Мішель Терещенко не забув, що століттям раніше більшовики позбавили його сім'ю Батьківщини і збиралися розстріляти. Тому він знищив Леніна через місяць після перемоги на виборах міського голови. А нині в Глухові править самопроголошений мер-«регіонал», який хотів Леніна відновити.
Народний депутат Андрій Деркач, який останнім часом дуже щедро ділиться ФСБівськими «сливами», «окупував» Глухів. Нічого дивного – цей провінційний город, розташований за 12 км від кордону з Росією, є кормовою базою Деркача. Звідси він стартує до Верховної Ради з 1998 року. Тут контролює силовиків та адмінресурс. Від «глухівського», 159-го, округу минулого літа знову став народним депутатом. Феодально-кримінальна машина в Глухові лише один раз дала збій: коли в 2015 році спадкоємець славного роду меценатів і промисловців Мішель Терещенко був обраний мером. А 1 квітня 2020 року помічник народного депутата Деркача, виломавши двері, ворвався в кабінет Терещенка і займав його робоче місце. Маріонетки Деркача з місцевої осередку «Воля народу», до яких приєдналися глухівські «укропівці», БПП-ники, «радикали» Ляшка та «прості люди» Каплина, виганяли Терещенка з першого дня його перебування при владі.
Були підпали, погрози, титушки… Апогеєм стали дії державної реєстраторки Юлії Ігорівни Журикової з Середино-Будського райуправління юстиції Сумської області. Вона тричі вносила зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Але ці «дивацтва» не помітили в Офісі протидії рейдерству при Міністерстві юстиції України. Міністр Денис Малюська сказав, що все було зроблено ідеально. Так завершилося зіткнення двох світів – «російського» та того, в якому уявлення про честь українського дворянина поєднуються з європейськими цінностями.
Формально повалення Мішеля Терещенка відбулося на підставі його прохання про відставку, поданого ще в 2018 році. Він тоді справді психнув – не витримав тиску і заявив про складення повноважень. Але секретарка міськради Олена Демішева стверджує, що після того як депутати не підтримали відставку Терещенка в 2018 році, мер розірвав заяву у неї на очах. Однак опозиційним депутатам вистачило й копії паперу з минулим «строком давності». Олена Демішева згадує подробиці: «У березні опоненти Терещенка дізнаються, що він полетів на день народження сестри, і якраз почався карантин – рейси скасовані, мер не зможе повернутися.
Швидко пишуть заяву з вимогою скликати сесію, і я її скликаю. А далі – все за звичайним для наших депутатів сценарієм: не проголосували за порядок денний, і мені довелося сесію закрити. Після того як я пішла, опозиція залишилася в залі і на своєму зібранні «відправила в відставку» мера Терещенка і мене, а лідера «Волі народу» Юрія Бурлаку призначила новим секретарем». Як це виглядало – можуть зробити висновки самі, переглянувши відео.
Процес, що відбувся в Глухові 25 березня 2020 року, начальник управління соціального захисту Руслан Павленко назвав квазі-сесією. «Заяву Мішеля йому офіційно повернули на підставі його письмового звернення, – коментує Павленко. – У ньому він також указав, що заява втратила чинність. Так що цієї заяви немає ні фізично, ні юридично. Але головне: Закон України «Про місцеве самоврядування» не дає депутатам право після закриття сесії її продовжувати, тим більше приймати рішення». Він також звернув увагу на те, що в голосуванні взяли участь 18 депутатів – мінімум, необхідний для прийняття рішення (для висловлення недовіри мерові – наприклад, потрібно 2/3 голосів від 36-ти).
