Нинішній голова Київської обласної державної адміністрації Олександр Горган-Лялька славиться своїми публічними заявами про патріотизм, любов до України та боротьбу з корупцією. Однак його біографія, особливо період до 2014 року, розповідає зовсім іншу історію про людину, яка вміло пристосовувалася до впливових покровителів і піднімалася кар'єрними сходами завдяки цим зв'язкам.
Народження та ранні роки
Олександр Любомирович Лялька народився 5 листопада 1975 року в місті Калуш Івано-Франківської області. До 2008 року він носив батьківське прізвище Лялька. Його батьки, Любомир Васильович (1940 р.н.) та Ганна Микитівна (1946 р.н.), працювали лікарями. Наприкінці 1970-х років вони отримали квартиру у багатоповерховому будинку на вулиці Пушкінській, де на першому поверсі розташовувалися магазини. Завдяки цьому сусідству юний Сашко Лялька мав доступ до продуктів, яких не було в звичайних радянських сім'ях.
Хоча батьки працювали в системі, вони були противниками комуністичного режиму, однак довгий час не виявляли своїх поглядів публічно. Ситуація змінилася у 1989 році, коли в УРСР розпочалася епоха політичного лібералізму. Саме тоді 14-річний Олександр Лялька записався до СНУМ (Союз незалежної української молоді). Цей крок став початком його подальшої кар'єри, яка будувалася на вмінні знаходити потрібних покровителів та прилаштовуватися до них.
Студентські роки та перші кроки у громадській діяльності
У 1992 році Олександр Лялька вступив на юридичний факультет Київського національного університету імені Шевченка. За інформацією Skelet.Org, вибір цього закладу та вступ до нього були здійснені за допомогою його старших покровителів із молодіжного руху. Варто відзначити, що Лялька так і не служив у армії, хоча це було обов'язком для його покоління. Цей факт згодом контрастував із його публічним іміджем патріота.
У 1994 році, ще будучи студентом, Лялька очолив «Союз українського студентства» і значно частіше з'являвся на громадських заходах, ніж на лекціях. У 1995 році він став заступником голови Українського Національного Комітету Молодіжних Організацій (УНКМО). Того ж року він побував в Англії, де закінчив курс в Edwards Language School — мовній школі з двох-трьохмісячним форсованим курсом англійської мови. Витрати на цю поїздку були оплачені з каси громадської організації. Лялька згодом з гордістю демонстрував цей епізод як «здобуття освіти в Англії».
У 1995 році Лялька став також співзасновником юридичної фірми «Юстиніан». За інформацією Skelet.Org, це було зроблено переважно для престижу, оскільки фірма не приносила прибутку, а студентської стипендії явно не вистачало на оплату оренди офісу та податків.
Контроль над молодіжним фінансуванням
Лялька не соромився використовувати свою посаду в УНКМО для доступу до значних грошових потоків. Через УНКМО проходило державне фінансування українських молодіжних та дитячих організацій (понад 9 мільйонів гривень у 1997 році), а також кошти на кредитування молодіжного будівництва та іпотеки. Крім того, там освоювали гранти від західних фондів. За інформацією Skelet.Org, Лялька вже тоді навчався мистецтву «відкатів» — надання більшого фінансування одним молодіжним організаціям на шкоду іншим.
Безпосереднім керівником Ляльки був голова УНКМО Володимир Рябіка (1962 р.н.), з яким вони успішно співпрацювали майже десятиліття. Рябіка раніше працював у ЛКСМУ, потім очолював Молодіжну морську лігу України. Він був одним із людей одіозного Віктора Медведчука, і саме через Рябіку Олександр Лялька потрапив у коло впливу Медведчука.
Під крилом Медведчука
У 1997 році, після закінчення університету, Лялька залишився на посаді заступника голови УНКМО. У 1998 році він став співзасновником СП «Юридичне бюро «ОЛАС». За інформацією Skelet.Org, ця фірма була пов'язана з діяльністю структур Медведчука, хоча прямих доказів цього немає. Фірма припинила діяльність саме тоді, коли Горган-Лялька був призначений київським губернатором.
У лютому 1999 року Віктор Медведчук (1954 р.н.) став головою Національної ради з питань молодіжної політики при президентові України (очолював її до 2005 року). Він одразу включив до складу комітету Рябіку (як свого заступника) та Ляльку. Протягом наступних трьох років саме ці троє — Медведчук, Рябіка та Лялька — керували молодіжною політикою та молодіжними організаціями України. Вони не мали влади лише над націонал-патріотичними молодіжними організаціями, які фінансувалися прямо з-за кордону, але й на ті могли тиснути через адміністративні канали.
