Коли йдеться про екс-народного депутата та мера Чорноморська Василя Гуляєва, складається враження про успішного селищного голову, який піднявся з глибинки завдяки власним зусиллям. Однак розслідування Skelet.Org показує зовсім іншу картину: за фасадом соціальних благоустроїв та популярності криється система махінацій із землею, політичних маніпуляцій та корупційних схем, які дозволили йому накопити мільйони на одеській землі.
Політичний дебют та зв'язки з контрабандою
У вересні 2014 року, коли Петро Порошенко призначив дострокові парламентські вибори, багато хто з оточення Віктора Януковича поспішив перекваліфікуватися у «нову владу». На виборчому окрузі №140 на Одещині розігралася показова вистава щодо нібито зміни влади. Маловідомий самовисуванець Василь Олександрович Гуляєв, голова Молодіженської сільської ради, несподівано переміг на цьому окрузі.
За інформацією джерел Skelet.Org, насправді Гуляєв був членом клану Януковича та його оточення, який успішно замаскувався під незалежного кандидата. За часів Януковича Одеською областю опікувався Іван Іванович Аврамов, близький друг та ставленик Юрія Єканієвського (Іванющенка). Аврамов контролював контрабандні потоки через Одеський, Іллічівський та Південний порти, використовуючи для цього мережу брокерських фірм, які за винагороду пропускали через митницю будь-який вантаж — від сигарет та алкоголю до зброї та наркотиків. Цю схему реалізовував екс-губернатор Одеської області Едуард Матвійчук.
Коли нова влада спробувала перехопити контрабандний бізнес, Аврамов не здався. Він відправив до Києва людей для лобіювання своїх інтересів, включаючи Матвійчука, якого планували висунути кандидатом на 140-му окрузі. Однак асоціація Матвійчука з минулою владою викликала опір мешканців Біляївки, Іллічівська та Овідіополя. Тоді Аврамов перекинув Матвійчука на інший округ, а на 140-й підшукав заміну — Василя Гуляєва. Щоб убезпечити себе від витрат на виборчу кампанію, Аврамов вимагав від Гуляєва 30 гектарів землі.
Висунення Гуляєва ініціювала Рада голів сільських та селищних рад Овідіопольського району, що дозволило прикрити його справжні зв'язки та представити як народного кандидата. Насправді ця структура багато років «підгодовувалась» Іваном Івановичем, і всі чиновники танцювали під його дудку.
Перемога над Жванією та захист інтересів
Невідомий Гуляєв зумів потіснити одного з найбільш одіозних політичних діячів країни — Давида Жванію, який також балотувався на 140-му окрузі. Попри підтримку Блоку Петра Порошенка та попередній досвід роботи на цьому окрузі, Жванія програв. Аврамов розгорнув потужну пропаганду проти Жванія, сформувавши образ його як ставленика Партії Регіонів. Гуляєв набрав 29,2% голосів, а Жванія посів лише третє місце.
Коли Жванія спробував організувати мітинги протесту, тандем Гуляєва та Аврамова швидко відповів. На акції протесту прийшли перевірені люди для захисту честі «Сім'ї». На відеозаписі пікетування окружкому у Біляївці видно, як Володимир Позонюк та Олег Ненека відкрито захищають інтереси Гуляєва. Позонюк займався розмитненням товарів для брокерських фірм одеського «дивлячого», а Ненека був номінальним керівником структур, які займаються контрабандою.
Від водія до бізнесмена
Василь Олександрович Гуляєв народився 3 вересня 1963 року у смт Олександрівка міста Іллічівська. Його батько працював кочегаром, мати — у колгоспі. Родина переїхала до села Молодіжне, де виріс майбутній сільський голова. У 1980 році Гуляєв закінчив Олександрівську загальноосвітню школу, а в 17 років вступив до Одеського технічного училища № 2, де провчився лише рік. З 1981 по 1983 роки служив у Збройних Силах СРСР. Після демобілізації влаштувався водієм у навчальне господарство імені О.В. Трофімова, але робота видалася йому нецікавою та безперспективною.
