Евдокімов — заступник Поплавського. Скоро співати почне

На жаль, наш політикум замість того, щоб очищатися, стає ще брудніший. Вчора колишнього заступника міністра внутрішніх справ Володимира Евдокімова обрали заступником голови Аграрної партії Поплавського. Саме по собі це вже смішно. Два брати-акробати аграрія. Постачальник дівчат Поплавський та екс-мент Евдокімов. А фінансує партію ще один «аграрій» — екс-генпрокурор Юрій Луценко. Евдокімов — мент цікавий. Колись ратував за здачу Луганської області сепаратистам, в АТО їхати категорично не хотів. При Луценко був вирішалою в ГПУ, працював на господаря АТБ. Нині перебуває в раді директорів чотирьох українських ТЕЦ. Як смотрящий по фінансовій частині. Далеко піде — якщо не посадять. Хоча, навряд чи зараз посадять. «Пташенята Луценка» непогано влаштувалися при новій владі. Евдокімов як і раніше «крише» АТБ і йде в політику. Сам Луценко прикупив партію. Ще один його «вирішала» — Бедриковський непогано керує Держгеокадастром через своїх людей у керівництві структури. Так дивишся, скоро й у владу повернуться.Взагалі вдумайтесь, Поплавський — лідер Аграрної партії. А колишній перший заступник міністра внутрішніх справ Евдокімов — його заступник.Голова чергового «просивоховського» фонду «Миронослови». Ієронім Босх жалкує, що не дожив до наших днів. Я взагалі здивувався, що Поплавський ще живий. А коли дізнався, що він живий — здивувався, що досі на волі. Поплавський — це український Харві Вайнштейн, локомотив українського харасменту, сутенерства та проституції. У поліції нравів був би знатний улов, якби вони знайшли десяток студенток, яких Поплавський здавав в найм. Огидний старий сутенер, якому місце в тюрмі — лідер партії. А високопоставлений мент — його заступник. У дна не буває дна. І приклад Евдокімова це доводить.Варто згадати, що собою являє цей фігурант. Нагадаємо історію цього персонажа. У Молдові недавно проходив судовий процес щодо виконавців спроби замовного вбивства підприємця Володимира Плахотнюка. За головною версією слідства, замовником виступив кримінальний авторитет Григорій Карамалак, який нині проживає в Росії, однак впливає на політичне життя Молдови. Виконавці замовлення були визнані судом винними.Сьогодні мало хто пам'ятає про те, що цих та багатьох інших злочинів можна було б уникнути, якби не інцидент, який стався в Україні в 2003 році. 14 липня 2003 року Григорій Карамалак за кличкою «Болгарин», що перебував у міжнародному розшуку за лінією Інтерполу з 1998 року за вимагання, бандитизм та вбивства, був затриманий у столичному аеропорту «Бориспіль». Після затримання його помістили в СІЗО міста Бориспіль, де він мав дочекатися екстрадиції в Молдову. Оскільки Карамалак був, м'яко кажучи, непростим ув'язненим, до нього в СІЗО стали наведуватися такі ж непрості гості. Наприклад, за інформацією ЗМІ, молдаванина неодноразово «відвідував» і колишній у той час керівник головного управління кримінального розшуку МВС Володимир Евдокімов. До речі, цю посаду Евдокімов нібито отримав за те, що здав підопічних уголовників Генпрокуратурі для того, щоб на них навісили участь у замовному вбивстві Гетьмана. За однією з версій, на візити Евдокімова до Карамалака звернув увагу начальник київського главка Василій Зарубенко і поставив камеру на «прослуховування».