16 квітня 2020 року суддя Бабушкінського районного суду Дніпра Юрій Сліщенко призупинив дію рішення ГУ ДМСУ в Дніпропетровській області №75 від 3 грудня 2018 року щодо депортації громадянина Ізраїлю Давида Пабілера. Цією ухвалою суддя зняв останню перешкоду для повернення в Україну людини, чиє ім'я гриміло на теренах держави майже три роки тому за наслідками кривавих подій у центрі Дніпра.
Мова йде про події спекотного вечора 24 липня 2017 року в кальянному ресторані «D.O.M.» на проспекті Гагаріна. Тут два десятки чоловіків з'ясовували стосунки за формулою, яку приписують легендарному мафіозі Аль Капоне: «За допомогою доброго слова і пістолета ви можете домогтися набагато більшого, аніж тільки одним добрим словом».
Наслідками стрілянини стала загибель двох ветеранів АТО та поранення ще п'ятьох осіб. По гарячих слідах за виром подій у резонансній справі стежила більшість ЗМІ, але з плином часу медіа втратили інтерес до цієї теми. Останні згадки про так званих «гагарінських стрілків» датуються початком 2018 року. З того часу в справі відбулися суттєві зрушення, але виключно для одного з її фігурантів — Пабілера зі знаком «плюс».
Конфлікт забудовників розпочався майже 15 років до цих подій, коли дніпропетровські бізнесмени Едуард Саакян та Яків Давидов заснували будівельну фірму «Забудовник-2». Ця компанія поставила перед собою мету звести дев'ятиквартирне домоволадіння котеджного типу по вулиці Абхазькій, 26. У якості партнера з реалізації проекту забудовники залучили члена Опікунської Ради єврейської громади Дніпра, громадянина Держави Ізраїль Шолома Нахшона.
Відпочатку процес рухався жваво, але надалі інвестори стикнулися з бюрократичними перешкодами. Тільки восени 2008 року компаньйони через Бабушкінський районний суд Дніпропетровська домоглися введення новобудови на Абхазькій в експлуатацію. На той час Давидова та Саакяна в переліку бенефіціарів «Забудовника» вже не було — ще в серпні 2007 року їх змінив Роберт Арутюнов, який володіє підприємством й нині. Але певні фінансові питання між партнерами не були закриті.
Весь цей час «щасливим власником» апартаментів по вулиці Абхазькій загальною площею 272,2 м² значився один із братів забудовника Саакяна — Джеральд. Навесні 2017 року процес продажу нерухомості зрушив з місця. У квітні Джеральд Вячеславович оформив у нотаріуса дарчу на квартиру №3, а від 30 червня 2017 року право власності на об'єкт перейшло до Ольги Генріхівни Левчинської. Це відбулося невдовзі після поділу нерухомості навпіл, внаслідок чого загальна площа квартири Левчинської склала 124,7 м².
Достеменно невідомо, чи були відповідні маніпуляції родини Саакянів погоджені з усіма партнерами по «Забудовнику-2» — Робертом Арутюновим, Шоломом Нахшоном та Яківом Давидовим. Але одразу ж після перереєстрації права власності на квартиру №3 встало питання про розподіл отриманої від продажу нерухомості суми коштів поміж компаньйонами. Згідно матеріалам судового реєстру, мова йшла про фінансові претензії в розмірі 119 тис. дол., які Едуард Саакян мав передати або розділити з Нахшоном та Давидовим.
Попередні перемовини з цього приводу зайшли в глухий кут. Свідченням цього стала поява на ганку подвір'я Саакяна двох чоловіків, які наполегливо нагадували йому про «борг». На цьому «колектори» не зупинилися: 15 липня 2017 року паркан будинку бізнесмена залили кров'ю та встановили поруч похоронний вінок з написом «Вічна пам'ять».
Едуард Вячеславович звернувся до правоохоронців, однак у поліції не змогли вирішити його проблему. Тож 24 липня він вирішив «закривати» питання власними силами. Залучив у якості підтримки власного брата — адвоката та ветерана АТО Едмонда Саакяна. Компанію останньому склали інші екс-військовослужбовці 59 бригади ЗСУ з досвідом бойових дій, кількість яких у різних зведеннях варіюється від двох до чотирьох осіб.
Усі разом ввечері того дня ці «переговорники» прибули в кальянну «D.O.M.» на проспекті Гагаріна, де на літньому майданчику закладу розпочали бесіду з опонентами. До їх числа учасники зустрічі відносили Шолома Нахшона та ще четвірка молодиків, які згодом вказували, що представляли на зустрічі інтереси Давидова. Один з цих достойників тримався на самоті та споглядав за подіями, перебуваючи за окремим столиком. Це був мешканець міста Дніпро Станіслав Єльчищев, за плечима якого мався досвід участі в АТО у складі батальйону «Полтавщина» та непогашена судимість у справі про навмисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень. У його руках була спортивна сумка, всередині якої було помітно зброю.
Інші представники «групи підтримки» «єврейських забудівників» особисто брали участь у перемовинах з Саакяном і його супутниками. Це були громадяни Ізраїлю Давид Калашников та Давид Пабілер, а також українець Олександр Лакіза.