У 1986 році Гуляєв повернувся до військової служби, вступивши на термінову службу до групи радянських військ у Німеччині. Спочатку його направили до Чехословаччини, де він дослужився до прапорщика, а потім передислокувався до Німеччини. Період його служби припав на смутні часи розвалу СРСР, коли майно на мільйони доларів почали поступово розкрадати. Ті, хто встиг урвати шматок, створили цілі імперії. За інформацією Skelet.Org, Гуляєв увійшов до числа тих, хто захопив частину цього «солодкого життя» в ЗГВ і повернувся додому 1990 року з певною сумою в гаманці.
Повернувшись із Німеччини, Василь Олександрович пішов у приватний бізнес і став директором спільного українсько-турецького підприємства «НК та В», яке займалося постачанням бавовни з Туреччини. Товар розвантажувався в портах Одеси та перепродувався в Україні. Сам Гуляєв любить розповідати іншу історію — нібито він повернувся бідним, влаштувався особистим водієм до іноземця, з яким пізніше створив підприємство. Однак ця версія видається сумнівною. Займався бізнесом Гуляєв до 2005 року.
Сільський голова та торгівля землею
У 2006 році Василь Гуляєв вперше висунув свою кандидатуру на пост голови села Молодіжне як безпартійний кандидат, за яким стояла сільська громада. Серед семи претендентів він набрав понад 50% голосів. Справді, Гуляєв багато зробив для розвитку села: з'явилися нормальні дороги, освітлення, проведено водопровід, відремонтовано каналізацію, вирішилася проблема зі сміттям, реконструювалися дитячі садки. Сільські жителі були готові на руках носити свого «рятівника».
Однак мало хто розумів справжню природу Василя Гуляєва та його методи збагачення. Село Молодіжне формально налічує близько 3 тисяч жителів, але разом із 16-ма садівницькими товариствами — близько 10 тисяч. Земельні межі села складають 2187,26 гектара — це сотня цілини, яка на Одещині коштує десятки тисяч доларів за квадратний метр. Гуляєв обрав ідеальну тактику: він дарував людям соціальні блага з царської руки, а за їхніми спинами торгував землею як своїм особистим активом.
Афера з кооперативом «Ветеран»
Осівши в крісло сільського голови, Василь Олександрович взявся за прибутковий кооператив городників та садівників «Ветеран», розташований на морському узбережжі біля Іллічівська. До його складу передано землі Міністерства оборони України ще 1991 року. Тоді земля не вважалася товаром, і кожен охочий міг отримати наділ. За домовленістю людей, які не доглядали ділянку, виключали з кооперативу, а вільну землю віддавали тим, хто стояв у черзі.
На початку 2000-х у «Ветерана» почалися проблеми — його зацікавили корупціонери, які вигадували схеми для відбирання ділянок у законних власників. Коли до керма прийшов Гуляєв, на нього покладали надії на реформи. Однак він продовжив корупційну схему та навіть розширив її. Спочатку звільнив старого землевпорядника та поставив його помічницю. Потім почав розшукувати тих, кого позбавили земельних ділянок, стверджуючи, що це було зроблено незаконно. Гуляєв пообіцяв дозволити приватизацію землі та заробляння на ній.
У списку позбавлених наділів було близько 400 осіб. Василь Олександрович обґрунтував аферу тим, що у 2002 році вступив у силу новий земельний кодекс, і земля стала власністю місцевих територіальних громад. Виходячи з цього, Молодіжнинська сільрада зобов'язала «Ветерана» укласти договір оренди землі, інакше кооператив міг залишитися без землі. Це були 80 гектарів неприватизованої землі біля моря, де сотка коштувала 5 тисяч доларів.
Однак договір укласти було неможливо через приватизацію в індивідуальному порядку та постійні зміни розмірів кооперативу. Сільрада навіть написала до прокуратури про незаконне позбавлення людей землі. Але поки справа розглядалася, сама сільрада почала позбавляти людей їхніх законних наділів. Члени «Ветерана» звернулися до суду, але Гуляєв запросив приватного адвоката для захисту інтересів сільської ради. Справа потрапила до судді Торчинської, яка явно була на боці Василя Олександровича. У результаті сільрада в особі Гуляєва отримала можливість визначати, кому віддавати земельні ділянки.
