Керівника апарату Верховної Ради Вячеслава Штучного звинувачують у сприянні інтересам Анатолія Шкрибляка — екс-нардепа та кінцевого бенефіціара чотирьох теплових електростанцій, якого обвинувачують у масштабних розкраданнях. За даними слідства, про які йдеться у сюжеті програми «Правда тут», протягом трьох років з державного бюджету вкрадено понад три мільярди гривень. Шкрибляк намагався заробити на всьому: від ремонтних робіт на ТЕЦ до завищення тарифів. У документах кримінальних проваджень, де розкриваються особи учасників схеми розкрадання, йдеться також про те, що шахраї заробляли на незаконних поставках в Україну вугілля з неконтрольованих територій «ЛНР» і «ДНР» через територію РФ. Один із учасників розкрадання — керівник апарату Верховної Ради Вячеслав Штучний. За інформацією, яка надійшла до редакції, у серпні-вересні 2019 року активісти передали йому особисто документальні матеріали про протиправну діяльність енергогрупи Шкрибляка. Замість того щоб донести інформацію керівництву країни та розпочати розслідування резонансного злочину, хід розслідування раптово був заблокований.
Значна сума грошей змушує закрити очі абсолютно на все. 1 млн 400 тис. доларів — саме таку суму становила «подяка» Шкрибляка Штучному, — йдеться у сюжеті програми. З власних джерел редакція «Правда тут» отримала підтвердження того, що за ці гроші була домовленість про припинення слідчих дій. Гроші різними частинами передавалися від імені бізнесмена Шкрибляка. Що примітно: підозрюваний у схематозі Вячеслав Штучний раніше займав посаду першого заступника начальника Управління державної охорони, згідно з декларацією також є кандидатом юридичних наук, директором Інституту управління державної охорони Київського національного університету імені Тараса Шевченка. На посаду керівника апарату Верховної Ради Вячеслава Штучного народні депутати призначили у вересні 2019 року. «За» проголосували 340 нардепів, рішення приймалося без обговорення. Нагадаємо також, що Анатолій Шкрибляк є власником чотирьох теплових електростанцій у різних областях України: «Хімволокно» Черкас, «Сумитеплоенерго», «ТехНова» Чернігова та «Євро-реконструкція» Дарницької ТЕЦ Києва.
Жителі столичного Дарницького району, а також Сум, Черкас і Чернігова, які платять свої останні кровно зароблені гроші за опалення та гарячу воду, навіть не підозрювали, куди насправді йдуть їхні гроші! Виявилося, що основний потік прибутку місцевих ТЕЦ спрямовується в офшори, попутно осідаючи по кишенях «смотрящих» і високопоставлених чиновників. Ці схеми, у центрі яких знаходиться бізнесмен Анатолій Шкрибляк, були створені ще за допомогою найближчого оточення Порошенка, але вони працюють досі!
Чому ж? Хто тепер прикриває спину вугільних корупціонерів і дозволяє їм далі грабувати народ та обкрадати державу? Сьогодні Анатолій Шкрибляк напевно радий пандемії коронавірусу, оскільки викликана нею паніка відвернула увагу громадськості та правоохоронних органів від його справи. Тим не менше журналісти продовжують тримати його під прицілом своїх розслідувань, розкриваючи нові подробиці його шахрайської діяльності.
Невисокого зросту та лисуватий, Шкрибляк сьогодні чимось нагадує британського актора Тобі Джонса («Туман», серіал «Вейворд Пайнс»), особливо коли носить окуляри. Першу відому йому славу він здобув у 2006–2007 роках, коли був депутатом Верховної Ради (фракція «Наша Україна»), разом із прізвиськом «маленький народний обранець». Тоді він часто потрапляв на фото в таблоїдах, оскільки був завсідником нічних клубів та різноманітних світських тусовок, на яких щедро розкидав гроші. Наприклад, на чергових благодійних аукціонах, влаштованих Еленою Губською (дружиною Богдана Губського), він виклав 16 тисяч доларів за ляльку Леоніда Черновецького.
