Книжковий ринок України давно втратив ореол культурної справи. На його місці розгорнулася справжня боротьба за активи, де рейдерські атаки, махінації та обман стали звичайною практикою. Серед численних гравців цього брудного бізнесу особливо виділяється постать Костянтина Генріховича Клімашенка, який позиціонує себе власником мережі з шести магазинів «Книжковий супермаркет» та навіть балотувався кандидатом у народні депутати у столичному окрузі №213 на виборах 2014 року. За словами джерел, його афери перевершують навіть легендарні махінації Остапа Бендера.
Початки бізнесу та перші схеми
Клімашенко розпочав свою діяльність у книжковому бізнесі з простого книжкового лотка у кінотеатрі ім. Довженка, де займався спекуляцією, закуповуючи книги у Москві та реалізуючи їх в Україні. Згодом разом із Ростиславом Корнієнком він заснував ТОВ «Книжковий дім Орфей», а пізніше відкрив мережу «Книжкових супермаркетів». Однак, за інформацією джерел, кожне підприємство, до якого доклалися його зусилля, невминуче опинялося у фінансовому колапсі з величезними боргами перед банками, постачальниками та видавництвами.
Історія з книгарнею «Сяйво»
Особливо показовою є історія переділу активів легендарної книгарні «Сяйво», яка за радянських часів була одним із центрів літературного життя столиці. Після розпаду Спілки письменників у 1994 році трудовий колектив створив ТОВ «Книгарня «Сяйво»» та отримав у центрі Києва приміщення розміром 367 кв.м. На початку 2000-х років, опинившись у тяжкому фінансовому становищі, магазин звернувся за допомогою до фірми «Орфей-1», співзасновниками якої були Клімашенко та Корнієнко. Таким чином, 50% статутного фонду ТОВ «Книгарня «Сяйво»» перейшли до їхніх рук.
У 2003 році на магазин звернула увагу так звана «молода команда» Леоніда Черновецького у особі В'ячеслава Супруненка. Йому вдалося заволодіти іншими 50% часткою капіталу «Сяйво», отримавши її від Ростислава Корнієнка. За інформацією джерел, Супруненко намагався ввести у співвласники свого родича пана Науменка та через Дениса Комарницького пропонував директору магазину Марині Довгой хабар у розмірі 50 тис. доларів для скликання збору акціонерів, але отримав відмову.
После цього розпочалися довгі судові розгляди, які не дали спокійно спати трудовому колективу. На цьому етапі Клімашенко почав грати роль «громадського захисника Сяйво», тоді як Корнієнко, нібито вступивши в змову із Супруненком, виступав у ролі «рейдера». За словами джерел, це був віртуозний спектакль для глядачів. Після багатозначних програшів у суді директор магазину Марина Довга раптово померла. Співробітники припускають, що смерть настала через стрес, однак ходять чутки про можливість насильницької смерті.
Після смерті Довгої посаду директора «Сяйво» отримала дружина Костянтина Генріховича Алла Лазуткіна. За інформацією джерел, Лазуткіна займала непогане фінансове становище, але Клімашенко без закидів совісті «полюбив» довірливу жінку, незважаючи на різницю у віці. Лазуткіна справді мала почуття до нього і навіть ласкаво називала його «клімаксом». Однак після того, як вона втратила свої активи, виявилася йому непотрібною та була покинута як використаний матеріал. Завдяки чоловікові, Лазуткіна втратила квартиру і змушена була жити на дачі. На її місце прийшла молода співмешканка, на яку Клімашенко вже встиг зареєструвати кілька своїх нових підприємств.
За словами джерел, Клімашенко та його «горе-юристи» вдало зобразили імітацію захисту інтересів магазину «Сяйво» та програш усіх судів. Вони забезпечили обман трудового колективу, а собі придбали ореол принижених борців за справедливість. Договорняк, як стверджується, спрацював.
