На тлі уваги до коронавірусу залишилася непомічена подія більшої ваги — визнання Конституційним Судом України неконституційною статті 375 Кримінального кодексу (про винесення судом свідомо неправосудного рішення). Професійна юридична спільнота практично не висловилася з цього приводу. Однак наслідки цього рішення будуть вкрай негативними для суспільства. Єдиний гідний коментар надав колишній суддя Конституційного Суду Вячеслав Джунь. За інсайдерською інформацією, справжня причина ухвалення Конституційним Судом України рішення № 7-р/2020 від 11 червня 2020 року про визнання неконституційною статті 375 КК пов'язана з подіями минулого, що стосуються діяльності цього Суду.
24 лютого 2014 року Верховна Рада України прийняла Постанову «Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді». Цією постановою достроково припинено повноваження та звільнено з посад п'ять суддів, призначених за квотою Верховної Ради України, за порушення присяги. Верховна Рада запропонувала виконуючому обов'язки Президента України звільнити двох суддів Конституційного Суду, призначених Президентом, та доручила Раді суддів України у триденний строк скликати позачерговий з'їзд суддів України для розгляду питання про дострокове припинення повноважень і звільнення п'ятьох суддів Конституційного Суду, призначених з'їздом суддів. Крім того, Верховна Рада доручила Генеральному прокурору України порушити кримінальне провадження за фактом ухвалення Рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 і притягти винних осіб до відповідальності. Слідство у цьому провадженні тривало і залишалося далеким від логічного завершення.
Причина затримки — потужний спротив впливових осіб, які намагаються приховати неприглядну кухню політичного бомонду України та вивести з-під удару слідства «своїх» суддів, лояльних до певних впливових можновладців. Під прямою загрозою отримати підозру в порушенні присяги судді перебували Ю. Баулін (екс-голова Суду), С. Вдовіченко, А. Головін (екс-голова Суду), М. Колос, М. Маркуш, В. Овчаренко (екс-голова Суду) та інші судді, які голосували за рішення у справі про тушки та повернення президентських повноважень Януковичу. Керівники слідства перебували у справжньому розпачі, оскільки не могли продовжувати справу нескінченно.
Щоб приховати сліди у цій вкрай неприємній для багатьох можновладців справі, було вирішено задіяти Конституційний Суд. Логіка задуму була очевидною: мотузка почалася витися в КСУ, нехай він же її перерізує. Результат виявився у рішенні КСУ від 11 червня.
Тепер стає зрозуміло. Шість місяців, зазначені у пункті 2 резолютивної частини рішення, були надані керівникам слідства для того, щоб у процесуально коректний спосіб закінчити цю справу. Варто зазначити, що питання про те, хто і як впливав та продовжує впливати на хід слідства у цій справі, становить справжню епопею маніпуляцій, тиску і закулісних оборудок, що заслуговує на окрему розмову. Персонажі, які маніпулюють слідством, користуються впливом за усіх адміністрацій. Варто уважно розглянути, хто є суб'єктом конституційного подання у цій справі і хто ними маніпулює. Якби суспільству стало відомою хоча б частина цих зовнішніх маніпулювань з їх боку, Генеральна прокуратура, Департамент безпеки та Національне антикорупційне бюро мали б порушити не менше дюжини справ. Згадаймо амбарну книгу регіоналів, виявлену паном В. М. Трепаком, — там є й записи про мзду для суддів КСУ, правда, без розписок про отримання. Але це лише частина айсбергу, що на поверхні.