На головному фото — скриншот повідомлення про «політичний характер переслідування» А. Онищенка, яке транслює в Німеччині рупор Кремля. Німеччина відмовила Україні в екстрадиції олігарха Олександра Онищенка тому, що в наших в'язницях… нелюдські умови. І це тим більше образливо, що зовсім недавно для таких, як екс-нардеп, у Лук'янівському СІЗО відкрили «віп-камери». Створено прецедент, застосування якого дозволить уникнути відповідальності будь-якому злочинцю, який втік до ЄС.
ЄСПЛ на сторожі інтересів українських в'язнів
Рішення вищого земельного суду в німецькому Ольденбурзі, яке було винесено 27 травня, стало льодяною душею. Як повідомляє «Deutsche Welle», раніше суд звернувся до українських властей з проханням надати «детальний опис умов утримання», на які мультимільйонер міг би розраховувати в київському СІЗО. А в відповідь українська сторона пообіцяла, що міжнародні стандарти будуть дотримані. Але одних запевнень суддям в Ольденбурзі було недостатньо. Вони послалися на Європейську конвенцію про права людини та доповідь Європейського комітету з попередження катувань РЄ, складену за результатами інспектування українських в'язниць у 2017 році.
Тоді експерти згаданого Комітету заявили, що побачене ними можна прирівняти до катувань. А в судовому рішенні щодо екстрадиції Онищенка зазначено: «Існує значна ймовірність того, що мінімальні стандарти умов утримання не будуть дотримані». А ж 8 травня в Лук'янівській в'язниці стартував проект щодо надання поліпшених умов арештованим. Онищенко міг би розміститися в цілком пристойну — одну з нових камер для «багатих, які теж плачуть». З бойлером, кондиціонером, душем, унітазом, кухонним куточком (з тостером, холодильником і мікрохвильовою піччю), телевізором з плоским екраном, письмовим столом. І що особливо важливо — це був би «номер» набагато просторіший за більшість камер.
Неужели такого рівня комфорту було недостатньо для пана Онищенка? Вартість розміщення в таких «апартаментах у діда Лук'яна» залежить від терміну, за який здійснюється оплата: 2000 грн. на добу, 8000 грн. за тиждень і 12000 грн. на місяць. Гроші йтимуть у бюджетний спецфонд, а не в кишеню «господаря». Умови, «як у готелях», уже презентували в СІЗО Дніпра, Львова та Запоріжжя. І там ціни дешевші — від 540 грн. на добу до 3410 на місяць. «Навіщо ми все це робимо: 1) заробляємо гроші на ремонт у безплатних камерах, там жах, 2) усуваємо корупцію при розподілі камер, 3) зменшуємо витрати на виконання рішень ЄСПЛ. Неналежні умови утримання в СІЗО — проблема, за яку Євросуд присуджує виплату компенсацій», — пояснив міністр юстиції Денис Малюська: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1142027302844657&id=100011121947008 Міністр впевнений, що починання позитивно позначиться на стані решти камер. Безплатні «хати» можна буде підтягнути за рахунок доходів з «камер для ВІПів».
Але ідею платних камер раскритикували як правозахисники, так і тюремники. Головний тезис опонентів: усім мають бути забезпечені рівні умови, інакше — дискримінація. — Корупційна складова нікуди не подінеться, — поділився з нами скептицизмом правозахисник, лідер ГО «Альянс українського єдності» Олег Цвилий. Він вважає, що поліпшити умови утримання можна й шляхом усунення дивних заборон. — Чому не можна дозволити мультиварки, мікрохвильовки, електроплитки – не тільки «ВІПам», а всім? Можна зробити окремі лічильники електроенергії на камери, щоб електрику оплачували за рахунок арештантів. І це вирішується на рівні Мінюсту. Треба просто змінити правила внутрішнього розпорядку, – говорить він.