Тобто свіженький «мер» Бурлака проголосував сам за себе і відправився на пошуки реєстратора, який міг би його «узаконити». Проїхати довелося понад 70 кілометрів. Тому що ні в Глухові, ні в сусідніх містах не знайшлося реєстраторів, які бажали б узяти гріх на душу. Адже Терещенко ще в лютому попередив усіх про готуючийся рейдерський захват влади та про відсутність у нього бажання «добровільно складати повноваження». Здобути славу «чорного реєстратора» вирішилася Юлія Журикова – тричі прийняла, розмістила та підмінила в реєстрі суперечливі один одному рішення однієї сесії від 25 березня. У першому Бурлака розписався замість Демішевої, назвавшись секретарем (тоді як навіть записи авторства Журикової говорять, що він присвоїв нові повноваження з 31 березня). У другому варіанті рішення тієї ж позачергової сесії від 25 березня Бурлака опам'ятався і підписався вже як голова сесії. Але тут уже самозванець заплутався в даті подання заяви Терещенка – указав 27.09.2018. У третьому варіанті всієї тієї ж «сесії» голова Бурлака виправився ще раз – видимо, звірився з ксерокопією вже позбавленої чинності заяви Терещенка, якої де-факто більше не існує.
«Звільнити» Терещенка бурлаківська братва намагалася й раніше. На сесії 19 лютого 2020 року, яка перетворилася на балаган, депутати з «Волі народу» сміялися й улюлюкали, перекрикували Терещенка і Демішеву, вимагаючи «добровільно звільнити посаду». Риторичне питання: чому можуть навчити учнів директриси глухівських шкіл, які відмовляються співати гімн України, та й просто не вміють себе поводити? Риторична відповідь: можливо, тому, що вони робили під час виборів, щоб допомогти «Партії регіонів»?
«Я не можу працювати ефективно без прийняття бюджету міста та різних програм, які саботують депутати, чия єдина задача – це моя дискредитація та захват влади заради корупційних схем. Я працюю в режимі, який дозволяє уникати провокацій і не отримую зарплату. Але не можу залишити посаду, оскільки в результаті незаконного відкликання депутатів, організованого вами, до складу ради увійшли нелегітимні особи. Залишити посаду в таких умовах означало б дати можливість захватити владу групі аферистів», – сказав Терещенко, вказуючи в бік Бурлаки.
Горсовет втратив життєздатність у 2018 році – після того як група Бурлаки отримала більшість. Щоб позбавити мандатів 5 депутатів, організатори пішли на підробку. Для зібрання громадян потрібно було не менше 300 місцевих виборців, а набрали трохи більше двохсот, голосували й того менше. Але підконтрольна Деркачу територіальна виборча комісія підіграла учасникам перевороту. В результаті Терещенко позбувся двох депутатів з «Радикальної партії», одного з «Укропа» та двох з «Волі народу», які були готові співпрацювати з ним на благо міста. І один з них усієї цієї нервотрепки такого «відкликання» не пережив – незабаром помер від інсульту.
Першими рішеннями «нового мера» після захвату влади стала «зачистка» всіх згадок про Мішеля Терещенка на офіційному сайті – ніби й не було такого градоначальника (https://hlukhiv-rada.gov.ua/vlada/miskij-golova). А ще Бурлака за старою звичкою запустив руку в бюджетний карман, негайно виділивши самому собі на адвокатську допомогу 60 тисяч гривень. Варто придивитися до цього персонажа. Раніше Юрій Бурлака керував Глухівською міською організацією «Партії регіонів».
А з літа 2015 року командує міською організацією «Волі народу» («ПР» тут просто змінила вивіску). Останні 5 років ніде не працював, жив на зарплату дружини, яка командує в регіональному управлінні Пенсійного фонду. Як малозабезпечена, сім'я ще й отримувала допомогу. Але відсутність доходів не стала перешкодою для придбання позашляховика «Мерседес» вартістю близько 1,5 мільйона гривень. Кажуть, машина мера-самозванця записана на тещу, але й у цьому разі її слід було задекларувати – як таку, що перебуває в постійному користуванні. Однак уже п'ятий рік Юрій Бурлака продовжує вчиняти кримінальне правопорушення, не згадуючи про люксове майно: https://declarations.com.ua/declaration/nacp_60d72515-787c-43da-9225-fe282f79ad5c
Коли ж Терещенко в 2016 році пропустив 10-денний строк, протягом якого мав повідомити НАЗК про те, що купив авто для дружини (замість спаленого після весілля), на нього скласти адміністративний протокол. Підконтрольні Бурлаці та його патрону Деркачу медіа з того моменту почали називати Терещенка корупціонером. Хоча він підприємець, а купив «Форд Фокус» за 385 тисяч гривень, причому – у кредит.
