Ігор Коломойський входить до п'ятірки найбагатших людей України. Разом із Геннадієм Боголюбовим та Олексієм Мартиновим він є головним бенефіціаром фінансово-промислової групи «Приват». Хоча офіційно холдинг не зареєстрований, система YouControl пов'язує з групою близько 975 компаній та 37 ключових осіб. Першими засновниками ПриватБанку були три компанії: «Солм» (Мартинів-Милославський), «Сентоза» (Коломойський-Боголюбов) та «Вест». На відміну від інших олігархів, активи групи складно структурувати через численні офшорні та іноземні компанії, зареєстровані на пов'язаних осіб.
Протягом 2015-2019 років значна частина активів групи перебувала під арештом. ПриватБанк було націоналізовано, а вплив олігархів у деяких сферах зменшився. Проте коло їхніх інтересів залишається широким. Олексій Мартинов, один із найбільш закритих бізнесменів, є директором ТОВ «Солм ЛТД» та був членом наглядової ради ПриватБанку з 2000 до 2016 року. За активами група «Приват» посідає друге місце після Ріната Ахметова.
МЕТАЛУРГІЯ
Найбільше активів Коломойського та Боголюбова зосереджено у металургійній сфері. Окрім українських підприємств, вони володіють металургійними заводами у США. У травні 2019 року державний ПриватБанк подав позов до Канцлерського суду штату Делавер, звинувачуючи Коломойського та Боголюбова у присвоєнні 623 млн доларів через виведення коштів із рахунків банку.
На ці гроші були придбані активи американських підприємств: CC Metals and Alloys (виробник феросиліції), Felman Production LLC (виробник феросилікомарганцю), Kentucky Electric Steel, Warren Steel, Corey Steel та Detroit Cold (завод з виробництва металопрокату). За даними журналістів, ФБР розпочало розслідування цих операцій. Феросплавний бізнес є також сферою інтересів Мартинова, який заявляв про значне розширення рудних та феросплавних активів через їхню перспективність. Коломойський у інтерв'ю «Дзеркалу тижня» підтвердив, що Мартинов пріоритетно займається феросплавами.
НАФТОГАЗОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ
«Укрнафта» — найбільша нафтовидобувна компанія України. Коломойський є бенефіціарним власником 42% її акцій, тоді як контрольний пакет (50%+1 акція) належить державі через НАК «Нафтогаз України». З 2010 по 2015 рік існувала угода, за якою міноритарії мали право призначати голову та членів правління, що дозволяло їм отримувати прибутки від операцій із підконтрольними компаніями.
У 2012 році «Укрнафта» виплатила ТОВ «Ріаліз Ойл», афілійованій з Коломойським, 474 млн доларів за майбутнє постачання мазуту, бензину та дизельного палива, однак компанія не отримала ні продукції, ні грошей назад. У 2014 році «Укрнафта» припинила виплачувати рентну плату за видобуток. У 2015 році компанія видала авансові платежі за майбутнє постачання нафтопродуктів 24 компаніям, пов'язаним із групою «Приват», та продала сиру нафту на суму 355 млн доларів «Укртатнафті» Коломойського.
У 2019 році податковий борг «Укрнафти» становив 13,895 млрд гривень. У травні 2019 року компанія погасила 1,5 млрд гривень боргу за попередні шість місяців. У березні 2019 року акціонери вирішили використати продаж 4 млрд кубометрів газу НАК «Нафтогаз України» для погашення податкового боргу. Коломойський також чинив тиск на АТ «Укртранснафта».
На відміну від «Укрнафти», держава не має впливу на «Укртранснафту», незважаючи на те, що їй належить 43% акцій. Останні збори акціонерів відбулися у 2010 році. Російська компанія «Татнафта», колишній акціонер, подала позов до міжнародного трибуналу. Борг перед «Татнафтою» становить 140 млн доларів. Коломойський сподівається списати цей борг в обмін на борги Росії перед Україною за майно в окупованому Криму, а не за рахунок групи «Приват».