Завдяки цьому стало відомо, що Евдокімов пропонує Карамалаку звільнення в обмін на 5 млн доларів США та «роботу» під «крішею». «Завданням» мала стати організація зміщення в Одесі «уголовного короля» Олександра Ангерта за кличкою «Ангел» та його ОПГ. Карамалак нібито взяв паузу, яку вирішив використати вже сам Зарубенко, запропонувавши авторитету угоду за 3 млн доларів США без жодних зобов'язань. Далі нібито за наказом Зарубенко в ряді ізоляторів тимчасового утримання в районах оголосили про закриття через антисанітарію та «ненадлежні умови утримання ув'язнених» (у перелік, зрозуміло, потрапив і Бориспільський ІВС). Карамалака вивезли в ізолятор у м. Іванків на іншому кінці області, ближче до білоруської границі. За іншою версією, Евдокімов сам інформував Зарубенко про «важливого злочинця» і санкціонував вивіз в Іванків. Відповідно, гроші теж забрав сам. Через три дні, коли минули формальні строки утримання під вартою й не надійшло нових паперів від Генеральної прокуратури, начальник УБОП київського обласного главка міліції Василій Топчій нібито особисто на джипі вивіз авторитета на границю.Скандал розгорівся серйозний, по справі проходила вся верхівка обласної міліції. Однак усі як за командою давали показання на Зарубенко, а не на Евдокімова. При цьому під суд пішли Топчій та начальник Іванківського райвідділу Леонід Сінгаєвський, який безпосередньо організовував втечу на місці. Евдокімов при цьому вийшов «сухим з води» і більше того, до 2004 року лише укріплював свої позиції у зв'язках з уголовним світом. Зокрема, опозиційне видання «Грані» писало про те, що Евдокімов у 2004 році був звільнений Миколою Білоконем з посади через надто тісні «нетрадиційні» зв'язки з уголовними авторитетами типу донецького «Футболіста». За однією з версій, під цією кличкою скривався відомий також за кличкою «Міша Косий» Михайло Ляшко, співвласник скандального ТЦ «Білий Лебідь» та підпільної сигаретної фабрики «Хамадей» у Донецьку. За іншою версією «Футболістом» називали авторитета Володимира Полубатка, який на початку війни на Донбасі засвітився у фінансуванні терористів. Подальша участь та роль Евдокімова в цих подіях може бути підтвердженням другої версії.«Помаранчеву революцію» Евдокімов пересидів проректором у Київському юридичному інституті МВС, а потім був радником посольства України в Росії. Злопиховці вважають, що в Москві ще в ті роки поважний міліціонер міг пройти вербування спецслужбами Росії. Що знову ж таки позначилося на його подальших діях та пособництві терористам на початку 2014 року в Луганську. Втім, не допомогло оперативно передислокувати з Криму свою яхту Marquis 690 вартістю в кілька сотень тисяч доларів США (до речі, звідки вона у чиновника?). Оскільки прийшла після Кучми нова «демократична» влада не наважилася провести люстрацію, то вже у лютому 2005 року Евдокімов повернувся на роботу в міліцію, очоливши «рідний» Дніпропетровський облглавк. А вже з грудня 2005 — і до березня 2010 — працював при урядах Тимошенко, Еханурова та Януковича — заступником міністра. Роки «покращення» досвідчений апаратник пересидів у комерційних структурах, а після Революції гідності — знову повернувся в міністерство, вже на посаду першого заступника. Практично уголовне минуле, хабарництво, звинувачення у крішуванні наркотрафіку та інші речі нікого не смутили.Пінчук все вирішив. У міністерстві Евдокімов тут же «співся» з іншим, не менш одіозним заступником «з минулого» — Володимиром Хоменко. Маючи немалий досвід «роботи» з бізнесом, «солодка парочка» тут же ініціювала масові перевірки великих зернотрейдерів та інших компаній за заявою нікому невідомої асоціації імпортерів та експортерів. У список «жертв» потрапили «Сантрейд» (Bunge Україна), Louis Dreyfus Commodities та Alfred C.Toepfer International, «Київгорстрой», Миронівський хлібопродукт. Фактично йшлося про рекет. Третім у групі був керівник департаменту з боротьби з економічною злочинністю МВС Василій Писной, якого через рік ударить з ноги народний депутат Володимир Парасюк уже в статусі заступника начальника управління «К» Служби безпеки України. Протеже Писному склав якраз Евдокімов. Негласно Писного називали також «гаманцем» СБУ — старшим з вирішення економічних питань з бізнесом.Втім, найцікавішим є те, як Володимир Евдокімов впровадив своїх людей у різні структури сьогодні для виконання різних операцій уже після своєї відставки в грудні 2014 року.