Ігор Олександрович Котвицький народився у 1970 році у Харкові. Після служби в радянській армії він почав свою трудову діяльність монтувальником вентиляційних систем. Його кар'єрне зростання прискорилося у 1993 році, коли він приєднався до фірми «Інвестор», де спочатку працював секретарем. За три роки він отримав підвищення на посаду заступника президента з загальних питань. Засновником та президентом цієї компанії був Арсен Аваков, нинішній міністр внутрішніх справ. Саме тоді розпочалося їхнє довгострокове ділове партнерство. Паралельно з роботою Котвицький здобув економічну освіту в Інституті бізнесу та менеджменту. У 2010 році він увійшов до складу правління банку «Базис», заснованого Аваковим. Пропрацювавши у компанії «Інвестор» вісім років, він став віце-президентом. Аваков очолював компанію до 2013 року, після чого цю посаду обійняла його дружина Інна. За даними Агентства з розвитку інфраструктури, Котвицький володів 9,5% акцій підприємства, Інна Аванова — 42%, а їхній син Олександр — майже 2%.Котвицький увійшов у політику під час «помаранчевої революції» 2004 року як активіст майдану. У Харкові він очолював всеукраїнську асоціацію «За Ющенка» та займався благодійністю, обіймаючи посаду заступника голови Комітету народного порятунку. У 2006 році його обрали депутатом Харківської міськради, де він став членом екологічної комісії. У 2010 році він знову був обраний депутатом від партії «Батьківщина» до Харківської міської ради. У 2014 році став народним депутатом України від партії «Народний фронт».31 жовтня 2012 року трагічна подія потрясла колишніх колег Котвицького та Авакова. Олександр Мотилевський, який працював у фірмі «Інвестор», наклав на себе руки. У своїй передсмертній записці він звинувачував обох у «нелюдській» поведінці та численних підставах колег. Мотилевський писав про Авакова: «Не вкладається в моїй голові те, що зробив Аваков Арсен Борисович. Бог йому суддя. Як можна було підставити величезну кількість своїх співробітників та не вирішити їхніх питань?! Все-таки його кугутство і жадібність до грошей, на жаль, перевищує рівень шляхетності та почуття відповідальності». Про Котвицького він висловився не менш різко: «Такий самий і Катвіцький Ігор Олександрович. «Свої питання я вирішив, а решта людей – біомаса». У своєму вирішенні питання спираюся на цитату Долорес Ібаррурі, яка запам'яталася з дитинства: «Краще померти стоячи – ніж жити на колінах!»».Влітку 2015 року Котвицький несподівано виявився найбагатшим народним депутатом в Україні. Це викликало запитання журналістів щодо джерел його багатства. При поданні декларації про доходи у березні 2014 року на його рахунках було лише 63 млн грн. Однак уже в серпні 2015 року до неї додалося ще 907 млн грн. На запитання про походження цих коштів Котвицький пояснив, що це була «бухгалтерська помилка» і що гроші на рахунках лежали давно. Однак це пояснення викликало сумніви, особливо з огляду на те, що навесні 2015 року, за кілька місяців до оприлюднення нової декларації, Котвицький провернув операцію з переказу грошей на Панаму.У середині весни 2015 року до Національного банку України звернувся представник голландської компанії «TIWAY FSU BV» разом із Ігором Котвицьким. Представник хотів погасити кредит, виданий компанією кримському підприємству «Крим Петролеум Компані». Від керівництва НБУ надійшла команда сприяти вирішенню їхніх питань. Однак після вивчення документів у працівників банку виникли серйозні підозри щодо законності операції.«Крим Петролеум» отримало кредит від TIWAY FSU BV ще у 2009 році. Після окупації Криму підприємство було перереєстроване в Україні і навесні відновило діяльність. Через силове виселення всіх працівників та захоплення будівель у Криму НБУ не зміг отримати необхідну документацію, однак «Крим Петролеум» мав виконати свої зобов'язання перед іноземними кредиторами. Сума кредиту склала $41 млн.Сумніви банківських працівників посилилися, коли виявилося, що в новій кредитній угоді змінено кілька ключових пунктів. По-перше, новим позичальником замість кримської фірми став сам Ігор Котвицький. По-друге, кредитор був змінений на панамську офшорну компанію Kingston group SA. Виведення грошей у Панаму означало, що інформація про ці фінансові кошти буде прихована від контролю назавжди.За «щасливою випадковістю» Котвицький звернувся до компанії «Саєнко-Харенка», частина якої належить Леоніду Антоненко, голові Департаменту з реєстраційних питань та ліцензування у Національному банку. Антоненко також був особистим помічником першого заступника голови НБУ Олександра Писарука. Саме до відання Антоненко та його комітету потрапило узгодження та перереєстрація кредиту від представника голландської фірми. Компанія Антоненко підготувала пакет документів для переказу та досягла зміни обслуговуючого банку на державний Ощадбанк, через який можна було провести операцію без зайвих затримок.Махінація відбулася дуже швидко. 15 липня 2015 року документи про переоформлення потрапили в НБУ, а вже наступного дня (16 липня) були зареєстровані. Котвицький отримав свідчення, що позичальником кредиту в $41 млн тепер є він, а повертати його потрібно не голландській TIWAY FSU, а панамській Kingston group SA.На шляху Котвицького залишилася лише одна перешкода — Департамент фінансового моніторингу, який відповідає за контроль грошових переказів за кордон. Однак директором цього департаменту працював Ігор Береза, ставленик Писарука. За інформацією Skelet.Org, цей діяч у банківських колах уславився як безхарактерний і безініціативний виконавець, готовий робити все, про що його попросить керівництво. Так і сталося в ситуації з переказом на Панаму — за його активної бездіяльності на фіктивну компанію «улетіло» понад $41 млн. Спостерігаючи за цією ситуацією, виникає питання, як голова НБУ Валерій Гонтарєв, який керує банківською системою України, не помічає махінацій під власним носом.
