Українська економіка останніх десятиліть формувалася не за ринковими принципами, а як система сімейно-кланових структур, де корупція та зв'язки стали основою успіху. Енергетична криза, яка поставила державу на межу виживання, є прямим наслідком цієї системи. Родина львівського бізнесмена Зіновія Козицького, чий син Максим з лютого 2020 року керує Львівською обласною адміністрацією, служить яскравою ілюстрацією цього явища. Довгий час про Козицьких писали мало, згадуючи їх переважно у контексті газовидобутку та альтернативної енергетики. Однак після призначення Максима Козицького головою обласної адміністрації увага до його біографії та історії успіху всієї родини значно зросла. Виявилося, що цей успіх ґрунтується на ділових та партнерських стосунках Козицьких із впливовими державними чиновниками та іншими впливовими особами.Зіновій Ярославович Козицький народився 30 травня 1957 року у селі Березівка Радехівського району Львівської області. Після закінчення школи у 1974 році він вступив на лікувальний факультет Львівського медичного інституту, який згодом став національним медичним університетом імені Данила Галицького. За розподілом у 1981 році Козицький прибув до Миколаєва Львівської області, де почав працювати лікарем у психіатричній лікарні «Заклад», розташованій у селі з однойменною назвою. Там він пропрацював до 2003 року, проживаючи весь цей час у Миколаєві, де народилися його сини Максим (1981) та Степан (1986). З молодих років Козицький виявляв комерційну кмітливість, однак у лікарні, де всі престижні посади були зайняті родичами та земляками головного лікаря, приїжджому було складно просуватися. До того ж, радянська медицина, хоча й була безкоштовною, не приносила значних доходів.Поворотним моментом стала його відрядження до Чорнобиля у 1987 році як лікаря групи реабілітації. Там він встановив контакти з колегами зі столиці та набув корисного досвіду. Повернувшись з чорнобильськими пільгами, Козицький відкрив медичний кооператив. Оскільки потреби у приватних діагностичних кабінетах у СРСР практично не було, він обрав шлях нетрадиційної медицини, відкривши кабінет акупунктури. Цей напрямок виявився успішним, оскільки населення активно цікавилося східною мудрістю. Через рік, коли в країні розпочався «феномен Кашпіровського», Козицький розширив діяльність кооперативу, додавши психотерапевтичні послуги. Однак він мислив далекоглядно: якщо кооператив допоміг йому заробити перші великі гроші, то чому б не використати його для подальшого просування у медицині? У 1989 році, домовившись з керівництвом, він відкрив у психіатричній лікарні власне відділення немедикаментозних методів лікування неврозів, де працював до 1992 року.На тлі економічної кризи Козицький переорієнтувався на торговельний бізнес, заснувавши ПП «Інтермед», яке займалося імпортом та розповсюдженням іноземних фармацевтичних препаратів та медичного обладнання. Цей напрямок приніс йому значно більше прибутків, ніж акупунктура. У 1995 році, коли ситуація в країні стабілізувалася, Козицький повернувся до медичної практики, отримавши посаду заступника головного лікаря. Одночасно він продовжував розвивати фармацевтичний бізнес, ставши з 1998 року офіційним регіональним представником американської фармацевтичної компанії «Фармація та Апджон». Препарати цієї компанії користувалися попитом як у самій лікарні, так і в аптечній мережі. Він також допоміг своєму старшому синові Максимові закінчити Львівський медичний університет. Максим обрав спеціальність хірурга, але працював за цією спеціальністю лише два роки (2004-2006) на інтернатурі, після чого перейшов у сімейний бізнес.У 2003 році Зіновій Козицький остаточно залишив психіатричну лікарню, ставши генеральним директором ТОВ «Укрмедресурс» (ЄДРПОУ 31519691), яке займалося імпортом та поставками медичного обладнання. Через рік він став генеральним директором ТОВ «Укрнафтогазінвест» (ЄДРПОУ 32847657), що ознаменувало його перехід до енергетичного сектору.