«Мерседес» – не єдина надмірно дорога річ у закромах у «регіонального королька». У 2010 році Бурлака придбав дім у Глухові на 233 кв.м та квартиру на 61 кв.м, у 2008 та 2014 роках – по ділянці в Глухові. А ще у сім'ї чиновників звідкись з'явився дім на 108 кв.м та дві ділянки на Київщині, плюс дві квартири в столиці. Пояснити ці розкоші можна лише схемами розкрадання міського бюджету, до якого Бурлака присосався разом з близьким товаришем – депутатом від «Волі народу» Володимиром Грибом. Наприклад, шляхом «реконструкції вуличного освітлення» Бурлака та його «права рука» освоїли 2 мільйони гривень. А місто огнями так і не засяло.
Прокуратура довго розбиралася, а потім тихенько закрила провадження: https://www.facebook.com/permalink.php?
Принадлежний Грибу «Глухівбуд» (код 37437410) має статутний капітал – 1000 гривень та інші ознаки фіктивності. Але з 2014 року ця фірма без конкурсу отримала за свої роботи близько 10 мільйонів бюджетних гривень. Дружині депутата Гриба належить ТОВ «Зеленбуд» (код 38869498), яка заробила на тендерах 15 мільйонів гривень, але має податковий борг. На сина депутата Гриба оформлено ТОВ «Глухів-Артбуд» (код 38117028) – і ця фірма натендерила в Глухові сумарно 12 мільйонів гривень. Як підрахували активісти, висвітлюючи Глухів, Гриб продав місту світильники за 1050 гривень штука, тоді як на ринку такі коштують 684, кронштейни для кріплення ліхтарів – за 385 гривень при ринковій їх вартості 70. Затискачі, які коштують 29 гривень штука, Гриб «всунув» місту – за 180, і так далі.
Сліди ще одного грабежу з участю Бурлаки та Гриба знаходимо в реєстрі: «СУ ГУНП у Сумській області в кримінальному провадженні № 42017201280000111 від 08.12.2017 за ч. 2 ст. 191 КК України встановлено, що службові особи ТОВ «Глухівбуд» незаконно оволоділи грошовими коштами, виділеними в 2015 році з бюджету на виконання робіт з організації рекультивації звалища твердих побутових відходів. Були виділені близько мільйона гривень, укладено договір підряду, роботи не виконані»: https://youcontrol.com.ua/judgedoc/?
Передача вивезення твердих відходів від комунального підприємства – Грибу стала одним з перших кроків Бурлаки на посаді мера в 2010 році. І незабаром Гриб став не лише монополістом послуги, але й освоїв незаконну добичу піску. На відео нижче улюблений підрядчик Бурлаки в усій красі – залишає без зарплати місцевих лікарів (розподілити бюджетні кошти можна лише під час сесій) та вибиває телефон з рук секретарки.
Усі факти були донесені до правоохоронних органів, але довірена особа сумського феодала № 1 почуває себе абсолютно безкарною: помічникам Деркача на Сумщині боятися нічого, навіть якщо вони казнокради.