Маленького Шкрибляка завжди тягло до великих людей — у всіх сенсах цього слова. Його діловими партнерами, друзями та знайомими зі світських тусовок ставали політики та бізнесмени високого зросту, деяким із яких він ледве доставав до плеча. Також Шкрибляк відомий як великий любитель довгоногих дівчат, яким доводилося нахилятися, щоб поцілувати його в лоб — тим не менше вони ставали його цивільними або офіційними дружинами. У 2011 році він відсвяткував весілля в Монако, куди привіз не лише акторів Веру Брежневу, Валерія Меладзе та Сергія Світлакова, але й офіціантів із київського ресторану «Бібліос». Шкрибляк ніколи не скупився, адже його енергокомпанії та інші фірми справно приносили йому великі гроші — витягуючи їх із кишень українських споживачів.
Так що можна сказати, його веселе розгульне життя оплачували всі ми! Але як же йому це вдалося? Анатолій Васильович Шкрибляк народився 3 жовтня 1973 року — ось і все, що можна дізнатися з його вкрай скупої біографії. З якихось причин Шкрибляк «очистив» своє минуле в ЗМІ, так що тепер доводиться відновлювати його заново, по крупицях збереженої інформації. Він навіть вирішив приховати місце свого народження — можливо, щоб ніхто не згадав про його родинні зв'язки. Що ж, давайте приоткриємо цю забуту сторінку. Спадщина вбитого дядька Шкрибляків в Україні не така велика, можна навіть сказати, що це один сильно розросшийся рід, що веде своє походження з гуцульського села Яворів (Косівського району Івано-Франківської області). І Анатолій Шкрибляк народився, якщо не в самому Яворові, то в якомусь із сусідніх сіл. За походженням він є чистокровним гуцулом (нині представників цього етносу офіційно залишилося трохи більше 21 тисячі людей), що видно навіть по його обличчю — настільки не схожому на чорнобрових «мамаїв» із західних регіонів, які кричать, що вони є «титульними українцями».
Яке це має відношення до його кар'єри? Найпрямішим! У пізньорадянську епоху (70–80-ті роки) розквітла мода на фольклорну культуру. «Грунтовники» знімали фільми про село, у кожній радянській кухні на стіні висіла «хохлома». Не залишилися осторонь і гуцули. Яворівська родня Шкрибляків разом зі своїми сусідами Корпанюками та Юрчишиними круто піднялася на народних промислах. Будучи спадкоємними різьбярами (з 19 століття), у своїй артілі «Гуцульщина» вони виготовляли з дерева різноманітну сувенірну продукцію — що це було набагато краще, ніж орати в колгоспі. Серед представників цього роду є багато відомих людей: наприклад, етнограф Микола Миколайович Шкрибляк або завідувач кафедри культурології та релігієзнавства Чернівецького університету Микола Василійович Шкрибляк. Однак їхні стосунки з нашим героєм не простежуються, а ось головну роль у його житті зіграв інший Микола Василійович Шкрибляк — той, що з 1997 року займав посаду заступника голови Івано-Франківської ОДА і був убитий навесні 2002 року.
За інформацією ЗМІ, він був рідним дядьком Анатолія Шкрибляка, і це підтверджується тим, що останній успадкував значну частину бізнесу та зв'язків покійного… На початку 80-х років, після закінчення Львівського сільськогосподарського інституту, Микола Шкрибляк спочатку працював другим секретарем Косівського райкому ЛКСМУ, а потім отримав посаду головного інженера-будівельника місцевого колгоспу. Там він фактично лише числився, оскільки з 1988 року очолив сімейний бізнес: поставив його на потік і створив виробничо-будівельний кооператив «Промінь», якому передав будівельну базу свого колгоспу. Діловитий Микола Шкрибляк розширив діяльність кооперативу по всій Україні — відкриваючи лавки сувенірної продукції та виконуючи ремонтно-дизайнерські роботи (писали, що його фірма робила реконструкцію будівлі ДПА в Києві). На початку 90-х років, коли інтерес пересічних громадян до різьблених дудок та ложок пропав, у магазинчиках «Проміня» почали торгувати «супутніми» товарами: сигаретами, жуванням, алкоголем тощо, що дозволило Миколі Шкрибляку створити гарний стартовий капітал.