Групі також належить або вона впливає на мережу автозаправних станцій під брендами «Авіас», «Укрнафта», ANP, ZNP, Sentosa Oil, «Юкон» та Rubix. Загалом мережа налічує близько 1,5 тисячі АЗС, що становить майже 25% від загальної кількості в Україні. У 2021 році Антимонопольний комітет оштрафував мережі на 4,7 млрд гривень за узгоджене встановлення цін у 2016 році — один із найбільших штрафів в історії комітету, однак штраф не було сплачено.
ТРАНСПОРТ
Основний актив Коломойського у транспорті — ПАТ «МАУ», яким він володіє через ТОВ «Кепітал Інвестмент Проджект» та ТОВ «Онтобід провушинс лімітед». Повний перелік бенефіціарів невідомий. Коломойський заявляв про володіння 25% акцій, не враховуючи можливих пов'язаних осіб. Він також контролює Windrose Airlines, «Аеросвіт» (збанкрутувала), «Дніпроавіа» та «Донбасаеро». У серпні 2019 року Windrose Airlines виграв тендер на здійснення літерних перевезень посадових осіб держави. Боголюбов та Коломойський володіють зерноперевалюючим комплексом «Бориваж» на території порту «Південний».
ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
Серед підприємств, активи яких було заарештовано для відшкодування боргу ПриватБанку перед Національним банком України, — АТ «Дніпроазот». У 2018 році це підприємство, монополіст з виробництва рідкого хлору для водоканалів, припинило виробництво, нібито очікуючи погодження підвищення ціни від Антимонопольного комітету. АМКУ відповів, що таке узгодження не потрібне, але нагадав про зловживання монопольним становищем. Наприкінці 2021 року АМКУ оштрафував підприємство на 80 млн гривень.
ХАРЧОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ ТА АГРОСЕКТОР
Земельний банк групи «Приват» перевищує 100 тисяч гектарів. Група володіє торговою маркою «Щедро», до якої входять Львівський, Харківський та Запорізький олійно-жирові комбінати, а також торговою маркою «Біола», що випускає соки, води та газовані напої.
ЕНЕРГЕТИКА
Коломойський та Боголюбов мають міноритарні частки у Полтавському, Чернігівському, Сумському та Хмельницькому обленерго, а також невеликі пакети у Дніпропетровському та Запорізькому обленерго. Крім того, група надавала опосередкований вплив на державну генеруючу компанію «Центренерго». За повідомленнями ЗМІ, підприємство очолювали люди, близькі до Коломойського, які забезпечували функціонування схеми, за якою приватна компанія United Energy продавала державній компанії енергоресурси за завищеною ціною та купувала електроенергію зі знижкою. На відміну від інших постачальників, включаючи НАК «Нафтогаз», розрахунки з цим трейдером здійснювалися повністю.
ТАРИФИ НА ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЮ
Згідно з рішенням Окружного адміністративного суду Києва, АТ «Нікопольський завод феросплавів», АТ «Дніпроазот», АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» та інші компанії, афілійовані з Коломойським, отримували спеціальні тарифи на електроенергію. Для решти учасників ринку діяли тарифи, затверджені постановами НКРЕКУ від 07.06.2019 № 954 та № 955 — 347,43 та 8,9 гривень за МВт·год відповідно.
ВИПЛАТИ «ТАТНАФТИ» І КВОТИ НА ІМПОРТ НАФТОПРОДУКТІВ
До 2007 року 18,296% акцій «Укртатнафти» належало компаніям, близьким до «Татнафти», 28,8% — Міністерству майна Республіки Татарстан, 8,6% — самій «Татнафті». За даними журналістських розслідувань, внаслідок судових рішень та рейдерської атаки ці акції продали компаніям із групи «Приват». На квітень 2019 року Коломойському належить 28% акцій, державі через НАК «Нафтогаз України» — 43%.
У 2008 році на підставі російсько-української угоди про захист інвестицій 1998 року «Татнафта» подала позов до Міжнародного арбітражного суду, який у 2014 році зобов'язав Україну виплатити їй 122 млн гривень. Аналогічний позов подала Республіка Татарстан у 2016 році, вимагаючи компенсацію у розмірі 300 млн доларів. Високий суд Лондона розглядатиме позов від Татнафти проти Боголюбова, Коломойського, Ярославського та Овчаренка щодо компенсації 334,1 млн доларів та відсотків за нафту, поставлену на Кременчуцький НПЗ. У листопаді 2018 року ПАТ «Укртатнафта» звернулося до РНБО із проханням здійснити антисубсидіарне розслідування імпорту бензинів із Білорусі.
