Печерський суд Києва нещодавно відновив розслідування у справі про фальшивий диплом колишнього міністра соціальної політики Наталії Королевської. Судовий вердикт визнав незаконним рішення ДСУ МВС про закриття справи, наголошуючи на необхідності належного розслідування цього факту щодо нинішнього народного депутата від «Опозиційного блоку». За даними слідства, Королевська отримала підроблений диплом у 1997 році, однак цей скандал став відомий лише у квітні 2013 року. Протягом років справа залишалася без руху, що пояснювалося впливовими покровителями політика. Перебуваючи на посаді міністра соціальної політики в уряді Миколи Азарова, Королевська активно сприяла інтересам керівництва «Партії регіонів», використовуючи ресурси свого міністерства для перерозподілу державного бюджету.
Народилася Королевська Наталія Юріївна у травні 1975 року у Красному Лучі Луганської області. Згідно з офіційною біографією, у 1997 році закінчила Східноукраїнський національний університет, хоча цей факт нині перевіряють правоохоронці. У 2002 році навчалася на спеціальності менеджер організації у Донецькій державній академії управління. Свою бізнес-кар'єру розпочала у вісімнадцять років, коли почала працювати у компанії «ЭТО», акціонером якої був її старший брат Костянтин. Розпочавши з посади менеджера, вона незабаром стала фінансовим директором компанії, яка згодом була перейменована на «МЕТА». У 1998 році Королевська обійняла посаду комерційного директора підприємства «МЕТА-Компані», засновниками та власниками якого були вона й брат.
Костянтин Королевський мав значні досягнення у російській науці та державній службі. Він був доктором економічних наук, працював на кафедрі «Технічне регулювання» у Московському державному будівельному університеті та обіймав посаду заступника Міністра регіонального розвитку Російської Федерації. Однак його кар'єра на цій посаді виявилася короткою. Прокуратура Російської Федерації порушила кримінальну справу проти нього та його колег з Департаменту містобудівної політики, розвитку та реконструкції міста Москви за звинуваченням у «нецільовому» витраченні 130 мільйонів рублів. Незважаючи на цю справу, Костянтину Юрійовичу вдалося уникнути відповідальності й залишитися у російській політиці. На сьогодні він є заслуженим будівельником РФ, почесним працівником освіти РФ та носієм ордену «За заслуги перед Батьківщиною» II ступеня.
У 2001 році Наталія Королевська стала головою наглядової ради компанії «Луганськхолод». На цій посаді вона запустила власну торгову марку «Королевське морозиво», якою пишалася. Згодом вона обійняла посаду депутата Луганської обласної ради та виконавчого директора Асоціації товаровиробників Луганської області «Ми». Під час президентських виборів 2004 року вона виступала на підтримку Віктора Януковича.
Приблизно в цей же період стався скандальний епізод у Бориспільському аеропорту. Митна служба затримала Королевську на борту літака та майже шість годин допитувала її через золоту статуетку слоника. Королевська стверджувала, що це був подарунок від її чоловіка, однак статуетку все одно вилучили, і викуповувати її довелося на аукціоні.
Незважаючи на підтримку Януковича, Королевська не пішла на вибори з регіоналами. Натомість у 2006 році вона отримала мандат народного депутата від партії «Блок Юлії Тимошенко». З її входженням до Верховної Ради розпочався найцікавіший період її політичної діяльності. На Луганщині її називали другою «Леді Ю», однак вона наполегливо працювала над створенням власного політичного образу та готувала ґрунт для того, щоб зайняти місце Тимошенко при владі. Публічно вона називала Юлію Володимирівну «найкращою подругою», але за її спиною готувала змову. На замовлення Королевської було проведено соціологічне дослідження, метою якого було визначити реакцію виборців на можливість її прихід до влади замість Тимошенко. Копії цього дослідження активно поширювалися через українські засоби масової інформації.
