Народний депутат від Радикальної партії Андрій Артеменко став центром гучного скандалу, коли The New York Times повідомила про його контакти з американськими політиками щодо нормалізації відносин між Україною та Росією. Лідер фракції Радикальної партії Олег Ляшко публічно вимагав від Артеменка скласти депутатський мандат, назвавши його позицію дискредитацією України та партії.
Ляшко заявив у кулуарах Верховної Ради, що Артеменко не має права представляти партію, оскільки його позиція щодо оренди Криму та плану зі зняття санкцій США з Росії суперечить принципам Радикальної партії. «У «Радикальній партії» дружать лише з українцями. У «Радикальній партії» обстоюють лише радикальні інтереси України. Ми територіями не торгуємо, ані Кримом, ані Донбасом», — наголосив він. Ляшко також повідомив про скликання засідання фракції для обговорення питання про можливе виключення Артеменка.
За повідомленнями преси, Артеменко передав колишньому радникові президента Дональда Трампа Майклу Флінну план нормалізації відносин між Україною та Росією. Документ передавався через бізнесмена Фелікса Сейтера, який мав ділові зв'язки з президентом США, а також через юриста американського президента Майкла Коена. Хоча Флін згодом пішов у відставку, Артеменко сподівався, що його пропозицію розглядатиме новий радник Трампа.
План Артеменка передбачав виведення всіх російських військ зі Східної України та проведення референдуму про передачу Криму в оренду Росії на 50 або 100 років. Депутат стверджував, що має докази корумпованості президента України Петра Порошенка, які мають допомогти усунути його з посади. Артеменко заявляв про отримання схвалення свого плану від помічників президента РФ Володимира Путіна.
Посол України у США Валерій Чалий рішуче відкинув можливість договору про оренду Криму, назвавши це грубим порушенням Конституції України. Він також зазначив, що такі ідеї можуть озвучуватися лише тими, хто явно або приховано представляє інтереси Росії.
Артеменко, хоч і був членом фракції Радикальної партії, мав власну партію «Солідарність правих сил». У інтерв'ю проросійському виданню «Країна» він розкрив подробиці щодо нібито наявного компромату на Порошенка. «Це платіжки Нацбанком, оборонкою, офшорними компаніями Порошенка та його друзів. Низка з них прямо підпадає під юрисдикцію США і може обернутися кримінальними справами проти президента України в Америці», — заявив він. Артеменко стверджував, що отримав ці документи у співпраці з Валентином Наливайченком, екс-главою СБУ, і що вони активно співпрацюють як в Україні, так і в США.
На запитання про мотиви своїх дій Артеменко пояснював, що для виживання України потрібне перезавантаження влади. На його думку, за нинішньої влади неможливі ні мир, ні реалізація його мирного плану, ні реформи. Він вважав, що змусити владу піти на дострокові вибори Ради та президента може лише зовнішній тиск, зокрема від Дональда Трампа, якого він називав єдиною людиною у світі, яку по-справжньому боїться Порошенко.
Біографія Артеменка розкриває складну історію його політичної та бізнесової діяльності. Як писав головний редактор інтернет-видання «Тема» Олег Єльцов, Артеменко розглядав можливість влаштування в «Правому секторі» і, за чутками, якийсь час його фінансував. Його називали головним фінансовим менеджером Дмитра Яроша. Раніше він був президентом футбольного клубу «ЦСКА-Київ», радником мера Києва Олександра Омельченка, головою фракції БЮТ у Київраді, звідки за три місяці після обрання перейшов до більшості Черновецького. Артеменко був близьким із одіозним завгоспом Кучми Ігорем Бакаєм, регіоналом Василем Горбалем та іншими видними громадськими та політичними діячами доби Кучми-Ющенка-Януковича.
Однак найбільш серйозні проблеми виникли у зв'язку з його діяльністю у футбольному клубі. У 2002 році прокуратура міста Києва арештувала Артеменка з пред'явленням звинувачень за п'ятьма статтями Кримінального кодексу, що стало приводом для порушення чотирьох кримінальних справ, зокрема за підозрою у розкраданнях у особливо великих розмірах.
