Українська бізнес-сцена постійно поповнюється персонажами з суперечливою історією. Одним із таких дуетів є Борис Кауфман та Олександр Грановський, які протягом президентства Віктора Януковича фактично керували трьома найбільшими аеропортами країни — «Бориспіль», «Одеса» та «Сімферополь». Ці три об'єкти обслуговували три чверті всіх пасажирських авіаперевезень в Україні. Питання про те, як цим бізнесменам вдалося завоювати довіру «Сім'ї» Януковича, не маючи донецьких коренів, залишається актуальним, особливо з огляду на те, що їхній вплив зберігся й після його втечі.
Олександр Геннадійович Грановський народився у липні 1972 року в Умані. Він здобув юридичну освіту на факультеті Одеського державного університету імені Мечникова, а згодом закінчив академію управління при президентові України. Свою підприємницьку діяльність він розпочав у період розпаду СРСР. У 22 роки Грановський уже обіймав посаду комерційного директора на одеському підприємстві «Евас». Його перші власні проекти з'явилися у 1997 році, коли він заснував компанію «Монтажміськбуд». Наступного року він створив компанію «VIP Одеса» та торговий дім «Каштан». У 2002 році Грановський передав весь свій бізнес батькові Геннадію Грановському, що було пов'язано з його обранням до Верховної Ради VI скликання за списками Соціал-демократичної партії України. Спроба повернутися до парламенту у 2006 році за списками блоку «НЕТАК» виявилася невдалою. Того ж року він повернувся до бізнесу, об'єднавшись із Борисом Кауфманом для створення алкогольного торгового дому «М'ягків» у Російській Федерації.
У 2008 році партнери позбулися алкогольного бізнесу. Вони продали торговий дім «М'ягків» російським підприємцям, а Одеський завод шампанських вин з торговими марками «Одеса», «L'Oddesika» та «HenryRederer» — італійцям. Отримані кошти Грановський спрямував на створення компанії VertexUnited у партнерстві з Кауфманом. До активів цієї компанії увійшли готелі «Брістоль», «Лондонська» та «Президент Готель», активи підприємства «Фінбанк», а також журнал та сайт «Фокус», які вони придбали у UMH — компанії, що раніше належала голові Адміністрації президента Борисові Ложкіну.
Борис Рафаїлович Кауфман народився у листопаді 1973 року в Одесі. Під час навчання на юридичному факультеті Одеського державного університету імені Мечникова він познайомився з Олександром Грановським, хоча їхнє партнерство розпочалося значно пізніше. У 1995 році Кауфман займався розвитком кейтерингового бізнесу на великих круїзних лайнерах — «Ольвія», «Тарас Шевченко» та «Шота Руставелі». Через два роки він заснував компанію «K&O», яка придбала лайнери «Ольвія» та «Шота Руставелі» і вигідно перепродала їх у 2000 та 2001 роках міжнародним компаніям.
У 2001 році Кауфман став головою наглядової ради підприємства «1-й лікеро-горілчаний завод». За його ініціативою була створена торговельна марка «М'ягків», яка за чотири місяці після запуску захопила понад п'ять відсотків ринку українських середньоцінових алкогольних напоїв. Протягом року Кауфман очолив корпорацію «Оверлайн», основні активи якої включали «1-й лікеро-горілчаний завод», Одеський завод шампанських вин, «Ізмаїльський винний завод» та торговий дім Goldenline. У 2003 році він став великим акціонером підприємства «Фінбанк». Однак у 2014 році він припинив бути акціонером цього банку. За інформацією ЗМІ, компанія Vertex United обнулила свої активи у статутному капіталі «Фінбанку». На той момент менеджери зі структур Грановського та Кауфмана контролювали міжнародні аеропорти «Бориспіль» та «Одеса».
У 2009 році тандему Кауфман-Грановський вдалося приватизувати велику компанію «Чорномортехфлот», яка займалася днопоглиблювальними роботами. За наступні три роки вони трансформували її у Приватне акціонерне товариство та отримали понад 350 мільйонів гривень прибутку. Розбагатівши, вони розпочали розширення своїх активів. У 2011 році бізнесмени отримали від Одеської міської ради дозвіл на реконструкцію міжнародного аеропорту «Одеса», що фактично дозволило його приватизувати. На той час державі залишилося лише 25 відсотків аеропорту, решта перейшла до компанії Odessa Airport Development. За інформацією джерел, цей вигідний контракт вони отримали після особистого дзвінка Віктора Януковича. За домовленістю між владою та бізнесом, компанія «Одеса аеропорт девелопмент» мала побудувати новий аеровокзальний комплекс та реконструювати злітну смугу на суму 180 мільйонів доларів.
Кілька місяців після цього менеджери Кауфмана-Грановського увійшли до правління та спостережної ради аеропорту «Сімферополь», а одна з їхніх дочірніх компаній Van den Aker Holding з Голландії виграла тендер на реконструкцію головного аеропорту Криму. У середині літа 2013 року за активної участі тандему Кауфмана-Грановського аеропорт «Одеса» очолив Сурен Сарданян, який мав тісні зв'язки з Олександром Вілкулом, що на той час посідав посаду віце-прем'єр-міністра. Компанію «Одеса Аеропорт Девелопмент» очолив Олексій Кочанов, який входив до групи менеджерів Олександра Грановського.