Там же в «Проміні» розпочинав свою трудову діяльність його племінник Анатолій Шкрибляк — але не різьбяром або маляром, а комерційним менеджером. У середині 90-х років Шкрибляки робили з дерева вже не сувеніри, а меблі та будівельні матеріали — володіючи кількома деревообробними підприємствами та двома найбільшими в області лісокомбінатами. Але Микола Шкрибляк на цьому не зупинився. Використовуючи свій статус «господаря» Косівського району та численні зв'язки серед колишніх комсомольських вождів, а потім посади начальника Головного управління зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі Івано-Франківської ОДА (червень–грудень 1997) та віце-губернатора (грудень 1997 – березень 2002), він взяв під свій контроль низку ключових підприємств регіону — у тому числі Надвірнянський НПЗ (ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»). Хоча потім він уступив контроль над ним «Сентозі» (група «Приват»), енергетика стала основним бізнесом Миколи Шкрибляка.
Як писали ЗМІ, він контролював також ГАЕК «Прикарпаттяобленерго», «Прикарпаттрансгаз», ПАТ «Івано-Франківськгаз», Бурштинську ТЕС, ЗАТ «Облпаливо», ПАТ «Торговий дім «Галичина», обласний Центр стандартизації, метрології та сертифікації, обласне Управління забезпечення держмонополії на виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Також він очолював Раду з туризму Карпатського регіону, що дозволяло йому контролювати туристичний та готельний бізнес. У 1996 році він заснував фірму «ТехНова» (ЄДРПОУ 24100060), основним видом діяльності якої було записано виробництво та розподіл електроенергії. Хоча вся інформація про перші роки діяльності «ТехНови» була ретельно знищена, відомо, що її первісний статутний капітал становив лише 10 тисяч гривень, і що вона створювалася під першу хвилю приватизації обленерго, але з якихось причин Микола Шкрибляк уступив «Прикарпаттяобленерго» братам Суркисам. Після цього «ТехНова» перебудувалася на оренду ТЕЦ — і в такому вигляді з'явилася в Чернігові у 2000 році (про чернігівські скандали буде далі).
І саме «ТехНова» потім стала основним підприємством його племінника Анатолія Шкрибляка. Просто так чи Шкрибляк уступив Суркисам «Прикарпаттяобленерго»? Поки що подробиці цієї угоди залишаються прихованими. Однак вона напевно була мирною, оскільки потім Суркиси та Медведчук зробили його у травні 1999 року керівником Івано-Франківської обласної організації СДПУ(о). На парламентських виборах 2002 року Шкрибляк збирався забезпечити есдекам гарний урожай голосів у контрольованих ним районах Івано-Франківщини, і сам балотувався під прапорами СДПУ(о) на Надвірнянському виборчому окрузі № 90. Однак за два дні до голосування, 29 березня 2002 року Микола Шкрибляк був застрелений з автомата в під'їзді власного дому. Вбивство віце-губернатора та кандидата в народні депутати, однієї з найвпливовіших людей області, стало дуже резонансним. Версій причин його вбивства було названо багато. Економічні: помста за блокування вивезення лісу-кругляка (підприємства Шкрибляків експортували лісоматеріали), тіньові схеми навколо Надвірнянського НПЗ та Бурштинської ТЕЦ, схеми поставок газу фірмі «Оріана».