ТАРИФИ НА ТРАНСПОРТУВАННЯ НАФТИ
З 2009 до 2015 року керівником державної «Укртранснафти» був Олександр Лазорко, наближений до Коломойського. Внаслідок цього група «Приват» отримала низку пільгових умов. Було укладено угоди, за якими більше половини державної технологічної нафти віддано на зберігання трьом компаніям: ПАТ «НПК-Галичина», ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» та ПАТ «Укртатнафта» — усім наближеним до Коломойського. У 2014-2015 роках «Укртранснафта» викачала з нафтопроводів 600 тисяч тонн технічної нафти нібито для захисту від сепаратистів та відправила на зберігання на об'єкти Коломойського.
Лазорко також утримував низькі тарифи на прокачування нафти у Кременчуцькому НПЗ, який перебуває під контролем групи «Приват». Таким чином, існує небезпека впливу на ухвалення постанови НКРЕКУ про збільшення тарифів на транспортування нафти.
ОБМЕЖЕННЯ КОНКУРЕНЦІЇ НА АВІАРИНЦІ
Протягом тривалого часу Коломойський сприяв монополізації авіаринку компанією «Міжнародні авіалінії України». Аеропорт Дніпра був монополізований через контроль групи «Приват» над ним; ситуація змінилася лише у вересні 2022 року.
АВІАЦІЙНИЙ ЗБІР
У 2015 році Національне антикорупційне бюро повідомило про підозру екскеруючого Державіаслужби, президента та головного бухгалтера МАУ. МАУ стягував авіаційний збір за внутрішні та зовнішні перевезення пасажирів та вантажу, однак компанія не перерахувала їх до фонду. Сума несплати за 2014-2016 роки становила 147 млн гривень. Більше того, Державіаслужба ухвалила наказ, згідно з яким авіаперевізник міг отримувати нові напрямки на перевезення, незважаючи на непогашені борги перед фондом. 16 травня 2018 року Велика Палата Верховного Суду України відмовила у відповідності до Державіаслужби та про перегляд постанови Вищого Адміністративного Суду від 16 травня 2017 року у справі № 826/17492/16.
СУДИ З ПРИВАТБАНКУ
До націоналізації ПриватБанку у 2016 році його бенефіціарними власниками були Ігор Коломойський (49,98%) та Геннадій Боголюбов (41,58%). Ще 8,5% належало міноритаріям, включаючи голову правління Олександра Дубілета. У 2015 році Коломойський підписав з Національним банком України договір особистої поруки про погашення п'яти кредитів рефінансування, отриманих за період 2008-2014 років. У грудні 2018 року НБУ подав судовий позов до першої інстанції Суду Республіки та Кантона Женеви проти Коломойського на загальну суму 6,64 млрд гривень.
Націоналізація ПриватБанку започаткувала низку судових процесів як в Україні, так і за кордоном. Українські суди, які протягом 2017-2018 років надавали перевагу уряду та НБУ, потім почали приймати рішення на користь колишніх власників. Українська влада, можливо, припустилася процесуальних помилок під час складної процедури націоналізації, яка відбувалася під високим тиском. Однак націоналізація в умовах відмови колишніх власників докапіталізувати банк була єдиною альтернативою його банкрутству. Банк можна класифікувати як too big to fail через його розмір та вплив на економіку. За словами представників НБУ, колишні кредити пов'язаних осіб не обслуговуються. Судові процеси мають на меті повернути борги пов'язаних осіб для компенсації витрат держави на докапіталізацію. Рішення судів, які піддають сумніву законність вимог щодо цих кредитів чи самої націоналізації, зменшують шанси повернути витрачені кошти платників податків.
