У політичному середовищі України існує чимало осіб із сумнівною репутацією. Одним із них є Олександр Дубовий, колишній соратник Юлії Тимошенко, чиє ім'я пов'язують з організацією масштабних рейдерських захоплень великих українських підприємств. Його шлях до всеукраїнського рейдерського рівня був поступовим, хоча колеги по Верховній Раді відкрито називали його одеським гопником. Дубовий славився своєю екстравагантністю — він носив куртку з крокодилової шкіри вартістю близько 70 тисяч доларів.
Олександр Федорович Дубовий народився 1976 року у невеликому містечку Кілія на Одещині. Його освітній шлях був нетрадиційним: закінчивши лише 8 класів школи, він вступив до медучилища у Білгороді-Дністровському, де навчався на медбрата. Після закінчення медучилища у 1995 році він усвідомив, що медична професія не дозволить йому накопичити значні статки, тому вирішив змінити напрямок і вступив до Одеської національної академії на юридичний факультет. Після закінчення академії він обійняв посаду заступника директора ПФ «Домбудконструкція» у місті Ізмаїл.
Однак паралельно з офіційною роботою Дубовий займався й незаконною діяльністю. З 1996 року він почав торгувати контрабандними цигарками з Придністров'я. Відомо також, що під час реалізації своїх бізнес-проектів він не гребував фізично усунути або засадити своїх конкурентів. Згодом він отримав посаду заступника директора із загальних питань у Християнському Благодійному Фонді «Довіра», де працював до 2002 року. За два роки після цього він став першим заступником голови правління «Української інвестиційної групи». У 2006 році його доля зіштовхнула з Олександром Януковичем, який на той час очолював київську «Міжнародну інвестиційну групу». За чутками, вони перебували у добрих і навіть дружніх стосунках.
Політична кар'єра та зв'язки з Турчиновим
2007 року Дубовий вирішив пробитися до Верховної Ради України. Для цього він заснував благодійну організацію «Фонд Добра та Любові», яка декларувала своєю основною діяльністю захист незаможних та соціально незахищених громадян. На хвилі піару та великих грошей — за інформацією джерел, кілька мільйонів доларів — які він спрямував до скарбниці БЮТ, він отримав депутатський мандат. У Раді він займався питаннями ядерної політики та паливно-енергетичного комплексу.
Під час першого депутатського терміну Дубовий тісно спілкувався з колегою по БЮТ Олександром Турчиновим. Вони навіть були парафіянами однієї церкви. Саме Турчинов познайомив його з вищим керівництвом Державної пенітенціарної служби України (ДПСУ), з якою пов'язано безліч махінацій, провернених Дубовим.
Махінації у пенітенціарній системі
Головним способом дерибану бюджету пенітенціарної служби стало урізання фінансових коштів, що виділялися на харчування ув'язнених. За документами все було оформлено так, ніби продовольство було вчасно поставлено та спожито, але насправді в'язні голодували. Керівництво деяких в'язниць писало скарги до генеральної прокуратури. Зокрема, Рудий І. В. безпосередньо звинуватив Дубового та генерала ДПСУ Галинського у розкраданні при закупівлі продовольства та медикаментів у 2009 році. Однак генеральна прокуратура не відреагувала, оскільки кінцевим бенефіціаром викрадених коштів, серед інших осіб, був Турчинов, у якого «все було схоплено».
У листопаді 2012 року Дубовий вдруге став народним депутатом у 64 округах, знову витративши великі суми на підкуп виборців.
Рейдерська діяльність
Джерелом величезних коштів для політичної кар'єри Дубового стала його рейдерська діяльність. За оцінками експертів, він провернув рейдерські захоплення майже сотні підприємств в Україні, багато з яких розташовані на Одещині. «Рейдерська група Дубового» мала унікальний стиль роботи — особливо цинічний та беззаперечний. Характерною рисою цих захоплень було те, що жодне з підприємств не виживало після того, як Дубовий закінчував з ним роботу. Фактично, він не захоплював їх, а планомірно знищував.