Питання про те, як психотерапевт став енергетичним магнатом, залишається предметом спекуляцій. У медіа висловлювалися різні версії. Деякі джерела стверджували, що Козицький зайнявся видобутком вуглеводнів та альтернативною енергетикою завдяки братам Клюєвим та своєму знайомству з Натаніелем Ротшильдом, яким він часто хвалиться. Однак Козицький познайомився з ними значно пізніше, коли вже володів кількома енергетичними компаніями. Інші версії припускають, що все почалося з впливового пацієнта, якого Козицький лікував від нервових розладів, і той запропонував йому перейти до набагато прибутковішого бізнесу, ніж торгівля ліками. Однак прізвище цього чиновника ніхто прямо не називав.Щоб розібратися в цій загадці, Skelet.Org проаналізував список підприємств, що належать родині Козицьких та їхнім партнерам. Серед них виявилося чимало потенційних пацієнтів психіатра.Одним із ключових підприємств є ТОВ «Енергоінвест» (ЄДРПОУ 32847657), засноване у 2003 році. Відразу після створення воно почало спорудження паросилової установки на львівській ТЕЦ-1. Однак у 2004 році компанія потрапила у корупційний скандал, ініційований Олександром Гудимою, який розгорнувся на початку 2005 року і дійшов до суду. Позов було подано проти самого Гудими за наклеп, оскільки він оприлюднив факти про пайову участь у «Енергоінвесті» матері директора КП «Львівтеплоенерго» Ігоря Марчака та тещі тодішнього мера Любомира Буняка.Після цього скандалу посаду генерального директора «Енергоінвесту» обійняв Ярослав Шпак (1938-2021), який раніше десять років очолював правління «Львівобленерго», працював директором «Крименерго» та брав участь у будівництві перших в Україні сонячних електростанцій. Саме Ярослав Шпак став основним бізнес-партнером Зіновія Козицького та познайомив його з темою альтернативної енергетики.У 2004 році було засновано ТОВ «Еко-Оптіма» (ЄДРПОУ 33051806), яке займалося розробкою та впровадженням сонячних та вітрових установок. Становленню цієї компанії сприяв тодішній заступник голови Львівської обласної ради Тарас Федак, який курував питання енергетики. У 2006 році Федак став заступником голови Львівської обласної адміністрації, а у 2010 році, звільнившись із державної служби, влаштувався директором з розвитку «Еко-Оптіма». Того ж року він знову обрався депутатом обласної ради від ПППУ, а його помічником став Максим Козицький. Нині Федак є радником губернатора Козицького з питань соціально-економічного розвитку області. Він також має часткові інтереси у кількох підприємствах Козицьких: 10% у «Рава-Руській теплостанції», 5% у «Самбірській СЕС – 2», а також у «Сокальському вітропарку» та СЕС «Богородчанський-1».У період 2008-2010 років Львівську обласну адміністрацію очолював Микола Кміть, який входив до найближчого оточення президента Віктора Ющенка. Його дочка Дана Кміть стала співвласником низки компаній та партнеркою Козицьких у таких підприємствах, як «РСС ГІДРО Львів» (ЄДРПОУ 38057158) та СЕС «Бородчанська-1» (ЄДРПОУ 38370298).Ще одним впливовим партнером був Богдан Матолич, який у період 2001-2005 років обіймав посаду заступника голови Львівської обласної адміністрації та очолював обласне Управління екології та природних ресурсів. Без його підтримки видобування вуглеводнів та будівництво альтернативних електростанцій було б неможливим. Його син Анатолій Матолич отримав часткові інтереси у підприємстві Козицьких «Енергопарк Яворів» (ЄДРПОУ 38424785) та очолює асоціацію «ПЕК Львівщини» (ЄДРПОУ 35854866), яка також належить Козицьким.Таким чином, значна кількість львівських чиновників та причетних осіб сприяла переходу Зіновія Козицького з медичного бізнесу в енергетичний сектор та допомагала його компаніям отримувати вигідні контракти, ліцензії, кредити та інші переваги. Логічне питання, яке виникає: чи всі ці впливові люди лікувалися у його психіатричній лікарні?