Спостерігачі вважають, що саме екс-заступник міністра внутрішніх справ стоїть за цілим рядом скандалів між правоохоронцями, ініційованих як в інтересах однієї зі сторін, так і з метою реалізувати власні амбіції. Зокрема, йдеться про скандал з «рюкзаками Авакова», «підставою» агента НАБУ у справі Дини Пімахової з Державної міграційної служби та інших. Ці завдання реалізовують вірні підлеглі Евдокімова, які залишаються з ним у контакті навіть коли генерал пішов на пенсію. Перший такий «помічник» — це Борис Індиченко, керівник Другого відділення детективів НАБУ (секретна розвідка), колишній співробітник УБОП, якого нібито негласно відкомандирували від Генпрокуратури контролювати грошові потоки. З Евдокімовим вони цілком могли зійтися на ґрунті інтересу до персони «Ангела» з Одеси, якого екс-заступник міністра планував «продати» Карамалаку на початку 2000-х. Оскільки в подальшому саме Індиченко, очолюючи місцевий угрозиськ, отримав негласну кличку «мент Ангела» за тісне співробітництво з авторитетом.До речі, поговорюють, що ще під час служби в Одесі Індиченко неодноразово хвалився своїм паспортом громадянина Росії, а сослуживці вважали, що він обслуговує не лише економічні інтереси авторитета «Ангерта», але й інформаційні потреби ФСБ. Крім того, його також вважали «куратором» Одеського морського порту та Морського транспортного банку. Потім Індиченко був переведений до Києва. «УБОП у той час фактично був приданий на посилення СБУ і активно працював по опозиційних партіях. І Борис Індиченко був у перших рядах цієї таємної війни. І зараз, спустя 15 років, практично весь діючий політикум йому дуже добре знайомий», — писали ЗМІ. Після недовгого перебування на посаді начальника Управління спеціальних операцій у серпні 2010 року Індиченко був звільнений з органів внутрішніх справ за власним бажанням. Евдокімов не кинув підопічного й забрав його з собою в службу безпеки банку «Кредит Днепр». Після того як Евдокімова «призвали» назад на службу, він забрав з собою Індиченка на посаду Директора департаменту оперативної служби МВС. За однією з версій, обох було звільнено, оскільки вони не хотіли виїжджати налагоджувати роботу в зону АТО.То чи через сумнівні російські зв'язки Евдокімова, то чи через яхту в Криму, то чи через зв'язки з луганськими сепаратистами та «Футболістом». Індиченко потім з'явився в НАБУ в якості «няньки» Сітника та організатора найтупіших провокацій, які розвалювалися в суді. А Евдокімов став «вирішалою» в Генпрокуратурі. В інтересах співвласника «АТБ» Геннадія Буткевича та інших магнатів, готових платити гроші.Уявіть, що в елітний департамент Генеральної прокуратури або в «козирне» підрозділення Служби безпеки приходить не причетна до цієї структури людина й починає розписувати «дорожні карти» з фальсифікації кримінальних справ. Здавалося б — фантастика. Але екс-прокурор «департаменту Кононенко-Грановського» в Генпрокуратурі Дмитро Сус у своєму резонансному інтерв'ю американському журналісту Тоддові Вуду стверджує протилежне — це звичайна історія. Зокрема, за словами Суса, колишній заступник міністра внутрішніх справ Володимир Евдокімов проводив наради в їхньому департаменті щодо фальсифікації справ проти народного депутата Сергія Рибалки. За словами Суса, Евдокімов робив це за дорученням співвласника корпорації «АТБ» Геннадія Буткевича, який хотів знищити колишнього зятя — Рибалку. За інформацією джерел у правоохоронних органах, аналогічні наради Евдокімов проводив (або проводить?) і в Службі безпеки. Зокрема, саме він нібито координував недавні обшуки управлінням СБУ у Сумській області виробничих потужностей компанії сім'ї Рибалки в Дніпрі.