Закінчилося правління одного з найневиразніших українських генпрокурорів — адвоката регіонального рівня Андрія Костіна, якого політичні перипетії дивом занесли спочатку в крісло голови парламентського комітету, а згодом у головне правоохоронне крісло країни. В офісі прокуратури на столичній вулиці Різницькій він запам'ятався під прізвиськами «турист» або «Карлсон» через рекордні закордонні вояжі. «Полетів, але обіцяв повернутися…» — жартували рядові працівники органів прокуратури. Скандал із захмарними прокурорськими пенсіями дав змогу Костіну зістрибнути з прокурорського потягу, спрямованого на швидкості у професійний тупик. Перед дембелем Костін вирішив вислужитися перед Банковою та зімітував принциповість — ініціював службове розслідування щодо наявності інвалідності у прокурорів усіх рівнів і отримання великих пенсій.
Як стверджують обізнані люди, таким рішенням він намагався засвітитися як принципова людина та випросити у очільників країни теплу дипломатичну посаду — це вже стає традицією для високопосадовців. Втім не чекаючи на результати об'єктивної перевірки, полетіли голови обласних прокурорів. Загалом звільнені 7 очільників обласних прокуратур. Зокрема, 25 жовтня звільнився прокурор Харківської обласної прокуратури Олександр Фільчаков. Як стверджують мас-медіа, у нього немає інвалідності, а є лише пенсія за вислугу років. Під тиском Костіна Фільчаков змушений був піти з посади, але обслуга з Офісу генерального прокурора з такими ж або й більшими пенсіями лишилася. При цьому Фільчаков — один із небагатьох українських прокурорів, які не полишали з 2022 року прифронтовий Харків і виконували гідно свої професійні обов'язки під постійними обстрілами російських терористів. На початку широкомасштабного наступу росіян на Київ майже весь Офіс Генпрокурора повтікав зі столиці. Така ж ситуація була й по регіонам.
Кого ж із свого оточення не помітив в Офісі генерального прокурора Андрій Костін і хоче залишити в спадщину наступнику? Деякі з них, ймовірно, щодня ходили до нього в кабінет із документами на підпис і вже готуються й надалі триматися за хлібні посади. Візьмемо керівника Департаменту організаційно-контрольної діяльності, правового та аналітичного забезпечення Офісу Генерального прокурора Миколу Іванця. Він щодня багато разів бачився з генеральним, але Костін, схоже, не помічав цього пенсіонера впритул. Пенсія Іванця відповідно до щорічної декларації за 2024 рік на сайті Національної комісії з запобігання корупції (НАЗК) складає 815 тисяч 802 грн. Заробітна платня за минулий рік у нього сягнула 2 мільйон 41 тисяч 668 грн. Загалом прокурорський пенсіонер має майже 3 мільйонів доходу.
Микола Іванець та його дружина полюбляють елітні машини марки Lexus — у нього модель RX-350 2021 року випуску, а у супутниці модель NX-300h 2015 року. Родина Іванців полюбляє й дорогі швейцарські механічні годинники за ціною іномарки: у пана Миколи Breguet, а в дружини Ulysse Nardin. У них велика квартира площею 120 квадратних метрів. Пенсіонери накопичили на чорний день аж 188 тисяч доларів. При цьому все життя пан Іванець попрацював на державній службі та отримував прибуток лише з держбюджету. Не кожен американський чи європейський пенсіонер похвалиться такими заощадженнями.
Микола Іванець цікава фігура — був прокурором району Києва ще за часів Віктора Пшонки. Він має дивовижну властивість втримуватися у найближчому кріслі до головного прокурора країни, адже сидить там з часів попередниці Костіна — пані Венедіктової, яка дуже йому довіряла та з прокурорських першою протоптала дорогу на дипломатичну службу. Усидів Іванець на керівній прокурорській посаді навіть не проходячи атестації. Попри граничний вік для прокурора — 65 років, а Іванець, якому 66 років, дивом не полишає коридори будівлі на Різницькій. Обізнані люди розповідають, що секрет живучості Миколи Іванця криється у кумівстві з теперішнім головою Верховної Ради Русланом Стефанчуком. Рідний брат якого народний депутат Микола Стефанчук теж отримує пенсію незважаючи на свій молодий вік. Обидва брати родом з вотчини мільйонерки Крупи. Ім'я поважного голови парламенту є надійним дахом в моменти кадрових загроз.
Заступниця директора департаменту забезпечення керівництва Олена Димура отримує пенсію 251 тисячу 160 грн при зарплатні 1 мільйон 389 тисяч 756 грн. Солідну пенсію отримує й його підлеглий — начальник відділу Олександр Кучерявий. Його пенсія складає 848 тисяч 574 грн, а заплата 882 тисячи 883 грн на рік. Голова ради прокурорів України Анатолій Єжов, пенсія якого становить 671 тисяча 400 грн, а зарплатня 1 мільйон 309 тисяч 378 грн на рік, може з легкістю піти на заслужений відпочинок. Такий висновок можна зробити після підтримки очолюваною ним Радою прокурорів недолугого законопроекту про фактичну дискримінацію прокурорів за професійною ознакою, шляхом позбавлення права прокурорів на отримання пенсій за вислугу років. Де заява про відмову від пенсії самого пана Єжова та де заяви всіх інших членів ради прокурорів про складання з себе повноважень у зв'язку з повною неспроможністю захистити матеріальні інтереси прокурорів?
Не пасе задніх і багаторічна працівниця прес-служби Ліліана Коваль. Вона отримує пенсію 806 тисяч 334 грн, що є солідним додатком до зарплатні від прокуратури в розмірі 1 мільйон 2 тисячи 842 грн на рік. Одним з рекордсменів за розміром пенсії є Григорій Рябенко, останнім місцем роботи якого є Спеціалізована прокуратура у сфері нагляду за кримінальними провадженнями про військові злочини та у сфері оборонно-промислового комплексу. Де саме працює Рябенко і які функції виконує наразі не відомо. Розмір його пенсії становить 1 млн 1 тисяча 940 грн, крім цього він отримує зарплату в розмірі 1 млн 390 тис 168 грн. Серед пенсіонерів згідно поданих декларацій є також начальник відділу Сергій Степанов, який отримує пенсію 958 тисяч 590 грн та зарплату 673 тисячи 219 грн. Серед пенсійних рекордсменів є й начальник управління правової допомоги Департаменту міжнародно-правового співробітництва Володимир Пісоцький — пенсія 917 тисяч 280 грн і зарплатня в Офісі Генпрокурора 1 мільйон 209 тисяч 926 грн на рік.
Усіх цих людей — а це лише частина — серед білого дня навколо себе не розгледів «принциповий» Андрій Костін. Це хіба не питання подвійних стандартів? Особливо огидно, що такі захмарні пенсії та зарплатні всі ці діячі біля кормушки Генпрокурора отримують в час жорстокої війни, коли люди останні копійки віддають на допомогу армії, а військові самі скидаються зі своїх часто набагато менших заплат на необхідне обладнання. Андрій Костін свідомо не помітив цих далеко не бідних членів свого близького оточення, та ще й вирішив передати просто «золотих» пенсіонерів наступнику, чи він просто не бачив колоди під носом за своїми численними круїзами по закордонню? У будь-якому випадку, давайте, як суспільство, допоможемо владі відкрити очі на таких прокурорських пенсіонерів — пестунчиків долі.