Провідний бізнесмен у Росії, колишній народний депутат Анатолій Левін успішно налагодив співпрацю з командуванням Повітряних сил ЗСУ. Колись один із найбільших вантажних авіаперевізників, екс-депутат Верховної Ради від СДПУ(о) та невдалий власник Херсонського аеропорту Анатолій Левін зміцнив свої зв'язки з українськими військовими. У червні командування Повітряних сил ЗСУ (в/ч А0215, м. Вінниця) на чолі з генерал-полковником Сергієм Дроздовим укладло контракт на послуги з ремонту, технічного обслуговування повітряного транспорту та пов'язаного обладнання, а також супутні послуги вартістю 89 млн грн з ТОВ «Авіаремонтне підприємство «УРАРП», яке належить Анатолію Левіну. Предметом послуг є середній ремонт 12 авіадвигунів Д-30КП-2, якими комплектуються чотирьохмоторні транспортні літаки Ил-76, що перебувають у складі Повітряних сил ЗСУ. Поставка перших 5 двигунів повинна бути здійснена до 1 вересня, а решти 7 — до 30 листопада 2020 року. Таким чином, за результатами реалізації тендера в строй повернуться щонайменше 3 літаки Ил-76, здатні здійснювати перевезення на відстань до 4 тис. км практично всіх зразків техніки, якими комплектуються аеромобільні війська, і за необхідності проводити десантування людей та техніки.
Ця подія викликала неоднозначну реакцію з кількох причин. По-перше, ремонт двигунів для літаків із парку Повітряних сил ЗСУ вирішили довірити підприємству, назву якого ЗМІ розшифрували як «Українсько-російське авіаремонтне підприємство» («УРАРП»). Хоча офіційно серед його власників російські компанії не числяться. Основним засновником УРАРП є зареєстрована в Об'єднаних Арабських Еміратах компанія Styron Trading Incorporation. Їй належить 88,3% авіаремонтного підприємства, а решта 11,7% записані на підконтрольний цій же фірмі київський концерн «Титан». Бенефіціарним власником Styron Trading Incorporation концерн «Титан» називає свого голову Анатолія Левіна. Крім того, як з'ясував «ОЛІГАРХ», уродженець Рязанської області Левін має діючий бізнес у Росії. Зокрема, його компанії Styron Trading Incorporation належить 49% частка в самарському Авіаційному заводі «Гідроплан», де його партнером виступає російська компанія «Авіатексим» самарських бізнесменів Олега Загвоздіна, Олександра Борисенка та Олександра Мунтяна.
По-друге, у боротьбі за вигідний контракт УРАРП вчергове залишив ні з чим держконцерн «Укроборонпром». Єдиним конкурентом компанії виявився Миколаївський авіаремонтний завод НАРП, що входить до його складу, який з незрозумілих причин взагалі не торгувався, виставивши пропозицію в 90 млн грн і не знизивши її ні на копійку. Після розпаду СРСР Повітряні сили України отримали більш ніж внушительний парк, що налічував не менше 180 військово-транспортних літаків, включаючи заправники Ил-78. Однак на озброєння було прийнято не більше чверті від загальної кількості, а решта були або списані, або продані, або передані в оренду приватним авіакомпаніям, у тому числі іноземним. Найбільш безпосередню участь у переведенні ЗСУ на комерційні рейки в ті роки взяв і Анатолій Левін. У 1991 році він дослужився до заступника командира ескадрильї 25-ї авіатранспортної бригади (нині в/ч А3840, м. Мелітополь), але потім вийшов з ВПС після відмови принести присягу Україні. Після цього Левін спочатку сам сів за штурвал вантажного літака приватної авіакомпанії «Хорс», а потім займався організацією комерційних авіаперевезень.