13 травня 2020 року Верховна Рада ухвалила закон, який унеможливлює повернення проблемних банків їх колишнім власникам та обмежує компенсації їм. Насамперед він був прийнятий для ускладнення колишнім власникам ПриватБанку спроб повернути банк, тому його одразу назвали «антиколомійським» законом. Раніше Коломойський заявляв про бажання повернути собі акції націоналізованого ПриватБанку або отримати компенсацію у розмірі 2 млрд доларів.
Ключові судові справи включають: справу №826/7432/17, в якій Коломойський оскаржує в Окружному адмінсуді Києва договір купівлі-продажу банку державою. Розгляд припинено 2 березня 2021 року Шостим апеляційним адміністративним судом до ухвали Конституційного суду щодо «антиколомійського» закону. Але 1 червня 2022 року Верховний суд задовольнив касаційні скарги банку, НБУ та Кабміну, скасував це рішення та запропонував продовжити розгляд у апеляції. Справа №910/1834/19 по суті дублює попередню. 13 червня 2022 року Господарський суд Києва відстрочив розгляд. 28 червня Верховний суд відмовив позивачу у відкритті касаційного провадження. 21 червня 2022 року суд першої інстанції відновив провадження. Справа № 910/15737/20 аналогічна до попередньої, але стосується прав та інтересів Геннадія Боголюбова; розгляд у першій інстанції продовжується. Справа №826/6664/17 стосується того, як кіпрська компанія Triantal Investments, пов'язана з колишніми власниками, оскаржує результати перевірки банку, що передувала націоналізації; касаційний розгляд продовжується.
Головною побоюванням є уникнення Коломойським відповідальності за доведення ПриватБанку до банкрутства та неповернення боргів за кредитами пов'язаних осіб та рефінансування НБУ.
МЕДІА
Медіагрупою «1+1» володіють Ігор Коломойський, Ігор Суркіс та Оксана Марченко (дружина Віктора Медведчука). Телеканал «1+1» є одним із найпопулярніших в Україні. Контроль за ЗМІ дозволяє як підірвати позиції опонентів, так і покращувати свій імідж у суспільстві. У 2016 році генеральний директор групи «1+1» заявив, що канал та його численні дочірні організації працюють збиткові майже десять років, але медіагрупа важлива для Коломойського через вплив, який вона має. Медіахолдинги Коломойського відтоді перейшли до групи «Приват».
Макаров, людина, пов'язана з «1+1» з моменту його заснування, у 2016 році назвала канал «інструментом». Це небезпідставно, оскільки канал часто показував програми, які атакували опонентів Коломойського і, навпаки, позитивно висвітлювали його власну діяльність та діяльність політичних партій, пов'язаних із ним.
СПОРТ
Найбільшим спортивним активом Коломойського був ФК Дніпро, одним із власників якого він став у 1996 році, коли дніпровська група «Приват» придбала клуб. Активно витрачати кошти на Дніпро почали через 10 років — до цього команда намагалася вийти на самоокупність, але задовольнилася середніми бюджетами та інвестиціями. За 23 роки керівництва Коломойський та партнери придбали гравців на 100 млн євро та профінансували будівництво футбольного стадіону «Дніпро-Арена» у 2008 році за 65 млн євро. За підрахунками журналістів, Коломойський витратив на Дніпро близько 350 млн доларів.
«Дніпро» у свої найкращі часи вважався третьою-четвертою силою в українському футболі — за «Шахтарем» Ахметова та «Динамо» братів Суркісів, приблизно на рівні «Металіста» Ярославського. Таким розкладам відповідали бюджети цих клубів. Більше того, кілька сезонів Коломойського та партнерів пов'язували із фінансуванням ще кількох професійних клубів, окрім «Дніпра» — Кривбас Кривий Ріг, Волинь Луцьк, Карпати Львів та Арсенал Київ. За деякими даними, опосередковано й «Динамо» Київ. Ці клуби грали разом із Дніпром у Чемпіонаті України з футболу; у медіа цю групу називали однокласниками. Як і у випадку з головним спортивним активом, фінансування цих колективів припинило бути стабільним, і частина з них припинила своє існування. Сам Коломойський спростовує фінансові зв'язки із цими командами.