За словами адвоката Андрія Грубського, поява сторонньої особи в будь-якому з підрозділів правоохоронних органів, та ще й з указівками, як поступати й як фальсифікувати справи — це явна корупційна схема, яку повинно розслідувати НАБУ. Ми вирішили нагадати читачам, хто такий Володимир Евдокімов, щоб було зрозуміло, кого саме Геннадій Буткевич найняв для дискредитації Рибалки й чому співробітники ГПУ та СБУ (а можливо й Нацполіції?) погоджуються підкорятися цій людині в столь неоднозначних справах.Генерал Володимир Евдокімов — один з найбільш одіозних співробітників правоохоронних органів України за останні 15–20 років. Перші згадки про його зв'язки з уголовними авторитетами сягають середини 1990-х років, коли він працював у Харкові. «Харківська міліція й сьогодні є одним з найжорстокіших підрозділів, але тоді тортури, вбивства та насильство з боку міліціонерів були в порядку речей. Навіть у такому середовищі проти Володимира Евдокімова кілька разів порушували службові розслідування за надмірне прояву сили, шантаж та рекет, але в кінцевому підсумку були змушені з ним розпрощатися, відправивши в сусідню Луганську область», — писали ЗМІ про цей період.У 1995–1998 роках Евдокімов уже був першим заступником голови УМВС Луганської області — начальником управління з боротьби з організованою злочинністю (УБОП). Там він створив цілий злочинний трест, де усуненням небажаних, рекетом та шантажем займалися спільно представники міліції та криміналітету. «За часів пана Евдокімова на чолі Луганського УБОПу місцева організована злочинність в області почувала себе повними господарями регіону, якому міліція докучала лише щомісячними грошовими побірками», — писало про цей період видання «Обком». Саме за це проти Евдокімова нібито навіть було заведено кримінальну справу, однак попри бажання особисто міністра Юрія Кравченка віддати «розбешеного» міліціонера під суд, покарання — завдяки «круговій поруці» — тому все ж удалося уникнути.З Луганська Евдокімов був переведений до Дніпропетровська, подалі від уголовних авторитетів, про зв'язки з якими гуділи кабінети МВС у Києві. Однак і там через кілька років після переведення Евдокімов очолив уголовний розшук. Примітно, що переведення з Луганська відбулося після подій, інформація про які лише уривками запечатлена на сторінках ЗМІ. Зокрема, те саме видання «Обком» писало, що не маючи особливих успіхів у цьому регіоні, Евдокімов «здав» «підопічних» уголовників Генеральній прокуратурі як підозрюваних по справі про вбивство голови Нацбанку Вадима Гетьмана (тоді ці «сліди» мали привести до Павла Лазаренка) й отримав подальше підвищення. Правда не одразу, а після короткої «зупинки» в Дніпропетровській області, де до 2001 року Володимир Евдокімов також очолив УБОП. Однією з ключових «подій» у цей період став рейдерський, як би його назвали сьогодні, захоплення ринку «Озерка». А в останні три роки перед Помаранчевою революцією, за часів «махрового кучмізму» Евдокімов очолює департамент уголовного розшуку МВС.У 2005 році повертається до Дніпропетровська вже головою УМВС. Ця «зупинка» стала знаковою для подальшої долі одіозного міліціонера. Саме тут він познайомиться з колишнім у той час прем'єр-міністром Юрієм Еханоровим, який далі буде «супроводжувати» кар'єрний ріст Евдокімова аж до посади першого заступника міністра МВС. Наприклад, саме за протекцією Еханорова, як писали ЗМІ, наприкінці 2005 року Евдокімов стає заступником міністра — начальником кримінальної міліції.Газета «Грані Плюс» буквально за рік до цих подій — у 2004 році — у барвистих фарбах описувала «роль і місце» Володимира Евдокімова в системі правоохоронних органів України. Зокрема, «Грані» писали про те, що Евдокімов у 2004 році був звільнений Миколою Білоконем з посади в Дніпропетровську через надто тісні «нетрадиційні» зв'язки з уголовними авторитетами типу донецького «Футболіста». За однією з версій, під цією кличкою скривався відомий також за кличкою «Міша Косий» Михайло Ляшко, співвласник скандального ТЦ «Білий Лебідь» та підпільної сигаретної фабрики «Хамадей» у Донецьку.