Артем Сітник: його московські покровителі та нова інформаційна операція

Вчора польські антикорупційні органи затримали Новака, який був у нас керівником «Автодора». Однак прес-конференцію з цього приводу давав Артем Сітник, чиє відомство явно не помітило того розкрадання, яке виявили поляки. Дивна людина. За весь час керівництва НАБУ він реально не посадив нікого. Не зумів навіть повернути бюджету витрати на власну зарплату та зарплату своїх працівників. Натомість створив кілометри незаконних змонтованих «прослуховувань», якими намагався і намагається шантажувати владу. І, треба сказати, не без успіху. Свіжий приклад – фактичний провал голосування за відставку Сітника у ВР. Здавалося б, питання було абсолютно ясним. Існує судове рішення, яке чітко говорить – Сітник корупціонер, оскільки їв, пив і відпочивав за рахунок іншої людини. Що є корупційним діянням. ВР повинна була просто за цим фактом зняти його з посади. Існує також інформація про отримання Сітником хабара розміром 500 тисяч доларів від ХК «Енергомережі». Є багато інших компрометуючих фактів. Потрібно було знімати. Але… почалися чудеса. Раптом із залу засідань практично в повному складі зникла фракція Медведчука «ОПЗЖ».Чи то Кадиров раптово подзвонив, чи то Путін. Артем Сітник видимо дуже дорогий Кремлю, якщо Медведчук зі своєю «п'ятою колоною» раптово вирішив його не знімати. Потім раптово змінився у виразі обличчя та поведінці керівник фракції «СН» у Раді Арахамія. Побудував своїх «зелених» і дав наказ не голосувати за відставку Сітника. Навряд чи Арахамії теж дзвонив Путін. Скоріше за все, його другий представник в Україні – Андрій Єрмак. Дивно, що на всіх цих хлопців з московськими зв'язками не подіяв ще один нещодавний і набагато серйозніший «компромат» у історії з народним депутатом та адвокатом Георгієм Логвинським. 8 липня цього року Європейський суд з прав людини констатував порушення міжнародного права з боку працівників НАБУ та ГПУ та наявність таких фактів, як протиправний тиск на учасників процесу (адвокатів, свідків, експертів), незаконні негласні слідчі дії, які за радянською традицією проводилися щодо третіх осіб, щоб отримати інформацію про потрібну людину потрібного характеру. Ось що писав у той день сам Логвинський: «З почуттям глибокої поваги та вдячності офіційно повідомляю, що Європейський суд з прав людини винес рішення на користь права. Це історичне рішення та перемога правди над злом! Суд повністю відхилив доводи Генеральної прокуратури та НАБУ, і це незважаючи на те, що згідно з Генеральною угодою «Суд не тільки може, але й зобов'язаний зняти імунітет, якщо це перешкоджає слідству», що означає, що лише наявність формальної підстави для розслідування достатня для зняття імунітету. Однак Суд не вважав за потрібне розглядати факти «справи». На жаль, Суду довелося констатувати порушення міжнародного права та наявність таких фактів, як протиправний тиск на учасників процесу (адвокатів, свідків, експертів), незаконні негласні слідчі дії, які за радянською традицією проводилися щодо третіх осіб, щоб отримати інформацію про потрібну людину потрібного характеру. Боляче й неприємно чути, коли у рішенні Високого міжнародного суду зазначені такі грубі порушення прав людини, чи не так? Згідно із законодавством це рішення є обов'язковим для всіх країн-членів Ради Європи, і факти, встановлені судом, є преюдиціальними. Працівникам правоохоронних органів загрожує до 15 років позбавлення волі за зазначені дії. Сподіваюся, що як обіцяли й Генеральний прокурор, і Президент – їх не будуть «крити». Дуже шкода, що стільки сил і коштів, наших міжнародних партнерів і держбюджету, а найголовніше довіра українців були підірвані кількома негідниками своїми бандитськими