Підприємець Олексій Давиденко під час кризи став супер-популярним блогером. Він займається виробництвом і продажем засобів реабілітації та розповідає у Facebook про проблеми, з якими у період карантину зіткнувся його бізнес і бізнес колег. Емоційні виступи Давиденка розходяться тисячами перепостів. Він вважає несправедливим, що бариста-індивідуал через COVID-19 не може варити каву у своєму кіоску, а «Макдональдсу» пандемія не перешкода, перукареві заборонили стригти клієнта, а будівельні гіпермаркети продовжують роботу. На річницю президентства Володимира Зеленського Давиденко заявив, що «естрадно-цирковий цирк сильно затягнувся». Особливо гостро Олексій критикує преференції, які бізнес «Слуг» отримав у карантинний період. Його останнє гучне висловлювання стосується близького соратника Зеленського — депутата з «СН» Миколи Тищенка, який претендує на посаду мера Києва. «Подивившись розслідування Бігуса про те, як у карантин працює ресторан Тищенка, я кажу владі: «З сьогоднішнього дня ви не маєте жодного права звинувачувати простих людей по всій країні в тому, що вони не дотримуються карантину.»
Ви жируєте. Ви святкуєте. Ви не «слуги», а звичайні уроди, які дорвалися до влади — вважаєте всіх нас лохами, а себе господарями цього життя. Саме така несправедливість — коли вам можна ВСЕ, а нам усім — закон, стане вашим вироком». Ми поговорили з Олексієм Давиденком про актуальну ситуацію в економіці та настрої підприємців.
— На днях ви висловили думку, що через місяць весь малий і середній бізнес буде на вулиці. На чому ґрунтується цей прогноз?
— Судю за собою. Половину березня працювали. Після введення карантину на рахунки ще надходили якісь гроші. Березень якось пережили всі підприємці: не звільняли людей, платили зарплати. Але в квітні частина бізнесу магазини закрила. Виробництва почали скорочувати працівників. Ключових поки намагаються зберегти. І в квітні продовжували платити зарплати.
А якщо в травні не будемо працювати? Літо — «мертвий сезон» для будь-якого бізнесу (крім туристичного, який цього року теж буде мертвий). І виходить — до вересня бізнесу не буде. Тому впевнений, що в травні всіх працівників відправлять у відпустку за свій рахунок. А з червня всі опиняться без роботи.
— Які слова чиновників вас так вразили, що ви раптово у студії у Шустера почали кричати: «Хлопці, все летить у прірву!»?
— Усвідомив, що ходимо по колу. А я — втрачаю час. Дві години сидів, думаючи: «Навіщо я трачу час на всю цю нісенітницю?». 20 років я цю тягомотину дивився, перебуваючи по той бік екрана. Іноді вскакував з дивана й починав кричати на виступаючих. Частіше вимикав звук або плював і вимикав телевізор. Мене запросили представити бізнес і почути мої прагнення. Але біля центрального мікрофона знову стояли популісти, які «реформують країну» 20 років. Красиво говорять, а коли прийшла біда — у країні навіть смердючу маску взяти неоткіля. І нові люди влади, яким уже рік, почали думати, говорити й поводити себе, як старі, що сидять поруч. Вони у владі всі стають на одне обличчя.
А мені й не збиралися давати слово. За задумом у студії під час розмови про економіку мали бути статисти, і я виявився одним із них. Так що у мене було два виходи — встати й піти, або ж перебити й висловити те, що я хочу.
— Що Зеленський міг би зробити й не робить для підтримки малого й середнього бізнесу?
— Як тільки оголосили про початок загальнонаціонального карантину — протягом кількох днів для всіх груп малого підприємництва, всіх ФОПів, запровадити пільгові умови. Як для них самих, так і для найманих працівників, яких ці ФОПи утримують. Звільнення від податків. Звільнення від відрахувань із зарплат. Звільнення від зобов'язань за кредитами, які є у ФОПів і СПД. А у разі середнього бізнесу, на мою думку, мають прийняти законодавчі норми, які б нас звільнили від податків на землю й на нерухомість. Все це — на час карантину.
