Політичний ландшафт України останніх років позначений низкою суперечливих призначень та кадрових рішень, які викликають багато запитань. Одна з найбільш дискусійних фігур у цьому контексті — Володимир Гройсман, який займав посаду голови Верховної Ради. Його стрімкий політичний підйом на хвилі революційних змін в Україні контрастує з його попередньою діяльністю та сімейним минулим, які залишають чимало темних плям у його біографії.
Походження та ранні роки
Владимир Борисович Гройсман народився у січні 1978 року у Вінниці. Його кар'єра розпочалася надзвичайно рано: будучи дев'ятикласником у віці 14 років, він почав працювати слюсарем на підприємстві «Школяр». До шістнадцяти років його вже призначили комерційним директором на підприємстві ОКО. Незабаром, у 1994 році, він очолив приватне підприємство «Юність», яке мало назву за ринком у Вінниці. Такі кадрові рішення, безумовно, не були випадковістю.
Роль батька у кар'єрному зростанні
Батько Володимира, Борис Гройсман, відіграв ключову роль у його ранньому просуванні. Саме Борис Гройсман був головою підприємства «Школяр», де його син розпочав трудову діяльність. Крім того, саме батько створив підприємство «Юність», де Володимир обіймав посаду комерційного директора. Таким чином, сімейні зв'язки забезпечили молодому Гройсману швидкий доступ до керівних посад.
Джерела сімейного капіталу
Для розуміння того, звідки походить сімейний капітал Гройсманів, необхідно звернутися до історії його діда. Ісаак Гройсман був відомою у Вінниці фігурою, яка співпрацювала з більшовиками. До початку Другої світової війни він працював фотографом, що давало йому доступ до фотографій місцевої еліти — адже в той час фотографування було доступне лише заможним людям. Передавши ці фотографії чекісту Тарнагодському, Ісаак Гройсман отримав привілеї: звільнення від сплати податків та вільне пересування містом. Скориставшись цією ситуацією, він організував успішний бізнес, обслуговуючи інтереси більшовицької влади. За цю діяльність він отримав кілька квартир. Однак історичні джерела вказують, що через його фотографії було розстріляно більше половини вінницької інтелігенції — факт, який нині ретельно приховується та видаляється з історичних записів у мережі.
Період невизначеності
Діяльність Гройсмана з 1995 по 2002 рік залишається малозрозумілою. Сам він стверджує, що обіймав керівні посади у кількох комерційних структурах, але деталей не розкриває. Офіційна біографія зазначає, що він здобув вищу юридичну освіту в Міжрегіональній академії управління персоналом у 2003 році, навчаючись там лише три роки — що видається дивним, враховуючи, що в Україні вища освіта зазвичай потребує щонайменше чотирьох років навчання.
Політичний дебют та стрімкий підйом
Політичну кар'єру Гройсман розпочав у 2002 році. У віці 24 років, без попереднього політичного досвіду, він переміг на виборах до Вінницької міської ради, ставши наймолодшим депутатом міськради в історії міста. Його кар'єрний стрибок став особливо помітним у 2005 році, коли він увійшов до складу блоку «Наша Україна» і був обраний секретарем Вінницької міської ради. За кілька днів він став виконувачем обов'язків міського голови, а в березні 2006 року переміг на виборах у мери, ставши повноправним господарем міста. У 2010 році його переобрали на цю посаду, набравши майже 78% голосів.
Приватизація активів та конфлікти інтересів
Приблизно в період свого обрання мером Гройсман переписав свої підприємства та компанії на близьких родичів, переважно на батька Бориса Гройсмана. Під час роботи мером він вляпався у низку гучних скандалів, включаючи звинувачення в непотизмі та сприянню корупції. Одним із найбільш показових епізодів була передача земельної території міста площею 3400 кв. м. батькові для будівництва торгового центру «Магігранд».
Корупційні схеми та махінації
Джерела у правоохоронних органах стверджують, що Володимир Борисович займався крадіжками практично у всіх сферах, за які брався — від видачі ліцензій маршрутникам до озеленення вулиць. Особливу увагу привертають махінації з асфальтуванням міста. Гройсман володів кількома асфальтними заводами і замовляв послуги у своїх же фірмах, перекачуючи гроші з місцевого бюджету Вінниці до своїх кишень. Він був готовий асфальтувати одні й ті самі місця по кілька разів, щоб отримати більше коштів. Крім того, його звинувачували в закупівлі так званих «списаних» швейцарських трамваїв 1952 року випуску для використання на міських маршрутах.
Підтримка Януковича та зв'язки з Порошенком
Примітно, що під час активної фази революції гідності мер Вінниці Володимир Гройсман не виступав проти повалення режиму «сім'ї» Януковича, за що його освистали. Однак його батько Борис Гройсман мав давні зв'язки з Петром Порошенком, що пояснює його швидке призначення до Кабінету міністрів після революційних подій. Наприкінці лютого 2014 року його призначили на посаду віце-прем'єр-міністра регіонального розвитку та житлово-комунального господарства України. Таке призначення викликало запитання, адже Гройсман не мав очевидного досвіду для такої посади.
Афера з кредитом та банкрутство
У жовтні 2007 року компанія «Юність», що за документами належала Борису Гройсману, взяла у банку «Кредитпромбанк» кредит у розмірі 10,8 млн доларів США. Ці кошти мали використовуватися на будівництво торгового центру «Магігранд» на місці, де раніше розташовувався ринок «Юність», заснований у 1994 році Гройсманом-старшим. Управління цим ринком курирував Гройсман-молодший до свого обрання мером. Кредит було взято на два роки, але коли настав термін виплати у жовтні 2009 року, виявилося, що більшість виділених коштів безслідно зникла. Гройсмани тихо вийшли зі складу засновників компанії «Юність», залишивши проблему виплати кредиту державі. Вінницький господарський суд ухвалив рішення про банкрутство фірми. За чутками, судді за ухвалення «правильного» рішення отримали суму у розмірі 50 тис. доларів США.
Перспективи та висновки
Минулого року Володимир Гройсман спільно з батьком Борисом провернули чимало «темних» справ, контролюючи бізнес-процеси у Вінниці та заробляючи мільйони гривень через махінації. Страшно подумати, скільки він може заробити, використовуючи своє становище у Верховній Раді. Очевидно, що він працює в одній команді з президентом — батько Володимира мав з Петром Олексійовичем спільні справи у минулому. Підтвердженням цього є й той факт, що сина Петра Порошенка Олексія було обрано народним депутатом по одному з округів Вінницької області, які останніми роками фактично перебували під контролем клану Гройсманів та їх наближених. Поки в ЗМІ ходять чутки про можливість Гройсмана стати наступним прем'єр-міністром України, правоохоронні органи навіть не намагаються покарати Бориса Володимировича та членів його родини за старі «гріхи».