Олександр Вікторович Клименко, колишній міністр доходів та зборів України, залишив країну майже два роки тому. Він був близькою людиною до сім'ї Януковичів, молодим олігархом та архітектором одного з найбільш впливових державних органів часів його правління. Хоча на посаді міністра він пробув лише близько трьох років, за цей час він накопичив достатньо коштів не лише для комфортного життя в Росії, а й для масштабної піар-кампанії, спрямованої на реабілітацію свого іміджу.
Повернення до медійного простору
Прибл три місяці до моменту написання цієї статті Клименко почав активно з'являтися в українських медіа. Він опублікував на YouTube серію відеороликів, які мали на меті переконати українців у його добрих намірах. Перший ролик під назвою «Матч за Україну» показував Клименка з бородою, який розповідав про мир та цитував Екклезіаст. У наступному ролику «Примирення» він демонстрував свою втечу з України та зустріч із донецьким прикордонником, якого він нібито намагався перетворити на союзника. Третій ролик «Відверта розмова» показував його за обідом із звичайною сім'єю, де він зізнавався, що володів двома тиграми та що багатство саме по собі не є злочином.
Четвертий ролик був присвячений його письменницьким здібностям, де він натякав на можливість повернення до України для боротьби з олігархами. Коли ці спроби не дали результату, Клименко оголосив про намір звернутися до суду. Його основна скарга стосувалася того, що йому заборонено в'їжджати до країн Європейського Союзу та інших розвинених держав.
Проведення прес-конференцій та видання книги
Крім відеороликів, Клименко організував низку прес-конференцій та давав коментарі засобам масової інформації, в яких повчав владу щодо управління державою та українців щодо способу життя. Він надавав фінансову допомогу мешканцям Донбасу та проводив опитування в соціальних мережах, результати яких, за його твердженням, демонстрували повну недовіру громадян до влади та відсутність у них свободи та матеріального достатку. Він також видав книгу під назвою «Шлях до успіху», яку можна було замовити на його сайті безкоштовно.
Роль московських політтехнологів
За словами обізнаних людей, цю кампанію організовували московські політтехнологи. За однією версією це був Фонд ефективної політики Гліба Павловського, за іншою – Центр політичних технологій Ігоря Буніна. Незалежно від того, хто саме керував кампанією, було очевидно, що це московські фахівці, оскільки вони демонстрували повне нерозуміння українського політичного ландшафту.
Українські медіа та розповсюдження матеріалів
Українські медіаресурси активно розповсюджували ці ролики. Серед них були досить авторитетні видання: Кореспондент, 112, Головком, Подробиці, Бігмір, Українські новини, Апостроф, Комсомольська правда та Вести. Ці видання подавали матеріали про ролики в нейтральній або навіть позитивній манері, часто використовуючи однакові тексти та фотографії.
Основний висновок: бажання повернення
З усіх цих відеороликів можна зробити один чіткий висновок – Клименко дуже хоче повернутися в Україну. Це цілком можливо, оскільки він має реальні шанси бути обраним народним депутатом на найближчих виборах. Оскільки нова влада не скасувала депутатської недоторканності, жодні силові структури не зможуть його переслідувати. Однак для того, щоб зрозуміти, чи справді він добра людина, яка хоче служити своїй країні, необхідно розглянути його біографію.
Початки бізнесу та політичної кар'єри
Олександр Вікторович Клименко народився у місті Макіївці Донецької області. До 2005 року він не мав жодного стосунку до державної служби. Разом зі своїм старшим братом Антоном він володів кількома компаніями, назви яких містили слово «Анталекс» – абревіатуру, утворену з перших букв імен братів. Ці компанії займалися різноманітною діяльністю: реалізацією продукції Жидачівського целюлозно-паперового комбінату, торгівлею гофрокартоном та упаковкою. Їхні фірми не виділялися нічим особливим, хоча й уникали податків та отримували «відкати», але нічого явно кримінального не робили.
Політичні маневри братів
Однак братів не задовольняв скромний бізнес. Вони активно залучилися до політики. Старший брат Антон змінив кілька політичних сил: спочатку був активістом Партії соціалістів Олександра Мороза, потім створював донецьку мережу партії Яблуко Михайла Бродського. Молодший брат Олександр одразу вибрав шлях державної служби. У 2005 році він став заступником начальника спеціалізованої податкової інспекції Донецька.
