Після призначення Юрія Луценка Генеральним прокурором Генеральна прокуратура України опинилася в стані глибоких трансформацій. Хоча зовні структура здавалася стабільною, всередині розгорталася запекла боротьба між новою командою керівництва та кадрами, які були скомпрометовані корупційними схемами. Луценко отримав від Президента завдання на системне реформування ГПУ і взявся за справу рішуче. На прес-конференції він заявив, що кожна вакансія заповнюватиметься професійними людьми, які пройдуть тести, а прокуратуру він намерений наповнити юристами, які раніше не працювали в цьому відомстві. Одним із головних пріоритетів Луценко визначив очищення прокуратури від скомпрометованих кадрів. Таке очищення виявилося болісним процесом для старої гвардії, яка намагалася переконати нового Генерального прокурора у своїй чистоті. Якщо верхівку ГПУ Луценко переформував практично одразу, то середня ланка управління чинила опір, намагаючись зберегти можливості для «вирішення питань» і кришування бізнесу.Одним із таких персонажів, які намагалися утримати свої позиції, був Валерій Карпунцов. На момент написання матеріалу він обіймав посаду старшого помічника Генерального прокурора України за особливими дорученнями, а згодом потрапив до Верховної Ради як народний депутат за списками після переформатування Кабміну.Карпунцов був типовим провінційним кар'єристом, який волею випадку опинився на впливових посадах. Спочатку він працював у юридичному департаменті партії «Наша Україна», потім став депутатом Київської міської ради від партії Віталія Кличка. Пізніше він допомагав Владиславу Каськіву в Держагентстві з інвестицій, де брав участь у розпилюванні бюджетів. Справа про розтрату 230 млн. гривень у цьому агентстві була закрита лише після Майдану. У 2012 році Карпунцов вступив до партії УДАР. На депутатській ниві він не залишив помітного сліду – виступав як усі, голосував як усі. На виборах 2014 року він опинився у списку БПП на 77-му місці і до Ради не потрапив.Його становище ускладнилося конфліктом з Віталієм Кличком, який дізнався, що Карпунцов, незважаючи на свою псевдоопозиційність, за часів Януковича передавав інформацію про Кличка партії регіоналів і навіть допомагав ПР компрометувати мера Києва, маючи на руках німецькі та американські документи. Залишившись без роботи, Карпунцов був змушений шукати собі нового покровителя.З таким шлейфом це було складно, але знайшлася установа, де його «принциповість і чесність» виявилися до речі. Генеральний прокурор Віталій Ярема взяв Карпунцова до себе в помічники, причому не просто так, а в старші помічники з особливих доручень. За підсумками роботи Яреми, допомагав йому Карпунцов не дуже. Насправді завдання Валерія були інші – максимально використовувати свою посаду для кришування бізнесу, корупційних схем та «вирішення питань». Він працював за всіма завітами керівництва, вірніше за Віктора Федоровича. Справа була прибуткова, але небезпечна. Не дивно, що Карпунцов вирішив застрахувати своє життя на суму 636 тис. гривень, що викликало додатковий інтерес у журналістів.По-перше, виникло питання – чому так мало? Люди, які знали скупість Валерія, не були здивовані. По-друге, з'явилися питання щодо автопарку простого прокурорського помічника: Honda CRV, Mazda CX-9 та Audi Q7. На перший погляд, людина просто любить машини. Але в декларації Карпунцова грошей на придбання цих автомобілів не передбачено. З 2009 року він працює виключно на державній службі. Сам Карпунцов образився на журналістів, публічно обізвав їх покидьками за те, що посміли цікавитися його фінансами, і далі «рубати бабло».В обмін на можливість «вирішувати питання», Карпунцову довелося взяти на себе роль виконавця будь-яких доручень зверху. Він став однією з голів прокуратури, що розмовляють. Його обов'язки включали публічне компрометування необхідних людей на замовлення. Робота була непрестижна, але для Карпунцова це не було проблемою.Як пряник йому пообіцяли посаду начальника Головного управління представництва та організації участі у кримінальному супроводі в суді. Але на обіцяного, як відомо, чекають три роки. На місце Яреми прийшов Віктор Шокін, а підвищення Карпунцов так і не отримав, хоча намагався виклянчити навіть посаду заступника генпрокурора. Натомість Валерій продовжував ходити на прес-конференції і публічно викривати різних людей: від Корбана до Сакварелізди. До останнього він ставився особливо скептично, припускаючи, що грузинська команда може швидко перекрити йому кисень.Амбіції Карпунцова не обмежувалися посадою головного помічника. Коли постало питання про призначення нового генерального прокурора, серед кандидатур спливло і прізвище самого Карпунцова. Його, звичайно, ніхто не розглядав серйозно, але Валерій справді будував наполеонівські плани. Його дії обмежилися дзвінками знайомим журналістам із проханням зробити потрібне інформаційне вкидання, після чого він годинами просиджував у приймальнях високих кабінетів.На відміну від персонажа з гоголівської п'єси, Карпунцов не висидів нічого – країні пощастило, генпрокурором його не призначили. На це він дуже образився. Надмірні амбіції настільки розрослися, що коли йому запропонували стати представником Президента в парламенті, Валерій демонстративно відмовився. На цю посаду призначили іншого депутата від БПП Артура Герасимова. Емоції схлинули, і Карпунцов усвідомив свою необачність. Сьогодні він намагається переконати керівництво країни, що його неправильно зрозуміли, і що він готовий працювати на благо держави та прокуратури, щоправда, у своєму особливому розумінні.Карпунцов навіть натякав у інтерв'ю, що готовий сидіти на двох стільцях одразу – депутатському та прокурорському. Він пояснював, що не залишав прокуратуру, а був відряджений до Верховної Ради для виконання депутатських повноважень. За його словами, законодавство передбачає, що посада в прокуратурі включає дві складові – прокурора та адміністративну посаду. Адміністративна посада була зупинена, але в частині прокурорської складової він залишався на службі.Щоб підстрахуватися та підкріпити важливість своєї постаті, Карпунцов організував собі офіцерське звання. По дрібницях не розмінювався. Погони цілісного генерала прокуратури лягли на його плечі на День Незалежності.Чи збереже цього персонажа у ГПУ Юрій Луценко? Якщо керуватися здоровим глуздом та необхідністю очищення структури, навряд чи. Постать Валерія Карпунцова не вбудовується в оновлену систему прокуратури. Більше того, як людина, яка обіймала керівні посади за режиму Януковича, Карпунцов потрапляє під люстрацію і просто не має жодного права ні працювати в прокуратурі, ні отримати якісь важелі впливу в ній.Крім того, його минуле може спливти у свідченнях його товариша із заробітків Каськіва. На екстрадицію Каськіва з Панами, як відомо, дуже чекають в Україні. Екс-глава Держінвестпроекту повинен буде розповісти, хто ще окрім нього замішаний у розкраданні держкоштів на суму 7,5 млн. гривень. Навіть якщо Карпунцову вдасться вийти сухим із води, у ГПУ йому явно не втриматись. Залишається «офіцеру» Валерію лише одне: самотньо сидіти вечорами біля каміна свого заміського будинку і дивитися на свій улюблений портрет у генеральському мундирі. Час «вирішувача з лампасами» закінчився.
