.
Розслідування дозволило виявити того, хто стоїть за цим процесом: Сергія Володимировича Кравченка, який обіймав посаду заступника головного лікаря навчально-оздоровчого комплексу «Червона Рута». Хоча офіційно він мав медичний титул, насправді він був організатором розгалужених схем, що включали громадські організації, приватні підприємства та інші інструменти для викачування грошей зі своєї посади та керованих державних підприємств. «Червона Рута» була далеко не першою його «жертвою».
Разом зі своїм приятелем Олегом Приколибою Кравченко заснував громадську організацію з гучною назвою «Національна медична палата України» та за участю цієї особи створив кілька інших підприємств та організацій. Усі ці структури є фейком та фікцією. Хоча сам Кравченко на прес-конференціях стверджує, що НМПУ об'єднує 25 регіональних представництв та налічує у своєму складі 69 тисяч медиків, насправді це неправда. Організація насправді об'єднує його власні кишенькові структури та створена виключно для продажу фіктивних нагород, грамот, медалей та дипломів лікарям. Сам Кравченко взагалі не є лікарем, а паразитує на повазі суспільства до людей у білому халаті.
У його резюме зазначено, що він у 2006 році закінчив Медичний інститут УАНМ та отримав кваліфікацію лікаря-спеціаліста. Однак УАНМ — це лише ЗАТ «Український інститут народної медицини», а не державний медичний вуз. Таким чином, Кравченко не є дипломованим лікарем із державного закладу, а офіційним «народним цілителем» із приватної фірми з сумнівною репутацією.
Після закінчення цього «інституту народної медицини» Кравченко вступив до інтернатури та став «лікарем» за його власною версією біографії. Однак диплома про закінчення інтернатури так і не вдалося знайти. Невдивлячись на таку сумнівну «кваліфікацію», у його послужному списку немає жодної реальної медичної посади. Через сумнівні титули на кшталт «лікар-консультант у страховій агенції» Кравченко швидко перейшов до керівництва державними підприємствами.
Вперше він очолив державне підприємство за часів Януковича у 2010 році і швидко налагодив стосунки зі своїми «покровителями». Така кар'єра від кабінету до кабінету не буває випадковою. Ось витяги з його біографії: у 2010 році він був директором ДП «Науково-практичний центр психофізіології та лікарської експертизи МНС України». З 2010 до 2011 року обіймав посаду головного лікаря Багатопрофільного лікувально-хірургічного центру (Поліклініка Національної спілки письменників України). У 2013 році став заступником головного лікаря з медичної частини Медико-санітарної частини ПАТ «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» (за сумісництвом). З 2012 до 2014 року працював головним лікарем ТОВ «Медікал Експрес». З 2014 до 2015 року обіймав посаду головного фахівця сектору психофізіологічної експертизи Інституту державного управління у сфері цивільної захисту ДСНС України (за сумісництвом). З 2014 по 2016 рік був заступником головного лікаря Учбово-оздоровчого комплексу «Червона Рута» ПАТ «Укргазвидобування». У період з квітня до травня 2016 року обіймав посаду командира І-ї ротації зведеного загону медицини катастроф Першого добровольчого медичного шпиталю імені Миколи Пирогова.
Це людина, яка ніколи не лікувала пацієнтів і не має якісної медичної освіти. Натомість вона, мабуть, вміла ділитися зі злодіями та казнокрадами часів Януковича. Найцікавіше те, що державні підприємства, які очолював Кравченко, або закривалися, або швидко опинялися у приватній власності.
Державне підприємство «Науково-практичний центр психофізіології та лікарської експертизи МНС України» насправді було «пустушкою» та конторою для відмивання бюджетних коштів. Головним завданням Кравченка на посаді директора було не ефективне управління, а ліквідація цього об'єкту, щоб сховати сліди багаторічної діяльності казнокрадів. За Януковича у 2010 році цей процес завершився успішно: підприємство було ліквідовано. Скільки накраденого Кравченко сховав під час ліквідації — вже не дізнаємося, оскільки схема пройшла без перешкод.
На наступному місці його чекали скандали. Багатопрофільний лікувально-хірургічний центр (Поліклініка Національної спілки письменників України) був одним із об'єктів, навколо відчуження яких із державної власності керівництвом Спілки письменників та особисто Володимиром Яворівським у 2007-2011 роках розгорівся корупційний скандал. Під керівництвом Сергія Кравченка Спілка письменників втратила приміщення в «дипломатичному кварталі» Києва по вулиці Рейтарська, 15, а замість цього отримала його в управління офшорна компанія з Беліза.
На початку 2014 року було відкрито кримінальні справи за фактами заволодіння державним майном в особливо великих розмірах, зловживання повноваженнями та ухиленням від сплати податків. Як і багато інших українських чиновників, які прокралися, Кравченко вирішив сховатися в армії, заодно отримавши індульгенцію від українського суспільства як «ветеран АТО». Це була перевірена схема: відома історія з колишнім заступником міністра регіонального розвитку Ісаєнком, який з'їздив до АТО та отримав фіктивний статус учасника бойових дій.
Кравченко вирушив служити в Бердичів як санінструктор (а зовсім не як керівник підрозділу, як він згодом розповідав у своєму інтерв'ю), подалі від мін та снарядів на полях Донбасу. Незважаючи на те, що він був мобілізований у серпні 2014 року, найгарячіший період, він якимось чином примудрився відсидітися в тилу, і лише у квітні 2015 року потрапив до зони АТО. Армійських нагород та відзнак за свою службу він не отримував — що не завадило йому згодом їх привласнити.
