Місце паломництва опинилося під загрозою знищення через будівництво незаконної дороги до піщаного кар'єру, який розробляє «сім'я» Віктора Медведчука — його брат Сергій та брат його партнера Тараса Козака. Вхід до печерного монастиря. Фото — Андрій Чвартковський: http://chvart.com/blog/podorozhi/stradch-2017.html
Поблизу села Верещиця (Львівської області) фірма «Керамбуд», яка належить братам народних депутатів з «ОПЗЖ», викопала гігантський кар'єр. Сергій Медведчук та Богдан Козак отримали ліцензію Державної служби геології та надр України на розробку родовища піску до 2034 року. Вже видобули 1 млн 500 тонн кубів породи й бажають вивезти найкоротшим шляхом — через ліс, річку Верещицю, ставки та село Страдч, де розташована одна з головних святинь Української греко-католицької церкви. На вершині Страдецької гори стоїть храм XVIII століття, біля підніжжя — вхід до печерного монастиря XI століття з кельями та галереями подібно до тих, що є в Києво-Печерській лаврі. Віруючі називають це місце українським Єрусалимом і зовсім не бажають, щоб у тишину молитв ворвалися вантажівки.
Але хижацькі підприємці цікавляться лише близькістю живописного куточка до траси Львів–Краковець. Про наближення біди вказав гул техніки, що доносився з лісу, який відділяє від Страдецької гори лише невеликі ставки. Священик, який першим прибіг на будівництво, був шокований масштабом робіт і варварством робітників — дерева знищували бульдозерами та екскаваторами. Очевидно, поспішаючи завершити чорну справу в період карантину. Врешті-решт «Керамбуд» встиг прорубати лісом справжній вантажний шлях завдовжки кілька кілометрів і місцями 12–15 метрів завширшки. Без дозволу на такі роботи. Сама по собі розробка піщаного кар'єру загрожує зниженням ґрунтових вод і порушенням водного балансу. Аналогічні кар'єри в інших місцях призвели до висушення колодязів і знищення родючого шару сільськогосподарських полів. А в безпосередній близькості з кар'єром «Керамбуда» розташований українсько-польський біосферний резерват (міжнародна категорія природоохоронних територій) «Расточе», який захищений ЮНЕСКО.
Обезводнення позначиться на екології регіону, завдасть шкоди флорі та фауні — попереджають екологи. «Якщо вони здійснять свою ідею, буде висушене озеро, і це позначиться на всій гідрологічній системі. Це місце унікальне тим, що тут зароджується кілька річок. Так може поступово деградувати вся унікальна водна — річкова, озерна — екосистема. Зараз все це розглядається як дуже велика цінність, бо всі вже помітили зміни клімату й намагаються захищати від висушення навіть болота та маленькі водойми. Адже посуха й сильні тривалі дощі — це все наслідки недбалого ставлення до водних ресурсів. Маємо невтішні прогнози щодо знищення природного буфера у вигляді заплав», — розповів «ОРД» провідний інженер Ботанічного саду Національного лісотехнічного університету, кандидат біологічних наук Олег Пундяк. Пан Пундяк вважає, що потужне виробництво позначиться й на червонокнижних птахах, і на букових лісах. Але, на жаль, минулого року бізнесмени потихеньку від громади домовилися з Поричанською селищною радою та сусідньою Великопільською, які не мали права розпоряджатися землями державного лісового фонду.
Знайшла спільну мову фірма «Керамбуд» і з Великопільським лісництвом, яке зобов'язане захищати ліс. Той ділянку, по якій будівельники вже повалили дерева, закріплена за навчально-виробничим лісокомбінатом Львівського лісотехнічного університету. І його директор, виявляється, укладив з ТОВ «Керамбуд» угоду про безоплатну передачу шматка лісу, який у комбінату знаходиться у користуванні (а не у власності). «Лісокомбінат не є юридичною особою, він входить до складу університету, але узгодив «реконструкцію лісової дороги», на що не мав повноважень від Кабміну. Там була лісова дорога завширшки 3–4 метри для робіт, пов'язаних з лісом, а все інше забороняє лісовий кодекс», — розповів «ОРД» Богдан Дудзяний, виконавчий директор громадської місії «Центр паломництва Страдецька гора». «А далі вони запланували через дамбу дійти до підніжжя нашої святої гори. Що вже є неприпустимим з урахуванням водного кодексу й може привести до руйнування самої гори. Бо там у радянські часи намагалися проводити роботи, через які в печері з'явилися тріщини. Без сумніву, рух 40-тонних вантажівок зашкодить унікальній горі».