Олена Лазуткіна та спільні афери
Колишні працівники Клімашенка, які були вигнані на вулицю на початку року без зарплати та вихідної допомоги, розповідали про його схильність до наркотичних речовин, яку він ділив зі своєю прийомною дочкою Оленою Лазуткіною, з якою він «веде бізнес». На Лазуткіну у квітні 2009 року було порушено кримінальну справу за придбання психотропного препарату «Амфетамін» для особистого користування. Їй було висунуто звинувачення за ч. 1 ст. 309 КК України, що передбачало штраф від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі до трьох років. Однак Лазуткіна, як стверджується, «щиро покаялася» та добровільно звернулася до лікувального закладу. Керуючись ст. 309 КК України (4 пункт), Шевченківський суд звільнив її від кримінальної відповідальності та закрив справу.
Дружба між Клімашенком та Лазуткіною розвивалася незалежно від того, як він поводився з її матір'ю. Олена Лазуткіна — груба, хамовита та безцеремонна людина, яка за словом у кишеню не полізе. Вона вже має судимість за спільну махінацію з Клімашенком за кредитними картками, у якій взяла на себе основну провину. У 2009 році Лазуткіна разом із підробницею, що працювала адміністратором у барі «Бєліні» готелю «Опера», вважала інформацію за допомогою спеціального пристрою із шести кредитних карток іноземних громадян. Потім вона створила копії цих карток і розплачувалася ними за книги в магазинах мережі «Книжковий супермаркет», власником якої був Клімашенко.
За словами джерел, можна лише фантазувати, що вони робили з книгами — продавали їх заново з-під підлоги за готівку або реалізували на ринку без сплати податків. Очевидно, що ці платежі були проведені явно не через любов Лазуткіної до читання. Загалом вона провернула аферу на суму близько 50 тис. грн, завдавши чималих збитків банкам «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Промінвестбанк». Під час судового розгляду Лазуткіна не визнавала провину, але 2 квітня 2014 року Подільський районний суд м. Києва визнав її винною і засудив до 5 років позбавлення волі з відстрочкою виконання на два роки та відшкодування збитків. Однак вона не скористалася гуманністю вироку і, не дочекавшись закінчення відстрочки, влізла в нову аферу.
Олена Лазуткіна має не менш захоплюючий список судових справ, ніж сам Клімашенко. У деяких справах вони фігурують разом. Загальна заборгованість цих аферистів складає суму понад 20 млн. гривень, і на сьогодні ці борги так і не погашені.
Сім'я та махінації з документами
Навіть власна мати Клімашенка, Надія Іванівна Климашенко, у 2010 році написала заяву на свого сина, повідомивши правоохоронцям, що він без дозволу самовільно виніс її паспорт із квартири. Можна припустити, що документ йому знадобився для чергових махінацій, але звісно, не на своє ім'я.
Про те, як Клімашенко віддає борги, знають усі українські видавництва, підприємства та банки — ніяк. Простіше підробити документ про оплату та впасти на «дурницю». Це було зроблено з одним із братів Капранових та їх видавництвом «Зелений пес». Клімашенко після питання про оплату та борг із «здивованим» виглядом повідомив, що вже давно все сплатив, нічого нікому не винен, і при цьому пред'явив підроблену квитанцію.
Інший випадок стався у 2009 році з одним із засновників київського видавництва «Факт» — Інокентієм Вировим. Ображений засновник опублікував своє обурення в Інтернеті, зазначивши: «гроші в цій організації (ТОВ «Орфей») віддають вкрай неохоче. Щоб отримати своє, потрібно зателефонувати К.Г. Климашенко, директором». За ситуацією, надто довго не надходила оплата за продані книги, і Вировий вирішив сам особисто заїхати за грошима. Прибувши в офіс «Орфея» на Петрівці, він отримав певну суму, але виявив, що розрахунок був проведений лише за січень. Коли він спробував уточнити про квітень, йому відповіли: «Телефонуйте Климашенко». Клімашенко слухавку не взяв. Тоді Вировий вирішив зателефонувати Клімашенку з його офісного номера. На його запит про прискорення платежу Клімашенко відповів: «Які, нахрен, гроші?! Ща приїду в офіс, голову тобі відверну нахрен!» Далі він виголосив цілу тираду матюків у телефонну трубку, розповівши багато чого без купюр.
