14 квітня 2020 року Служба безпеки України з небаченим раніше пафосом оголосила про викриття ворожого агента у власних лавах та про затримання контррозвідкою генерал-майора Валерія Шайтанова, який обіймав посаду заступника начальника Центру спеціальних операцій «А». Проте з часом ситуація зі справою Шайтанова не прояснилась, а навпаки — запитання, що виникли на початку, так і не отримали логічної відповіді.
По-перше, ЦСО «А» — це не оперативний, а силовий підрозділ СБУ. Його співробітники фактично не мають доступу до державних таємниць і виконують завдання із затримання підозрюваних та охорони учасників кримінальних проваджень. Наприклад, «Альфа» охороняє негласного позаштатного співробітника СБУ Сергія Стерненка, який у 2018 році вбив в Одесі людину, та допомагає Стерненку пікетувати Офіс Президента й оселю генерального прокурора Венедіктової, вимагаючи уникнення кримінальної відповідальності. Шайтанов останніми роками відповідав у ЦСО «А» лише за вогнегасник біля свого кабінету й не мав відношення навіть до охорони Стерненка, не кажучи вже про планування серйозніших операцій.
По-друге, Шайтанову інкримінується, що він на замовлення полковника ФСБ Ігоря Єгорова готував вбивство чеченця Адама Осмаєва, який перебував в Україні. У повідомленні СБУ Осмаєв названий «відомим добровольцем». Осмаєв був засуджений в Україні 18 листопада 2014 року вироком Приморського районного суду Одеси за використання фальшивого паспорту та незаконне поводження з вибухівкою. Версія про підготовку російською спецслужбою його вбивства виглядає непереконливою. Якщо хто й полює на Осмаєва, то це його земляки, яким він винен гроші. А якби у ФСБ виникла потреба його ліквідувати, для цього не треба було вербувати цілого генерал-майора СБУ.
По-третє, єдиним доказом зради Шайтанова є запис телефонних переговорів між полковником ФСБ Єгоровим і громадянином «Н», де «Н» обговорює, як він буде використовувати Шайтанова для вчинення злочинів. Проте Єгорова знає вся СБУ — він не є й ніколи не був оперативним співробітником ФСБ. Єгоров служив у спецпідрозділі «Вимпел», вийшов у відставку й зараз очолює ветеранську організацію колишніх співробітників «Вимпелу».
Головне, ці розмови записував сам «Н», який є агентом Департаменту контррозвідки СБУ й влаштував провокацію відносно Шайтанова на завдання свого куратора Олександра Поклада, нинішнього начальника 5 Управління ДКР СБУ. Втаємничений «Н» — це Іван Володимирович Лукашевич, заступник генерального директора Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державної госпорозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми «Укрінмаш». Лукашевич є давнім знайомим Шайтанова. Незадовго до затримання він приходив до нього позичати гроші — начебто, на лікування дружини, хворої на рак. Шайтанов дав йому в борг 4 тис. доларів США, які Лукашевич відніс куратору й оформив як попередню оплату за вчинення якогось теракту.
Поклад — це та сама людина, підлеглі якого, зі слів заступника міністра внутрішніх справ Антона Геращенка, перевіряються на причетність до вбивства Павла Шеремета. Підозрювані в цьому злочині є агентами 5 Управління ДКР.
По-четверте, якщо Шайтанов дійсно агент іноземної розвідки, то навіщо було його після затримання, вже в кайданках, бити? Саме це зробили з Шайтановим співробітники 5 Управління ДКР в мікроавтобусі по дорозі на перший допит. Якщо Шайтанов — справжній шпигун, то з нього мали б пилинки здувати, а не бити чоботями по обличчю. Інша річ, якщо затримання Шайтанова стало одним з епізодів внутрішніх інтриг, які трясуть СБУ після призначення головою «Контори» Іванушки Баканова. Принаймні, участь агента ДКР СБУ Лукашевича свідчить про те, що Поклад влаштував відносно Шайтанова примітивну провокацію на кшталт «вбивства Бабченка», «справи Савченко-Рубана» чи «справи Лабутіна-Заярнюка» й у нагороду за це отримав посаду начальника 5 Управління ДКР, виживши з СБУ свого попередника Романа Червінського.