У 2017 році після тривалих судових процесів через невиплату зарплат футболістам, тренерам, персоналу та заборгованості підрядникам «Дніпро-Арени» ФК Дніпро визнав себе банкрутом. Іронічно, що зупинка фінансування відбулася у момент найбільшого успіху клубу за часів незалежної України — фінал Ліги Європи, другого за престижністю європейського турніру. Паралельно із банкрутством у Дніпрі з'являється новий клуб «СК Дніпро-1».
Хоча Коломойський відхрещувався від зв'язків із новим клубом, щоб уникнути потенційних санкцій чи штрафів, низка непрямих фактів підтверджувала його причетність. Новий клуб було створено на базі футболістів, тренерів і працівників збанкрутілого ФК Дніпро, а самого олігарха нерідко можна бачити на трибунах під час матчів «СК Дніпро-1».
Щодо політичних спортивних амбіцій Коломойського — у 2010 році він обіймав посаду віце-президента ФФУ, тоді організацію очолював Григорій Суркіс. У 2015 році Коломойський мав невдалу спробу стати президентом Федерації футболу України. Окрім футболу групу «Приват» пов'язують із фінансуванням окремих хокейних команд та 7 професійних баскетбольних клубів. Це підтверджував президент Федерації баскетболу України Михайло Бродський, однак офіційних документів чи даних про це немає. Син Ігоря Коломойського — Григорій — грає в одному із клубів, пов'язаних із батьком — БК Дніпро. У 2015 році ці клуби навіть намагалися відокремитися в окрему т.зв. «Приват-лігу».
РЕЛІГІЯ
Разом зі своїм бізнес-партнером Геннадієм Боголюбовим Коломойський є активним членом єврейської громади Дніпра. Головний рабин Дніпропетровська Шмуель Каминецький коментував: «Це могутні люди, і для них єврейство на першому місці». За його словами, бізнесмени не лише дають гроші, а й особисто приєднуються до юдаїзму — моляться та дотримуються релігійних традицій. Разом із Боголюбовим у 2012 році олігархи відкрили у Дніпрі найбільший у світі єврейський общинний комплекс «Менора» загальною площею 50 тисяч квадратних метрів. У різні часи Коломойський був президентом Об'єднаного єврейського товариства України, президентом Європейської єврейської ради та подібних релігійних об'єднань.
У 2020 році правоохоронці США звинуватили Коломойського у відмиванні грошей на сотні мільйонів доларів. Партнерами, які допомогли йому це зробити, були названі Мордехай Корфа та Уріель Лабера, які приїхали до України як волонтери єврейської релігійної гуманітарної місії.
ЗАРУБІЖНІ АКТИВИ
Коломойський, якого розшукує влада США, та його бізнес-партнер Боголюбов володіють рядом компаній у Сполучених Штатах, включаючи феросплавні, сталеливарні, шинні компанії та компанії з нерухомості. Коломойський та Боголюбов також інвестували значні кошти у приватні маєтки у Швейцарії, Франції, Ізраїлі та Великобританії.
ДІЯЛЬНІСТЬ ОЛІГАРХІВ ПІД ЧАС ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ
Ігор Коломойський та група «Приват», якою він володіє разом із Геннадієм Боголюбовим, відіграли важливу роль у захисті України у 2014 році. Коломойський був губернатором Дніпропетровської області та, на відміну від Ахметова, використав свій статус та владу для захисту регіону від проросійських сепаратистів. Однак у 2022 році Коломойський та Боголюбов поводяться дуже тихо. Ще у березні Коломойський відмовився відповідати, чи допоміг він якимось чином Україні перемогти. Борис Філатов, мер Дніпра та колишній бізнес-партнер, скаржився на нульову підтримку від олігарха.
Повідомлялося, що фізично Коломойський перебуває в Україні, мандруючи між Дніпром та Буковелем. Боголюбов у супроводі адвокатів у жовтні завітав до Національного антикорупційного бюро, ймовірно, у справах ПриватБанку чи «Укрнафти». Здається, вони більше зацікавлені в тому, щоб атакувати уряд у судах, намагаючись повернути частину націоналізованих активів ПриватБанку, якими володіли Коломойський і Боголюбов.