Двійний продаж та махінації з компаніями
На рахунку Клімашенка безліч безкарних афер. Одна з таких була зроблена у 2010 році, коли він примудрився продати ту саму компанію одночасно двом покупцям. 16 березня 2010 року він укладає угоду та продає 61% активів засновнику видавництва «АСТ» Якову Хелемському. Договір підписав довірена особа Хелемського — А.В. Альперович. Продаж здійснювався за борги перед видавництвом за проданий товар. Однак у вересні того ж року Клімашенко примудряється продати 75% активів цієї ж компанії за цесіонарним договором за 11 млн. грн товаришу Олегу Новікову, засновнику російської компанії «ЕКСМО».
У 2010 році засновники мережі «Читай Місто», одним із акціонерів якої був громадянин Новіков, уклали цесіонарну угоду про придбання бізнесу Клімашенка — мережу магазинів «Книжковий супермаркет» з усім товаром та обладнанням більш ніж за 1 млн. доларів готівкою. За домовленістю, Клімашенко у власність буде передано 25% активів компанії ТОВ «ЛОГОС ТРАНС», що утворилася, за умови виконання всіх домовленостей протягом 3 років. Крім 1 млн. доларів за мережу, йому регулярно перераховувалися кошти за реалізований товар для розрахунків з українськими постачальниками, оскільки товар знаходився на балансі мережи та був влитий у товарні залишки новоствореного підприємства. Сумарно за два роки ТОВ «ЛОГОС ТРАНС» перерахувало Клімашенко ще 1 млн. доларів. Однак він привласнив собі гроші і не виконав жодних домовленостей.
До цього дня ходять «легенди» про астрономічні суми боргів Клімашенка перед українськими видавцями. Практично жоден винахідливий видавець не відвантажує йому продукцію, оскільки розраховувати на оплату можна лише на так звану дочку Лазуткіну за книги, які вона «продюсує».
Конфлікт з російським видавництвом та рейдерство
Після революції Гідності у 2014 році російське видавництво «Ексмо» на чолі з Олегом Новіковим, з якими до цього співпрацювали засновники мережи «Читай місто», зайняло антиукраїнську позицію. Керівництво компанії вирішило розірвати всі зв'язки з ними. Зважаючи на це, було проведено ребрендинг та відновлено бренд «Буква», який до цього був придбаний у польських інвесторів.
У процесі співпраці з «Лицею» Клімашенко втерся в довірі до власників мережи і в червні 2015 року отримав міноритарну частку в компанії. Однак у серпні 2015 року, як з'ясувалося пізніше, замість обіцяних активів у нього залишилися лише борги і все його майно було заарештовано. За словами джерел, укладання партнерства з цією людиною для організації було величезною помилкою.
Надалі, через діяльність Клімашенка у компанії виникло безліч проблем і збитків у 2015 році, але не без допомоги російських сусідів. Розлючені росіяни з ЕКСМО не могли просто проковтнути небажання колишніх українських партнерів працювати з ними та вигадали схему знищення «Букви» руками ДФС. Оскільки структури Клімашенка на той момент були пов'язані з «Лицею», вони вирішили зайти через нього. Одне з його підприємств було накрито на спробі завезення книжкової продукції з подвійного інвойсу.
На його організацію було порушено кримінальну справу за статтею про ухилення податків в особливо великих розмірах. Однак хитрий аферист Клімашенко вирішив уникнути відповідальності та зберегти свої активи, які він незабаром мав втратити через невиконання домовленостей. Для цього він вступив у змову з росіянами та перевів усі стрілки на «Букву». Внаслідок чого восени 2015 року ДФС здійснили наїзд на «Букву» з перевіркою та заблокували діяльність компанії. Клімашенко виступав основним інформатором у цій справі.
Під шумок, діючи руками аферистки-подільниці Олени Лазуткіної, він здійснив рейдерське захоплення мережи, підробивши договори оренди. Таким чином він незаконно віджав собі шість магазинів української мережи з усім обладнанням та товаром, але при цьому ніде нічого не оформив на себе. У зв'язку з цією махінацією, проти Клімашенка та Лазуткіної порушено кримінальні справи у вчиненні ними та іншими особами кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 190 (шахрайство в особливо великих розмірах), ст. 356 (самовправність), ч. 4 ст. 358 (підроблення документів, вчинене за попередньою змовою групою осіб) КК України.