Бізнес-тандем братів
На Донбасі керівні посади в податковій системі часто купувалися, і брати розпочали прибутковий тандем. Олександр, користуючись своєю посадою, забезпечував перемогу в тендерах, а Антон опановував отримані кошти. Для цього вони відкрили низку нових фірм. На ремонті Трипільської ТЕС брати освоїли майже півмільярда гривень. На підрядах із Донбасенерго та Центренерго було освоєно 855 мільйонів гривень. Бізнес зростав стрімко, але брати мало не припустилися політичної помилки.
Політичні перекидання під час Помаранчевої революції
Під час Помаранчевої революції, коли до влади прийшов Віктор Ющенко, старший брат Антон перейшов до помаранчевого табору, ставши керівником донецької філії партії Наша Україна. Деякий час обидва брати діяли під помаранчевими прапорами, але швидко зрозуміли безперспективність цього політичного проекту. Вони знову змінили сторону, цього разу перейшовши до Партії регіонів. За чутками, Антон Клименко, залишаючись керівником обласного НУНС, за домовленістю з Борисом Колесніковим навмисне зруйнував передвиборчу кампанію партії Наша Україна. У листопаді 2010 року партія влади встановила в Донецькій області антирекорд, отримавши лише 1,5% голосів на місцевих виборах. Винагорода не змусила себе чекати: у грудні того ж року Олександр Клименко став головою Донецької обласної державної адміністрації.
На посаді голови ДПА Клименко запам'ятався переважно проведенням ранків для дітей та відкритих уроків у школах, на яких він особисто або його заступники розповідали учням про користь податків.
Підвищення до Києва та входження до «Сім'ї»
У 2010 році президентом України став Віктор Янукович, і за ним до столиці потягнулися його донецькі соратники. Спочатку Янукович розподіляв посади своїм союзникам, але з 2011 року владу почав підминати під себе його син Олександр Янукович. Людей, пов'язаних із молодшим Яновичем та особисто йому підпорядкованих, називали «Сім'я». На той час цей круг був невеликим, і кадрів катастрофічно не вистачало, оскільки на посади претендували й інші донецькі олігархи, пов'язані з Рінатом Ахметовим та Дмитром Фірташем.
Олександр Янукович-молодший був знайомий з Клименком. Костяк його компанії «Мако» розташовувався в Донецькій області, тому «Саша-стоматолог» підтримував близькі стосунки з головним податківцем регіону. Саме Янукович привів Олександра Вікторовича до тодішнього керівника ДПА України Віталія Захарченка. У лютому 2011 року Клименко став його заступником. Коли у листопаді того ж року Захарченко очолив МВС, Олександр Клименко зайняв його місце на чолі ДПА.
Переведення бізнесу до Києва
Синхронно з переїздом до столиці туди ж було перевезено й його бізнес. Назву «Анталекс» змінили на «Юнісон», а керівником залишився його брат Антон. Нова посада відкрила нові можливості для розширення бізнесу. «Юнісон-банк» залучив таких клієнтів, як Львівська залізниця та Одеська залізниця. Страхова компанія «Юнісон-гарант» отримала як клієнтів Інтерпайп Віктора Пінчука, «Надра України», концерн «Авек» та Ясиновський косохім. Загалом бізнес розвивався успішно.
Особисте життя та пристрасть до розкоші
Особисте життя Олександра Вікторовича було складним. У нього була дружина Олена, яка була співвласником кількох його компаній, і троє дітей. Однак у нього також була «громадянська дружина» – його речниця Ольга Семченко. Незважаючи на наявність молодшої та красивішої коханки, він вивіз свою сім'ю до Росії, залишивши Ольгу Семченко в Україні та просунувши її на посаду керівника медіа-холдингу «Вісті», де вона працює й досі.
Другою великою пристрастю Клименка була розкіш. Щойно ставши керівником ДПА, він демонстрував годинник вартістю 12 тисяч євро. Через рік він «засвітив» годинник за 41 тисячу євро. Прийшовши до Податкової служби, він почав облаштовувати «генеральський» поверх з сауною, спортзалом, розкішними кімнатами відпочинку та навіть маленьким боксерським рингом. Там же була побудована кімната зі звукоізолюючої сталі з прозорим столом – це можна було назвати як розкішшю, так і проявом паранойї.