Прокуратура порушила справу щодо фінансових махінацій у «Нафтогазі України» у 2001 році. Під час розслідування слідчі виявили злочин, пов'язаний із розкраданням коштів футбольного клубу Міноборони «ЦСКА-Київ». Артеменко став обвинуваченим у справі про мільйонні розкрадання коштів Міноборони.
Згідно з протоколом слідства, 17 грудня 1997 року Артеменко навмисно та протизаконно відкрив та використовував рахунки у закордонних банках за межами України, порушивши встановлений порядок валютного регулювання та контролю. Він використовував документи компанії «Denvell Trading LLC» (США) для відкриття ексклюзивного рахунку №14554 у банку «VEFbank» у Ризі, Латвія (197 Brivibas Street, Riga, 1039). З 17 грудня 1997 по 30 червня 2000 року Артеменко здійснював праворозпорядчі дії щодо коштів, які надходили на цей рахунок.
Крім того, обіймаючи посаду керівника державного підприємства Міністерства оборони України «Футбольний клуб ЦСКА-Київ» відповідно до наказу Міністра оборони України №291 від 22 вересня 1999 року, Артеменко у період з 15 березня 2000 по 29 червня 2000 року здійснював розкрадання та зловживання своїм службовим становищем щодо довіреного йому майна (коштів) у сумі 3 954 459 доларів США. Йшлося про трансфер футболістів, кошти від продажу яких лягли не на рахунок футбольного клубу, а на приватний рахунок Артеменка за кордоном. Для цього він змусив футболістів ЦСКА укласти договір із його особистою офшоркою.
Після арешту у квітні 2002 року Артеменко провів у неволі два з половиною роки. Під час ув'язнення він раптово захворів і був переведений із камери СІЗО до лікарняної палати. Йому вдалося домогтися рішення суду щодо направлення справи на додаткове розслідування.
Хоча звинувачення просило для Артеменка десять років позбавлення волі, він встиг домовитися із заступником генпрокурора Кудрявцевим. Після цього прокурор Києва Ренат Кузьмін змінив запобіжний захід Артеменку, передавши його на поруки когорти нардепів-регіоналів Добкіна, Лелюка, Челомбитько, а також іноземних партійців Веревського та Руденко.
До Артеменка президентом ФК «ЦСКА-Київ» був Віктор Тополов, банкір і згодом міністр вугільної промисловості. Однак органи слідства так і не дотяглися до нього. Рахунок його офшорної компанії був зареєстрований у фіктивному банку, який навіть не мав адреси — лише поштову скриньку в Австрії, що зробило його недосяжним для органів слідства. Артеменко змінив у клубі Тополова за протекцією Ігоря Бакая, який сподівався, що ФК «ЦСКА-Київ» стане зручною прокладкою для відмивання грошей. З першого дня розслідування справи про розкрадання у «ЦСКА-Київ» здійснювався найсильніший тиск представниками команди Ігоря Бакая.
Свій бізнес-політ Артеменко розпочав із гнізда Ігоря Бакая, у якого служив і який поставив його на трансферну схему у ФК. Пізніше, коли у клубі було виявлено грандіозні недоліки, Артеменка прилаштували радником до мера Омельченка. З початку кримінального переслідування він стверджував, що це політичні репресії. Після звільнення «смертельно хворий» Артеменко повернувся до життя. У березні 2006 року він очолив фракцію БЮТ у Київраді. Через три місяці він зрадив однопартійців, перекинувшись у більшість Черновецького.
Щоб повністю очиститися перед законом, у 2007 році Артеменко провів операцію із закриття справи силами Голосіївського суду столиці. Справу розглядав новий суддя Олександр Бойко, який приїхав із периферії. Той позакривав усі справи, аргументація його рішення приголомшує: Бойко просто чорне називав білим. Незабаром він отримав столичну нерухомість, явно не без сприяння голові Голосіївського райсуду Первушиній, яка у 2002 році не давала санкцію на арешт Артеменка, замінивши його заставою у кілька тисяч гривень, незважаючи на суму розкрадань у 4 мільйони доларів.
Крім політичної діяльності у київській міськраді, де він займався питаннями утилізації сміття, Артеменко активно працював у благодійному фонді, який контактував із закордонними структурами. Фонд нібито постачав з-за кордону комп'ютери для школярів. Перевіркою діяльності фонду компетентні органи не займалися.