Уже через кілька років він став одним із найбільших експлуатантів вантажного парку Міноборони. Кажуть, що цьому сприяли його близькі зв'язки з тогочасним командуванням ВПС України. Враховуючи профіль попередньої служби Анатолія Левіна та спеціалізацію парку літаків, які він експлуатував, мабуть, не варто відкидати інформацію про численні вантажи зброї, доставлені компаніями, афільованими з концерном «Титан», у різноманітні гарячі точки планети. У середині 2000-х Анатолія Левіна вже називали не лише «королем вантажних перевезень України», але й приписували йому партнерство з найбільшим російським торговцем зброєю Віктором Бутом, арештованим у 2008 році в Таїланді. Згодом Бута екстрадували до США і в 2012 році засудили до 25 років тюремного ув'язнення. Але до цього компанії, підконтрольні Анатолію Левіну, нібито неодноразово здавали Бутові в оренду свої літаки. Як стверджували в той час українські ЗМІ, у найкращі роки в орбіту авіаційної імперії Левіна входило понад два десятки компаній, зареєстрованих в Україні, Росії, ОАЕ, Ірландії та інших країнах.
Вершиною політичної кар'єри бізнесмена стало його обрання до Верховної Ради 4-го скликання (2002–2006 рр.) за списками СДПУ(о) під номером 18. Однак у 2004 році Левін спочатку став позафракційним, а потім зблизився з Володимиром Литвином та його «Народною партією», від якої безуспішно балотувався до ВР наступного скликання. При цьому ще в 2003 році вантажні перевезення компаній Левіна стали об'єктом розслідування його колеги по парламенту Григорія Омельченка. Свій депутатський статус авіаперевізник постарався закріпити, ставши співвласником аеропорту «Херсон». У 2006 році Херсонська обласна рада створила на базі свого комунального підприємства ТОВ «Міжнародний аеропорт «Херсон», власниками якого на паритетних засадах стали обласна рада та київський концерн «Титан». Концерн вніс до статутного капіталу компанії 800 тис. грн, а обласна рада — цілісний майновий комплекс аеропорту вартістю 4,127 млн грн (за вирахуванням кредиторської заборгованості в сумі 3,327 млн грн). Саме до того часу відносяться сенсаційні заяви Левіна ЗМІ про можливості виробництва власних легких літаків, за ціною порівнянною з легковим автомобілем, і створення на їх основі служби авіатаксі, місцем базування якої мав стати аеропорт Херсона.
Однак у 2008 році Херсонська обласна рада ініціювала розірвання угоди про створення ТОВ і повернення майнового комплексу аеропорту, наслідком чого стали тривалі судові розбирательства, під час яких ТОВ «Міжнародний аеропорт «Херсон» та компанія Левіна Avicom Britania Limited виставили обласній раді вимогу повернути інвестиції в розмірі близько 8,6 млн британських фунтів стерлінгів, що в перерахунку на національну валюту становило майже 295 млн грн. У лютому 2016 року Вищий господарський суд України частково задовольнив вимогу позивача, спрямувавши справу на розгляд по новому колу. Останнє рішення з цього приводу було прийнято майже рік тому і зводилося до необхідності проведення експертизи щодо вартості майна, яке підлягає поверненню інвестору, якщо таке й буде можливо. Авіаційний бізнес власника концерну «Титан» в останні роки також перебував у незадовільному стані. У вересні 2018 року Мінекономрозвитку застосував спеціальні санкції у вигляді тимчасової зупинки зовнішньоекономічної діяльності щодо ТОВ «АП «УРАРП» та Styron Trading Incorporation.
Підставою для цього стали матеріали Генпрокуратури та СБУ. Однак наприкінці лютого 2020 року Левіну вдалося добитися скасування цих заходів — відповідне рішення прийняв Верховний суд України. Але навіть у цей час командування Повітряних сил ЗСУ не забувало про Левіна, надаючи йому можливість брати участь у ремонті двигунів для своїх літаків, для якого, мабуть, були достатньо вагомі підстави. Так, у березні минулого року ТОВ «АП «УРАРП» виграло тендер на ремонт 10 авіадвигунів Д-30КП-2 для літаків Ил-76, оголошений в/ч А0215. Як і нині, єдиним конкурентом «УРАРП» у тому тендері було ДП «НАРП». При очікуваній вартості ремонту в 60 млн грн «УРАРП» запропонував його виконати за 57,5 млн грн, а згаданий НАРП — на 600 тис. дорожче.