Мінюст бажає поліпшити умови утримання, і при цьому не витратитися
У Мінюсті не перший рік намагаються зламати радянську тюремну систему. Ми вже писали про те, як намагається нинішнє пенітенціарне керівництво, і чого досягли (а скоріше – не досягли) попередники. Але перед Д. Малюською стоїть особливо складна задача: поліпшити становище ув'язнених, одночасно зменшивши бюджетні видатки на «тюремну галузь». Для цього, по-перше, у Мінюсті хочуть забезпечити засуджених роботою. «Вони в достатній формі, щоб працювати, заробляти і не сидіти на шиї платників податків», — говорить міністр Денис Малюська. По-друге, чиновники обмірковують ідею приватних пенітенціарних установ. Шукають бізнесменів, яким цікаво переселити засуджених з СІЗО в історичній частині Києва, Одеси та Львова кудись у передмістя, але в більш сучасні умови. А натомість отримати будівлі та землю в центрі. Ось львівська в'язниця, наприклад — взагалі пам'ятка архітектури XVII століття (колишній монастир). По-третє, реформа передбачає скорочення місць утримання і роздутого штату тюремників приблизно на третину. За останні 20 років кількість засуджених зменшилася в 4 рази. І процес продовжиться.
Широке застосування громадських робіт та відмова від обмеження волі як виду покарання, запровадження пробаційного нагляду (це коли людина навчається, лікується, працює і живе вдома, але її контролюють спеціальні працівники центру пробації) – ці заходи сприятимуть зменшенню «населення» в'язниць і таборів. Розглядається також можливість частіше застосовувати помилування для довічників (реформувати процедуру перегляду таких вироків від нас вимагає ЄСПЛ). І хоча деякі реформаторські кроки викликають схвалення (дозвіл на користування планшетами, можливість подання електронної скарги), критики Мінюст отримує більше. Невдоволені вважають, що створення приватних місць утримання буде рівносильне офіційній передачі засуджених у рабство генералу-феодалу А. Крикушенку. А корупцію при розподілі камер не подолати, поки «поліпшених» камер не буде вистачати всім охочим. Настороженість викликає такий «парадокс» — у Лук'янівському СІЗО і до презентації нових платних камер були цілі поверхи з нормальними умовами, які не використовувалися.
Наприклад, там є нові корпуси для жінок і «малолітків», які переважно пустують. У 2018 році одіозний Олександр Крикушенко разом із заступником міністра Денисом Чернишовим відкрив відремонтований за 3 млн. державних грн. корпус на 100 осіб, де навіть радіатори «для красоти» пофарбували в золотий колір. І що ж? «Малолітка» з гарячою водою і нормальними санвузлами простоює (або використовується «для хороших людей»), поки «простолюдини» сидять у цвілі, без опалення і з вікнами, які взимку завішені ковдрами замість скла. Саме це й виявила омбудсмен у січні — у деяких «хатах» київського СІЗО люди спять по черзі, поки зразково-показові камери не використовуються: http://www.ombudsman.gov.ua/ua/all-news/pr/u-kyivskomu-slidchomu-izoliatori-uviazneni-spliat-po-cherzi/?fbclid=IwAR2m7Z8YY7kZblVNUGkesyDuqpHNA4lD8DQyCUMobjrHOlmwDEsOj7buV3Y
«Зірки» політики та казнокради завжди сиділи з комфортом
Європейці, мабуть, і не здогадуються, що тюремний побут у «сильних світу цього» в нашій країні завжди відрізнявся особливостями. Юлія Тимошенко, Юрій Луценко, Ігор Зварич – усі вони сиділи в тому ж Лук'янівському СІЗО з дотриманням мінімальних євростандартів — включаючи норматив у 4 кв. м. на особу. Хоча Луценко спочатку, кажуть, «влаштовували легку прожарку». Колишній головний фіскал України Роман Насіров теж сидів з комфортом. Він проходить за суміжною справою з Олександром Онищенком («пробачив» газовому олігарху рентну плату та податки, чим завдав збитків у 2 млрд. грн.). І якось сфотографувався в СІЗО з новими друзями-«авторитетами».
«ВІП-камери» були завжди, просто раніше ремонтувалися виключно за рахунок самих засуджених. У 2018 році Генпрокуратура за сенсацію видала такі «блатні хати» з євроремонтом, виявлені на Житомирщині. Індивідуальне опалення, за версією прокуратури, це чи не «обтяжуюча вину обставина». У Мінюсті тепер подумують: а як би всі відремонтовані камери взяти на облік, та й почати «здавати в оренду». Але ті умови в місцях попереднього утримання, які хтось зробив для себе – відібрати буде непросто.
