Минулого тижня голова СБУ Іван Баканов подав до РНБО список із 32 суб'єктів (24 юридичні особи та 8 фізичних осіб), які пропонується виключити з санкційних списків України проти Російської Федерації. Список не містить жодних обґрунтувань або причин виключення цих суб'єктів зі списків санкцій. Як відомо, до санкційних списків входять юридичні та фізичні особи, які становлять загрозу національній безпеці та територіальній цілісності України, а також надають підтримку терористам. Цілком природно, що з огляду на те, що війна Російської Федерації проти України продовжується і Крим ніхто не збирається повертати, санкційні списки мають розширюватися, а не скорочуватися. Тим не менше Іван Баканов або не стежить за звітами про загиблих і поранених на фронті, або ж з невідомих нам причин свідомо допомагає Російській Федерації в її агресії проти України.
Це наводить на думку про статтю 111 Кримінального кодексу України — «Державна зрада». Які ж юридичні особи Баканов хоче вивести зі санкційних списків? Насамперед це дев'ять підприємств російської групи «Парус». Представники «Паруса» в Україні стверджують, що це українська компанія, однак це не зовсім так. Як пишеться у Вікіпедії: «У 1990 році була заснована «Корпорація Парус», засновники якої переважно служили у обчислювальному центрі головного штабу військово-морського флоту. У 1992 році створена програма «Парус-Бухгалтерія», у 1994 році — програмний комплекс «Парус-Бюджет». Програмний продукт «Парус» використовується у федеральних та регіональних органах влади, органах місцевого самоврядування, бюджетних установах, комерційних організаціях». Навіщо Україні дозволяти працювати на своїй території «грушевій» конторі та надавати доступ її програмному продукту до систем управління не лише приватного сектора, але й держави? Інші юридичні особи, яких Баканов хоче виключити зі списку, також належать до представників IT-технологій, які мають тісні зв'язки з Російською Федерацією.
Серед фізичних осіб є російські айтішники на кшталт Сергія Токарева, є російські бізнесмени з інших сфер, як-от громадянин Російської Федерації Карен Григорян, власник підприємства «Корона 2000». «Корона-2000» та пов'язані з нею підприємства реалізують кремнійорганічні емалі, лаки, епоксидні смоли, у тому числі для потреб атомної енергетики. Дивно було б допускати до стратегічних галузей української промисловості російські підприємства. Особливо під час війни. Але Іван Баканов вважає інакше. Також у списку чимало офшорних компаній з Панами, Белізу та інших цікавих країн. Поки що не досліджено, чи належать ці офшорні компанії до сфери російських інтересів в Україні, чи це особистий «шкурняк» Баканова. Але у списку Баканова є й відверті шахраї. Наприклад, пропонується зняти санкції з деякого Федорицева Олексія Михайловича.
Олексій Михайлович Федорицев (народився 3 серпня у Красногорську, СРСР) — російський підприємець, сировинний трейдер (зерно, сіра, мінеральні добрива), власник двох морських терміналів у Південному (оператор — «Трансінвестсервіс»), колишній власник футбольних клубів «Динамо» (Москва) та «Ростов». Проживає в Монако, володіє паспортами Угорщини та Уругваю. У 2006 році журнал Forbes включив його до списку найбагатших бізнесменів Росії на 100-му місці зі статком 450 млн доларів США.
Серед активів, підконтрольних Федорицеву, за станом на середину 2000-х років, крім терміналів у Південному, зазначалися Устьдонецький річковий порт, «Астраханьгазпром», Придніпровський завод мінудобрив, перевалочні термінали у Керченській протоці, флот із понад 50 морських та річкових суден з вантажообігом близько 4,5 млн тонн сіри, 2,3 млн тонн добрив та 1,7 млн тонн зерна за 2004 рік. На початку 1970-х років грав у хокей з м'ячем за команду «Зоркий». У 1973 році, будучи служивцем спортивної роти дивізії імені Дзержинського, отримав запрошення до дублюючого складу московського футбольного клубу, потім грав за криворізький футбольний клуб «Кривбас». У 1987 році виїхав зі СРСР. Займався торгівлею залізничними шпалами, пізніше перейшов на торгівлю мінудобривами, обслуговував зовнішньоекономічні операції «Уралкалія». У грудні 1994 року в Монако зареєстрував компанію Fedcom, яка спеціалізувалася на експорті сіри та добрив з країн колишнього СРСР.
