Карантин не зупиняє амбіції майбутніх кандидатів. Олександр Мамай цієї весни знову взявся за розповсюджування продуктових наборів, сигналізуючи про намір балотуватися на посаду мера. Він активно шукає партійної підтримки, звертаючись як до колишніх союзників із «Партії регіонів», так і до потенційних фінансових донорів. Це вже стало закономірністю – коли Мамай роздає цукор та гречку, розповідаючи (здебільшого неправду), це означає, що він знову прицілився на мерське крісло.
Обережно, Полтаво, готується чергова «мамаївська» атака! Чи гідна духовна столиця України такого керівника? Людини без принципів і моралі, афериста та недоука? Невже два попередні терміни Мамая нічому не навчили полтавців? Хоча людська пам'ять часто коротка, варто згадати ключові етапи його політичної кар'єри – лише факти, без емоцій.
Перша перемога. Вибори 2010 року. Олександр Мамай переміг на виборах міського голови під гаслом «Повернемо владі совість». Виборців він завоював розповсюджуванням продуктових наборів пенсіонерам. Як лідер громадської організації «Наш дім – Полтава» він облаштовував дитячі майданчики у дворах, організовував безкоштовні екскурсії для школярів. У місті розповсюджувалася безплатна газета «Перша полтавська», на сторінках якої Мамай критикував свого опонента Андрія Матковського та щедро обіцяв. Хоча на виборах він реєструвався як позапартійний, його підтримала партія «Совість України» – політичний проект Володимира Гройсмана. Це був не перший його політичний крок: у 2006 році Мамай балотувався до Полтавської обласної ради від партії «Пора» та на посаду міського голови, але програв позачергові вибори восени того ж року.
Перемогу у 2010 році Мамаю забезпечила підтримка мільярдера-полтавця Андрія Веревського, засновника й власника агрохолдингу «Кернел». Мамай не приховував своїх бізнес-зв'язків і родинних стосунків з Веревським, але категорично заперечував фінансування своєї кампанії. Піарники створили образ прогресивного бізнесмена, мільйонера та мецената, який піднявся від двірника й сторожа до власника підприємства «Інтер-Агро». Однак офіційна декларація за 2009 рік свідчила про заробіток у 23 тисячи гривень і власність лише на вантажівку ГАЗ та причіп до неї. Єдиний солідний актив – 200 тисяч гривень на банківському рахунку. Ні квартир, ні автомобілів. Мамай їздив на вантажівці, хоча його неодноразово бачили на престижних іномарках, зокрема на «Лексусі», який у 2014 році вкрали біля місцевої церкви.
Порожні передвиборчі обіцянки. Аналізуючи програму Мамая у 2015 році, журналісти інтернет-видання «Полтавщина» пригадали найгучніші його заяви 2010 року з архіву газети «Перша полтавська». Серед традиційних політичних обіцянок були й оригінальні: побудувати молокозавод, відремонтувати дороги «на совість», відкрити завод з переробки сміття, забезпечити полтавців доступним житлом, заснувати мережу магазинів із «соціальним» хлібом. З цього переліку у 2011–2013 роках Мамаю вдалося капітально відремонтувати лише кілька доріг, активне оновлення асфальту комунальники розпочали лише у рік місцевих виборів 2015 року. У місті були побудовані декілька будинків за програмою «Доступне житло», кошти на які виділили здебільшого з державного бюджету й лише частково з місцевого. Ні молокозаводу, ні заводу з переробки сміття полтавці так і не побачили. Жителі селища Макухівка під Полтавою, куди вивозять міське сміття, впевнені, що існування там звалища вигідне Мамаю.
Після перемоги на виборах Мамай обіцяв призначити собі та своєму першому заступнику В'ячеславу Стеценку зарплату в 1 гривню, мовляв, вони й так заможні й економитимуть міський бюджет, а збережені кошти підуть на доплати працівникам міськвиконкому. Але потім мер передумав і навіть підвищив собі та своїм заступникам премії. У 2014 році Олександр Мамай отримав найбільшу серед колег-міських голів зарплатню – понад 226 тисяч гривень, що перевищувало навіть доходи тодішнього Прем'єр-міністра України Арсенія Яценюка, який отримав 182 тисячи гривень. У липні 2012 року Мамай вступив до лав Партії регіонів, прокоментувавши: «Коли при владі одна партія, то в країні буде порядок. Керувати повинна єдина політична сила».