Він переконаний, що ґрунтові дамби ставків, розташовані на торфовищах, прийдуть у негідність, якщо по дамбах їздитимуть вантажівки. А сама гора, яка складається з пісковиків тортону, неминуче постраждає, якщо поруч виникне траса для крупногабаритної техніки. Пан Богдан не без гордості говорить, що в Страдчі є своя Хресна дорога, яка відтворює шлях Христа з зупинками й «Голгофою». У 1936 році Папа Римський прирівняв цю дорогу на Страдецькій горі до Єрусалимського хресного шляху. Ось чому сюди приїжджають сотні тисяч віруючих. І римо-католики, й православні, й просто туристи. Червоною стрілкою позначено передбачуване місце виходу караванів піску по лісній дорозі — прямо до сакральної Страдецької гори.
Для віруючих у цьому живописному місці священ кожен камінь, кожен листок. Настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці Іван Колтун говорить, що треба лише вслухатися в безмовність цвинтарних хрестів біля храму, щоб відчути присутність Бога, отримати його утіху й пораду. А який розмова з Богом під грохіт крупнотонажного транспорту? Не кажучи вже про пил і загазованість. Настоятель уже оцінив масштаб навислої небезпеки й зробив висновок: багатотонники курсуватимуть кожні п'ять хвилин, порушуючи духовний баланс, і піддаватимуть смертельній небезпеці паломників і школярів, які приїжджають на екскурсії. Саме назва місця — Страдч походить від «страждання». У печерному монастирі (він, до речі, єдиний на західній Україні) знайдено множество людських кісток, включаючи дитячі. До каменів монастиря припадають хворі, оскільки вірять, що Страдецька святиня може зцілити, і готові розповісти про це безліч легенд. А ось історія вбитих «червоноармійцями» 26 червня 1941 року страдчанських священика й дияка — це быль, історичний факт. Отця Миколу Конрада й дияка Володимира Прийму галичани вважають жертвами радянської окупації. Повертаючись після відвідування хворої жінки лісом, вони потрапили в руки відступаючих червоноармійців і були розтерзані. Як вважають місцеві, лише тому, що були українцями. Тіла священика й дияка знайшли покалічені — вони були порізані й сильно побиті. У 2001 році обох причислили до новомучеників.
Бенефіціари ТОВ «Керамбуд» — Сергій Володимирович Медведчук, 1959 р.н., та Богдан Романович Козак, 1974 р.н. Перший — рідний брат Віктора Медведчука, а другий — рідний брат його партнера й довіреної особи Тараса Козака. Обидві сім'ї пов'язані багаторічним спільним бізнесом і злочинністю. Перші мільйони доларів здобули, перебуваючи на державній службі. Наприклад, цегельний завод «Керамбуд», розташований у селі Галичани (Львівської області), який на сайті цього підприємства називають найбільшим на західній Україні, заснований у 2002 році. Його співвласник Сергій Вікторович Медведчук на той момент займав посаду першого заступника голови Державної податкової адміністрації України, його брат Віктор Медведчук очолював Адміністрацію Президента України Л. Кучми, а Тарас Козак працював першим заступником голови Державної податкової адміністрації Львівської області.