Щоб оцінити те, що сталося в Глухові, потрібно розуміти, хто такий цей народний депутат Андрій Деркач, який останнім часом став ньюсмейкером, особливо на телеканалах В.Медведчука. У приватних розмовах «регіонали» на Сумщині визнаються, що їхня вірність Деркачу продиктована страхом. Усі вони у Деркача на гачку. Потомственний чекіст, дід якого служив в НКВД, а батько – в КГБ та СБУ. Деркач-молодший закінчив школу КГБ в Москві (нині вона називається академією ФСБ) і його дипломна робота мала назву: «Організація та проведення зустрічей з негласною агентурою». А ще його називають православним чекістом, оскільки з 2010 року А. Деркач введений Синодом Російської православної церкви до складу Міжсоборної присутності РПЦ. Деркачі перебувають у спорідненості з сім'єю Л. Кучми. Але Андрій Леонідович завжди ставить на переможця, а «вчасно зрадити – це не зрада». Так що за понад 20 років перебування при владі він п'ять разів перебігав з партії в партію. Підтримував антимайдан та «закони 16 січня», розвивав сепаратистський «проект Слобожанщина» («м'яке» приєднання Сумщини та Харківщини до РФ), але це не посварило Деркача ні з його приятелем Юрієм Луценком, ні з його патроном Петром Порошенком.
Остання декларація про доходи депутата Деркача привертає увагу «чорною дірою» в частині походження доходів. Джерел, які могли б правдоподібно пояснити спосіб життя Андрія Деркача, просто не існує. Адже він усе життя народний депутат та власник збиткових медіа-активів. Усього до групи Андрія Деркача та його дружини Оксани Терехової входить 41 компанія. Ключовою особою в групі також є депутат Сумської обласної ради Олег Бояринцев, на якого часто скаржився Мішель Терещенко. ТОВ «Ера-медіа» (код 37292551) – чи не основний актив Терехової та Деркача – має статутний капітал всього 2700 гривень: https://youcontrol.com.ua/contractor/?
Аналітичний ресурс youcontrol відзначає високу ймовірність несприятливих фінансових наслідків для ЧАО «Інформаційно-видавнича група «Телеграф» Деркача (код 31607693): https://youcontrol.com.ua/contractor/?
Незадовільний рівень фінансової стійкості має й деркачівська будівельна компанія «Валентин плюс» (код 26266190).
У групу Деркача входить і такий сумнівний актив, як громадська організація «Глухівський військово-патріотичний клуб «Мужність» – постачальник титушок та постійний учасник «акцій» з вимогою відставки Мішеля Терещенка (Бояринцев – її засновник та перший керівник). Тоді звідки всі ці тисячі квадратів елітної нерухомості в столичному будинку на Грушевського 9-а та на Кловському спуску? З декларації (https://declarations.com.ua/declaration/nacp_37c3f884-f722-4cac-835d-4046c379d339) дізнаємося, що депутат отримав роялті з ТОВ «Ера-медіа» в розмірі 1 мільйона 118 тисяч гривень та зарплату у ВР в розмірі 338 тисяч гривень. І що дружина у Деркача, виявляється, геній науки – відкрила новий сорт рослин та отримала авторські свідоцтва на ноу-хау.
Що саме винайшла Оксана Терехова? А ось тут вона «у наданні інформації відмовила з мотивів порушення конституційних прав» – так прямо й указано в декларації, і це справді ноу-хау – але лише в плані заповнення декларацій. Загадкова «інтелектуальна власність» винахідників з КГБ-ФСБ нагадує історію письменника Віктора Януковича, який, щоб легалізувати кримінальні доходи, задекларував фантастичний гонорар у 16 мільйонів гривень, нібито отриманий екс-Президентом у донецькій типографії «Новий світ». До речі, буквально днями поступила неприємна для медіа-магнатів новина про те, що «Суспільному ТВ» нарешті вдалося позбутися нав'язаного ще Л. Кучмою «співробітництва» з православним чекістом. Голова правління Національної громадської телерадіокомпанії України Зураб Аласанія повідомив, що ефіри виробництва Деркача не будуть виходити на «Суспільному». Причина – виконання деркачівцями інформаційно-кілерських завдань.