Корупція та скандали. Партія «Совість України», від якої Мамай балотувався у 2010 році, отримала абсолютну більшість депутатських крісел у міській раді, що дозволило одностайно приймати потрібні йому рішення. Те, що Андрій Веревський «кував» перемогу Мамая, стало зрозуміло одразу: половина депутатів міськради від «Совісті» були вихідцями зі структур «Кернел Трейд», включаючи молодшого брата мільярдера Руслана Веревського. Мамай був чи не єдиним з усіх керманичів Полтави, хто мав практично необмежену владу. Своя більшість у міській та всіх районних радах міста! Здавалося б, жодних перепон, Полтава мала зацвісти. Але цього не сталося.
Депутатом, крім людей Веревського та колишніх підлеглих Мамая з компанії «Інтер-Агро», стала й падчерка мера, підприємець Ірина Климко. Саме її «стрімкі успіхи» у бізнесі стали приводом для звинувачень міського голови у корупції, що перейшли у судові справи. У травні 2013 року на сесії міської ради Ірина Климко отримала дозвіл депутатів на одночасне встановлення в місті великої кількості торгівельних павільйонів. При цьому мер Полтави Олександр Мамай, який головував на сесії, не оголосив про конфлікт інтересів при ухваленні рішення. Прокуратура у 2014 році за цим фактом відкрила справу про адміністративне порушення і передала її на розгляд Октябрському районному суду Полтави.
Більше року тривали засідання. Мамай постійно не з'являвся на суд, називав справу замовною, звинувачував суддю Ларису Гольник в упередженості. Щоб вручити повістки, його розшукувала міліція. Одного разу його затримали й примусово привезли на слухання. Потім мер та суддя звинуватили один одного у спробі дати хабар, врешті суддя взяла самовідвід. Решта колег Гольник також відмовилися судити Мамая, тому справу передали в Решетилівський райсуд. А кілька тижнів до вирішального голосування на виборах 15 листопада суддя Леонід Беркута закрив справу, оскільки сплив термін давності. Так Мамай зміг піти на наступні вибори. У противному випадку його корупційне минуле, згідно з вимогами закону, закрило б йому цей шлях.
Крім історії зі встановленням МАФів падчеркою мера, з іменем Мамая у місті пов'язують низку підприємств, які контролювало його оточення. Після приходу до влади Мамай розпочав переділ міських ринків та автостоянок. Приватні торгівельні площі впродовж 2011–2012 років перейшли в управління комунальному підприємству «Полтава – Сервіс». Через кілька років право розпоряджатися комунальною власністю несподівано отримала фірма «Полтава – Союз», яка належала депутату тодішньої Ленінської райради від «Совісті України» Миколі Сіровському. Журналісти намагалися розшукати офіс «Полтава-Союзу», але спроби виявилися марними.
У 2015 році підконтрольне Мамаю комунальне підприємство «Шляхо-експлуатаційна дільниця» провело тендер з закупівлі та облаштування по місту нових зупинок. 80 конструкцій придбали за 3,6 мільйони гривень, що дорівнює близько 45 тисяч гривень за один виріб з полікарбонату. Тендер провели з порушеннями, а ціну значно завищили. Підприємство ШЕД неофіційно контролювалося депутатом від «Совісті України» (2010–2015 років), наближеним до Мамая, який працював на той час заступником директора. Скрізь, де була хоч мінімальна можливість вимити гроші з бюджету в кишеню мера, все було «схвачено» його наближеними людьми. І це лише офіційно доведені випадки.
Друга перемога. Виборча кампанія 2015 року. На наступні вибори Мамай йшов навіть без програми. А навіщо? Цукру було достатньо. У Полтаві навіть з'явилася спеціальна зупинка тролейбуса біля офісу ГО «Совість України», яку в народі охрестили «Цукровою». Задля перемоги Мамай застосував ту ж технологію, що й у 2010 році, але замість гречки роздавав пенсіонерам по 8 кілограм цукру від імені ГО «Совість України», заснованої у Полтаві того ж 2015 року за адресою вул. Кагамлика, 66. Скільки коштів витратив кандидат на виборчу кампанію, невідомо. Штаб Мамая та партія «Совість України» не відкривали рахунків виборчого фонду, як того вимагав закон. Орієнтовну вартість роздачі цукру можна розрахувати з вартості білого піску та кількості зареєстрованих пенсіонерів у місті – близько 420 тисяч доларів США.