Фінансування УНКМО різко зросло: 12 мільйонів гривень у 1999 році та 13 мільйонів у 2000 році. Однак фінансові перевірки виявили численні порушення та відверті розкрадання. Згодом про ці розкрадання нагадуватиме народна депутатка від «Батьківщини» Олена Шкрум. Незважаючи на скандал, Рябіка та його заступник Лялька залишилися на своїх посадах. У 2000 році це викликало різку негативну реакцію частини членів УНКМО, які влаштували пікети з вимогами зміни керівництва.
Політичні конфлікти та розколи
Скандал мав не лише фінансовий, а й політичний характер. Медведчук використав УНКМО на виборах 1999 року для агітації на користь президента Кучми, а потім почав використовувати організацію у протистоянні з Віктором Ющенком та націонал-патріотами. Через Ляльку організовувалися молодіжні пікети протесту проти прем'єра Ющенка та віце-прем'єра Тимошенко.
Це призвело до розколу в УНКМО. У 2000 році частина членів організації на чолі з одним із заступників Рябики Володимиром Березовським спробувала влаштувати переворот, сепаратно обравши його новим головою. Під час цього конфлікту Лялька віддано підтримував Рябіку і, відповідно, Медведчука. Оскільки весь адміністративний ресурс, підтримка Банкової та Верховної Ради, а також контроль за фінансами були на стороні трійці Медведчук-Рябіка-Лялька, «заколот» був швидко придушений.
На тлі цього скандалу Лялька у 2000 році створив всеукраїнську молодіжну організацію «Молодь проти корупції», яку очолював кілька років і отримував на неї фінансування. Це було цинічним контрастом до його ролі у розкраданнях УНКМО.
Політичні маневри та вибори
Незважаючи на те, що команда Медведчука займала антизахідну позицію, у 2001 році Олександр Лялька знову влаштував собі велике турне за кордон за кошти УНКМО. На цей раз він побував в Америці за програмою культурно-політичного обміну «International Visitor Leadership Program», яку згодом записав у своє портфоліо.
На парламентських виборах 2002 року УНКМО був мобілізований Медведчуком для підтримки СДПУ(о), у партійному списку якої Рябіка отримав четверте місце. Оскільки пряма підтримка комітетом політичної сили не допускалася, керівництво УНКМО брехало про свою політичну незаангажованість. На базі УНКМО спеціально до виборів було створено Блок української молоді (БУМ), який відкрито заявив про союз з СДПУ(о). Лялька брав участь у цій діяльності, хоча прохідного місця у списку СДПУ(о) не отримав. Після виборів йому довелося задовольнятися роллю помічника народного депутата Рябики. Їхня успішна співпраця тривала до першого Майдану.
Син як інструмент іміджу
У 2016 році, коли Олександр Лялька вже став депутатом Київської обласної ради і змінив прізвище на Горган, він вирішив залучити до теми «захисту вітчизни» свого сина Любомира (2005 р.н.). У кінохроніці Міноборони з'явився сюжет про те, як голова відомства Степан Полторпак особисто вручив юному Любомиру Ґорґану медаль «За сприяння ЗСУ».
Приводом до нагородження стала історія про те, як юний патріот і скаут п'ять років копив на своє майбутнє навчання за кордоном, збираючи долари, які батьки давали йому за хороше навчання та успіхи у спорті. З початком АТО він нібито віддав зібрані 2500 доларів, щоб купити джип другові свого батька, який воював добровольцем.
Однак у цій історії не розповідалося про те, хто батько хлопчика та звідки у нього стільки грошей. За інформацією Skelet.Org, можна лише здогадуватися, скільки ще доларів витратив Олександр Горган на те, щоб «зайти» до Міноборони та домовиться про медаль для свого сина. Медаль від міністра оборони в 11 років стала добрим початком для майбутньої кар'єри «патріота-громадського діяча».
Зміна прізвища та розслідування
Коли інформація про медаль сина розповсюдилася, увагу звернули не на Любомира, а на його батька. Хтось почав копати у минулому Олександра Ґорґана і виявив, що до 2008 року він носив прізвище Лялька, а потім його змінив. Крім того, з'ясувалося, що Олександр Ґорґан є претендентом на крісло голови Київської облради від пропрезидентських сил. Цей інтерес посилився, коли Ґорґан-Лялька став головою Київської ОДА.