«Суд? – Не питання, добудемо будь-які рішення. Кримінальна справа? – Не питання, заведемо десять. Ефір? – Не питання, змусимо продовжити руками виконавчої служби. Ти живеш за законом? – ти програв. Мушу визнати, часом я навіть допускав думки, що деркачи олицетворюють тих, хто панує в нинішній Україні», – написав Аласанія, розповідаючи про те, як довгий і важкий був «розвід» з Деркачом та його медіа: https://www.facebook.com/100000051831354/posts/3579484008729958/?
І це означає, що медійна контора депутата більше не зможе розміщувати на Громадському ТВ сюжети про «корупціонера-французька Терещенка». Хоча навряд чи відмовиться від виробництва провокацій на кшталт «Лайф-ньюз» – вроді виступу групи «плакальниць» з Глухова у ВР у 2017 році. Тоді акторками попрацювали соратниці Юрія Бурлаки з «Волі народу».
Поговорюють, що немала частина сімейного багатства Деркача записана на його журналістів та помічників. Принаймні розслідувачі Bihus.Info недавно виявили у Деркача 42 гектари заповідної землі під Києвом, які були безплатно розданы довіреним особам народного депутата. Такі надмірно щедрі «подарунки», як і безкарність підручних Деркача на Сумщині логічніше всього пояснити високими політичними зв'язками та навіть інтересами зовнішніх гравців.
З деякого часу Андрій Деркач повадився викладати в інформаційний простір «підгони» від своїх «запоребриківських» друзів у вигляді фрагментів переговорів Порошенка з Путіним та Порошенка з Байденом. Аналізуючи останні «плівки» Деркача, експерти згадують історичний приклад з нелегальним продажем радарів «Кольчуга» в Ірак у 2000 році. Скандал спалахнув після оприлюднення розмов тогочасного Президента Кучми. У розмові з керівником підприємства «Укрспецекспорт» Валерієм Малевим він висловив намір таємно продати зброю Іраку. За цю спецоперацію відповідав голова СБУ Леонід Деркач (батько нашого героя). Само собою, у США були не в захваті від того, що Україна підтримує тероризм у особі їхнього ворога Саддама Хусейна. Стара історія з «Кольчугою» нагадує про контрабанду зброї – пов'язаному з російською мафією бізнесі Деркачів, про що колись розповідав і наш сайт. Після початку шуму учасник кримінальної міжнародної угоди Валерій Малев загинув у ДТП, яке дуже схоже на аварію, влаштовану гебней для В. Чорновола.
І хоча доказово встановити поставки «Кольчуги» Іраку не вдалося, відносини з США були зіпсовані, кум Путіна Медведчук став главою АП та у зовнішньому векторі України сталися зміни. Схоже, що з допомогою нового «касетного скандалу» іноземні замовники розраховують знову штовхнути нас у обійми РФ. Посварити українців між собою та посварити з міжнародними партнерами, що з успіхом і реалізує Деркач.
Перемога потомка меценатів-цукрозаводчиків Мішеля Терещенка на виборах у Глухові викликала захоплення, служила знаком кардинальних змін. Горожани були гордиті своїм вибором. За Мішеля проголосували тоді 65%. Але чому ж через 5 років, в постмайданній Україні, у місті своїх предків Мішель Терещенко опинився викинутим за борт? І чому жителі, які відкинули «бандюковичів» у 2015 році, не прийшли під мерію в 2020 році, щоб захистити від «бандюковичів» демократію та свого мера?
Після перемоги Мішель Терещенко фонтанував ідеями та був сповнений ентузіазму. Незабаром виявилося, що серед його союзників є люди, які очікували за підтримку свій «шматок пирога». Соратники мера розповідають, що місцева бізнес-вумен з партії «простих людей» Тетяна Михайлик розраховувала поповнити сімейні закрома приміщенням у центрі міста, а коли принциповий Терещенко відмовив – перейшла до ворогів. Мішель критикував Порошенка за те, що «мега-патріотична» місцева команда БПП опинилася в команді «регіонів». А на його заяви на всіх рівнях – від ГПУ до Президента та ВР – не було абсолютно ніякої реакції. Як стверджують члени мішелівської команди, Андрій Деркач придбав франшизу не лише БПП, але й «Укропа», та «РПЛ», та партії Каплина.