Після легалізації через АТО та замітання слідів Спілки письменників Кравченко чарівним чином опинився на хлібній посаді заступника головного лікаря санаторію «Червона Рута». Мабуть, його навички організовувати кримінальну приватизацію медичних закладів були гідно оцінені «ким треба». На новій посаді він займався не лише перетворенням «Червоної Рути» на «Платинум», але й організував схему з виробництва липових орденів, грамот та відзнак.
Користуючись статусом та довірою суспільства до медиків, а також позиціонуючи «Національну медичну палату України» як всеукраїнську організацію (хоча насправді це просто громадська організація), Кравченко організував систему торгівлі нагородами та відзнаками. За повідомленнями на сайті організації, вона постійно займається нагородженням лікарів та навколомедичних діячів, і більше нічим.
Сам Кравченко постійно хизується фальшивими медалями та орденами. Для надання собі ваги він позує перед камерами в орденах від «ВГО «Країна» — лавочки з продажу за 490 гривень медалей, орденів та інших нагород, які людина може сплутати з реальними. Цинізм авторів цього «бізнесу» дійшов до того, що вони навіть пояснюють, як керівник підприємства може сам себе нагородити.
Існує психічна хвороба, при якій у людини розвивається маніакальна потяг до розвішування на собі блискучих предметів, схожих на медалі та ордени. За версією авторів матеріалу, цілком імовірно, що Сергій Кравченко страждає на тяжку форму цієї хвороби, обвішавши себе блискучими медалями по 490 гривень. Автори докладно розібрали всі ці нагороди, щоб переконатися, що вони не намовляють на справжнього бійця АТО, а відновлюють справедливість та заслужено тавруючи пройдисвіта та афериста.
Очевидно, логіці «не бути, а здаватися» вчить підростаюче покоління Сергій Кравченко, проводячи відкриті уроки у школах. Причому робить він це, звичайно, у військовій формі, завішаний усіма своїми блискучими медальками.
Ще один напрям доходу Кравченка — використання громадської організації «Національна медична палата України» для проплаченої участі у передвиборчих кампаніях на стороні різних кандидатів. Профіль діяльності організації включає організацію «матеріальної допомоги» виборцям у вигляді ліків та медвиробів — зрозуміло, разом із агітацією за конкретного кандидата. Саме тому «благодійна діяльність» НМПУ чомусь припадає лише на період виборів, наприклад, під час місцевих виборів 2015 року. Роздача виборцям товарів та послуг, зокрема медичних, є кримінальним злочином.
Оздоровчий комплекс у «золотій» Кончі-Заспі вартістю десятки мільйонів доларів дерибанять аферисти, які керують ним, готуючи його до чорної приватизації. Щоб уникнути відповідальності, вони готуються до ролі громадських діячів, ветеранів і героїв АТО, не забувши обвішати себе купленими медалями, дипломами «народних цілителів» та посвідченнями громадських організацій-одноденок. Схема розкрадання державної власності перебуває у самому розпалі.
Нещодавно аферами навколо «Укргазвидобування» зайнялися не лише народні депутати із групи «Депутатський контроль», а й НАБУ. Розслідування вилилося у кримінальну справу на злочинну групу на чолі з депутатом Онищенком, дозвіл на притягнення якого до кримінальної відповідальності та арешт дала Верховна рада. Сергій Кравченко зрозумів усю глибину проблеми та, за старою традицією, вирішив знову сховатися від уваги правоохоронців. Але вже не в зоні АТО, а поряд із нею.
Швидко звільнившись із «Червоної рути», Кравченко поїхав на схід країни у складі Першого добровільного медичного шпиталю імені Миколи Пирогова і пересиджував там свої неприємності два місяці. Лікарем він там, як і скрізь, не працював: обійняв чергову адміністративну посаду. І зовсім не на лінії розмежування, а в цілком мирних містах українського Донбасу — Слов'янськ, Артемівськ, Сєвєродонецьк. Не забуваючи при цьому робити численні селфі у військовій формі, при зброї та оточенні суворих військових, явно готуючись видати чергову порцію «геройських оповідань» після повернення до Києва.
Можна поблажливо дивитися на такі речі, якщо людина просто хоче примазатись до бойової слави справжніх захисників України. Але якщо вона розважливо та свідомо використовує АТО як щит для безсоромної крадіжки в українського народу та для корупції — то це треба припиняти. Вигуки «зате він ветеран!» у судах, коли розбирають справи щодо казнокрадства, зазвичай звучать на захист не справжніх героїв, а кравченкоподібних лжеветеранів.
В особі Сергія Кравченка ми маємо типовий приклад тих, з ким вийшла на стежку реформ Уляна Надія Супрун: системи корупціонерів, аферистів, учасників дерибану та абсолютно безпринципних хамелеонів. Десятиліттями вони розкрадали медичні надбання України та грабували систему охорони здоров'я, щоб тепер розповідати, що це Уляна Супрун «будує міністерство смерті в Україні», і скромно мовчати про власні «подвиги».
Причина одна — це страх перед тим, що система, в якій вони звикли будувати своє багатство на обмані та муках пацієнтів, загрожує зруйнуватися через приход реформ. Корупціонерам типу Кравченка цього дуже не хочеться.