Кошти зіграли потрібну роль. У першому турі Мамай набрав 24 тисячи 214 голосів виборців (22,98%), хоча явка склала лише 46%. Від виборів до виборів полтавці все більше зневірюються в самому процесі голосування, вважаючи його фікцією з купленими заздалегідь результатами. Це незважаючи на те, що від загальної кількості виборців міста у першому турі Мамай отримав підтримку лише 11% полтавців! У другому турі – 24,7% (при явці 45%).
Падіння та спроби повернення. Якщо коротко, то приблизно так можна описати наступну каденцію Мамая: скандал, недовіра, відставка, суд, зміна партії. Друге мерство було для нього не таким тривалим, оскільки в раді вже не було слухняної підконтрольної більшості. 4 вересня 2018 року депутати Полтавської міськради визнали незадовільною роботу мера Олександра Мамая і достроково припинили його повноваження. Мамай намагався поновитися на посаді, звертався в суди, але програв у всіх інстанціях. Два рази невідомі незаконно вносили зміни у Реєстр і поновлювали там Мамая як міського голову Полтави. Були підозри (і не безпідставні!), що сам мер украв печатку міської ради після звільнення.
Такий сором міг би надовго відвадити від влади. Але це не про Мамая! Він активно шукає політсилу, яка б його «взяла під крило». Вадим Рабинович на всю Україну обіцяє, що не дасть «образити» мера Полтави. Олександр Мамай спочатку очолює обласний осередок партії ОПЗЖ і невдовзі, у 2019 році, стає довіреною особою кандидата на посаду Президента України Юрія Бойка на 144-ому виборчому окрузі (м. Полтава). На виборах до Верховної ради 9 скликання Мамай йде кандидатом в депутати по 144-ому округу у Полтаві як безпартійний і самовисуванець. Виборчу кампанію вів за традиційним сценарієм: концерти й подарунки. Однак програв.
Людина без освіти та совісті. Чим ще «прославився» Мамай? Кажуть, що в історію можна увійти, а можна вляпатися. Мамай жодного разу не увійшов в історію Полтави. А ляпув – хоч відбавляй! Мамай – перший очільник Полтави, який взагалі не мав вищої освіти. На зорі його політичної кар'єри писали про його «незакінчену вищу», але це неправда. Вже з другого курсу у 1987 році він був відрахований з тодішнього Будівельного інституту за академічну заборгованість. Лише у грудні 2010 року, вже мером, вступив на перший курс Полтавської державної аграрної академії (агрономічний факультет, заочне відділення).
Мамай – людина, щиріше за яку полтавців (особливо пенсіонерів) ніхто й ніколи не «любив»! Та чому дивуватися, якщо офіційно розлучений Олександр Мамай цинічно вихваляється щирою любов'ю до своєї дружини й невпинно говорить про вічні сімейні цінності. Окрім того, що бюджет міста екс-мер завжди вважав ледь не власною кишенею, відомий він численними показовими скандалами та перлами, які могли бути смішними лише до того моменту, поки не зловиш себе на думці, скільки проблем приніс Полтаві їх автор.
Публічні висловлювання Мамая на сесіях на зразок: «Весна так рано почалась, і все зацвіло у голові, у мене у самого підцвітає», «Всі знають, що підвищені іменні стипендії студентам платить Мамай, а не міський голова. Можете мене називати самим поганим чоловічим органом, аби тільки смоктали. Не тільки паралімпійцям, а й тим спортсменам, хто більш-менш нормально працює, треба дати стипендії» – осоромили Полтаву на всю Україну. Про нас почали говорити як про духовну столицю з хамом і невігласом на чолі.
І зараз знову ця людина йде в мери. Звичайно, наша пам'ять влаштована таким чином, що важливі деталі завжди десь губляться. Мовляв, не так уже й погано було, і т.д. Однак факт залишається фактом – Мамай і його «мамаївщина» – це те, що повинно назавжди залишитися в минулому. Мінулому, яким не пишаються. Його соромляться й забувають, як страшний сон.