Глухівські «елітарії», звикли паразитувати на місті, влаштували Терещенку такий опір, на який тільки були здатні. Поліція та прокуратура займалися кримінальними справами проти мера, які ініціювали казнокради – а не навпаки. А. Деркач виставляв позови про захист честі та гідності, оспорюючи оціночні судження Мішеля – вроде: «При кожній владі Сумський регіон віддавався в лізинг батькові та синові Деркачам». Або: «Містом понад 20 років «керує» банда «Воля народу». І всі вони закінчувалися перемогою Терещенка, але мер втрачав час, який можна було б витратити з користю для міста.
За два роки він відвідав 50 судів. У 2016 році Терещенко був набагато менш оптимістичний. Визнавався «ОРД», що переоцінив досягнення Революції гідності. У 2017 році, в останній день фестивалю «Лен-фест» – який залишається його, мішелівим, дітищем – бандити спалили ангар з його 200 тоннами льону.
Депутат Володимир Гриб публічно погрожував викинути секретарку міськради Олену Демішеву з вікна. Їй у двір кидали пляшки з «коктейлями Молотова». Члену виконкому Віктору Гришко знищили машину. А після звільнення працівниці управління соцзахисту, яка для сестри Бурлаки придумала посаду та виписувала незаконні премії, на Олену Демішеву завели кримінальну справу «за політичні репресії». У міськраді у Терещенка з самого початку виявилося шатке більшість – всього в 1 голос, а коли команда Бурлаки перетягла більшість на свою сторону, почався відвертий саботаж. Депутати з опозиції прогулювали сесії, а простий народ винив мера в неспроможності.
Це одна з причин, чому у Мішеля не вийшло створити обіцяні перед виборами 4000 робочих місць. Завадили різні причини, і в тому числі – депутати з Бурлакою на чолі відмовилися голосувати за передачу землі інвестору. У 2017 році через саботаж «регіонів» у Глухові півроку не могли прийняти міський бюджет. Двоє депутатів з групи підтримки Терещенка виїхали з міста з сімейних обставин. Але щоб на їхні місця прийшли інші, потрібна була територіальна виборча комісія, яку контролювала «Воля народу». Розпустити саботажників Терещенко марно намагався протягом кількох років. Коли робота міськради опинилася повністю заблокованою і замість творення почався розвал міста, Мішель не витримав. Останньою краплею став зрив важливої сесії, де, після довгого прийняття бюджету, нарешті збиралися розподілити гроші, призначені незахищеним громадянам. Але на сесію прийшли лише два депутати. Тому-то, як говорить Олена Демішева, «мер і запропонував: раз так, я складаю повноваження, давайте проводити перевибори», – і подав заяву про відставку.
Заявив, що йде в Президенти, тому що Деркач з Києва віддає розпорядження місцевим суддям та правоохоронцям, а з Глухова боротися з бандитизмом неможливо: https://www.facebook.com/hlukhiv.mer/photos/a.1507615426219945/2064459307202218/?
І в цьому рішенні опинився зрозумілий не всім. Деякі прихильники вважають, що в кінці 2018 року мер здався. А після перемоги Деркача на виборах у ВР минулого року махнув на місто рукою, залишивши замість себе керувати (боротися з «регіонами») Олену Демішеву. Прийшов, мовляв, ламати систему, а замість цього система зламала його. Але говорити про те, що у Терещенка нічого не вийшло – крайньо несправедливо. При «міцному господарнику» Бурлаці Глухів мав дефіцит бюджету в 12 мільйонів гривень, при представнику дворянського роду Терещенка в річному бюджеті утворився профіцит у 14 мільйонів гривень. Місцеві бізнесмени, які не звикли платити податки, звичайно, опинилися невдоволені, зате при Терещенку міський бюджет виріс втричі. Він показав новий стандарт прозорості відносин місцевої влади та виборців. І повністю відповідав іміджу борця з корупцією.