За іншою версією «Футболістом» називали авторитета Володимира Полубатка, який на початку війни на Донбасі засвітився у фінансуванні терористів. Подальша участь Евдокімова в цих подіях може бути підтвердженням другої версії. Першим заступником міністра Евдокімов працював включно з періодом другого прем'єрства Віктора Януковича, чуть не доробивши до президентських виборів. У цей час він налагодив контроль над обігом наркотиків у «рідному» Харкові — спільно з власником ринку «Барабашово» Олександром Фельдманом. Відголоски цього «бізнесу» чулися й через кілька років, уже коли Евдокімов повернувся в «оновлене» МВС: його синові Сергію (також працюючому в системі МВС) вменяли контроль над обігом наркотиків у Запоріжській області. Крім того, спільно з іншим заступником міністра — Володимиром Хоменко — Евдокімов також «курував» рекет великого бізнесу. На період президентства Януковича Евдокімов «залягав на дно». І не мав би в принципі всплити, якби не події Помаранчевої революції та гримаси її лідерів, які вирішили, що «старий кінь борозди не портить»: навесні 2014 року Евдокімов знову став першим заступником голови МВС.За різними версіями, цьому сприяв або Юрій Еханоров, або Геннадій Москаль, з яким Евдокімов теж плідно «співпрацював» ще за часів роботи в Луганській області.Попри відверто одіозну біографію, він відповідав за найширший спектр питань, наприклад, вербуючи криміналітет у зоні АТО. Про те, наскільки лютою ненавистю ненавидить добровольчі батальйони й усе що з ними пов'язано Володимир Евдокімов, писав у свій час головний редактор видання «Цензор» Юрій Бутусов. Особливо відзначився Евдокімов у «рідному» для себе Луганському регіоні, де ще під час перших тижнів сепаратистських рухів пролобіював призначення на посаду голови УМВС «обраного» бойовиками «народного міліціонера» Анатолія Науменка. Це викликало безпрецедентний скандал. Як і неоднозначна та не до кінця розслідована роль Евдокімова у вбивстві одного з лідерів «Правого сектора» Сашка Білого (Олександр Музичко). «Правий сектор» і особисто Дмитро Ярош неодноразово висували ультиматуми МВС щодо звільнення Евдокімова.Втім, генерал був знятий з посади лише наприкінці 2014 року, після виборів парламенту й формування нового уряду Арсенія Яценюка, до якого був спущений «десант» грузинських «фахівців» і першим заступником міністра стала Ека Згуладзе. Той факт, що сьогодні Володимир Евдокімов роздає доручення правоохоронним органам, у тому числі й за проханням Геннадія Буткевича по справі Сергія Рибалки — не повинен викликати особливого здивування. По-перше, його вже «радили» повернути главі Нацполіції Хатії Деканоїдзе в структуру МВС як видного професіонала. По-друге, з самим Буткевичем вони могли зійтися на ґрунті спільного розуміння безкарності своїх незаконних дій та впевненості в круговій поруці системи. Адже співвласник «АТБ» у 1990-х роках очолював охорону могутньої корпорації «ЕЕСУ», а потім і особисто Павла Лазаренка, так що цілком міг бути причетний до організації вбивств та інших злочинів рівня розстрілу підприємця Євгенія Щербаня в Донецьку в 1996 році.Тому нічого дивного в тому, що, як розповідає Дмитро Сус, Евдокімов ніяк не вагаючись приніс на наради в спецдепартамент ГПУ папку розпечаток електронної пошти та звітів зовнішнього спостереження за Сергієм Рибалкою, не маючи для цього взагалі жодних законних підстав, включно з рішенням суду. А начальник Суса Володимир Гуцуляк кинувся виконувати побажання зовнішнього «гостя» щодо фабрикування давно закритих кримінальних справ з метою «пришити» в них важкі статті для легалізації цієї «негласки». Взагалі, такі «аграрії» далеко піду. Якщо, звичайно, не посадять.