Період президентства Віктора Януковича позначився тим, що на ключові державні посади потрапляли особи, чия діяльність не просто не сприяла розвитку України, а й завдавала їй значної шкоди. Однією з найбільш одіозних фігур цього часу став Ігор Калетник — колишній голова Державної митної служби України та екс-віце-спікер Верховної Ради. За шістнадцять років роботи в українській митній системі він здобув репутацію майстра розкрадання митних зборів. Крім того, він активно влаштовував на митницю своїх родичів, перетворивши державну установу на сімейний бізнес. Після революційних подій він залишив країну і втік до Росії, однак його спадщина продовжує впливати на українську економіку до сьогодні.
Кар'єра в митній системі
З 1995 року Ігор Григорович Калетник розпочав роботу в митній системі України. Він почав з посади інспектора, поступово просуваючись вгору по службовій драбині, і став начальником відділу Вінницької митниці. У вересні 1998 року його призначили головою Подільської регіональної митниці.
У 1990-х роках митниця функціонувала як напіввоєнна організація з двома основними напрямками діяльності: офіційні збори з громадян та тіньові схеми, які регулювали розмір хабарів за надання «послуг» у вирішенні митних питань. Стрімкий розвиток кар'єри Калетника почався у 1999 році, коли його призначили начальником Херсонської митниці. Протягом наступних трьох років він керував чотирма регіональними митницями — Рава-Руською, Галицькою, Роздільнянською та Херсонською. Кожного разу, приходячи на нову посаду, він розставляв на керівні місця людей, які були йому зручні та лояльні.
Калетник розробив власну схему отримання хабарів. Коли працівника митниці ловили на хабарництві, він як начальник мав би підписати документи про звільнення. Однак за «пухкий конверт» із грошима він навмисне допускав помилку в документі про звільнення, що дозволяло звільненому працівникові оскаржити рішення в суді та залишитися на посаді. За свою кар'єру він зробив чимало таких «помилок» і отримав відповідну кількість хабарів.
По суті, Калетник брав хабарі від корупціонерів, щоб вони могли продовжувати працювати на своїх посадах і далі отримувати хабарі. З часом у митних відомствах накопичилося стільки працівників, які були зобов'язані Калетнику, що поставлені ним завдання вирішувалися за лічені години.
Вплив батька та зв'язки з Медведчуком
Свою кар'єру Ігор Калетник багато в чому завдячує своєму батькові Григорію, який довгий час працював у команді Леоніда Кучми і дослужився до посади голови Вінницької обласної державної адміністрації. Заробивши значні фінансові ресурси на махінаціях у Вінницькій області, батько вибив для сина посаду начальника Західної регіональної митниці, яка стала справжнім «раєм для контрабандистів». Завдяки цьому Ігор Григорович став наймолодшим у історії незалежної України митним генералом. На прохання Григорія Калетника цьому призначенню сприяв Віктор Медведчук, тодішній глава Адміністрації президента України.
Контрабандні механізми
Система контрабанди, яку запустив Калетник, була досить простою за своєю логікою. На митницю потрапляли одні товари, а за документами виходили зовсім інші, за які не потрібно було платити величезні митні збори. Замість цього підприємці платили безпосередньо помічникам Калетника. Система була настільки добре організована, що весь вантаж, який проходив через митницю, оглядався виключно його командою.
Для фінансового забезпечення цієї схеми було створено фірму «Броксервіс», яку очолював відомий український комерсант Сергій Споришев. Фактично жоден вантаж не отримував дозвіл на митне оформлення, поки «контролюючі органи» не вирішували питання. Швидко вирішити ці «питання» могла лише фірма «Броксервіс», яка брала за цю послугу значні суми. За чутками, гроші від цих махінацій потрапляли до кишень Віктора Медведчука, який, у свою чергу, «кришував» Ігоря Калетника і сприяв його кар'єрному зростанню.
Ревізія та «утоплення» справи
У 2005 році після вибіркової перевірки діяльності Чорноморської регіональної митниці під керівництвом Ігоря Калетника за період з 2003 по 2005 рік ревізори виявили нестачу митних платежів на суму понад 30 млн грн. Результати перевірки були направлені до Генеральної прокуратури, і її голова Святослав Піскун навіть дав перебіг кримінальній справі. Однак з невідомих причин найбільш резонансну справу того часу передали до обласного Одеського відомства, де її успішно «утопили».