Да й тюремники, які звикли брати хабарі, не в захваті від проектів Мінюсту. Тюремному керівництву вигідно створити «підопічним» найжахливіші умови, і заробляти на кожному послабленні. Усіх новоприбулих тюремники ділять на «білокомірцевих» та решти, а далі — чим багатший «клієнт», тим більше з нього візьмуть (за одні й ті ж умови). Як розповіли «ОРД» засуджені, рішення про переведення в хорошу камеру — це 100-200 доларів. Не рахуючи «абонплати», яка може становити 500 — 800 доларів на місяць. Навіть за право отримати посилку з дому з їжею та ліками треба віддати 500 грн.
Удар по «Газовій справі» та свято для втікачів ВІП-злодіїв
Але що ж тепер буде зі «справою Онищенка»? Вищий антикорупційний суд уже встиг дослідити 10 томів доказів, встановлена причетність 29 осіб, яких організував і використовував у своїх інтересах газовий олігарх (включаючи рідну маму). Дев'ять фігурантів «Великої газової справи» пішли на угоду зі слідством, визнавши свою вину і підкріпивши звинувачення щодо Онищенка. Колишньому парламентському «вирішалу» теоретично все ще загрожує в Україні до 12 років позбавлення волі за створення злочинної організації, легалізацію доходів, отриманих злочинним шляхом, і розкрадання коштів у особливо великих розмірах. Левова частка кримінальної прибутку, за словами Онищенка, пішла на фінансування політичних інтересів іншого олігарха — Петра Порошенка, але сам же «газовик» фактично визнав, що обкрадав Україну разом з екс-Президентом.
Як ми вже розповідали, Онищенко та його товариші «навели» близько 1,6 млрд. грн. (не рахуючи тих 2 млрд. грн., за які відповідає Насіров), і щоб уникнути відповідальності, прикрилися компроматом на екс-Президента. Так само ми розповідали про саму схему, яка дозволила Онищенку стати мультимільйонером, паразитуючи на державних ресурсах.
Олігарх провів кілька місяців у в'язниці німецького Ольденбурга, а тепер роздає інтерв'ю, у яких висловлює невдоволення тюремними умовами, які надала йому Німеччина. Скаржиться, що в в'язниці його чи не відправили на той світ якимись антидепресантами, і змушували займатися трудотерапією. Російське інформаційне агентство «Sputnik» (яким командують кремлівці Кисельов та Симоньян) німецькою мовою розповіло жителям Німеччини версію подій в інтерпретації Онищенка: «Український екс-депутат, який перебуває в бігах з 2016 року, в Україні звинувачується в податкових правопорушеннях і розкраданні. Сам А. Онищенко говорить про політичні переслідування з боку екс-президента П. Порошенка, чиєю правою рукою він був протягом двох років до втечі з України. Україна роками безуспішно намагалася отримати міжнародний ордер на арешт олігарха до 28 листопада 2019 року. Всього за три дні до того, як Онищенко захотів представити у Вашингтоні «бомбу» з компромату, добутого прямо з офісу Порошенка, його арештували в Німеччині. У в'язниці Ольденбурга йому давали ліки, які викликають серцеву недостатність. З мільйонером поводилися як зі звичайним злочинцем, через що він був прооперований. Щоб врятувати своє життя, він відправив свої откровення у Вашингтон і Київ. 27 травня Олександр Онищенко був звільнений з-під варти в Німеччині».
І в той же час — Німеччина відмовила Онищенку в політичному притулку і попросила покинути межі ЄС. Адвокат олігарха говорить, що його підзахисний може переїхати в Росію. Адже Онищенко таки має громадянство РФ – хоча раніше багаторазово це заперечував. У своєму Фейсбуку газовий магнат пропагує недавні заяви КДБшного кадру Андрія Деркача, який розігрує російську карту про «втручання України у вибори США» і мріє добитися виправдання.