Поки ми не заробляємо гроші — їх неоткіля брати! Реакція влади на історію з коронавірусом — це історія про поїзд, який наздоганяють. Замість того, щоб діяти на випередження. Некомпетентність влади така, що вони там вивчають соцмережі, щоб дізнатися настрої людей і зробити якісь висновки. Логіки дій ніякої. Безглуздість. Практичних кроків, які мали б спростити життя малому й середньому бізнесу — ніяких.
Я ж маю розуміти: чому я не можу працювати, а хтось може? Можливо, я й розумітиму, але влада ж має пояснити? Це просте питання: поясніть логіку ваших рішень. Чому церкви на Пасху не закрили, а кладовища — на поминальні дні — закрили? І там, і там традиція, але в церкві замкнений простір, на кладовищі відкритий. Де ж логіка?
— Як думаєте, чому супермаркети електроніки й мережі ломбардів працюють? Змова олігархів, лобіювання?
— У мене враження, що безглуздо взяли з досвіду якоїсь іншої країни перелік, перевели українською мовою й прийняли. Тому що у мене немає пояснення всьому цьому безладу: якщо справді ввели карантин через те, що надвигається катастрофа, навіщо ви вписали в дозвільний список зоомагазини?
Якщо катастрофа, собака з котом можуть поїсти ту саму їжу, що й господар? А якщо зоо працює, чому не меблевий? Або: це карантин, у умовах якого продається лише їжа, або — це маніпуляція! Аналогічно з салонами зв'язку. Якщо й справді така біда, зв'язок можна забезпечити через інтернет, або по телефону, або через поштове відділення, де продаються сім-карти. А «дозволити роботу салонам зв'язку» — це лазівка для роботи всіх магазинів електроніки в країні. Я зайшов в «Алло» — відвідувачі вибирають звукові колонки й електросамокати. У «Цитрусі» при мені купили мотороллер, вибирали ігрову приставку й приглядалися до навушників. Десятки відвідувачів. Вхід лише в масках, антисептики, прибиральниця протирає ручки дверей. У цьому немає нічого поганого, і я радий, що у них є робота.
Але чи магазин меблів або магазини посуду не були б готові так само дотримуватися суворого режиму? Щоб хоч щось продавати, хоч кому-то платити зарплату й хоч як-то тримати себе на плаву? Звичайно, були б готові всі — але для них діє заборона. Далі я купив каву й молочний коктейль у вікні міжнародної мережі фастфуду й підтримав у кризу на 70 грн. найбільшу світову корпорацію. А міг би купити каву в кіоску у українського ФОПа й дати йому вижити. Але його закрили на карантин. Чому світовому гіганту можна у вікно продавати каву, а українській кавярні, що складається з трьох працівників, які годують три сім'ї — заборонено?! Я не уявляю, який фізичний біль має відчувати власник кавового кіоску або маленького магазину, сидячи вже місяць без роботи й бачачи цю несправедливість. Несправедливість — це коли комусь великому, відомому й зі зв'язками можна — а тобі, звичайному, без зв'язків, без хабарів — нельзя.
— Крупний бізнес представлений у владі. Може, справа в цьому?
— Я впевнений, що у владі є лобісти окремих бізнесів. Але так само є й просто безлад… У нас працюють 10 штабів порятунку України.
У Кабміні, у кожному міністерстві, в АП — теж є штаб. Хто що хоче, той те й ініціює. Між собою не можуть розібратися. Але є й третій момент. На самому початку сталася маніпуляція. Крупний бізнес сказав: будемо відраховувати 1% від обороту на благодійність, пов'язану з коронавірусом. І це проковтнули, як приманку. Тоді малий і середній бізнеси ще не розуміли наслідків. А тепер запитайте кого завгодно з малого й середнього – хто готовий віддавати 1% від обороту, але працювати? Так вам усі скажуть – від бабусі до ювелірного магазину: «Готові!». Великі компанії мають аналітичні відділи й з самого початку розуміли, до чого йде, а малі й середні в березні подумали: «Ну ок, закриємося на 2-3 тижні, а далі подивимося». Потім карантин продовжили, і ці люди подумали: «Ну ок, до Пасхи проживемо якось».
