Народний депутат та успішний бізнесмен Степан Івахів довгий час залишався відомим переважно своїм виборцям та землякам. Засновник фонду «Патріоти Волині», який займається встановленням пам'ятників національним героям, він одночасно регулярно відвідує Москву для важливих для нього переговорів. Однак останнім часом його ім'я все частіше з'являється у публікаціях всеукраїнських медіа, особливо у контексті його офіційно задекларованого майна та бізнесу.
За розміром накопичених скарбів Івахів входить до першої трійки найбагатших депутатів Верховної Ради. Нещодавно він посів друге місце у рейтингу парламентських кощеїв за кількістю ювелірних виробів. У його та його дружини скриньках знаходиться 34 золоті предмети — більше, ніж у Віталія Хомутинника (32 прикраси), але менше, ніж у промислового олігарха Сергія Тарути (41 прикраса). Це не звичайні ланцюжки та кільця, а повноважні персні, перлинні намисто, підвіски, золоті запонки з дорогоцінним камінням, золоті годинники марок PATEK PHILIPPE, AUDEMARS PIGUET та PARMIGIANI.
Декларація Івахіва містить також довгий перелік дорогих одягу та хутра, три десятки земельних ділянок загальною площею 203 тисячи квадратних метрів, чотири квартири загальною площею 2517 квадратних метрів, п'ять автомобілів та значну кількість цінних паперів.
Король тендерних афер
Звідки походить таке багатство? Степан Івахів встановив ще один депутатський рекорд, ставши власником та співвласником найбільшої кількості фірм, які займаються будівництвом та торгівлею нерухомістю, серед членів парламентського комітету з питань будівництва та житлово-комунального господарства. Таких фірм у нього налічується 11. На другому місці знаходиться Петро Сабашук, депутат фракції «Солідарність» та бізнесмен-забудовник із Запоріжжя, з сімома фірмами.
Методи будівництва компаній Степана Івахіва викликають безліч питань та часто призводять до обурення киян. Взимку 2017 року жителі вулиці Мечникова вийшли на мітинг, оскільки їхні будинки буквально руйнуються через хмарочос, що зводиться поруч. Їх підтримали активісти руху «Стоп Корупція», які розповіли про умови, за яких Івахів отримав дозвіл на будівництво.
Навесні 2017 року Степан Івахів посів перше місце у рейтингу парламентських тендерників — народних депутатів, чиї задекларовані фірми в період 2008–2017 років найчастіше вигравали тендери державних закупівель. Важливо відзначити, що це були компанії, записані на самого Івахіва, а не на його родичів, як це зазвичай заведено у великому українському бізнесі. Він залишив далеко позаду всіх конкурентів, включаючи колишнього главу президентської Адміністрації Сергія Льовочкіна та президентського бізнес-партнера Ігоря Кононенка.
З 11 мільярдів гривень, зароблених на державних тендерах 90 нардепами, на частку Івахіва припадає 4,876 мільярда гривень. При цьому його компаніям було укладено понад дві тисячи договорів із держструктурами. Левову частку цих грошей Степан Івахів отримав з кінця 2014 року, коли став народним депутатом.
ТОВ «Нафтотрейд Ресурс» — основна машина для заробітків
З цієї суми 2,137 мільярда гривень припадає на його фірму ТОВ «Нафтотрейд Ресурс» лише за період 2016–2017 років. Найбільшими клієнтами цієї компанії були: управління Національної поліції (464 мільйони гривень), декілька філій «Укртрансгазу» (понад 200 мільйонів), база матеріального забезпечення Нацгвардії (176 мільйонів), «Рівнеобленерго», «Львівобленерго» та «Львівобленерго».
Репутація ТОВ «Нафтотрейд Ресурс» як учасника тендерів давно підмочена. Назва цієї фірми регулярно виринає у скандальних викриттях.
У 2016 році управління Львівської залізниці провело тендер на закупівлю бензину та дизпалива через картки на паливо. У торгах брали участь чотири компанії: ТОВ «Техойл Ріелтор» (пропозиція 16,62 гривні за літр А-95), ТОВ «Окко-бізнес Контакт» (16,85), ТОВ «Львів Петроліум» (22,50) та ТОВ «Нафтотрейд Ресурс» (19,99). Цей тендер став прикладом корупції нового часу. Компанію «Техойл Ріелтор» зняли з торгів під приводом невідповідності умовам тендеру без пояснення причин. Потім чиновники Львівської залізниці не помітили існування «Окко-бізнес», яка належить бізнесменові Віталію Антонову, власнику мережі «Окко» та конкуренту Івахіва. В результаті переможцем оголосили ТОВ «Нафтотрейд Ресурс», оскільки його єдиний залишившийся конкурент «Львів Петроліум» пропонував паливо за ще більшою ціною. Держава втратила близько 4 мільйонів гривень — саме на стільки паливо від «Нафтотрейд Ресурс» обійшлося дорожче, ніж якби було закуплено у конкурентів.