Про звитяги Лакізи на той час було відомо: за чотири місяці до подій в «D.O.M.» молодик був засуджений до одного року та десяти місяців ув'язнення у заплутаній історії вуличної бійки, яка призвела до загибелі дніпрянина Віктора Невідомого. Це була вже друга судимість Олександра Костянтиновича: 24 лютого 2016 року Жовтневий районний суд Дніпра засудив його до 5 років позбавлення волі з випробувальним терміном на три роки у провадженні, що стосується незаконного обігу зброї. Того ж дня аналогічний вирок отримав і Пабілер, разом з яким Лакізу й було затримано в грудні 2015 року. Відпочатку достойникам закидали участь у складі банди, на рахунку якої два десятки зухвалих розбійних нападів та пограбувань валютників. Але коли справа дійшла до суду, в переліку інкримінованих злочинів залишилася тільки незаконна зброя.
Увечері 24 липня 2017 року виразники інтересів Саакяна та його опонентів зійшлися для перемовин в «D.O.M.». З матеріалів справи випливає, що перші тридцять хвилин зустрічі відбувалися намагання намацати грунт для знаходження компромісу. Аж допоки Едуард Саакян не відрізав: він не визнає борг, тож віддавати 119 тис. дол. нікому не буде. Одразу після цього зі свого місця підвівся Лакіза та комусь зателефонував. Через п'ять хвилин на літній майданчик вдерлися 8 молодиків, які стали лупцювати братів Саакянів. Спричинилася бійка, під час якої Нахшон втік.
Сигналом для зупинки кулачних боїв став звук автоматної черги, після чого Саакяни вибігли з кальянної та сховалися за автівкою марки «Toyota Camry», на якій вони прибули на рандеву. Тут середній брат Едмонд дістав з багажнику карабін Едуарда та почав відстрілюватися від опонентів. Коли в нього закінчилися набої, адвокат зрозумів, що дістав вогнепальне поранення та разом з братом евакуювався до лікарні ім. Мечнікова.
Сюди ж прибула четвірка підстрелених ним опонентів з іншого боку стрілянини — Єльчищев, Лакіза, Пабілер та Калашников. Останнього, незважаючи на поранення, дуже швидко вивезли з лікарні та відправили на Батьківщину. До Ізраїля виїхав і ще один учасник зустрічі в «D.O.M.» — Шолом Нахшон.
На терасі біля «D.O.M.» на проспекті Гагаріна, тим часом, залишився лежати труп 37-річного ветерана АТО Олексія Вагнера з позивним «Шах». Ще однією жертвою бряцання зброєю став його товариш Вагнера по службі, 36-річний Максим Іващук з позивним «Щука». Він, як і «Шах», представляв на «розбірках будівельників» сторону Саакяна. За фактом «кривавої лазні» в кальянній на проспекті Гагаріна було розпочато кримінальне провадження, а правоохоронці вилучили купу зброї, яку використовували учасники інциденту.
Від початку розслідування трьом представникам «єврейської групи» підтримки були висунуті підозри у вбивстві. Зокрема, Єльчищеву та Лакізі інкримінувалося, буцімто вони стріляли з автомата та револьвера відповідно, внаслідок чого вбили «Шаха» і «Щуку», а також поранили Едмонда Саакяна. Незважаючи на поранення, достойників доправили до суду, де обрали їм запобіжні заходи у вигляді арешту. Й понині Лакіза та Єльчищев тримаються під вартою, справа за їх обвинуваченнями у вбивстві ветеранів АТО від січня 2018 року слухається в суді.
Геть інакше склалася доля 43-річного Давида Пабілера. Від моменту госпіталізації до лікарні ім. Мечнікова йому було висунуто одразу чотири підозри за наслідками подій на проспекті Гагаріна 24 липня 2017 року. У цьому переліку знайшлося місце претензіям в незаконному обігу зброї, вимаганні, примушуванні до виконання цивільно-правових зобов'язань та посібництві вбивству Вагнера та Іващука. Втім, аж до 12 вересня 2017 року достойник примудрявся де-юре знаходитися на волі. Саме цього дня Пабілера зрештою було взято під варту. За тодішньою підозрою прокурора, один із револьверів, які використовували учасники стрілянини, був саме у Пабілера. Окрім того, саме цей достойник сидів за кермом автівки, що відвезла вбивць Вагнера та Іващука з місця злочину на проспекті Гагаріна.
З урахуванням непогашеної судимості громадянину Ізраїлю загрожував серйозний строк ув'язнення, втім схоже на те, що більшість проблем чоловіка вже в минулому. На початку 2018 року йому пом'якшили підозру, звідти «випала» співучасть у вбивстві, та відпустили під домашній арешт. Надалі інкриміновані Пабілеру злочини виділили в окрему справу, яку скерували до Жовтневого районного суду Дніпра.
Де остаточною кваліфікацією правопорушення став удар кулаком в щелепу Едмонда Саакяна під час «розбірок» в кальянній. Втім, і це ще не все. 27 листопада 2018 року відповідне провадження за нанесення легких тілесних ушкоджень було закрито внаслідок відмови потерпілого від звинувачень. А згодом суд постановив повернути Пабілеру арештовану іномарку «Toyota Corolla» та погасив його судимість зразка 2016 року. Де-юре достойник виявився абсолютно чистим перед українським законом.
Зрештою, у приготовлену для цього уродженця Дніпропетровська «бочку меду» дадали ложку дьогтю, хіба що місцеві «міграційники», які невдовзі після закриття справи щодо Пабілера ухвалили рішення про його депортацію. Від 16 квітня 2020 року дія цієї постанови зупинена. Тож наразі тільки карантин та закриті кордони стримують Давида Валерійовича від його тріумфального повернення до Дніпра.