Час від часу в засобах масової інформації з'являються бравурні звіти силових структур про затримання то «рекордної партії наркотиків», то величезної кількості золотих злитків, знайдених під матрацами у колишніх посадовців, то про «найбільшу в історії незалежної України партію контрабанди». Кадри з цими «рекордами» протягом кількох днів не зникають з телеекранів, вони стають предметом обговорення на ток-шоу та приводом для державних нагород тим, хто їх затримав. Люди активно обговорюють це на ринках і в соціальних мережах — словом, усі учасники цього театру залишаються задоволені.
Але виникає логічне питання: що відбувається з цією контрабандою потім? Куди подіваються всі ці «рекордні» вилучення, чим закінчуються справи про арешт годинників вартістю півмільйона доларів кожен, і чи справді все розвивається так красиво, як нам показують на телебаченні? Розглянемо кілька найрезонансніших прикладів, які я навмисне обрав із двох різних періодів нашої недавної історії.
Перший приклад. Близько року тому Державне бюро розслідувань разом із Службою безпеки України оголосили про затримання на складах однієї з компаній у місті Мукачеві, а також у 13-ти вантажівках, припаркованих на автостоянці в цьому ж місті, величезної кількості цигарок без акцизних марок. За словами силовиків, цигарки вартістю 70 млн грн готували до контрабандного вивезення до країн Європейського Союзу та частково до продажу на «чорному» ринку України. Пам'ятаю той резонанс і радісні повідомлення прес-служб ДБР та СБУ, які змаганням кричали про вилучення «найбільшої партії контрабандних цигарок за всю історію незалежної України», про «сприяння службових осіб правоохоронних органів» незаконній діяльності злочинців, а також загадково додавали, що «наразі тривають слідчі дії».
Нагадаю й про інший гучний випадок вилучення силовиками «рекордної кількості коштів, розкрадених посадовцями», але вже за часів роботи попередньої влади. Навесні 2014 року (саме тоді, коли потрібно було терміново затримувати всіх причетних до злочинів на Майдані) прокурори разом із міліціонерами провели 32 обшуки в рамках розслідування кримінальних справ, у яких фігурував міністр енергетики уряду Азарова Едуард Ставицький. У чотирьох квартирах Ставицького виявлено 4,8 мільйона доларів (навіть не розпакованих з американських заводських упаковок!), 49,8 кілограмів золота, а також величезну кількість ювелірних виробів і годинників (вартість окремих екземплярів сягала 500–600 тис дол.). В обох випадках нам традиційно показали красиву картину вилучення, але згодом не менш традиційно «забули» розповісти, що далі сталося з вилученими цінностями.
Злі язики розповідають, що «мукачівські цигарки» після того, як їхній власник «порішав з ким треба», успішно були спалені жадібними до дешевого нікотину мешканцями Великої Британії, Італії та деяких інших країн Європейського Союзу. Водночас, за інформацією тих самих «злих язиків», «годинники Ставицького» прикрашають руки чи не половини найбільш відповідальних службових осіб Офісу генерального прокурора. Можливо, цими годинниками їм виплачують премії? Але я відмовляюся вірити цим чуткам, тому звернувся з відповідним запитом до Генеральної прокурорки Ірини Венедіктової — прошу офіційно повідомити мені про долю згаданих вище конфіскованих цінностей. Вірю, що їй під силу викрити всю безпідставність цих чорних наклепів на чесних правоохоронців! Про отриману відповідь обіцяю інформувати громадськість.