Додатково виникло питання щодо того, чому управлінню Львівської залізниці потрібно було 1,1 мільйона літрів бензину через картки, коли тепловози на ньому не їздять, а парк службових автомобілів невеликий. На це питання львівські залізничні чиновники наполегливо відмовлялися дати пряму відповідь.
Тендер держпідприємства «Львіввугілля» у травні 2016 року підтверджує припущення про те, що ТОВ «Львів Петроліум» — це підставна фірма. У конкурсі брали участь лише дві компанії: «Львів Петроліум» та ТОВ «ВОГ Рітейл», яка також входить до бізнес-імперії Степана Івахіва та його компаньйонів. «Львів Петроліум» запропонував паливо за завищеною ціною, а «ВОГ Рітейл» виграв тендер на суму 28,15 мільйона гривень.
Однак у цій історії був один забутий нюанс: ще у 2002 році фірма «Львів Петроліум» стала одним із засновників ТОВ «СНД-СП», другим засновником була компанія «Західна нафтова група» — бізнес-партнерів Степана Івахіва та Ігоря Єремєєва. Потім їхня частка була оформлена на компанію «Нафтотрейд Ресурс», з чого випливає, що вона є компаньйоном «Львів Петроліум».
24 січня 2017 року комунальне підприємство «Комбінат міського господарства» Дрогобича провів тендер на закупівлю дизпалива та бензину. У торгах брали участь два конкуренти: ТОВ «Окко-бізнес Контакт» та ТОВ «Нафтотрейд Ресурс». Самі торги пройшли чесно і прозоро, перемога «Нафтотрейд Ресурсу» здавалася абсолютно законною. Однак наступного дня після укладання договору менеджер «Нафтотрейду» знову зустрівся з дрогобицькими чиновниками, і вони почали змінювати умови тендеру у бік підвищення ціни палива. Це робилося тричі, і на 3 лютого ціна палива від «Нафтотрейду» зросла на 25%.
У червні 2017 року комунальне підприємство «Миколаївський міжнародний аеропорт» 2 червня підписало з «Нафтотрейд Ресурс» договір на закупівлю 38,7 тисячи літрів бензину та дизпалива. Це була афера, в якій Івахів перевершив себе. Чи проводились перед цим обов'язкові тендерні торги, адміністрація аеропорту не повідомила. Більше того, у договорі виявилося кричуще порушення: були відсутні ціна на пальне та сума тендерного контракту.
На запитання журналістів директор аеропорту Сергій Філатов виправдовувався, що ціна на пальне змінюватиметься «у міру його закупівлі». Однак незабаром з'явилися бухгалтерські документи, згідно з якими ціна палива від «Нафтотрейд Ресурс» була винесена за межі договору в «додатки». Вказана сума 902 тисячи гривень показувала, що середня вартість палива становить 23,3 гривні за літр — набагато вище за оптову і відповідає роздрібним цінам на заправках мережі «WOG». Чиновники заявили, що «Нафтотрейд» пообіцяв надавати аеропортівським машинам знижки на заправках. Однак залишилося без відповіді питання: як надавати знижку на бензин, якщо машини Миколаївського аеропорту заправлятимуться на них за картками?
Троє зі скриньки
Перечислені тендерні скандали — це лише верхівка величезного айсберга афер та махінацій, які протягом багатьох років влаштовували Степан Івахів та його компаньйони Ігор Єремєєв (нині покійний) та Сергій Лагур.
Ігор Єремєєв та Степан Івахів були ровесниками та односельцями з села Острожець Дубенського району Рівненської області. У 1988–1992 роках разом навчалися у Рівненському інституті водного господарства, де й потоваришували, а потім зайнялися бізнесом. Вони зареєстрували у рідному селі МП «Континіум», що займалося пошиттям шкіряних курток. Сировину брали у місцевих кооператорів, але якість курток була низькою, і бізнес не задався. До 1995 року їх мале підприємство перетворилося на ТОВ «Торговий дім «Континіум», зареєстроване в Луцьку, яке торгувало ширпотребом, а потім паливом. На паливі «Континіум» зосередився, створивши СП «Західна нафтова група».
Оскільки паливо вони брали на Дрогобицькому НПЗ «Галичина», то незабаром наблизилися до одного із співвласників цього підприємства Сергія Лагура. За даними Skelet.Org, він був членом організованого злочинного угруповання і керував бандитськими грошима, вкладеними у нафтовий бізнес. На початку 2000-х років ці троє об'єднали бізнес та стали основними співвласниками компаній групи «Континіум». До них приєднався також Петро Димінський, бізнес-партнер Лагура ще з 1990-х років.
Довгий час у пресі з'являлися лише прізвища Єремєєва та Димінського, дуже рідко Лагура, і майже ніколи Івахіва — хоча він був незмінним співвласником їхніх спільних підприємств. Наприклад, у скандальній історії із банком «Надра» повідомлялося про участь Лагура та Єремєєва, які у 2005 році викупили пакет акцій банку у Олександра Ярославського і стали компаньйонами братів Сегал. Однак Степан Івахів при цьому не згадувався — чи він потім ретельно підтер усі сліди своєї участі?