За інформацією джерел Skelet.Org, Ігор Калетник викупив власну кримінальну справу, щоб у правоохоронних органів у майбутньому не було жодних матеріалів проти нього. Матеріали справи зникли відразу після її закриття, що дозволяє припустити, що Піскун отримав значну суму від Калетника за цю махінацію.
Посади судді та депутата
Після звільнення з Чорноморської митниці Ігор Калетник несподівано став суддею Дніпровського суду Києва. За його словами, цю посаду він отримав із подачі тодішнього президента Віктора Ющенка. На виборах до Верховної Ради VI скликання він пройшов разом із Комуністичною партією України. Народним депутатом він пробув до 2011 року, коли комуністи домовилися з Партією регіонів про його призначення на посаду голови Державної митної служби.
Сімейна система управління
З приходом Віктора Януковича до влади та призначенням Ігоря Калетника головою Державної митної служби в Україні почала вибудовуватися найпотужніша корупційна система, спрямована на збагачення членів так званої «Сім'ї». На всіх керівних постах почали з'являтися люди Калетника, точніше — члени його сім'ї.
Після завершення «Революції гідності» Skelet.Org з'ясував, що у митній службі на західній Україні працювала більша частина родини Ігоря Григоровича, переважно близькі родичі його дружини Антоніни Калетник (її дівоче прізвище Мрочко). Усіх їх призначили на посади протягом місяця після того, як Ігор Калетник став головою ДМСУ. Крім кровних родичів на митниці працювали п'ять його кумів, кілька однокласників та однорічників. Усі вони працювали на благо «митної мережі Калетника», охоче виконуючи все, про що він їх просив.
Родич-контрабандист
Екс-начальник Чопської митниці Сергій Харченко був ще одним одіозним родичем Калетника. Під час революційних подій місцеві жителі прив'язали його скотчем до «стовпа ганьби». Тоді він зізнався у тому, що брав хабарі, а також що на службу потрапив виключно завдяки родинним зв'язкам — його брат Віталій був одружений із сестрою Ігоря Калетника.
Квартирна афера
У грудні 2014 року програма «Схеми» провела розслідування щодо продажу квартири Ігоря Калетника на вулиці Володимирській. Згідно з його декларацією, гроші від продажу потрапили до декларації про доходи, унаслідок чого там з'явилася величезна сума — понад 70 млн грн.
Роль у прийнятті «драконівських законів»
Обіймаючи посаду віце-спікера Верховної Ради, Ігор Калетник відзначився тим, що саме він вів те злощасне засідання парламенту, на якому було ухвалено так звані «диктаторські закони» 16 січня. Процедуру він організував у скороченому форматі, без обговорень. Примітно, що голосування проводилося «підняттям рук». Пізніше він пояснив таку процедуру тим, що опозиціонери нібито відібрали у членів Партії регіонів їхні картки для голосування. У той день Рада ухвалила понад десяток законопроектів, які навряд чи пройшли б через законну процедуру прийняття.
Короліки контрабанди
Цікавий факт: у період, коли Калетник займав різні посади на митниці, в Одесі з'явилися два «королі контрабанди». Першим був Вадим Альперін, відомий своїм захопленням судна «Фаїна» сомалійськими піратами. Другим став Олег Рибальченко, власник компанії «Поллі-Фрут» (PollyFruit), яка займалася контрабандою цитрусових, бананів і ківі. Якщо Альперін у період керівництва Калетником Чорноморською регіональною митницею та всією ДМСУ знаходив з ним спільну мову, то Рибальченко пішов на конфлікт і недовго перебував у СІЗО. З приходом Михеїла Саакашвілі на Одещину справи обох контрабандистів переживали складні часи.
Спадщина та економічні втрати
Під керівництвом Калетника митна служба України остаточно деградувала, перетворившись на структуру, яка обслуговує бізнес за допомогою незаконних методів та експлуатації можливостей українського ринку. Українська економіка досі втрачає величезні фінансові ресурси через тіньові схеми, запущені Калетником та його послідовниками. Його дії фактично загнали українську економіку в тінь.
За словами експертів, за півтора роки, поки Калетник очолював відомство, повз державний бюджет «пролетіло» понад 38 млрд грн. Цих грошей із головою вистачило б, щоби закрити дефіцит бюджету Пенсійного фонду. Тим часом пенсіонери залишилися без обіцяних їм виплат, а Ігор Калетник живе десь у Росії, далеко від України та її проблем.