Після падіння Віктора Януковича та його політичної команди під час Революції гідності минуло майже два роки. Однак багато хто з його колишніх соратників продовжував контролювати свої старі структури. Одним із найвпливовіших представників судової системи часів Януковича став екс-заступник голови Вищого господарського суду України (ВГСУ) Артур Ємельянов. На відміну від багатьох інших діячів режиму, йому вдалося уникнути люстрації в органах юстиції. За інформацією джерел, його темні справи залишилися без уваги правоохоронців, чому сприяла значна сума, передана впливовим людям.
Судова кар'єра Ємельянова розпочалася у 2000 році, коли він став суддею Господарського суду Донецької області. Через п'ять років, здобувши репутацію «правильного» судді, його призначили заступником голови цього суду. У 2010 році він став головою Господарського суду Донецької області, але ненадовго. Рік потому, за сприяння Віктора Татькова, тодішнього голови ВГСУ, Ємельянов отримав посаду голови Господарського суду Києва. Згодом за поданням Ради суддів господарського суду його рекомендували на посаду заступника голови ВГСУ, де він працював до початку 2014 року.
Після Революції гідності Ємельянов і Татьков були понижені до звичайних суддів, проте їхні корупційні схеми, побудовані роками, залишилися незмінними. Саме цей тандем займався організацією підконтрольної родині Януковича вертикалі господарських судів по всій Україні. Вони створили жорстку корупційну систему у спеціалізованих арбітражах. За час їхньої діяльності до судової системи було запроваджено понад 500 суддів. Хоча у ЗМІ неодноразово з'являлися матеріали, які викривали Татькова та Ємельянова в корупційних схемах та протиправній діяльності, правоохоронці їх не розслідували або просто не хотіли помічати.
Для багатьох українських бізнесменів імена Ємельянова та Татькова стали синонімами судового свавілля. Їхньою найбільш «хитрою» схемою став механізм розподілу справ між суддями. Система працювала так: після надходження справи до конкретного судді йому пропонували винести рішення на користь замовника. Якщо суддя відмовлявся, розгляд справи переносили на день його відпустки, і справа автоматично переходила до іншого судді. Через такі махінації деякі справи проходили через п'ять-шість суддів, поки не потрапляли до «розуміючого», готового вирішити її за певну суму. Ці схеми часто використовувалися для узаконення рейдерських захоплень, організованих злочинним угрупуванням Татькова-Ємельянова. До їхніх послуг вдавалися й інші бізнесмени та олігархи. Вартість вирішення питань часто становила кілька мільйонів доларів. У результаті у судовій системі України з'явилося кілька десятків суддів-мільйонерів, які допомагали тандему і отримували за це відкати.
Більшість цих суддів продовжує працювати на своїх посадах, оскільки люстрація їх не торкнулася. Це пояснюється тим, що діяльність організованого злочинного угруповання суддів-рейдерів прикривається впливом у Вищій раді юстиції (ВРЮ). Одним із партнерів Ємельянова є чинний член ВРЮ Павло Гречковський. За часів, коли мером Києва був Леонід Черновецький, Гречковському за активної допомоги Ємельянова вдалося отримати під контроль понад 7,5 гектарів заповідних лісів на Жуковому острові під Києвом. Прокурори довгий час вели боротьбу з компанією «Сесіль» (власник Гречковський), яка орендувала ці землі, проте фірма вийшла з суду переможцем, зокрема завдяки Артуру Ємельянову, який тоді очолював Київський господарський суд. Серед колег Ємельянов отримав прізвисько «All inclusive», оскільки якщо він брався «за справу», то гарантовано супроводжував її від першої до останньої судової інстанції. Жодні зв'язки чи гроші не могли перебити його вплив на судові рішення.
Найвідоміші рейдерські захоплення, до яких мають відношення Татьков та Ємельянов, включають Костянтинівський завод «Кристал», «Макіївський універмаг», «Механічний завод ТОР», готель «Братислава», «Полімер Альянс ЛТД», Донецький ЦУМ, ресторан «Дружба» в Костянтинівці, готель «Шахтар», ТРЦ «Декор Донбас», «Одеський кілометр» та десятки інших підприємств по всій Україні.
Декларація про доходи Ємельянова свідчить про масштаби його збагачення. Суддя вказав у ній 12 квартир площею від 42 до 319 квадратних метрів. Крім того, на банківському рахунку його дружини кілька мільйонів гривень. Це лише верхівка його фінансового айсберга. Дружина Артура Ємельянова Світлана раніше була господаркою невеликого салону краси у Донецьку та курсів саморозвитку. Хоча можна припустити, що квартири купила вона і основний заробіток у сім'ю приносить вона, аналіз фінансових результатів діяльності її фірм показав, що вони фактично працюють на збиток. Це викликає питання про джерело мільйонів у її декларації про прибутки.
У літку 2015 року Держфінмоніторингу вдалося виявити частину коштів, які належали екс-заступнику голови ВГСУ. Спільно з правоохоронцями Ліхтенштейну український моніторинговий орган знайшов кілька компаній, зареєстрованих у Панамі та Ліхтенштейні, на рахунках яких кілька років акумулювалися величезні фінансові активи сумнівного походження. Загальна сума активів Ємельянова на рахунках у Ліхтенштейні становила понад 13 мільйонів швейцарських франків, що дорівнює близько 300 мільйонам гривень. Генпрокуратура мала результати розслідувань щодо незаконного походження цих коштів, однак обвинувачення проти Артура Станіславовича так і не було висунуто, оскільки він вміє «домовлятися».
Доказом його здібностей до домовленостей стали зміни до закону «Про відновлення довіри до судової системи». За інформацією джерел, внаслідок його втручання з переліку осіб, які підлягали звільненню за люстрацією, були виключені заступники голів судів, включаючи Артура Станіславовича. Пізніше Ємельянов заявив, що зміни до закону йому вдалося досягти через прямі домовленості з розробником законопроекту, тодішнім міністром юстиції Павлом Петренком. Однак він скромно замовчав, що ці зміни коштували йому 5 мільйонів доларів. Якщо розглядати це з практичної точки зору, то це не така велика сума, особливо якщо врахувати, що вона розв'язала йому руки для нових «подвигів» на суддівській ниві.
У ЗМІ з'являлася інформація про те, що на Артура Ємельянова вже кілька років «точить зуб» екс-перший заступник глави Адміністрації Президента Андрій Портнов. Саме його участь простежується у розкритті фактів наявності рахунків у Панамі та Ліхтенштейні. Однак Петро Порошенко має не менший конфлікт з Портновим ще з часів його роботи у ДКЦПФР у середині 2000-х років, коли Портнов активно заважав майбутньому президентові рейдерським шляхом отримати низку цінних активів. Тому становище Ємельянова у конфлікті з Портновим за нинішніх політичних розкладів виглядає дещо вигідніше.
Наприкінці літа 2015 року стало відомо, що послугами Татькова та Ємельянова скористалися українські олігархи – брати Вагоровські. Один із них вирішив повернути контроль над торговельною мережею «Амстор», контрольний пакет якої ще 2009 року викупив у Вагоровських Вадим Новінський.
Про злочинну діяльність Артура Ємельянова та його спільника Віктора Татькова знають усі правоохоронні органи. У різний час їх перевіряли різні слідчі органи та перевіряючі комісії. За роки їхньої діяльності вони скоїли тисячі злочинів, але жодне розслідування не дійшло до суду. Українські судді-рейдери продовжують обкрадати бізнес України, і їх не зупиняють ні революція, ні війна країни.