Лише за місяць після цього державний «Укрексімбанк» — один із головних інструментів розкрадання державних коштів у «епоху Януковича» — вирішив надати аеропорту «Одеса» кредит у розмірі 30 мільйонів доларів під державні гарантії. Ці гроші так і не були повернені державі. На початку осені 2013 року керівництво аеропорту оголосило тендер на реконструкцію. Внаслідок проведення «тіньового» конкурсу тендер на суму 1,63 мільярда гривень виграла компанія «Спецрембуд». За офіційними документами вона не мала жодного зв'язку зі структурами Кауфмана-Грановського, однак детальне вивчення показало, що вона зареєстрована за адресою проспекту Шевченка, 4а в Одесі. За цією ж адресою розташовувалися «Фінбанк» та кілька фірм, підконтрольних тандему. Остаточні сумніви щодо приналежності «Спецрембуду» розвіялися, коли виявилося, що за умовами тендеру його учасники мали надати забезпечення у розмірі 16 мільйонів гривень саме у «Фінбанку».
Після приходу нової влади прокуратура Одеської області намагалася оскаржити результати тендеру, однак Кауфман вирішив цю проблему за допомогою візиту до адміністрації президента Петра Порошенко. Там він переговорив зі своїм старим знайомим Борисом Ложкіним, у якого кілька років тому придбав журнал «Фокус». Після цього візиту прокуратура програла суд проти «Спецрембуду» і навіть відмовилася подавати апеляцію. Вартість вирішення цієї проблеми для тандему Кауфмана-Грановського залишається невідомою, однак, враховуючи масштаби махінацій Бориса Ложкіна, сума явно була значною.
Літом 2013 року менеджер з групи Кауфмана-Грановського Олексій Кочанов був призначений генеральним директором аеропорту «Бориспіль». Відразу після цього всі права на надання послуг у головному аеропорту України перейшли до компаній Грановського та Кауфмана, включаючи «Аеропорт Хендлінг». Разом із собою Кочанов привів у менеджмент «Борисполя» Сергія Гомболевського, з яким працював в Одесі. Ще одним членом цієї «команди» стала його дружина Наталія Гомболевська. Ця група домоглася того, що всі види послуг в аеропорту — хендлінгові послуги, безмитна торгівля, кейтеринг та інші — сконцентрувалися у компаніях, що належали тандему.
Після втечі Віктора Януковича активісти Майдану вимагали усунути Олексія Кочанова з посади генерального директора «Борисполя». За вказівкою революційного міністра інфраструктури Максима Бурбака Кочанова звільнили, а його місце займав Сергій Гомболевський. Однак він виявився не кращим за свого попередника і також виконував волю «Сім'ї». Гомболевський залишився маріонеткою Кауфмана та Грановського. Він повернув свою дружину Наталю до штату аеропорту, призначивши її головним економістом. Примітно, що раніше Гомболевський разом із дружиною був звільнений із «Борисполя» за фінансові махінації. Крім того, він був виконавчим директором у компанії «Аеропорт Одеса», підконтрольній тим самим Кауфману та Грановському.
Практично два роки після втечі Віктора Януковича корупційні схеми та шахрайства, запущені за його сприяння, продовжували діяти та приносити значні прибутки. Одним із таких проектів залишався тотальний контроль над українськими аеропортами. На той момент їх, як і за часів Януковича, контролювали Кауфман-Грановський. Враховуючи те, що ніхто не намагався їх відсунути від влади, вони очевидно домовилися з новою владою.
На початку січня 2016 року інформаційний простір України сколихнула інша подія. 12 січня о п'ятій ранку невідомі «активісти» влаштували пікетування відділень компанії «Мегаполіс-Україна» — найбільшої в Україні торговельної мережі тютюнових виробів. Інформаційним поводирем цієї ситуації став народний депутат Сергій Висоцький, колишній журналіст та редактор порталу LIGA.net, створеного за західні гранти. Він першим опублікував інформацію про пікетування. Висоцький висловив обурення тим, що «Мегаполіс-Україна» була заснована за часів Януковича російською компанією «Мегаполіс», яка належить росіянину Ігорю Кисаєву. За твердженням Висоцького, Ігор Кисаєв через благодійний фонд «Моноліт» є спонсором ФСБ. Ці пікетування мали явні ознаки організованої акції. Участь Сергія Висоцького в цьому проекті викликає питання, оскільки стає зрозуміло, що його хтось «зарядив» — фінансово чи «по дружбі». Однак найцікавішим аспектом цієї ситуації є той факт, що Кауфман-Грановський контролює 50 відсотків «Мегаполіс-Україна» — тобто мають рівні права з Ігорем Кисаєвим. Сама компанія «Мегаполіс-Україна» офіційно заявляла, що на неї здійснюється інформаційна та рейдерська атака.