методами. Сподіваюся, керівництво НАБУ, САП і ВАКС зроблять висновки, а також правоохоронні органи виявлять повагу до Високого суду та продемонструють свою неупередженість шляхом притягнення до відповідальності винних. І звичайно ж принесуть свої вибачення постраждалим від репресій та сфальсифікованого незаконного переслідування.» Не правда ж, цілий букет серйозних злочинів з боку НАБУ зафіксував Європейський суд з прав людини. І наш парламент був просто зобов'язаний не тільки зняти Сітника з посади, але й змусити його відповідати за ці злочини, а також за завданий величезний збиток репутації України. На жаль, московські господарі депутатів виявилися сильнішими. І на Сітника це подіяло ободрюючо. Одразу ж, як фокусник з кишені, він витягує ще одні докази своєї «успішної» роботи. Якісь записи з кабінету судді Вовка, зроблені незаконно працівниками НАБУ ще півтора року тому. Чому ж так довго Сітник не реалізовував ці записи? Треба припустити, багато часу було витрачено на монтаж і вибір мети цієї чергової кампанії. Треба сказати, що «справа» була спочатку ідіотською. Суддів вирішили звинуватити ні більше ні менше як у «спробі повалення державного ладу». Де судді – і де змова? Це раз. По-друге, ця стаття – підслідність СБУ. Але піар – є піар. Власне, тим Сітник весь час на своїй посаді й займався. Отже, хто ж є метою цієї чергової геніальної «комбінації» Сітника? Той, на кого йому вкажуть його російські господарі. Природно, Арсен Аваков. Іноді складається враження, що Сітник на своїй посаді був зайнятий виключно тим, щоб якось дискредитувати Авакова. Провалена в суді «рюкзачна» справа, тепер ось «суддівська», якою, за нашими відомостями, Сітник постарається дискредитувати якщо не самого Авакова, то близьких до нього людей. Природно, все це до суду не дійде, або в суді розвалиться. Але це Сітника не турбує. Адже основна мета – не вирок, а кампанія по дискредитації. Викидаються в мережу якісь «записи», на яких змонтовані найрізноманітніші малозрозумілі розмови. І робляться висновки про «корумпованість» або про щось ще. А потім послушна зграя «громадськості» починає розкручувати цю тему в ЗМІ. Чому саме Аваков? Теж цілком очевидно. Аваков зараз – один з небагатьох стовпів державності в країні. Один з небагатьох держчиновників, який дійсно допомагає Президенту Зеленському реформувати країну. У світлі нещодавної заяви Кадирова та Пєскова очевидно, що непоступливість Зеленського щодо мирного врегулювання зробила Зеленського особистим ворогом Путіна. І зараз він починає реалізовувати стратегію по його зміщенню з посади. І основний фактор, який йому в цьому перешкоджає – Аваков. Тому саме проти нього зараз будуть спрямовані інформаційні спецоперації РФ. Здійснювані через свою агентуру в Україні. Путіну потрібен хаос у країні. Потрібен послушний Президент. Бажано Медведчук. Керований Москвою парламент. Керований Москвою міністр внутрішніх справ. І Сітник послушно зараз це реалізовує. Варто зазначити, що ми всі щиро вважаємо НАБУ потрібним органом для України. Але вся його діяльність під керівництвом Сітника – це політичні провокації та суцільна імітація роботи. Наведемо зараз два приклади, з якими навіть Лещенко погодиться: мер Одеси та Харкова корупціонери, на яких негде клейма ставити, але НАБУ не в змозі зібрати факти, а всі його розслідування – фікція. Геннадій Кернес та Геннадій Труханов повинні сидіти у в'язниці, а вони йдуть на місцеві вибори при узгодженні своїх кандидатур з Офісом Президента. На жаль, подібний когнітивний дисонанс супроводжує діяльність НАБУ з дня її заснування. І справа тут не в самій структурі, а в спочатку прогнилій її голові. Яку потрібно відсікти, поки її діяльність не стала занадто небезпечною для України.