Козак-молодший — Богдан Романович — державних посад, здається, не займав, але у нього є цивільна дружина — Дякович Олеся Вікторівна — яка до 2017 року працювала суддею Львівського апеляційного господарського суду, де бізнесмени «вирішували питання». Нижче скриншот фрагмента декларації судді, з якого видно, що вона член сім'ї. Біографії Медведчуків і Козаків відображають всю гнилість кланової системи управління нашою державою. У проміжку 1998–2004 років Сергій Володимирович Медведчук працював головним податківцем Львівської області, а Тарас Козак був його заступником і начальником управління оперативного контролю й запобігання порушенням у сфері діяльності суб'єктів підприємництва. У 2003 році Тарас Козак отримав посаду начальника Західної регіональної митниці. І дві сім'ї на деякий час стали повноцінними контролерами українсько-польського кордону. Як писали регіональні журналісти, за одну зміну Тарас Козак «піднімав» до 80 тисяч готівкою доларів США, про корупцію й контрабанду надходили численні сигнали, але за Кучми Козакам і Медведчукам в Україні можна було все.
З 2004 року Тарас Козак — уже заступник голови Державної митної служби України, і завдяки йому фірма «Керамбуд» стала фігурантом кримінального провадження про неплатіж податків. Спочатку митник викупив за безцінь військові ангари й 5 гектарів землі у Львові й записав придбання якраз на фірму брата: http://postup.brama.com/usual.php? what=41581 Потім, розбещений розкішшю й вседозволеністю, Тарас Козак захотів мати особистий літак і придбав за 2 млн доларів контрабандний «ЯК-42». Записав і цю покупку на те саме ТОВ «Керамбуд». За Ющенка у Козака-старшого почалися неприємності, але він відновився на посаді й до 2010 року працював заступником голови Державної митної служби України. Архівні публікації говорять про те, що Козак-старший був звільнений за підозрою в причетності до незаконного відшкодування податку на додану вартість на суму 30 млн гривень і підозрювався в неплатежі митного збору: http://obkom.net.ua/news/2005-08-16/1315.shtml? yandex Згадувався нинішній нардеп з «ОПЗЖ» Тарас Козак і у зв'язку з вульгарною кримінальною справою: він фігурував у справі про замах на вбивство нардепа П. Писарчука у 2000 році й замовному вбивстві директора львівського ринку В. Семенюка у 2002 році (застрелений Семенюк був правою рукою Писарчука): https://vgolos.com.ua/articles/u-sala-ta-kozaka-znajshly-velychezni-sumy-koshtiv-zbroyu-i-dokumenty_104280.html? print
ТОВ «Керамбуд» існує 18 років. Його види діяльності — видобування піску, гравію, глин, вантажоперевезення, надання в оренду вантажного транспорту: https://youcontrol.com.ua/contractor/? id=15515719 «Керамбуд» має 14 ліцензій, включаючи на промислову розробку «Великопільського» (Страдчевського) родовища піску (до 2034 року) й «Городоцького 2» родовища глини (до 2032 року). Видобуванням займається дочірнє підприємство «Керамбуда» — фірма «Енея», яка на ринку понад 20 років: https://youcontrol.com.ua/contractor/? id=11606826 Крім «Керамбуда» й «Енеї», Богдан Романович Козак є партнером Сергія Володимировича Медведчука ще й у ТОВ «Капітал плаза» — львівське підприємство, яке займається будівництвом, геологією й геодезією 14 років (https://youcontrol.com.ua/contractor/? id=12387396), у ТОВ «Експонент» (будівництво, торгівля деревиною, діяльність холдингових компаній, на ринку 13 років), у ТОВ «Укринвестлімітед» (існує 13 років, виробляє вогнетривкі керамічні вироби), у ТОВ «Західекспертспецбуд» (будівництво доріг, здача в оренду вантажівок — на ринку 13 років). А всього у братів Козаків та їхніх родичів 66 компаній в Україні. Вони займаються нерухомістю, сільським господарством і володіють ЗМІ. У Богдана Козака є ще «Атлантбуд-всесвіт» (код 35116922) — компанія, яка займається будівництвом 13 років. У інших членів сім'ї — ТОВ «Озеро» (готельний комплекс, яким сім'я Козаків володіє з 1992 року) й ТОВ «Галицький перехрестя» (ринок у Львові). Під час війни Тарас Козак став співвласником десятка підприємств у РФ і власником телеканалів «112», ZIK і «NewsOne» (фактичним контролером вважається Віктор Медведчук). Близькість до кума Путіна зробила колишнього митника-мільйонера ханти-мансійським нафтовим магнатом. Свій бізнес у країні-агресорі Тарас Козак оформив на таємну цивільну дружину Наталю Лавренюк.