На якийсь час довів, що мерствувати можна без «відкатів». І всі держзакупівлі на суму понад 5 тисяч гривень перевів на систему «Прозорро». Але така – еталонна, можна сказати – безкомпромісність та чесність привели до того, що місто опинилося в пасинках і в обласній, і в центральній владі…
Є й інші причини невдач Мішеля, які виправити можна лише на законодавчому рівні. Глухів – не єдине місто, в якому у несистемних мерів йде війна з «рижковським» більшістю. Подібна історія трапилася й в іншому місті на Сумщині – Конотопі, де на виборах переміг ветеран АТО Артем Семенихін. Недавно ми писали про Херсон, жителі якого опинилися найбільш невдоволеними своєю місцевою владою. Хоча в Херсоні теж главою виявився й не вор, й не пристосуванець, який, однак, не має підтримки депутатів. А без цього ефективне керування неможливе. Депутати можуть вигнати з роботи мера, а він їх розпустити не може. Вони нерідко тримають у заручниках населення, включаючи власних виборців, і блокуючи господарську діяльність.
Наганяючи соціальну напругу, можуть вимагати частку в розграбуванні. І ніякої управи на таких депутатів немає, якщо навіть вони роками не ходять на сесії – відкликати їх дуже складно. У інтерв'ю «Радіо Свобода» міністр Денис Малюська порадив Терещенку звертатися до суду. На сьогодні суди йдуть, і коли-небудь Мішель обов'язково досудиться до правди. Хоча до того моменту, ймовірно, вже відбудуться нові місцеві вибори. У тому, схоже, і полягає задум рейдерів: підійти до виборів 2020 з мобілізованим силовим та адміністративним ресурсом і завершити реванш пророссійських сил.
Терещенко вважає, що п'ята колона вже відкрила у Сумській області другий фронт для путінської Росії: «Я був впевнений, що рішення (в Мінюсті) буде винесено на нашу користь, оскільки були досліджені матеріали, які повністю підтверджують рейдерський захват. Дивувала лише дивна затримка в два місяці. В результаті якої рейдери встигли повністю захватити всі ресурси Глухова: звільнили членів моєї команди, розтратили весь бюджет з резервним фондом, перевели техніку нашого ЖЕКу безоплатно на баланс приватної фірми, і т.п.
Але з наказу за підписом міністра юстиції України я дізнався, що рейдерство цілого міста на кордоні з агресором НЕ є рейдерством. Я повернувся в Україну, на батьківщину моїх Предків, прийняв українське громадянство та присвятив кілька років свого життя боротьбі за гідність та європейське майбутнє для грядущих поколінь саме не для того, щоб бачити, як гідністю торгують молоді симпатичні люди на високих державних посадах. Що ж… Ящик Пандори відкритий. Для захвату українських міст більше не потрібна зброя. Достатньо державної реєстраторки…» https://www.facebook.com/hlukhiv.mer/posts/2515337015447776
Обивателі не бажають розбиратися в причинах, чому у Мішеля «не вийшло», і багато хто, на жаль, вважає, що просто в 2015 році мера обрали непрофесійного – так що пора повертати «міцного господарника». Особливо розчаровані ті, які чекали солодкого життя у вигляді чемоданів з євро, які Терещенко привезе в Глухів, щоб розвивати за свій рахунок (як колись його багаті предки – в кінці 18 століття повністю відбудували колишню гетьманську резиденцію після пожежі).
Ядерний електорат «ПР» – пенсіонери читають обласну газету Андрія Деркача «Неділя», в якій продовжують «мочити» Терещенка та непомітно просувають пророссійські тези. «Мер Мішель оперативно відкреститися від волейболістів», – так ця газета розповіла про намір Терещенка звернутися до СБУ щодо участі глухівських спортсменів у російському турнірі на честь «Дня пам'яті росіян, які виконували військовий обов'язок у Донбасі».