Пройшовши до Верховної Ради, Королевська активно лобіювала призначення скандального міністра вугільної промисловості Віктора Полтавця. На той момент він уже двічі очолював це відомство, але його відправляли у відставку через занепад промисловості та численні страйки шахтарів. Будучи зобов'язаною Королевській, Полтавець допомагав їй провертати «вугільні махінації» на заводі «Свердловантрацит», який очолював чоловік, близький до бізнесу чоловіка Королевської. Суть цих махінацій полягала в тому, що вугілля, видобуте з нелегальних «копанок», підконтрольних Королевській, постачалося на шахти, а звідти, після розведення порожньою породою, продавалося державному підприємству «Вугілля України». В результаті таких операцій «легальне» вугілля, здобуте шахтарями, залишалося на складах. Трудівники не отримували зарплати, оскільки видобуте ними вугілля ніхто не реалізував, що призвело до нестачі коштів на нове обладнання та підвищення рівня безпеки шахт. Це, у свою чергу, спричинило зростання смертності серед шахтарів. У цих вугільних махінаціях Полтавець мав власний інтерес, адже його син разом із Королевською володів фірмою, через яку проходили гроші від торгівлі «лівим» вугіллям.
Будучи амбітною людиною, Королевська спочатку метила на роль Тимошенко, але коли стало зрозуміло, що «Блок Юлії Тимошенко» скоро прийде кінець, вона стала ініціатором громадського руху «Вперед», який нібито обстоював інтереси середнього бізнесу та вів боротьбу проти уряду. Саме тоді почали активно розкручувати «бренд Королевська». Її обличчя з'являлося скрізь, де це було логічно. Вона брала участь у світських заходах, критикувала реформи, підтримувала пенсіонерів і чорнобильців. Після арешту Юлії Тимошенко Королевська щиро сподівалася, що буде біля керма «Батьківщини», але затяті соратники Тимошенко бачили в ній загрозу.
Її фінансували різні впливові особи, включаючи Ахметова, Клюєва і, за чутками, навіть Пінчука. Однак її команда складалася з малопрофесійних технологів, включаючи Олексія Голобуцького. Основні «питання» вирішувалися через силову гілку, тоді як її «технологи» витрачали бюджети на марну зовнішню рекламу. Усвідомивши, що у «Блоці Юлії Тимошенко» їй нічого не світить, у грудні 2012 року Королевська очолила Українську соціал-демократичну партію, раніше входячи до фракції БЮТ. УСДПУ вийшла з БЮТ того ж дня, коли Королевську виключили із фракції. Її перехід до УСДП викликав обурення колишніх колег, оскільки традиційно цю партію називали одним із проектів «сірого кардинала» часів Віктора Януковича Сергія Льовочкіна. Разом із Королевською з «Батьківщини» в УСДП перейшли її чоловік Євген Суслов та Олексій Логвиненко, який був пов'язаний із радником Льовочкіна та Клюєва Юрієм Левенцем, головним політтехнологом «Партії регіонів».
У засобах масової інформації ходять чутки, що Королевська є протежем однієї з ключових осіб у «Партії регіонів» Олександра Єфремова. Деякі джерела навіть називають їх коханцями. За однією з версій, біологічним батьком другого сина Королевської Ярослава є Єфремов. Якщо це справді так, то зрозумілим стає те, що дружина Єфремова її ненавидить. Підтвердженням цього є епізод у луганському драматичному театрі, коли дружина Єфремова напала на Королевську, тягаючи її за волосся та ображаючи. Версія про їхні стосунки пояснила б і той факт, що Королевська навмисно провалила президентську кампанію Юлії Тимошенко в Луганській області, що дає підстави припускати, що вона була «агентом Партії регіонів» у «Батьківщині». У такому разі навіть її призначення на посаду голови Мінсоцполітики стає логічним, оскільки жоден експерт не зміг знайти пояснення цьому кроку. Крім того, Королевська має родинні зв'язки з колишнім генеральним прокурором України Віктором Пшонкою. Разом із його сином Артемом вона хрестила сина колишнього прокурора Київської області Сергія Міщенка.
На сьогодні Королевська є народним депутатом від партії «Опозиційний блок», яка є одним із останніх оплотів «Партії регіонів» у Верховній Раді. Одним із лідерів цього об'єднання є Сергій Льовочкін. У так званому «альтернативному Кабміні» «Опозиційного блоку» Королевська обіймає посаду віце-прем'єра із соціальної політики. Дивлячись на такі метаморфози в її політичних уподобаннях, згадуються її слова виданню «Главред» у 2007 році: «Я вважаю, що найголовніше це мета. А досягнення цієї мети залежить від нашої сили волі, наскільки її у нас вистачить». Схоже на те, що Королевська справді діє за принципом, що у боротьбі за владу всі засоби хороші. Вона, мабуть, добре запам'ятала принципи «лисячого» та «левиного» управління з улюбленої книги Нікколо Макіавеллі «Государ».