І ця громадянка Росії, за даними «Радіо Свобода», займається нафтовидобуванням спільно з дружиною Медведчука. Нардеп Тарас Козак задекларував 705,8 мільйона гривень, отриманих від зареєстрованої на кіпрському офшорі компанії «Турул Інвестментс Лімітед», 1,5 млн євро тримає в одному білоруському банку й ще 6,5 млн євро в іншому білоруському банку, і це лише частина його багатств: https://declarations.com.ua/declaration/nacp_b5c0b192-17aa-4a7c-a5dd-2915625bd17f
Але головним покровителем Медведчука й Козака-молодшого залишається, безсумнівно, могутній Віктор Медведчук. Він і до війни був казково багатий, володіє 49 компаніями в Україні, які займаються нерухомістю й АПК. А під час війни перетворився на олігарха. Продавав в Україну вугілля з окупованих територій під виглядом південноафриканського. Поставляв нафтопродукти «Роснефті». Завоював нафтопродуктопровід «ПрикарпатЗападТранс». І підконтрольна Порошенку СБУ сприяла його монополії на ринку нафти й зрідженого газу. Як видно, путінські інтереси в Україні Медведчук представляє добре — тому що його паливна імперія, оформлена на дружину Оксану Марченко, розквітла в Росії.
Путін пожалував кума ліцензією на розробку вкраденого у України родовища на шельфі Чорного моря. І енергетична експансія РФ на український ринок через структури Медведчука продовжується. Не зайвим буде нагадати, що, на думку дослідників, Віктор Медведчук з середини 70-х років співпрацював з КДБ. У 1980 році як адвокат допоміг поетові В. Стусу отримати максимум — 10 років, роком раніше так само «успішно захищав» іншого дисидента — Ю. Литвина (обидва померли в ув'язненні). А підзахисному М. Кунцевичу адвокат Медведчук вимагав дати більше, ніж просив прокурор. Здається, цей політик щиро ненавидить все українське. Хоча його батько відбував покарання як учасник ОУН. Втім, у прохання про помилування сам Володимир Медведчук стверджував, що членом ОУН ніколи не був. І деякі історики вважають, що Медведчук-старший допомагав німцям вивозити земляків на роботи в Німеччину. Тому Віктора Медведчука не взяли на роботу в міліцію, а його брата Сергія Медведчука не прийняли в КПРС — хоча він працював інструктором у райкомі комсомолу.
Ідеї ренесансу СРСР у «митному союзі» Медведчук присвятив свій проект «Український вибір». «Гебістська кмітливість» допомагала йому використовувати націоналістів у своїх цілях і навіть «навертати в свою віру». Кум Путіна вважає, що українська державність — фейк, а українці як окрема нація просто не існують (це він підтвердив в інтерв'ю другові Путіна О. Стоуну). Він наполегливо працює на знищення України — способом «дезнацифікації» й дроблення на «республіки». І, на жаль, нині його кишенькова політсила серйозно представлена в ВР. Після 10-річного забуття В. Медведчук політично відродився, отримавши завдяки колишньому господарю Банкової статус «головного переговірника» з Кремлем і «визволителя полонених». Показово, що напередодні виборів у ВР минулого літа Медведчук взяв з собою в Москву не лише маріонеток Бойка й Рабіновича, але й партнера Тараса Козака.
