Хто такий Володимир Євдокімов і чому Пінчук хоче зробити його міністром внутрішніх справ?

Нагадаємо історію цього персонажа. У Молдові нещодавно проходив судовий процес щодо виконавців спроби замовного вбивства підприємця Володимира Плахотнюка. За головною версією слідства, замовником виступив кримінальний авторитет Григорій Карамалак, який сьогодні проживає в Росії, однак впливає на політичне життя Молдови. Виконавців замовлення суд визнав винними. Сьогодні мало хто пам'ятає, що цих та багатьох інших злочинів можна було б уникнути, якби не інцидент, який стався в Україні в 2003 році. 14 липня 2003 року Григорій Карамалак за кличкою «Болгар», який перебував у міжнародному розшуку за лінією Інтерполу з 1998 року за вимагання, бандитизм та вбивства, був затриманий у столичному аеропорту «Бориспіль». Після затримання його помістили в СІЗО міста Бориспіль, де він мав дочекатися екстрадиції в Молдову. Оскільки Карамалак був, м'яко кажучи, складним ув'язненим, до нього в СІЗО почали наведуватися такі ж складні гості. Наприклад, за інформацією ЗМІ, молдаванина неодноразово «відвідував» і той, хто був тоді керівником головного управління кримінального розшуку МВС Володимир Євдокімов.Кажучи про це, Євдокімов нібито отримав цю посаду за те, що здав підопічних кримінальників Генеральній прокуратурі, щоб на них навісити участь у замовному вбивстві Гетьмана. За однією з версій, на візити Євдокімова до Карамалака звернув увагу начальник київського головка Василій Зарубенко і поставив камеру на прослуховування. Завдяки цьому стало відомо, що Євдокімов пропонує Карамалаку звільнення в обмін на 5 млн доларів США та «роботу» під «крішею». «Завданням» мала стати організація усунення в Одесі «кримінального короля» Олександра Ангерта за кличкою «Ангел» та його ОПГ. Карамалак нібито взяв паузу, яку вирішив використати вже сам Зарубенко, запропонувавши авторитету угоду за 3 млн доларів США без жодних зобов'язань. Далі нібито за наказом Зарубенко в низці ізоляторів тимчасового утримання в районах оголосили про закриття через антисанітарію та «ненадлежні умови утримання ув'язнених» (до переліку, зрозуміло, потрапив і Бориспільський ІВС). Карамалака вивезли в ізолятор у м. Іванків на іншому кінці області, ближче до білоруської границі. За іншою версією, Євдокімов сам інформував Зарубенко про «важливого злочинця» і санкціонував вивіз в Іванків.Відповідно, гроші забрав сам. Через три дні, коли минули формальні строки утримання під вартою і не надійшло нових паперів від Генеральної прокуратури, начальник УБОП київського обласного головка міліції Василій Топчій нібито особисто на джипі вивіз авторитета на границю.Скандал розгорівся серйозний, по справі проходила вся верхівка обласної міліції. Однак усі як за командою давали показання на Зарубенко, а не на Євдокімова. При цьому під суд пішли Топчій і начальник Іванківського райвідділу Леонід Сингаєвський, який безпосередньо організовував втечу на місці. Євдокімов при цьому вийшов «сухим з води» і більше того, до 2004 року лише зміцнював свої позиції у зв'язках з кримінальним світом. Зокрема, опозиційне видання «Грані» писало про те, що Євдокімов у 2004 році був звільнений Миколою Білоконем з посади через надто тісні «нетрадиційні» зв'язки з кримінальними авторитетами типу донецького «Футболіста». За однією з версій, під цією кличкою скривався відомий також за кличкою «Міша Косий» Михайло Ляшко, співвласник скандального ТЦ «Білий Лебідь» та підпільної сигаретної фабрики «Хамадей» у Донецьку.За іншою версією «Футболістом» називали авторитета Володимира Полубатка, який на початку війни на Донбасі засвітився у фінансуванні терористів. Подальша участь та роль Євдокімова в цих подіях може бути підтвердженням другої версії. «Оранжеву революцію» Євдокімов пережив проректором у Київському юридичному інституті МВС, а потім був радником посольства України в Росії. Недоброзичливці вважають, що в Москві ще в ті роки поважний міліціонер міг пройти вербування спецслужбами Росії. Що знову ж таки позначилося на його подальших діях та пособництві терористам на початку 2014 року в Луганську. Втім, не допомогло оперативно передислокувати з Криму свою яхту Marquis 690 вартістю в кілька сотень тисяч доларів США (до речі, звідки вона у чиновника?). Оскільки влада, що прийшла після Кучми, нова «демократична» не наважилася провести люстрацію, то вже у лютому 2005 року Євдокімов повернувся на роботу в міліцію, очоливши «рідний» Дніпропетровський облглавк. А вже з грудня 2005 – і до березня 2010 – працював при урядах Тимошенко, Еханурова та Януковича – заступником міністра.