Колишні партнери корпорації ІСД — Гайдук, Тарута та Мкртчан — настільки прагнули перерозподілити мільйони з минулого, що погодилися розкрити у лондонському суді багато подробиць становлення бізнесу. Про це повідомляє матеріал НВ-Бізнес.
14 липня 2020 року у Верховному суді правосуддя Англії (Лондон) завершилося розглядання позовів, які подали один проти одного колишні та діючі акціонери української корпорації Індустріальний союз Донбасу (ІСД). Три сторони на чолі з Віталієм Гайдуком, Сергієм Таруту та Олегом Мкртчаном намагалися через суд встановити справедливість щодо результатів дій, здійснених у 2007—2009 роках. Саме тоді Віталій Гайдук вийшов зі складу акціонерів, а Тарута та Мкртчан залучили нових партнерів, яких фінансував російський державний Внешекономбанк (ВЕБ). У травні попереднього року НВ-Бізнес уже повідомляв, що, на думку Гайдука, колишні партнери занизили вартість його частки. У відповідь на це від нього вимагали компенсацію за іншими проектами. Судія винес свій вердикт. Але, що більш цікаво, судовий розгляд привів до розкриття цікавих подробиць у історії створення та становлення корпорації ІСД, а також відносин між її акціонерами та змін їхніх часток.
Під час судового розгляду були проведені допити Гайдука, Тарути та їхніх численних радників, адвокатів і партнерів. Олег Мкртчан не давав показання, оскільки з минулого року перебував у російській тюрмі. Журналісти відібрали 11 найцікавіших фактів, озвучених у суді.
**1. Створення ІСД**
У вступному слові судді говориться, що історія питання сягає 1995 року, коли Гайдук та Тарута разом з іншими партнерами створили глобальний портфель активів, який з часом став оцінюватися в мільярди доларів. Серед них був металургійний бізнес в Україні, який називався ІСД. До серпня 1996 року Гайдук та Тарута володіли по 35% у корпорації ІСД через ОАО Візаві та ТОВ Азовінтекс відповідно. Тарута відповідав за операційне управління та розробку плану швидкої експансії.
**2. Поява Мкртчана**
У 1997 році Сергій Тарута привів у корпорацію ІСД Олега Мкртчана, з яким вони на початку 1990-х років співпрацювали на металургійному комбінаті Азовсталь (Маріуполь). Мкртчан тоді був металотрейдером. Спочатку він очолив металургійний департамент корпорації, а у 2002 році став генеральним директором ІСД. У матеріалах суду говориться, що Сергій Тарута дуже зблизився з Олегом Мкртчаном. Вони називали один одного братами, дружили сім'ями та навіть жили в будинках, розташованих на сусідніх ділянках.
**3. Роль Гайдука в ІСД**
Якщо Тарута та Мкртчан активно займалися розвитком корпорації та її експансією, то Віталій Гайдук у якийсь момент зосередився на своїй політичній кар'єрі. Його називають «пасивним інвестором». Також відзначається, що його відносини з партнерами, хоча й можна було назвати близькими, але скоріше це були професійні, а не соціальні контакти.
**4. Єдине згадування про Ахметова**
У вступному слові судді говориться, що у 1998 році акціонери корпорації ІСД вирішили дати Олегу Мкртчану бонус за виконану ним роботу. Крім Гайдука та Тарути, акціонером корпорації ІСД, який прийняв таке рішення, названий Ахметов. Ймовірно, це власник Групи СКМ Ринат Ахметов. Однак далі говориться, що до червня 2003 року єдиними акціонерами ІСД залишилися Тарута та Гайдук. При цьому не уточнюється, чому та яким чином Ахметов вийшов зі складу власників. НВ-Бізнес відправив запит у прес-службу Рината Ахметова.