Одесити пам'ятають такі підприємства, як Краян, Промзв'язок, Імпульс, Прикордонник, Оріон, Суворовський м'ясокомбінат, Єрмак та Кам'янський цегельний завод. Всі вони приносили стабільний і великий дохід до того, як Дубовий приходив на них. Ще однією відмінністю роботи угруповання був повсюдний імунітет від дій прокуратури, суду і поліції, оскільки в багатьох ключових відомствах у нього були «свої люди».
Тісно співпрацюючи з Турчиновим, Дубовий завоював його довіру. Коли Турчинова призначили виконавцем обов'язків президента України, саме Дубового називали «гаманцем», який займався виведенням коштів із держбюджету до кишень Олександра Валентиновича. Після того, як Тимошенко та Турчинов посварилися, Дубовий став так званим «засланим козачком» у партії «Батьківщина». Він поступово почав підривати репутацію партії в Україні, особливо після появи інформації про те, що за розграбуванням Київського бронетанкового заводу стояли його родичі — два племінники і чоловік племінниці.
Схема розкрадань була простою: кошти одного з підприємств Укроборонпрому перераховувалися на рахунки «одноденних фірм» і безвісти зникали. Через такі дії сили АТО втратили значну кількість бойової техніки на фронті, що призвело й до бойових втрат.
Маєтки та методи захоплення землі
Маєтки Олександра Дубового розташовуються практично за спиною монумента Батьківщина-матір на Печерських пагорбах. Для того, щоб отримати це місце і облаштувати його, він використав методи, якими користувався замолоду.
Одним із прикладів є захоплення землі у 70-річної Катерини Козлової. Спочатку його помічники почали її залякувати, а потім підпалили її будинок, щоб вона зрозуміла серйозність їхніх намірів. Бабусі вистачило серцевого нападу, а її спадкоємці втратили доступ до власної вотчини.
Інший випадок стосувався ділянки за адресою Землянський провулок, 4, яка офіційно належала Олегу Коломійцеву. Помічники Дубового спочатку намагалися покласти його до психіатричної клініки, але коли там відмовилися лікувати здорову людину, вони використали інший підхід. Після кількох розмов із керівництвом Київзему ділянку несподівано переписали на Світлану Дубову, дружину Олександра. Це було зроблено шляхом підроблення документів. Коли СБУ довело факт підробки, землю повернули Коломійцеву, але його будинок уже знесли екскаватором, а гай із плодових дерев спилили. Дубовий також намагався вплинути на психіку Коломійцева, поставивши біля його будинку труну та включивши похоронну музику. Врешті-решт той здався та з'їхав на наданих йому умовах, ставши бездомним, а Дубовий отримав бажаний шматок землі.
Попитка захоплення Торгово-промислової палати
Після подій на Майдані та закінчення Євромайдану Олександр Дубовий, як депутат, що позиціонував себе опозиційним до влади Януковича, отримав своєрідний карт-бланш від нової влади. Однак його репутація була глибоко підірвана, і за ним тяглася слава бандита, рейдера і здирника.
Замість «покаятися», Дубовий поставив собі нову мету — очолити Торгово-промислову палату (ТПП). Якби йому це вдалося, він отримав би пошану від дипломатів і політиків, таким чином «вибіливши» своє ім'я. Однак його плани не здійснилися.
Дубовий намагався використати депутатів-маріонеток — Олександру Кужель, Євгена Дейдея, Павла Луценка та Сергія Суслова, які мали тісні зв'язки з правоохоронними органами. Усі вони докладали зусиль, щоб дискредитувати чинного голову ТПП Чижикова. У цьому Дубовому також допомагали Вадим Кротюк, депутат, що метався між БЮТом і ПР, відомий рейдер і кидала, а також Олег Бабенко, депутат Одеської облради, який «дивився» Дубового по південному регіону. Бабенко був родичем Дубового, якому він завдячував своєю кар'єрою.
На щастя, Дубовому не вдалося захопити контроль над ТПП. Авторитетні члени президії палати відмовилися брати до складу відомого рейдера, з яким іноземні дипломати просто відмовляються навіть вітатися за руку. Однак Дубовий не сумує і продовжує організовувати рейдерські захоплення значних українських підприємств та провертати «брудні справи» з вищим керівництвом країни.