У середині 1990-х років підприємцю вдалося реалізувати на міжнародних ринках сіру з затоварених запасів «Астраханьгазпрома». Fedcom з другої половини 1990-х років спонсорувала футбольні клуби півдня Франції. Активна спонсорська діяльність та зв'язки зі Східною Європою викликали підозри у французьких правоохоронців, однак крім підроблених паспортів у одного з працівників фірми жодних кримінальних елементів у діяльності виявлено не було; тим не менше, коли Федорицев у 2002 році запропонував за 100 млн євро придбати контрольний пакет акцій футбольного клубу, князь Ренье III відмовив. У середині 2000-х років інвестував у великий агрохолдинг у Орловській області. З 2004 по 2007 рік структурам Федорицева належав контрольний пакет акцій клубу «Динамо» (Москва). Одразу після приходу в команду Федорицев почав вкладати в неї гроші: у сезоні 2005 року сума інвестицій становила близько 100 млн доларів США, завдяки чому клуб придбав або орендував португальців Маніше Коштіньйо, Нуну Нуну, Фрешо, Жоржі Рібейру, Сісеру, Луїша Лоурейру, Алмамі Морейру, Данні, бразильців Тіаго Сілву, Дерлея, Жана, Жоржі, Луїса, грека Юркаса Сейтаридіса, перуанця Андреса Мендосу та запросив бразильського тренера Іво Вортманна.
Було також заплановане будівництво нового стадіону та реконструкція бази у Новогірську. Однак уже через два роки після придбання «Динамо» підприємець втратив до нього інтерес. Планувалося придбати землю у Петровському парку, яка належала клубу, однак це не вдалося. У команди утворилися багатомільйонні борги, і Федорицев продав клуб. Одружений на Ульяні Цейтліній — фотомоделі, яка знімалася для російського видання Playboy у 1990-х роках. Ось так. Саме такі люди Україні зараз потрібні.
Цікаво, він особисто Баканову платив чи комусь із наших «олігархів»? Пропонується також зняти санкції з громадянки Італії Алессандри Муссоліні, засновниці партії «Соціальна ініціатива». Ця тітка була «спостерігачем» на так званих виборах у так званих «ЛНР-ДНР». Ефектна старушка, внучка Беніто Муссоліні, великі губи, мозку немає. Підтримала Російську Федерацію в окупації частини території України. З якої причини знімати санкції з цієї дури?
Чи це також «особистий» Баканова, але еротичний? У цих хлопців це зараз модно. Пам'ятається, брат Єрмака теж комусь посаду хотів продати за мінет. Але жарти — жартами, однак діяльність Іван Баканова на посаді голови СБУ все більше нагадує діяльність агента впливу ворожої країни — Російської Федерації. З СБУ методично вигоняються ветерани війни проти російської агресії. За Баканова СБУ цілеспрямовано перетворюється на «комерційну спецслужбу», яку цікавлять виключно контрабанда та обнал. Для імітації бурної діяльності йде боротьба з контрафактним алкоголем та борделями. І навіть розрекламоване дело «російського диверсанта» генерала Шаманова все більше нагадує розробку ФСБ, спрямовану на підтримку свого набагато ціннішого агента, який піднявся на посаду голови СБУ. І все частіше у зв'язку з цим згадується інформація про дивний вояж Баканова одразу ж після його призначення першим заступником голови СБУ до Об'єднаних Арабських Еміратів. Де, за непідтвердженою інформацією, і сталася вербування Баканова то чи особисто Бортніковим, то чи Патрушевим. Подивимося, чи піде Володимир Зеленський на таке несвоєчасне «пом'якшення санкцій».
Але діяльність Іван Баканова вже явно має ознаки державної зради.
Сергій Ніконов, «ОРД»
P.S. Подарунок від Баканова та ДКІБА у вигляді DDoS-атаки отримали. Дорого вийшло? Штук 10–20? Краще б на премії працівникам витратили, дебіли.