Захоплення державної землі МінАПУ
У 2007 році, освоївшись у кріслі сільського голови, Гуляєв підвищив свої апетити і дістався державної землі. Міністерство аграрної політики передало 130 гектарів науково-дослідного господарства імені Трофімова на баланс Одеського державного аграрного університету. Однак фактично цієї землі вже не було — її роздерибав Гуляєв. Він змінив межі села Молодіжне, зацікавивши «потрібних» людей та протягнувши документ через Одеську облраду.
Наділи науково-дослідного господарства роздали під будівництво елітних житлових комплексів «Центральний», «Міський», «Долинський» та «Затишний». Частина землі пішла під промислово-складські зони «Хуторок», «Західна» та «Промислова». Якщо помножити 130 гектарів на 20 тисяч доларів — вартість сотні землі біля моря в Овідіопольському районі у ті роки — отримуємо кругленьку суму. Афера відкрилася лише 2014 року, коли Одеський окружний адміністративний суд визнав землевідведення 130 гектарів незаконним. Але до того часу Василь Гуляєв уже впевнено сидів у кріслі нардепа.
Обман Міноборони та база відпочинку «Ювілейна»
У 2008 році відбулася ще одна резонансна історія з одеською землею. Ділянку, яка належала Міністерству оборони, віддали приватним рукам. Бізнесменам відійшло 1,53 гектара з нерухомим майном бази відпочинку «Ювілейна» концерну «Воєнторгсервіс» — однієї з двох, що залишилися (всі інші розташовані в окупованому Криму). На цій землі почали зводити житлові будинки, господарські будівлі та споруди.
Історія випливла лише у 2016 році, коли військова прокуратура Одеського гарнізону подала до Овідіопольського районного суду позовні заяви про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки. Представники гарнізону вимагали повернути дільниці оборонному відомству. У ході слідства з'ясувалося, що у 2006 році новий сільський голова Василь Гуляєв підписав папери про перехід цієї землі в комунальну власність, а через два роки поділив на паї та віддав приватним особам — все це при тому, що на ділянках стояли споруди Міністерства оборони.
Дії Василя Олександровича грубо порушили українське законодавство. Відповідно до Земельного кодексу, дільницями, які перебувають у власності держави, розпоряджається Кабінет Міністрів. Гуляєв без дозволу переписав землю на місцеву раду, а потім одноосібно віддав її, прикріпивши до паперів листа міністра оборони, датованого 2004 роком. Військова прокуратура оцінила вартість незаконно відчужених півтора гектара землі в 3 мільйони гривень за курсом 2008 року. Якщо далі заглибитися в підрахунки, то за «докризовим» курсом валюти до бюджету села надійшла сума щонайменше в 5 разів нижча за ринкову.
Півтора гектара виявилися малою дещицею афер Василя Олександровича з державною землею. Прокуратура накопала ще один випадок. У 2015 році Міністерство оборони звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з позовом про повернення 8,5 гектара землі, яка також належала оздоровчому комплексу «Ювілейний». Ця ділянка була віддана в оренду на 49 років ТОВ «Саймон», а перед цим передана у комунальну власність. ТОВ «Саймон» отримав цей ласий шматок землі за проведення берегозміцнювальних робіт. Дуже цікавий момент: довгострокова оренда укладена за ціною, яка в рази нижча, ніж має бути. В чию кишеню пішла реальна вартість земельної ділянки, можна припустити.
Земля для «своїх» та махінації у Великодолинському
Перечислені приклади — аж ніяк не вичерпний список махінацій із землею у виконанні Василя Гуляєва. Skelet.Org відомо про відписку 0,20 гектара ТОВ «Сівікон» під будівництво автозаправки. Щодо цієї справи був суд, і з'ясувалося, що земля належала не Молодіжнинській сільраді, а «Укрзалізниці».
Незважаючи на все це, абсолютною більшістю голосів у 2010 році Василя Олександровича обрали на другий термін. За рік село Молодіжне отримало звання найкращого села Одещини щодо розвитку соціальної інфраструктури та благоустрою території, а самого Гуляєва визнали найкращим сільським головою.
На початку 2015 року Василь Гуляєв, який постійно хизувався тим, що самовисуванець, очолив Одеську обласну організацію партії «Відродження». Від «Відродження» він балотувався до мерів Іллічівська восени 2015 року, але мешканці міста не дали йому шансів. Він програв вибори чинному меру Валерію Хмельнюку (37,42% голосів проти 52,74%).