**5. Приховані частки та таємний акціонер**
У середині 2003 року акціонери вирішили продати третину статутного капіталу Олегу Мкртчану за 14 млн доларів — по 7 млн доларів Гайдуку та Таруте. Він погодився з таким рішенням, але не формалізував його до кінця 2006 року. Тоді ІСД збільшив статутний капітал, що дозволило Мкртчану через ТОВ Регіон стати власником частки у 33,08%. Ще 33,08% належали Азовінтексу Тарути. А 33,84% контролювала Візаві сім'ї Гайдуків. Частка Гайдука була дещо вищою, оскільки він виявився формальним власником невеликого відсотка акцій Олега Дубини. Як виявилося, на початку 2006 року колишній голова Нафтогазу України та колишній чиновник отримав цей відсоток як бонус за управління окремими активами ІСД. Це викликало невдоволення Мкртчана. Практично одночасно Азовінтекс став власником 17% акцій ТОВ Регіон. Таким чином Сергій Тарута отримав опосередкований контроль над додатковими 5,62% статутного капіталу ІСД та став найбільшим акціонером корпорації. Цей факт мав важливий вплив на майбутні події, оскільки Тарута та Мкртчан по-різному трактували передачу часток. За однією з версій, 17% у Регіоні розглядалися як страховка за те, що Мкртчан не зміг одразу виплатити свій борг Таруті. Подібні підстраховки у вигляді тимчасової уступки частки в іншому бізнесі неодноразово виникали в майбутньому між усіма трьома партнерами.
**6. У які активи інвестувала ІСД**
З 2003 року Гайдук, Тарута та Мкртчан інвестували великі кошти в експансію металургійного бізнесу. Через ІСД їм належали металургійні підприємства в Україні, Польщі та Угорщині. За межами корпорації вони спільно інвестували в покупку Краматорського МЗ імені Куйбишева, Дніпропетровського трубного заводу, United Steel Industries (прокатний завод в ОАЕ), будівництво прокатного заводу в Росії (Армавір), Sandal Bar Rolling Mills (прокатний завод у Пакистані). У 2007 році вони викупили мажоритарну частку у великому металотрейдері Українська гірничо-металургійна компанія (УГМК, створена бізнесменом Віталієм Гнатушенко).
Також були куплені численні активи поза металургією. Готелі Айвазовське, Ялта Інтуріст та пансіонат Донбас (усі в Криму). Готель Hyatt у Києві (ним володіли через ЧАО Нові інженерні технології), Об'єднана транспортна компанія, група компаній Укрстальконструкція, Бахмутський аграрний союз, будівельний бізнес, судобудівельна верф у Гданську (Польща), а також численні об'єкти нерухомості в Києві. Багатьма активами партнерів управляв Консорціум Індустріальна група.
**7. Розділ активів та Проект Гоголь**
У 2007 році Віталій Гайдук заявив про бажання вийти зі складу акціонерів корпорації ІСД та попросив за свою частку 3 млрд доларів. Однією з причин такого бажання називається неформальне та неструктуроване управління активами, а також те, що партнери Гайдука дозволяли здійснювати виплати з коштів корпорації протягом звітних періодів. 20 листопада 2007 року компанія Візаві офіційно повідомила Азовінтекс та Регіон про намір продати свою частку за 3,55 млрд доларів третій стороні. Тарута та Мкртчан зрозуміли, що самостійно не справляться з викупом частки Гайдука.
Але різкий ріст цін на металургійних ринках на початку 2008 року привів до того, що ці умови стали достатньо привабливими. Вони вирішили здійснити злиття з російською гірничо-металургійною групою Евраз. Ця угода отримала кодову назву Проект Гоголь. Капіталізація об'єднаної компанії у червні 2008 року оцінювалася Merrill Lynch у 66,65 млрд доларів. Загальна частка Тарути та Мкртчана у 27,5% коштувала б 18 млрд доларів. Крім того, вони мали отримати 6 млрд доларів готівкою. Восени 2008 року на тлі колапсу у світовій металургії угода з Евразом провалилася. Віталій Гайдук залишився акціонером ІСД.
**8. Ще одні росіяни**
Тарута та Мкртчан почали пошук нового партнера та дійшли висновку, що оптимальним варіантом буде угода, підтримана урядом Російської Федерації. За словами Віталія Гайдука, українські промисловці Ринат Ахметов та Ігор Коломойський не були зацікавлені в покупці активів. Посередником у пошуку формального покупця став екс-голова Нафтогазу України Ігор Бакай. За свої послуги він у підсумку отримав 225 млн доларів або 8,2% від суми угоди. Саме ця угода стала основним каменем спотикання між Віталієм Гайдуком та його партнерами по ІСД, що привело до розглядань у суді Лондона.
