Віталій Кличко залишається однією з найпомітніших фігур української політики. Як чинний мер Києва з червня 2014 року та один із найвідоміших спортсменів країни, його ім'я знайоме майже кожному українцю. Однак за офіційним іміджем успішного боксера та політика приховується низка епізодів, які його політична команда намагається затримати від громадськості.
Покровительство та фінансові схеми
Ще в юності Віталій Кличко потрапив у поле зору газового магната та колишнього народного депутата Ігора Бакая, який взявся розкручувати братів Кличків. У 1997 році між Бакаєм та братами була укладена угода, за якою спортсмени мали перераховувати йому 50% від усіх своїх доходів. На той час це становило десятки мільйонів доларів США. Брати навіть зустрічалися з американським промоутером Доном Кінгом, але, за офіційною версією, контракт не був укладений через занадто великі вимоги боксерів.
Згідно з інформацією Skelet.Org, Дон Кінг відмовив спортсменам через небажання зв'язуватися з українською та російською мафією. На фотографіях, датованих 1996 роком у Нью-Йорку перед офісом Кінга, видно братів Кличків разом із відомими кримінальними авторитетами — Андрієм Боровиком та Віктором Рибалко. Наявність таких фотографій, на думку Skelet.Org, свідчить про їхні зв'язки з криміналом.
Не досягнувши домовленості в Америці, брати знайшли промоутерів у Німеччині, звідки почали надходити значні суми. Однак у той час Ігор Бакай був зняв з посади керівника "Нафтогазу", що призвело до припинення його фінансування боксерів. Саме тоді Віталій вирішив припинити виплати своєму "інвестору". Брати просто кинули своїх покровителів.
У 2002 році, можливо намагаючись викупити свою провину, брати Клички приїхали до Рівного підтримати Бакая на парламентських виборах. Під час прес-конференції вони запевняли виборців, що приїхали не через гроші, а через бажання змінити щось в Україні. Однак Бакай програв вибори і невдовзі був оголошений у розшук за поданням Юрія Луценка. Після цього ні Віталій, ні Володимир Кличко намагаються не згадувати про свого колишнього спонсора, який досі перебуває у міжнародному розшуку та, за останніми відомостями, ховається в Росії.
Віктор Рибалко та його трагічна смерть
Їхнім іншим спонсором був Віктор Рибалко, відомий під позивним "Рибка", який фінансував братів з 1992 року. За угодою вони мали віддавати йому 10% від своїх доходів. Рибалко очолював одну з найбільших організованих злочинних угруповань в Україні, яка налічувала до 200 бойовиків. За інформацією Skelet.Org, він використовував братів у своїх рекетирських нальотах.
Зі зростанням успіхів братів Кличків їхня готовність виплачувати обіцяні 10% зменшувалася. Коли Рибалко приїхав до Гамбурга вимагати свої гроші, йому сказали, що він все отримає. Замість цього він отримав кілька куль у груди. У 2005 році Віктор Рибалко був розстріляний у центрі Києва на вулиці Івана Франка, за триста метрів від квартири Віталія Кличка.
На запитання про фотографію з Рибалко Віталій Кличко відповів: "Я фотографуюся з будь-якою людиною як обличчя публічне, не відмовляю нікому. Доброзичливці з величезним задоволенням прив'язують мене до авторитетів. Якісь фото п'ятнадцятирічної давності починають гуляти інтернетом — чомусь завжди напередодні виборів. Тому тут простежується чітка спрямованість щодо моєї дискредитації. Зв'язків із кримінальним світом у мене немає, є зв'язки зі світом спорту".
Квартирні махінації
У своїй декларації про доходи Віталій Кличко вказав місце проживання: Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 21, квартира 8. Однак насправді там проживає його брат Володимир. Схема отримання цієї квартири сягає 1996 року, коли Володимир Кличко за перемогу на Олімпіаді отримав однокімнатну квартиру на вулиці Старонаводницькій. Йому підказали, що можна отримати трикімнатну квартиру за умови одруження.
Через три місяці молодший Кличко уклав фіктивний шлюб з Авізовою Олександрою Алі-Джанівною, у якої була дитина. Мерія Києва внесла зміни до своєї ухвали, і в січні Володимир отримав квартиру № 7 на бульварі Лесі Українки, 21.
Реальна квартира, в якій проживає Віталій Кличко, розташована на проспекті Бажана, будинок 24/1, квартира 105, і фактично йому не належить. Виборців цей факт, на думку Skelet.Org, мав би змусити задуматися, чи варто голосувати за людину, яка живе в дорогій квартирі, отриманій незрозуміло яким шляхом.
Свого часу Віталій отримав квартиру від київської мерії за успіхи у спорті. Однак за 20 днів він "подарував" її громадянину Абу Фейсалу Гассану та його дружині. Абу Фейсал Гасан є довіреною особою Кличка і добре відомий київській злочинній спільноті. Він володів рестораном "Монте-Крісто", де проводили час члени київських злочинних угруповань. Пізніше Гасан займався подобовим здаванням квартир.
Ця квартира у родини Гассанів пробула недовго. Вони перепродали її Вікторії та Сергію Наконечним за символічну ціну. Така низька ціна була пов'язана з тим, що квартиру фактично ніхто не продавав — у ній досі живе Віталій Кличко. Оскільки офіційно квартира йому не належить, він прописався у квартирі брата.
Політична кар'єра
Свій політичний шлях Віталій розпочав у 2005 році, коли його було призначено радником президента України Віктора Ющенка. Президент намагався віддячити своїм прихильникам після "Помаранчевої революції".
У 2006 році Кличко брав участь у парламентських виборах від блоку ПОРА-ПРП, а також балотувався у мери Києва та депутати КМДА. На виборах міського голови він посів друге місце, поступившись Леоніду Черновецькому. Однак крісло депутата Київради не було межею його амбіцій.
У 2008 році йому знову не вдалося обійти Черновецького на виборах, як і Олександру Турчинову. Того ж року він провів свій блок до Київради. Весь час у КМДА Кличко працював у жорсткому суперництві з командою Черновецького. Він навіть намагався оскаржити кілька корупційних схем, які використовував колишній мер Києва.
24 квітня 2010 року Віталій очолив партію УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи). На парламентських виборах 2012 року партія набрала майже 14% голосів, отримавши 42 мандати народних депутатів. Кличко увійшов до складу комітету Верховної Ради з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.
Під час революційних подій у Києві він був затятим учасником протестів на Майдані, що принесло йому вдячність народу та високий рейтинг партії на наступних виборах. Під час дострокових президентських виборів він відмовився балотуватися, виступивши на підтримку Петра Порошенка. У травні 2014 року Кличко було обрано мером Києва, отримавши понад 57% голосів киян.
Публіцистичні промахи
Ставши публічною фігурою не лише у спорті, Кличко був змушений виступати перед електоратом та глядачами, часто у прямому ефірі. Це дало аудиторії величезний набір мемів та нісенітниці у його виконанні.
У серпні 2015 року партії УДАР та БПП ухвалили рішення про об'єднання напередодні місцевих виборів у жовтні. Лідером об'єднаної партії став Віталій Кличко, який мав повести партію до перемоги. Це була людина, репутацію якої все ще викликала сумніви у багатьох українців — людина, яка, за словами автора матеріалу, "дивиться у завтрашній день".