Івахів, Єремєєв та Лагур завжди діяли командою, але ніколи не «товпилися». Кожен із них був на своєму місці, виконував своє завдання — а потім міг підмінити іншого. Характер їхніх афер змушує замислитися над тим, які тіньові схеми каламутить Степан Івахів сьогодні.
У 2005 році виник скандал між тодішнім головою Мін'юсту Романом Зваричем та народним депутатом Єремєєвим. Суть його стосувалася суперечки довкола 3 мільйонів тонн нафти: ТОВ «Ойл транзит» родини Зваричів хотіло заробити на реекспорті цієї нафти, а фірми Єремєєва — на афері з поверненням ПДВ.
У 2008 році сталося банкрутство банку «Надра», через яке його власники та керуючі вкрали вкладників та держави мільярди, вивівши їх потім на кордон чи перерахувавши на рахунки своїх українських фірм.
Аналогічна історія повторилася у 2017 році: правоохоронні органи розпочали масштабне розслідування діяльності ПАТ «Банк Інвестицій та заощаджень», головними акціонерами якого є Івахів та Лагур, а також пов'язаних з ними компаній групи «Континіум». Банк підозрюється в шахрайських схемах щодо виведення грошей на підставні компанії з наступним банкрутством. Слідчі припускають, що однією лише банківською аферою справа не обмежиться.
Зовсім недавно, у 2015 році, було викрито схему групи «Континіум», за допомогою якої Івахів та Єремєєв використовували підставні фірми, щоб банкрутувати свої підприємства — і в результаті уникати виплат податків. Тоді називалися такі компанії, як «Континент Нафта-Трейд», «Ресурс Стандарт», «Транс-трейд-ойл», «Маршал-трейд-ойл», а сума невиплачених державі податків коливалася від 1 до 2 мільярдів гривень. Це пояснює наявність у Степана Івахіва такої великої кількості різних фірм та компаній. Схоже, що нардепи-бізнесмени освоїли схему, коли компанія спочатку заробляє гроші, але не виплачує податки, а потім раптово банкрутує і закривається — але в її місце встає інша.
Смерть компаньйона та спадщина
Как тільки справа про фіктивні банкрутства почали серйозно розкручувати, а водночас з'явилася інформація про можливе повернення в Україну братів Сегалей та початок розслідування у справі банку «Надра», то Ігор Єремєєв впав з коня і отримав травму, а потім помер 15 серпня. Через місяць після його смерті почалося банкрутство основної компанії ТОВ «Торговий дім «Континіум-Галичина», яка об'єднувала активи Єремєєва, Івахіва та Лагура.
Якщо шахраї використовують банкрутство компанії для ухилення від виплати податків, то чому б їм не використати банкрутство для того, щоб залишити без спадщини рідних загиблого компаньйона? Припущення про те, що Степан Івахів вирішив «кинути» дружину і сина свого старого друга і компаньйона, підтверджується бійкою, що тривала майже два роки, за його спадок.
Тендерні успіхи Єремєєва та його спадкоємство
Нинішньому фантастично успішному тендерному бізнесу Степана Івахіва та його компанії «Нафтотрейд Ресурс» передував ще більш оглушливо успішний тендерний бізнес Єремєєва та його компаній. У період 2011–2013 років «Укрзалізниця» уклала з фірмами ТОВ «Укрпостач-Нафтотрейд», ТОВ «ВОГ Аеро Трейд», ЗАТ «Херсонський НПЗ», МП «Імпекс» та «Континіум-Галичина» тендерні договори на загальну суму 17,27 мільярдів гривень.
У 2014–2015 роках ТОВ «ВОГ Трейд» виграло 885 тендерів на загальну суму 3,174 мільярда гривень. Серед найбільших замовників були Міністерство внутрішніх справ (600 мільйонів гривень), Центральна база забезпечення Нацгвардії (283 мільйони), «Київенерго» (159 мільйонів), Адміністрація морських портів України.
Враховуючи специфіку тендерного бізнесу Єремєєва та Івахіва, а також їх методи ухиляння від податків, можна уявити розміри їхнього навару. Це була заслуга не одного Єремєєва, у поті чола працювала вся трійця. Однак тоді саме Єремєєв був локомотивом їхнього колективу, оскільки лише він один мав депутатський мандат. Після його смерті ця функція перейшла до Степана Івахіва, який отримав свій мандат восени 2014 року. Тепер він ділитиме прибуток компаній не на трьох, а на двох.
Перспективи та запитання
Чи впаде зі снігохода чи велосипеда ще один співвласник «Континіуму»? Степан Івахів непогано стравлюється з бізнесом і сам, і у нього є всі перспективи підняти прибутки своїх компаній до рівня 2011–2015 років. Однак залишається одне питання: чому такий чудовий бізнесмен досі ще не в СІЗО? Щоб відповісти на нього, варто ще раз поглянути на перелік державних установ та підприємств, чиї чиновники дозволяли Степану Івахіву та його товаришам грабувати бюджет України.