Політичні вели аж до американського посольства: за словами Медведчука та тогочасного губернатора Вишиванюка, деякі «політичні радники» посольства США наполягали на тому, щоб Шкрибляк зняв свою кандидатуру з виборів і не заважав своєму основному конкуренту по округу — кандидату від підтримуваної американцями «Нашої України» Романові Зваричу. Враховуючи, що тоді між «есдеками» та «нашеукраїнцями» розгорілася запекла війна, а Шкрибляк через суд добивався зняття Зварича з виборів, ця версія довгий час розглядалася як актуальна. Згадали й про те, що дружина Зварича була однокласницею відомого київського «авторитета» Прищика. Але коли потім Зварича почали «тягти», з посольства США надійшла вимога не переслідувати його. До речі, Зварич тоді вибори таки виграв — адже його головний конкурент був мертвий, виборці Шкрибляка на вибори просто не прийшли (на 90-му окрузі явка становила лише 55% при середній обласній 75%), а з тих, хто прийшов, 12,5% проголосували проти всіх. Потім вбивство перекваліфікували як терористичний акт і передали справу СБУ.
Поки її очолював генерал Радченко, слідство гальмувалося. Зате коли на чолі СБУ став Ігор Смешко, його завершили за чотири місяці. Замовником злочину оголосили івано-франківського підприємця Ігоря Тимчука, який теж балотувався по 90-му мажоритарному округу, хоча й не мав жодних шансів на перемогу. Тимчука арештували ще в квітні 2002 року за звинуваченням у тиску на виборчу комісію, а потім оформили як головного підозрюваного у вбивстві Шкрибляка. Нарешті, навесні 2004 року відбулося судове засідання: воно було закритим і пройшло аж у Чернівцях. Тимчук та ще один обвинувачений отримали довічне, а двох безпосередніх виконавців (деяких молдаван) так і не знайшли. Загалом, у чесний вердикт суду мало хто повірив, але після першого Майдану цю тему ретельно замовчали — і забуте вбивство Миколи Шкрибляка досі залишається окутаним множеством питань.
У тому числі й питання про те, чому так дивно було розподілено його величезну спадщину? Судіть самі: на момент смерті Микола Шкрибляк контролював близько 90 підприємств сімейного бізнесу, частина яких була написана на його родичів (він же був віце-губернатором). Але чомусь його єдиному синові Назарію Шкрибляку (1982 р.н.) у спадщину від батька не залишилося нічого — за інформацією з реєстрів власників, він володіє лише невеликою часткою (2,5%) у ТОВ «ТРК 3-Студія» (ЄДРПОУ 23797886). Тоді як його двоюрідний брат Анатолій Шкрибляк є власником півсотні підприємств, створених ним на базі «ТехНови» та капіталу, що дісталися йому у спадщину від «дядька Миколи».
Чому? Схоже, це якась сімейна таємниця Шкрибляків… Офшори Шкрибляка Якщо заглянути в відкриті бази даних підприємств, що належать Анатолію Шкрибляку, то поряд з його прізвищем завжди стоїть кіпрська адреса: місто Лімасол, Гермасогея 4040, квартира 105. Водночас знайти його українську «прописку» чомусь неможливо, з чого можна зробити висновок: невже Анатолій Шкрибляк офіційно постійно проживає на Кіпрі? Звичайно, це не заборонено. Але ось реєструвати в офшорі майже весь свій бізнес, щоб не платити податки в Україні — це вже сприймається як афера та корупція! До речі, за інформацією джерел SKELET-info, у нього є ще й кіпрський паспорт. Справді, вивчивши дані його підприємств, можна виявити, що переважна більшість із них записана на кіпрські офшорні фірми. Наприклад, ТРЦ «Нікольський» (у Харкові) належить кіпрській фірмі «Nikholsky Holdings Limited», його ТОВ «Фабрика Солар» записана на кіпрську фірму «Atmasphera Holdings Limited», а «ТехНова» одразу на дві кіпрські фірми. І таких фірм на Кіпрі у Шкрибляка багато, схоже, що вони є своєрідними офшорними прокладками, «приклеєними» до кожного його українського підприємства.