Однак нардеп не впав у відчай, адже під його контролем залишилося село Молодіжне та смт Великодолинське, де панує його кум Володимир Граб. Родич попросив допомоги у Василя Олександровича покривати земельні махінації, адже Гуляєв на цих аферах собаку з'їв. За «кришування» йому дають чудові відкати.
З легкої подачі Василя Олександровича смт Великодолинське втратило 9,8447 гектара ріллі. У 2012 році селищна рада віддала цю ділянку КП «Великодолинське» для будівництва житлового мікрорайону вартістю 859914 гривень. Будівництвом новобудови займалося ТОВ «Сфера ЛТД». Проте гроші за наділ так і не надійшли на рахунок КП, а зависли у кишенях Граба та Гуляєва.
ЖК «Маріїнський» смт Великодолинське здав два будинки в експлуатацію, але до селищної ради не надійшло жодної копійки обов'язкової пайової участі забудовника — це 4% від загальної суми будівництва. На руках сільських голів осіли мільйонні суми. Граб та Гуляєв наживаються й на ремонті доріг у смт, які проводять на папері, а за фактом посипають вуличне покриття жорстокістю, яку безкоштовно беруть у підконтрольної фірми. За документами будматеріали було закуплено за великі гроші.
Діяльність у Раді та скандал із перейменуванням
У Раді Василь Гуляєв освоївся і почав користуватися депутатськими інструментами. Наприклад, голосуючи за Держбюджет-2016, нардеп «Відродження» тиснув кнопки за себе, того хлопця та ще одного. Щоправда, він зумів виправдатися, сказавши, що ще не зовсім розібрався у правилах голосування, адже всього лише — простий сільський голова.
Після того, як Гуляєва захопила велика політика, він зовсім забув про Одесу та селян, які так свято вірили в його чесність. Яскравим прикладом стала його поведінка під час скандалу із перейменуванням Іллічівська на Чорноморськ. Мешканці думали, що саме Гуляєв замовить у ВР слово про те, щоб місто не декомунізували. Однак загальний улюбленець тільки відсторонився від цього питання, адже тоді працював — брав участь у розробці закону про перейменування міста-порту.
Майно та декларації
Василь Гуляєв не лише продавав одеську землю, а й забирав її у себе. У результаті він виявився великим землевласником. Skelet.Org розглянув його декларації за кілька років.
У 2013 році, судячи з декларації, Василь Олександрович не жив за межею бідності, але економити йому доводилося. Він зазначив, що за рік отримав 95,3 тисячи гривень загального доходу, з них 84,1 тисячи — заробітної плати. Таким чином, Гуляєв працював на 7 тисяч гривень на місяць — надто мала сума для сільського голови перспективного села. У його власності вказано квартиру 51,3 квадратних метра та ділянку землі 10600 квадратних метрів. Насправді це кілька ділянок: одна на 600 квадратних метрів (6 соток), друга на 10000 квадратних метрів (100 соток!). Всі ділянки землі знаходяться на території найуспішнішого села України — у Молодіжному.
Подружжя Гуляєвих має земельні ділянки: Василь — двома (площею 10600 квадратних метрів), а його дружина Олена — трьома (площею понад 6400 квадратних метрів).
У 2014 році Василь Гуляєв заробив чесною працею 97 тисяч гривень, ще 9,7 тисячи принесли члени родини. Але цікаво, що за такого доходу Василь Олександрович вніс до свого виборчого фонду 184677 гривень власних коштів.
У 2016 році доходи подружньої пари Гуляєвих змінилися. Василь Олександрович отримав загальний дохід у розмірі 155,8 тисячи гривень від зарплати, а його дружина — 10,3 тисячи гривень від одноразової допомоги при народженні дитини. Також у депутата зберігалося 340 тисяч гривень, 72 тисячи доларів, 52 тисячи євро, активи у дорогоцінних металах у розмірі 230 тисяч гривень. У його дружини було 302 тисячи гривень, 24 тисячи доларів та 21 тисяча євро.
Зазначимо, що нещодавно у селі Олександрівка під Чорноморськом невідомі підпалили лазневий комплекс. За наявною інформацією він належить нардепу Гуляєву, проте сам політик заперечує це, стверджуючи, що господарі лазні — його знайомі.