**9. Підготовка до продажу за участю російської держави**
У матеріалах суду говориться, що Тарута та Мкртчан знайшли російського покупця, який побажав залишитися неназваним. Він поставив умову, що партнери мають викупити частку Гайдука. Після цього новий інвестор викупить і його частку, і частину часток двох інших акціонерів. У підсумку росіяни контролюватимуть 50% +2 акції корпорації, а Тарута та Мкртчан по 25% -1 акція. Пізніше стало відомо, що фактичним покупцем був державний Внешекономбанк (ВЕБ). Він сам не міг безпосередньо купувати іноземні активи, тому була розроблена складна схема фінансування угоди через інші юридичні особи. Одночасно відбулася реструктуризація структури власності трьох партнерів у корпорації ІСД, під час якої «загубилися» 17% Тарути у ТОВ Регіон. За частку Гайдука у підсумку заплатили 750 млн доларів. Також у його користь були проведені ряд складних угод за іншими активами. Наприклад, на початку 2009 року сторони домовилися, що ІСД профінансує медіагрупу Віталія Гайдука на 9 млн гривень рівними частинами до серпня 2009 року.
У тексті суду вона не називається, але відомо, що бізнесмен володів холдингом Еволюшен медіа, до якого входили газета Коментарії, журнал Weelky, фотоагентство PHL та ряд інших ЗМІ. Відзначимо, що окремий медіабізнес був у Сергія Тарути — холдинг Медіа Інвест Груп. Усі троє партнерів ініціювали ряд угод, спрямованих на розділ активів, що привело до виникнення взаємних зобов'язань. Примітно, що після завершення угоди росіяни наполягали на тому, щоб Тарута та Мкртчан разом з ними брали участь у покупці близько 50% у статутному капіталі металургійного комбінату Запоріжсталь (Запоріжжя), які належали Gorlane Business Inc. Домовилися, що Мкртчан профінансує частку Тарути у розмірі 105,8 млн доларів через свою Etmor Investments Ltd. Ця сума під час суду трактувалася як компенсація частини боргу Мкртчана за частки Тарути у ТОВ Регіон.
**10. Чеченська мафія**
На кінець 2012 року відносини між партнерами погіршилися. З 2012 по 2015 роки Тарута намагався зв'язатися з Гайдуком, щоб завершити питання за угодами, розпочатими раніше, які стосувалися неметалургійних активів. А у 2013 році російський покупець порушив арбітражний процес проти компаній Тарути та Мкртчана, який був розглянутий у Лондоні. Після цього Тарута, як випливає з матеріалів суду, найняв Мхітара Мадояна, колишнього працівника корпорації ІСД, щоб той допоміг отримати борги від Олега Мкртчана. Мадоян порадив Таруті найняти московську компанію За справедливість. 18 листопада 2015 року було підписано угоду про співпрацю, згідно з якою За справедливість допоможе стягнути 281 млн доларів з Мкртчана на користь Тарути. І Гайдук, і Мкртчан заявили суду, що Мадоян — у минулому був соратником впливового злочинця Аслана Усояна (відомий як Дід Хасан, убитий у Росії у 2013 році), а За справедливість має зв'язки з чеченською мафією. На початку 2016 року ця організація була залучена до переговорів з Гайдуком та Мкртчаном.
**11. Суть спору та результати суду**
За словами Гайдука, у 2016 році він випадково дізнався, що росіяни оцінили акції ІСД дорожче, ніж він отримав від колишніх партнерів. Це сталося в аеропорту Відня (Австрія), де вони зустрілися з Мкртчаном, який виглядав шокованим. Тоді Олег Мкртчан повідомив, що за допомогою Мадояна та За справедливість Тарута вимагає погасити борг у розмірі 280 млн доларів. Стільки оцінювалася 17%-на частка Азовінтексу у ТОВ Регіон, яка була «загублена» під час підготовки до продажу ІСД росіянам. Тоді Гайдук дізнався, що Таруті та Мкртчану заплатили 2,7 млрд доларів за 50% +2 акції. Тобто частка Гайдука оцінювалася у 1,78 млрд доларів. Це й привело до подання позову в лондонський суд, а також до появи зустрічних позовів. Але у підсумку, заслухавши свідчення всіх зацікавлених сторін, вивчивши матеріали складених у минулому меморандумів та усних домовленостей, англійський судія прийняв рішення відмовити у задоволенні всіх позовів.