А тепер, коли зрозуміли, що й не до Пасхи, і навіть, мабуть, не до кінця травня… Почалася паніка! А якби спочатку поозвільнили від купи зобов'язань, не було б такої біди.
— Коли, на вашу думку, можна починати випускати малий бізнес з карантину?
— Зі вчорашнього дня (27 квітня) потрібно було послаблювати карантин. Запровадити суворі режими роботи, запровадити обмеження на кількість відвідувачів, але дозволяти працювати. Нехай — за записом. Наприклад, стригтися по одному. Нехай буде черга на місяць уперед. У салону буде всього 12 відвідувачів за день, але й це краще, ніж нуль.
Продовжуєте карантин? Тоді не знущайтеся над малим і середнім бізнесом — у них немає грошей у шкарпетці, немає ні «подушки безпеки», ні західного інвестора.
— На річницю перемоги Зеленського на виборах ви написали, що йому пора на вихід. Це через карантин?
— Я ніколи не приховував, що не голосував за Зеленського. Не розумів — хто це, а за героя серіалу не був готовий голосувати. Але! Раз цей вибір був зроблений країною, я говорив, що це мій Президент. І перші сто днів я мовчав. Дивився на його призначення, підбір команди, ставлення до корупції нової влади, ставлення до корупції старої влади. Мовчав і дивився. А коли зрозумів, що нічого не змінюється, ті самі кумівства й друзі, та сама перестановка ліжок у бордельному будинку (як в анекдоті), я зробив висновки.
— Ви написали, що Зеленський «став поганою пародією на звичайного українського Президента, занурений в олігархів і корупцію». Чи корупції стало більше?
— Як виявилося – є щось і гірше. Тотальна некомпетентність. Марність. Безсилля. Раніше влада крала й щось робила. Тепер — ніякого творення.
Я людина соціально активна, але запитайте – чи можу я назвати 5 міністрів? За винятком довгожителя Авакова, нікого не знаю. Вони не продукують смисли й ідеї. Вони ні з чим не асоціюються. Вони безликі. І це страшно. І потім ми ж бачимо – як у ВР депутатів ловлять журналісти — на тому, як вони обговорюють лобіювання інтересів бізнесу. Бачимо скриншоти. Нам показують, як прокурори з депутатами з «Слуги народа» ділять сфери впливу. Показують записи, як родич голови Офісу займається підбором кадрів і обговоренням їх у фінансовому форматі. І все це накладається.
— Але Зеленський б'є себе кулаком у груди, повторюючи: «Я ні однієї копійки не взяв, нічого не вкрав»…
— Ми вже проходили це – Віктор Федорович теж клявся, що його син нічого не має… Як Президент, Зеленський відповідає за всіх. Якщо завтра мого працівника спіймають на крадіжці — це питання моєї реакції. Не я винен, що він вор, але, якщо я його захищатиму – питання до мене. Роблю вид, що нічого не помічаю – питання до мене.
Нічого в Києві поліція спіймала п'яного заступника мера Володимира Слончака, наступного ранку Кличко вийшов і сказав: «Я його звільнив» — ось правильна реакція. Якби мені показали відео, як брат мого голови Офісу продає посади, я б цього голову Офісу звільнив. І не має значення – зрослося у них там, чи не зрослося.