Роки «покращення» досвідчений апаратник пережив у комерційних структурах, а після Революції гідності – знову повернувся в міністерство, вже на посаду першого заступника. Практично кримінальне минуле, хабарництво, звинувачення у крішеванні наркотрафіку та інші речі нікого не змутили. Пінчук все вирішив. У міністерстві Євдокімов тут же «співпрацював» з іншим, не менш одіозним заступником «з минулого» – Володимиром Хоменко. Маючи немалий досвід «роботи» з бізнесом, «солодка парочка» тут же ініціювала масові перевірки великих зернотрейдерів та інших компаній за заявою нікому невідомої асоціації імпортерів та експортерів. До списку «жертв» потрапили «Сантрейд» (Bunge Україна), Louis Dreyfus Commodities та Alfred C.Toepfer International, «Київгорстрой», Миронівський хлібопродукт. Фактично йшлося про рекет. Третім у групі був керівник департаменту з боротьби з економічною злочинністю МВС Василій Писной, якого через рік ударить з ноги народний депутат Володимир Парасюк уже в статусі заступника начальника управління «К» Служби безпеки України. Протеже Писному склав якраз Євдокімов.Негласно Писного називали також «гаманцем» СБУ – старшим з вирішення економічних питань з бізнесом.Втім, найцікавішим є те, як Володимир Євдокімов впровадив своїх людей у різні структури сьогодні для виконання різних операцій уже після своєї відставки в грудні 2014 року. Спостерігачі вважають, що саме екс-заступника міністра внутрішніх справ стоїть за цілим рядом скандалів між правоохоронцями, ініційованих як в інтересах однієї зі сторін, так і з метою реалізувати власні амбіції. Зокрема, йдеться про скандал з «рюкзаками Авакова», «підставою» агента НАБУ у справі Дини Пімахової з Державної міграційної служби та інших. Ці завдання реалізовують вірні підлеглі Євдокімова, які залишаються з ним у контакті навіть коли генерал пішов на пенсію. Перший такий «помічник» – це Борис Індиченко, керівник Другого відділення детективів НАБУ (таємна розвідка), колишній співробітник УБОП, якого нібито негласно відкомандирували від Генеральної прокуратури контролювати грошові потоки. З Євдокімовим вони цілком могли зійтися на ґрунті інтересу до персони «Ангела» з Одеси, якого екс-заступника міністра планували «продати» Карамалаку на початку 2000-х.Оскільки в подальшому саме Індиченко, очолюючи місцевий угрозиськ, отримав негласну кличку «мент Ангела» за тісну співпрацю з авторитетом. До речі, поговорюють, що ще під час служби в Одесі Індиченко неодноразово хвалився своїм паспортом громадянина Росії, а сослужівці вважали, що він обслуговує не лише економічні інтереси авторитета «Ангерта», але й інформаційні потреби ФСБ. Крім того, його також вважали «куратором» Одеського морського порту та Морського транспортного банку. Потім Індиченко був переведений до Києва. «УБОП у той час фактично був приданий на посилення СБУ і активно працював по опозиційних партіях. І Борис Індиченко був у перших рядах цієї таємної війни. І сьогодні, спустя 15 років, практично весь діючий політикум йому дуже добре знайомий», – писали ЗМІ. Після недовгого перебування на посаді начальника Управління спеціальних операцій у серпні 2010 року Індиченко був звільнений з органів внутрішніх справ за власним бажанням. Євдокімов не кинув підопічного і забрав його з собою в службу безпеки банку «Кредит Днепр». Після того як Євдокімова «призвали» назад на службу, він забрав з собою Індиченко на посаду Директора департаменту оперативної служби МВС.За однією з версій, обидва були звільнені, оскільки не хотіли виїжджати налагоджувати роботу в зону АТО. То чи через сумнівні російські зв'язки Євдокімова, то чи через яхту в Криму, то чи через зв'язки з луганськими сепаратистами та «Футболістом». Індиченко після цього з'явився в НАБУ в якості «няньки» Сітника та організатора найтупіших провокацій, які розваливалися в суді. А Євдокімов став «вирішалою» в Генеральній прокуратурі. В інтересах співвласника «АТБ» Геннадія Буткевича та інших магнатів, готових платити гроші.