Але оцінку правомірності переслідування Онищенка на Батьківщині суд в Ольденбурзі не давав. І ніякі інсинуації, пов'язані з «плівками Онищенка» або «плівками Деркача», не ставлять під сумнів фактичні обставини гучної справи. Хоча без головного дійової особи «Велика газова справа» багато чого втратить. Та й сам по собі відмова в екстрадиції виглядає болісно для тих, хто кілька років намагався «наздогнати» Онищенка. Їхні труди пішли насмарку — з РФ Онищенка вже точно не дістануть. І сумно це ще й тому, що бідує Україна не в останню чергу завдяки таким, як Онищенко (якому не може забезпечити гідний «казенний дім»). Спираючись на практику Євросуду і прецедент, створений судом Ольденбурга, тепер і інші ВІП-злодії, які ховаються в ЄС, можуть заблокувати свою екстрадицію. Наприклад, № 7 з останнього списку українців у «Форбс» Костянтин Жеваго, який проживає у Швейцарії, який нині оголошений у розшук за справою про розтрату та легалізацію 2,5 млрд. грн. банку «Фінанси та кредит».
По 4 квадрати на арештанта, інакше розоримся на компенсаціях
Конвенція забороняє екстрадувати людей у ті країни, де їх можуть піддати жорстокому поводженню, тому рішення суду щодо Онищенка цілком зрозуміло, — коментує голова Правління Українського Гельсінського союзу з прав людини, директор «Харківської правозахисної групи» Євген Захаров. – Жорстоке поводження з людьми в українських СІЗО – це вже прописна істина для ЄСПЛ. Але люди в Україні настільки звикли до жорстокості держави, що дивуються рішенню німецького суду — вигадують, ніби суд могли підкупити. На думку правозахисника, ті платні камери, які відкрив Д. Малюська, хоч і відповідають євростандартам, про них суду в Німеччині нічого не повідомили. Загалом же — щоб оздоровити ситуацію у в'язницях, Є. Захаров пропонує менше відправляти в СІЗО і більше витрачати бюджетних коштів на поліпшення умов. Наприклад, на думку правозахисника, сажати до вироку екс-нардепів Ю. Гримчака та С. Пашинського було зовсім не обов'язково. — Практика ЄСПЛ вважає «посадку» до вироку виключною мірою, у нас же часто сажають в СІЗО, щоб зробити обвинуваченого сговірливішим і легше отримати потрібну інформацію, — говорить Захаров.
Але щось можна зробити й без грошей — використовувати напівпусті поліпшені «жіночі» та «дитячі» корпуси Київського СІЗО для чоловіків, створивши більш гнучкі умови розподілу камер. Правозахисник звертає увагу на винесене в лютому рішення ЄСПЛ за скаргою «В. Сукачов проти України», яке юристи називають важливим пілотним рішенням. Воно стосується умов утримання в СІЗО Дніпра. І вражає розміром компенсації, яку Євросуд визначив громадянину Сукачову — 9500 євро. Ці кошти з кишені українських платників податків полагаються колишньому арештованому (підозрюваному в тероризмі) за розміщення в звичайні, в загальному-то, для наших реалій, умови попереднього утримання: http://khpg.org/index.php?id=1581010116 ЄСПЛ постановив, що було порушення ст. 3 (заборона нелюдського поводження) Європейської конвенції про права людини через «кумулятивний ефект перенаселеності» та негідних санітарних умов. Суд відзначив, що Уряд України не заперечує існування структурної проблеми, яка виражається в поганому або навіть критичному стані місць утримання засуджених.
Рішення розкриває розбіжність між уявленнями українського законодавства про особистий простір, який повинен мати мешканець СІЗО, і тим як це бачать у ЄС. Денис Малюська у всіх інтерв'ю твердить про 2,5 м. на арештанта (і це національний стандарт), але в документі зазначено, що 4 — це мінімум. Що стосується заявника — Віктор Сукачов іноді мав простір 4, але частіше — 2,6. Про катування в звичайному, побутовому, розумінні в його скарзі мови немає. Жахлива вентиляція, поганий запах, душ раз на тиждень, санвузол без дверей, постійна вогкість через необхідність сушити білизну в камері, прогулянковий дворик не обладнаний спортивними снарядами і навісом від негоди… Все це, з т.з. суддів зі Страсбурга, принижує людську гідність. У рішенні за справою Сукачова згадані й висновки Комітету проти катувань, що стосуються Київського СІЗО (куди так і не потрапив Онищенко) — як такі, що викликають особливу занепокоєність. Там говориться, що Комітет вітає розпочату в 2016 році в Україні тюремну реформу, але ситуація вимагає найскоріших і рішучих дій через численні однотипні випадки звернення українців до ЄСПЛ.