Можливо, не домовилися по ціні — яка різниця? Зеленський такий же керівник підприємства, як і я. Його акціонери обрали, і значить — він має блюсти інтереси кожного акціонера. А нам, акціонерам України, не потрібні непорядні працівники. Так і я на своєму місці поступаю. Успішна компанія – та, де звільняють розкрадачів, і де працюють професіонали й експерти, а не друзі й кумівства. Така компанія стає лідером. Дізнався ти, що однокласник твого головного депутата без конкурсу став головою району столиці — вигнав депутата й вигнав однокласника. Дізнався ти, що твого друга поставили в список тому, що він твій друг — вичеркнув із списку й вичеркнув із життя. Позбудься балласту, від барихлів — Ти ж сам у владі опинився на цій хвилі — людського обурення від кумівства, крадіжки й робіння вигляду, що нічого поганого не відбувається. У нас же — дізнавшись про подонків у оточенні, влада мовчить і робить вид, що нічого не відбувається. І це всі бачать. Як бачили за Януковича. Як бачили за Порошенка.
— Чого ще не розуміє влада, коли не приділяє уваги малому й середньому бізнесу?
— Жодна влада за багато років не турбувалася про виробництво й не думала про індустріалізацію.
Малий цех, який шиє, маленьке виробництво шампунів — це теж виробництво. Малий бізнес — це не лише стояти на базарі! Робочі місця створює виробництво. І ставку треба робити на розвиток такого підприємництва. Куди їдять наші люди працювати? Продавцями? Ні. Вони їдять на виробництво до фермерів, на деревообробні комбінати, суднобудівні заводи. Якби українську владу турбувала економіка, вона б створила міністерство експорту й підтримки виробничих підприємств, де створено від одного до тисяч робочих місць. Ми разом маємо створити виробничу країну. Виробництво – це робочі місця. Робочі місця – це податки. Податки — це будівництво доріг. Зростання зарплат – це споживання. Іншого ніхто не придумав.
— Щоб наша компанія Україна стала успішною, які реформи ви очікуєте?
— Ось ця й є головною, яка потягне за собою все: перестати бути орієнтованою на імпорт країною й сировинним придатком інших країн. Зосередитися на піднесенні національного виробництва. Як раз коронавірус нам і показав, що імпортозалежні країни, які нічого не виробляють, залишаються у програші.
Тому що коли настає колапс, кожна країна зосереджується на собі. Ми сьогодні не можемо багато чого завезти в Україну звідти, тому що те, що потрібно нам тут, потрібно й їм там. Вірус нам написав рецепт розвитку економіки на найближчу п'ятирічку. Завдання для влади — переробити країну з імпортозалежної на орієнтовану на експорт.
— Які ваші враження від роботи успішного топ-менеджера Ахметова Шмигаля на посаді прем'єр-міністра?
— Коли я чую, що людина пропонує зупинити від'їзд українців за кордон тим способом, щоб дати їм в Україні роботу на 6 тисяч гривень… Роботу прибиральниками й дворниками… У мене одразу виникає питання до інтелектуального ресурсу цієї людини. Як можна зупинити когось, хто в Європі заробляє 600-1000 євро на місяць, пропозицією роботи в 6-8 тисяч гривень в Україні? Такі висловлювання малюють картину адекватності нинішної влади.
— Прем'єр-міністр обіцяє підтримку для малого й середнього бізнесу, кредитні канікули, щось ще… Ви на цю допомогу не розраховуєте?
— Український малий бізнес давно вже зрозумів, що щось брати у влади виходить собі дороже – завжди закінчується підвохом.
Фраза: не треба нам допомагати, ви просто не заважайте – вона за своєю суттю абсурдна (у всьому світі держава бізнесу допомагає), але що відповідає реальності. Нас так поламали, що нам лиш би продержатися.
— Є протестні настрої в середовищі бізнесу?
— Протест дозріває серед малого бізнесу, як найменш захищеного. Середній має трохи більші обороти й у стані 2 повних місяці продержатися на карантині. Але малому бізнесу, особливо самозайнятим – погано вже тепер.
Бесідувала Тетяна Заровна, «ОРД».