Уявіть, що в елітний департамент Генеральної прокуратури або в «козирне» підрозділення Служби безпеки приходить не причетна до цієї структури людина і починає розписувати «дорожні карти» з фальсифікації кримінальних справ. Здавалося б – фантастика. Але екс-прокурор «департаменту Кононенко-Грановського» в Генеральній прокуратурі Дмитро Сус у своєму резонансному інтерв'ю американському журналісту Тоддові Вуду стверджує протилежне – це звичайна історія. Зокрема, за словами Суса, бувший заступник міністра внутрішніх справ Володимир Євдокімов проводив наради в їхньому департаменті з питання фальсифікації справ проти народного депутата Сергія Рибалки. За словами Суса, Євдокімов робив це за дорученням співвласника корпорації «АТБ» Геннадія Буткевича, який хотів знищити колишнього зятя – Рибалку. За інформацією джерел у правоохоронних органах, аналогічні наради Євдокімов проводив (або проводить?) і в Службі безпеки. Зокрема, саме він нібито координував недавні обшуки управлінням СБУ у Сумській області виробничих потужностей компанії сім'ї Рибалки в Дніпрі.За словами адвоката Андрія Грубського, поява сторонньої особи в будь-якому з підрозділів правоохоронних органів, та ще й з указівками, як поступати і як фальсифікувати справи – це явна корупційна схема, яку повинно розслідувати НАБУ. Ми вирішили нагадати читачам, хто такий Володимир Євдокімов, щоб було зрозуміло, кого саме Геннадій Буткевич найняв для дискредитації Рибалки і чому співробітники ГПУ та СБУ (а можливо й Нацполіції?) погоджуються підкорятися цій людині в столь неоднозначних справах.Генерал Володимир Євдокімов – один з найбільш одіозних співробітників правоохоронних органів України за останні 15–20 років. Перші згадки про його зв'язки з кримінальними авторитетами сягають середини 1990-х років, коли він працював у Харкові. «Харківська міліція і сьогодні є одним з найжорстокіших підрозділів, але тоді катування, вбивства та насильство з боку міліціонерів були звичайною справою. Навіть у такому середовищі проти Володимира Євдокімова кілька разів порушували службові розслідування за надмірне прояву сили, шантаж та рекет, але в кінцевому підсумку були змушені з ним розпрощатися, відправивши в сусідню Луганську область», – писали ЗМІ про цей період.У 1995–1998 роках Євдокімов уже був першим заступником голови УМВС Луганської області – начальником управління з боротьби з організованою злочинністю (УБОП). Там він створив цілий кримінальний трест, де усуненням небажаних, рекетом та шантажем займалися спільно представники міліції та криміналітету. «За часів пана Євдокімова на чолі Луганського УБОПа місцева організована злочинність в області почувала себе повними господарями регіону, якому міліція докучала лише щомісячними грошовими побірками», – писало про цей період видання «Обком». Саме за це проти Євдокімова нібито навіть було заведено кримінальну справу, однак попри бажання особисто міністра Юрія Кравченка віддати «розбешеного» міліціонера під суд, покарання – завдяки «круговій поруці» – тому все ж удалося уникнути.З Луганська Євдокімов був переведений у Дніпропетровськ, подалі від кримінальних авторитетів, про зв'язки з якими гуділи кабінети МВС у Києві. Однак і там через кілька років після переведення Євдокімов очолив кримінальний розшук. Примітно, що переведення з Луганська відбулося після подій, інформація про які лише обривками запечатлена на сторінках ЗМІ. Зокрема, те саме видання «Обком» писало, що, не маючи особливих успіхів у цьому регіоні, Євдокімов «здав» «підопічних» кримінальників Генеральній прокуратурі як підозрюваних по справі про вбивство голови Нацбанку Вадима Гетьмана (тоді ці «сліди» мали привести до Павла Лазаренка) і отримав подальше підвищення. Правда не одразу, а після короткої «зупинки» у Дніпропетровській області, де до 2001 року Володимир Євдокімов також очолив УБОП. Однією з ключових «подій» у цей період став рейдерський – як би його назвали сьогодні – захват ринку «Озерка». А в останні три роки перед Оранжевою революцією, за часів «махрового кучмізму» Євдокімов очолює департамент кримінального розшуку МВС.У 2005 повертається у Дніпропетровськ уже головою УМВС. Ця «зупинка» стала знаковою для подальшої долі одіозного міліціонера. Саме тут він познайомиться з тим, хто був тоді прем'єр-міністром Юрієм Еханоровим, який далі буде «супроводжувати» кар'єрний ріст Євдокімова аж до посади першого заступника міністра МВС. Наприклад, саме за протекцією Еханурова, як писали ЗМІ, наприкінці 2005 року Євдокімов стає заступником міністра – начальником кримінальної міліції.