Митник-мільйонер Тарас Козак і Віктор Медведчук минулого літа обговорювали з окупантом вигідні, на думку Медведчука, умови співпраці України й РФ. Любити Путіна й Кремль — справа для політика-бізнесмена дуже вигідна. Про це говорить остання декларація цієї «духовної людини». За минулий рік В. Медведчук отримав 62 млн гривень доходів, задекларував 853,3 тис. євро й 1,21 млн гривень на рахунках у банках, 210 тис. доларів готівкою. При цьому у його дружини — 262 млн гривень доходів плюс на рахунках 4,1 млн євро й готівкою — 1,8 млн євро. Дружина Медведчука є бенефіціаром у сотні компаніях, включаючи офшорні, зареєстровані в роки війни. У нескінченному списку предметів розкоші й необузданого споживання цих «набожних і духовних» — автомобілі, побрякушки, тканини, гарнітури, люстри, хутра, вази й килими. Але також Медведчук задекларував музейні рідкості, походження яких породило масу питань. Фрагментом першої друкованої книги, який внесено в декларацію В. Медведчука, зацікавилися світові вчені. Йдеться про Біблію, яка була видана у XV столітті німцем Гутенбергом.
Усі знайдені досі книги й фрагменти можна перелічити, кожен екземпляр має унікальні особливості, і в наукових каталогах немає інформації про фрагмент, яким володіє Медведчук. Як повідомляє «Дойче велле», невраховуваний фрагмент може виявитися частиною того, що було таємно вивезено з Лейпцига в Москву після Другої світової війни СРСР, або придбано на «чорному ринку». Все це ми описуємо, щоб було зрозуміло — покушення фірми, яка перебуває в орбіті Віктора Медведчука, на греко-католицьку святиню не схоже на випадковість. Медведчук обожнює демонструвати прихильність РПЦ, яка підтримує й благословляє агресію Кремля в Україні. Православна церква московського патріархату, на його думку — єдина канонічна й законна. Медведчук і його дружина називають Путіна духовною, моральною й істинно віруючою людиною. Так Оксана Марченко колись пояснила, чому її дитину хрестив кремлівський терорист, жертвами політики якого в Україні вже стали 4 тисячі військових, близько 10 тисяч мирних громадян, і кров українців на сході нашої країни все ще продовжує литися…
Звернення о. Івана Колтуна, у якому він закликав громаду захистити Страдецьку гору (http://stradch.com/about-stradch/dorohi-druzi-parafiiany-prochany-ta-vsi-khto-vbolivaie-za-doliu-vidpustovoho-mistsia-u-s-stradch/), хвилювало не лише греко-католиків, але й всю інтелігенцію західної України, всіх християн. Найактивніші пропонують мобілізуватися на «деокупаційну операцію». Згадують, що колись у печерному монастирі в Страдчі віруючі ховалися від монголо-татарської орди, і нібито сама Діва Марія явилася тоді, щоб захистити невинних. А нинішні тривожні часи змушують українців відбиватися від нашестя пророссійських варварів. На всіх фронтах, включаючи духовний. У відповідях на запити діячів релігії й активістів Львівська ОДА прикинулася «незнайкою»: про роботи «Керамбуда» вперше чує, жодних узгоджень не давала. «Створена робоча група, питання вивчається». Однак громадськість не повірила обласній владі й звернулася до Президента, в ГПУ й до ВР, вимагаючи вигнати захопленців. Священнослужителі менш категоричні — всіляко підкреслюють, що не проти видобування піску, але наполягають, що треба змінити маршрут вантажівок, якими бізнесмени вивозитимуть породу.
Райадміністрація була змушена звернутися в поліцію й прокуратуру. Прокуратура подала позов, щоб визнати недійсною угоду «Керамбуда» з навчально-виробничим лісокомбінатом. Будівельні роботи в лісі ТОВ «Керамбуд» довелося призупинити. Але від своїх планів фірма не відмовляється. Там просто зробили паузу для підготовки документів, без яких розраховували обійтися, діючи нахабно. Сподіваються на «магічну силу» долара? Кажуть, що й священиків представники впливових братів намагалися підкупити — сулили гроші на будівництво дому для паломників, але отримали відмову.