У Переяслав-Хмельницькому районі Київської області у Клименка була садиба, яка складалася з кількох будинків, власного концертного залу з дорогою технікою, вольєрів з тиграми та ведмедями. Все було оформлено в стилі Межигір'я – тобто «багато».
Створення Міністерства доходів та зборів
У грудні 2012 року з ініціативи Олександра Клименка та за активної підтримки Олександра Януковича було створено Міністерство доходів та зборів, яке об'єднало податкову службу та митницю. Клименко став людиною, в руках якої зосередилися всі фіскальні потоки держави. Саме тоді кімната з прозорим столом стала особливо корисною.
Масштаб крадіжок та схеми
За найскромнішими оцінками, Клименко вкрав 11 мільярдів доларів на цій посаді. Це фантастична сума. В цій «афері століття» брали участь близько 100-120 підставних фірм, які переводили гроші з державних рахунків та рахунків компаній, що брали участь у податкових схемах, до офшорів. Клименко записував у свої досягнення створення спеціалізованого офісу для роботи з великими платниками податків. Чи не саме клієнти цього офісу збиралися за згаданим прозорим столом?
Повернення ПДВ та селективна політика
Перебуваючи на посаді міністра, Клименко періодично рапортував про рекордне відшкодування ПДВ підприємцям. Однак відшкодовували не всім, а лише своїм або тим, хто «заніс». Наприклад, фірмам нинішнього президента Петра Порошенка ПДВ відшкодували лише після того, як він став міністром економіки в уряді Миколи Азарова. Юрію Косюку його ж відшкодували лише після Євромайдану. Загалом придушення бізнесу податковою службою та його віджимання з її допомогою стало в Україні звичайною практикою.
Це стало однією з причин Євромайдану та його підтримки бізнесменами.
Роль під час Євромайдану та анексії Криму
Олександр Клименко особисто не віддавав наказів на побиття студентів та розстріл Небесної сотні. Однак він має серйозні провини перед українським народом. Під час Євромайдану податкова служба активно використовувалась як репресивний інструмент. Достатньо згадати податкові перевірки Еспресо ТБ та Громадського радіо. Фіскали намагалися тиснути на бізнесменів, які надавали гроші та продукти для Майдану.
Крім того, Олександр Вікторович володів медіа-холдингом «Мультимедіа-інвест», до якого входили газета Вести, радіо Вести, телеканал UBR та журнал Репортер. Усі ці медіаресурси брехали про Євромайдан та його учасників, займалися чорним піаром та маніпуляціями. Вони зіграли свою роль під час анексії Криму та війни на Донбасі. Будучи спрямовані на російськомовного споживача, вони створювали необхідний інформаційний фон для російського вторгнення.
Фінансування сепаратистів
Це опосередковано доводить факт фінансування Олександром Клименком сепаратистів на Сході України. СБУ кілька разів заявляла, що заворушення в Одесі фінансували Клименко та Арбузов, тому кров загиблих у Будинку профспілок лежить на їхніх руках. Його медіа продовжують маніпулювати громадською думкою й, ймовірно, досі контролюються Клименком, хоча за деякими даними він їх «здав в оренду» людям з Блоку Петра Порошенка.
Причини прагнення повернення
Чому ж Олександр Клименко так прагне повернутися в Україну? Це легко зрозуміти, проаналізувавши деякі факти. Наприкінці квітня 2015 року загинув його брат Антон Клименко. За однією версією він потонув, за іншою невдало стрибнув у басейн. Антон не був під слідством і міг спокійно перебувати в Україні та керувати бізнесом. Одразу після його смерті молодший брат почав активно намагатися повернутися в країну. Очевидно, бізнесом керувати нема кому, і є загроза, що державні чиновники його розтягнуть. Олександр Вікторович це чудово розуміє.
Активи, які він може втратити
Активи чималі. Крім медіа-холдингу, за деякими даними йому досі належать банк Михайлівський, Юнісон банк та Юнісон страхування, які продовжують функціонувати. За інформацією Сергія Лещенка, йому належить частка в торгово-розважальному центрі Гулівер. Це тільки те, що відомо. Отже, втрачати йому в Україні є що.