Газета «Грані Плюс» буквально за рік до цих подій – у 2004 році – детально описувала «роль і місце» Володимира Євдокімова в системі правоохоронних органів України. Зокрема, «Грані» писали про те, що Євдокімов у 2004 році був звільнений Миколою Білоконем з посади у Дніпропетровську через надто тісні «нетрадиційні» зв'язки з кримінальними авторитетами типу донецького «Футболіста». За однією з версій, під цією кличкою скривався відомий також за кличкою «Міша Косий» Михайло Ляшко, співвласник скандального ТЦ «Білий Лебідь» та підпільної сигаретної фабрики «Хамадей» у Донецьку.За іншою версією «Футболістом» називали авторитета Володимира Полубатка, який на початку війни на Донбасі засвітився у фінансуванні терористів. Подальша участь Євдокімова в цих подіях може бути підтвердженням другої версії. Першим заступником міністра Євдокімов працював включно з періодом другого прем'єрства Віктора Януковича, чуть не дослужившись до президентських виборів. У цей час він налагодив контроль над обігом наркотиків у «рідному» Харкові – спільно з власником ринку «Барабашово» Олександром Фельдманом. Відголоски цього «бізнесу» чулися й через кілька років, уже коли Євдокімов повернувся в «оновлене» МВС: його синові Сергію (також працюючому в системі МВС) вменяли контроль над обігом наркотиків у Запорізькій області. Крім того, спільно з іншим заступником міністра – Володимиром Хоменко – Євдокімов також «курував» рекет великого бізнесу. На період президентства Януковича Євдокімов «залягав на дно». І не мав би в принципі всплити, якби не події Оранжевої революції та гримаси її лідерів, які вирішили, що «старий кінь борозди не портить»: навесні 2014 року Євдокімов знову став першим заступником голови МВС.За різними версіями, цьому сприяв або Юрій Ехануров, або Геннадій Москаль, з яким Євдокімов також плідно «співпрацював» ще за часів роботи в Луганській області.Попри відверто одіозну біографію, він відповідав за найширший спектр питань, наприклад, вербуючи криміналітет у зоні АТО. Про те, наскільки люттю ненавистю ненавидить добровольчі батальйони та все, що з ними пов'язано, Володимир Євдокімов, писав у свій час головний редактор видання «Цензор» Юрій Бутусов. Особливо відзначився Євдокімов у «рідному» для себе Луганському регіоні, де ще під час перших тижнів сепаратистських рухів пролобіював призначення на посаду голови УМВС «обраного» бойовиками «народного міліціонера» Анатолія Науменка. Це викликало безпрецедентний скандал. Як і неоднозначна та не до кінця розслідована роль Євдокімова у вбивстві одного з лідерів «Правого сектора» Сашка Білого (Олександр Музичко). «Правий сектор» і особисто Дмитро Ярош неодноразово висували ультиматуми МВС щодо звільнення Євдокімова.Втім, генерал був знятий з посади лише наприкінці 2014 року, після виборів парламенту та формування нового уряду Арсенія Яценюка, до якого був спущений «десант» грузинських «фахівців» і першим заступником міністра стала Ека Згуладзе. Той факт, що сьогодні Володимир Євдокімов роздає доручення правоохоронним органам, у тому числі й за проханням Геннадія Буткевича по справі Сергія Рибалки – не повинен викликати особливого здивування. По-перше, його вже «радили» повернути главі Нацполіції Хатії Деканоідзе в структуру МВС як видного професіонала. По-друге, з самим Буткевичем вони могли зійтися на ґрунті спільного розуміння безкарності своїх незаконних дій та впевненості в круговій поруці системи. Адже співвласник «АТБ» у 1990-х роках очолював охорону могутньої корпорації «ЕЕСУ», а потім і особисто Павла Лазаренка, так що цілком міг бути причетний до організації вбивств та інших злочинів рівня розстрілу підприємця Євгенія Щербаня у Донецьку в 1996 році.Тому нічого дивного в тому, що, як розповідає Дмитро Сус, Євдокімов нічого не сумніваючись приніс на наради в спецдепартамент ГПУ папку розпечаток електронної пошти та звітів зовнішнього спостереження за Сергієм Рибалкою, не маючи для цього взагалі жодних законних підстав, включно з рішенням суду. А начальник Суса Володимир Гуцуляк кинувся виконувати побажання зовнішнього «гостя» щодо фабрикування давно закритих кримінальних справ з метою «пришити» в них важкі статті для легалізації цієї «негласки». Загалом, кандидатура на міністра внутрішніх справ дуже цікава. Кримінальний «бізнес-мент» зі зв'язками з російськими спецслужбами та відвертий «сепар» при цьому. Для чого ж такий міністр Соросу та його підопічним в Україні. Для реалізації давньої мети – знищення України як держави, її розчленування та утилізації. Однак навряд чи український народ схвалить такий план.