При цьому більшість цих фірм зареєстровані за однією адресою: місто Лімасол, Гермасогея 4041, офіс 111, тобто поряд з кіпрською квартирою Анатолія Шкрибляка. Винятком є лише його агрофірми, у яких лише українські засновники. Але лише тому, що Шкрибляк давно з нетерпінням чекає запуску ринку сільськогосподарської землі. І він боїться, що іноземні, та ще й офшорні засновники перешкодили б агрофірмам увійти в першу хвилю скупців землі. Судячи з прийнятого Радою закону про ринок землі, побоювання Шкрибляка були не марні. І ще одне цікаве спостереження. До літа 2019 року кіпрські фірми Шкрибляка були записані на низку осіб: це Павліна Тциридес, Марія Крістіна Стефану, Ірина Лучина Скітідес, Георгій Цагареішвілі та Роман Приходько. Але майже всі вони — киприоти з Лімасола, причому деяким далеко за 70, так що вони, найімовірніше, є номіналами. І лише Приходько є громадянином України і живе в Києві.
Він є компаньйоном Шкрибляка по агрофірмам, а також підприємствам «Добродія Трейд» та «Добродія Фудз», які до середини 2019 року були записані на кіпрську фірму «Speser Holdings Limited» — юридичне супровід трансакцій якої здійснювала адвокатська фірма «Сергій Козяков і Партнери». До речі, дуже помітно, що Шкрибляк після виборів 2019 року раптом вирішив переписати більшість своїх підприємств з кіпрських фірм-прокладок прямо на себе. Видимо, він вирішив таким чином замести сліди своїх старих схем. Ну а тепер давайте оголосимо весь список підприємств, що належать нині Анатолію Шкрибляку.
Він досить вражаючий для бізнесмена, відомого лише в вузьких колах світських тусовок: ТОВ «ТехНова» (ЄДРПОУ 24100060), контролює Чернігівську ТЕЦ; ЧАО «Черкаське хімволокно» (00204033), контролює Черкаську ТЕЦ; ТОВ «Євро-Реконструкція» (37739041), контролює столичну Дарницьку ТЕЦ; ТОВ «Сумитеплоенерго» (33698892), контролює Сумську ТЕЦ; ТОВ «Фабрика Солар» (41844384), сонячна міні-електростанція; Агрофірма «Міатерра» (40307206), Рівненська область; Агрофірма «Агробіоз» (34568044), Чернігівська область; Агрофірма «Іванівка АГ» (36131192), Чернігівська область; Агрофірма «Червоне-інвест» (38132837), Чернігівська область; Агрофірма «Заря» (25363011), Луганська область; Агрофірма «Партнер» (30462812), Луганська область; Агрофірма «Закотненська» (30714350), Луганська область; Агрофірма «Прогрес» (30763895), Луганська область; Агрофірма «Мі-Агро» (38016106), Луганська область; Агрофірма «Колос» (03743405), Житомирська область; Агрофірма «Луг Полісся-Агро» (39244976), Житомирська область; Агрофірма «Полісський край» (03568113), Житомирська область; Агрофірма «Андрійчиково» (30697530), Миколаївська область; ТОВ «Перший агростандарт Плюс» (39869216), агрофірма, Житомирська область; ТОВ «Добродія Трейд» (36424505), оптова торгівля сільськогосподарськими товарами; ТОВ «Добродія Фудз» (38408485), виробництво борошна та круп; Інвестиційно-будівельна компанія «Інтеграл Груп» (37560169), будівництво житлових будинків; ТОВ «Проминвестгруп» (32110865), будівництво житлових будинків; ТОВ «Проминвестгруп-1» (32851642), купівля-продаж нерухомості; ТОВ «Інвестоптим» (25479446), готельний бізнес; ТОВ «Агентство послуг нерухомості» (36147312); АТ «Інвестиційний фонд «Преміум» (40911852), трастовий фонд; ПАТ «Інвестиційний фонд «Уно» (38408333), трастовий фонд; ТОВ «ТРК 3-Студія» (23797886), телестудія; ТОВ «Хортиця-Молл» (43364162), здача в оренду нерухомого майна, Запоріжжя; ТОВ «Альянс Авто» (32786909), здача в оренду нерухомого майна, Запоріжжя; ТОВ «Еко-Трейд-Інвест» (35450382), здача в оренду нерухомого майна, Запоріжжя; ТРЦ «Фабрика» (37541696), Херсон; ТРЦ «Нікольський» (38160927), Харків; ТРЦ «Любава-Сіті» (37067359), Черкаси; ТОВ «Будхаус-Груп» (34716042), здача в оренду нерухомості, створення спортклубів; ПАТ «Нест-Ханнер» (33308159), здача в оренду нерухомості, Київ; ЧП «Фірма «Маклер» (23855158), техобслуговування та ремонт автомобілів; ТОВ «Метеор-Плюс» (38386968), ковзанка, що працює в херсонському ТРЦ «Фабрика»; ТОВ «Лаки Страйк» (38481220), боулінг-клуб, що працює в херсонському ТРЦ «Фабрика»; ТОВ «Лаки Страйк-1» (38552929), боулінг-клуб, що працює в черкаському ТРЦ «Любава»; ТОВ «Лаки Страйк-2» (43301453), боулінг-клуб, що працює в харківському ТРЦ «Нікольський»; Консалтингова компанія «Нові технології та інвестиції» (33453245); Громадська організація «Україна православна» (37249621). І це не враховуючи підприємств, у яких є невелика частка Анатолія Шкрибляка.
Наприклад, у київському ТОВ «Брокенергія» (40050036), що є активним учасником тендерних торгів. Це досить цікава фірма: раніше вона називалася «Правекс-Брок» і належала сім'ї київського мера Леоніда Черновецького (саме за його ляльку Анатолій Шкрибляк виклав 16 тисяч доларів), потім її перейменували на «Брок-Енергія», і її бенефіціаром став Степан Черновецький (син). А у 2015 році була створена нині діюча фірма-клон «Брокенергія», що стала її правонаступником — і вона повністю лежить в офшорах. З 1998 року і по сей день усі три іпостасі «Брокенергії» по черзі контролювали Ахтирську ТЕЦ, оформивши її в оренду. Так ось, навесні 2019 року основним засновником «Брокенергії» стала офшорна фірма «Інтер Біо Енерджі» з Сейшельських островів. І тут варто згадати, що головним «смотрящим по Сейшелам» в Україні був скандальний порошенківський компаньйон Олег Гладковський (Свинарчук).
Співпадіння? Зовсім ні! А що ще цікавіше, до цього у «Брокенергії» було два інші засновники: кіпрські фірми LAMEDA HOLDINGS LIMITED та ANDRAT HOLDINGS LIMITED. А засновником останньої є кіпрська ж фірма «Financial Investments Group A-Zevs», яка також володіє кіпрською «Azorande Investments Limited» — через яку Анатолій Шкрибляк здійснює контроль своєї української фірми «Євро-Реконструкція», що в свою чергу контролює Дарницьку ТЕЦ. І, до речі, АМКУ в курсі — він офіційно схвалював ці офшорні схеми. А ось його «Агентство послуг нерухомості» було замудровано оформлено через кіпрських офшорних бабусь Шкрибляка на фірму «VNV Developments Limited», що є вже віргінським офшором. Таким чином, можна побачити структуру управління бізнес-імперії Анатолія Шкрибляка: усі його українські підприємства (крім агрофірм) записані на кіпрські офшорні фірми-прокладки, ті в свою чергу на кілька ключових офшорних фірм — а в центрі цих схем сидить і тягне за ниточки наш маленький, але ненаситний павучок. Якому потрібно так багато грошей на його великосвітські тусовки!