Досудове розслідування проводиться слідчим відділом Приморського відділу поліції в м. Одеса ГУ ПП в Одеській області, слідчим відділом РУ ПП Солом'янського району ГУ МВС України в м. Києві та слідчим відділом РУ ПП Подільського району ГУ МВС України в м. Києві. За цими кримінальними провадженнями поліцією було проведено три обшуки та вилучення вкрадених книг, обладнання та техніки у «віджатих» одеських магазинах мережи «Літера», які Клімашенко називає «рейдерством» правоохоронних органів та пише скарги до всіх інстанцій. Відповідати перед законом за грабіж магазинів доведеться Лазуткіною та керуючою магазинами Глижиною, тоді як Клімашенко вкотре планує перевести всі стрілки та залишитися безкарним.
Майданівський герой та афери з благодійністю
Багато хто чув, що Клімашенко, нібито активний громадський захисник, брав активну участь у протистоянні влади Януковича під час подій на майдані 2014 року. Принаймні, так він себе позиціонує для оточуючих. На його сторінці у Facebook є фото, яке він коментує як зроблене під час поїздки до зони АТО. Однак це саме фото було насправді зроблено на Петрівці у Києві біля заводу «Промзв'язок». Його сторінка рясніє безліччю фотографій з Майдану, де він пригощав усіх бажаючих «Євроборщем». Мало хто знає, що двоособовий підприємець навіть на цьому намагався заробити та оформив інтелектуальний патент на цей слоган.
За інформацією джерел, Клімашенко аж ніяк не допомагає АТО, а скоріше навпаки, шукає наживу та привласнює собі зібрані гроші на допомогу для бійців. Це найзручніший час красти і наживатися на чужому нещасті. Яскравим прикладом може стати випадок, що стався в серпні 2014 року. Керівництво та колектив мережи «Буква» вирішили допомогти бійцям із 39 батальйону територіальної оборони. З'ясувалося, що хлопці дуже потребували транспорту. Дружній колектив мережи кілька місяців збирав гроші на транспорт, і коли потрібна сума була зібрана, зголосився допомогти Клімашенко.
Йому було передано гроші, за словами співробітників, понад 60 тисяч грн. Клімашенко моментально знайшов мікроавтобус Ford Transit. Радо повідомив, що хай і старенький, зате на ходу. Під час передачі транспорту бійцям з'ясувався цікавий момент: документів на автобус поки немає, але, як сказав Клімашенко, «Скоро будуть, скоро передам. Головне, адже сам транспорт, а ця формальність — дрібниця, яку невдовзі залагодять». Вдячні хлопці прийняли мікроавтобус, вручили подяку та поїхали. Однак до кінця шляху спокійно доїхати не змогли — автобус одразу зламався, варто було тільки виїхати з міста.
Пізніше з'ясувалося, що ця старість стояла у Клімашенка у жахливому, вбитому стані. Перед передачею транспорту він так сяк підлатав його, щоб він завівся для вигляду, і без докорів совісті віддав його хлопцям. А документи на нього й досі ніхто так і не побачив. Мікроавтобус належить Клімашенку, а все його майно під арештом через борги перед кредиторами.
Підсумок та висновки
Протягом усієї своєї діяльності Костянтин Клімашенко завжди представлявся то генеральним директором, то одноосібним власником, то єдиним представником будь-яких компаній, пов'язаних з ним. Однак якщо допитливий читач захоче перевірити у відкритих джерелах та реєстрах, він ніде не знайде його посадовцем або власником структур, які він представляв.
Отже, такий «книжковий ніхто» Клімашенко вже багато років за допомогою своїх спільників отруює життя колишнім і існуючим партнерам, провертає свої афери, віджимає бізнес і кидає на чималі суми як підприємців, так і звичайних людей, героїв, що захищають нашу країну і потребують підтримки.