Володимир Зеленський пообідав з Борисом Кауфманом, який досі не сплатив штраф у бюджет у розмірі 3,4 мільярда гривень, і, ймовірно, просуває на посаду голови Одеської ОДА Сергія Гриневецького.
Якщо ви хочете викрити президента Зеленського в корупції, запитайте: «Чому ви займаєтеся справами приватної компанії «Тедис»? Подивіться на справу «Тедиса» і порівняйте — а що б Лі Куан Ю зробив у Сінгапурі з таким «реформатором», який не розбиває монополію, а навпаки — укріплює та узаконює її?
5 липня під час візиту в Одесу президент Зеленський обідав у ресторані «Риба». На обід були запрошені лише найближчі люди — голова його Офісу Андрій Єрмак, заступник голови ОП Кирило Тимошенко, кілька працівників ОП та одеських друзів президента. Але головною сенсацією виявилося те, що, за даними джерел Цензор.Нет, Зеленський запросив на обід мільярдера Бориса Кауфмана, власника «Тедиса».
Всякого було — контрабандисти керували виборчим штабом, павлюки, тимошенки та слюсарьови розставляють свої кадри в правоохоронних органах, але й це… Чим же знаменитий Кауфман, як він розбагатів, на яких інноваціях, що зумів увійти в найближче коло довірених осіб Зеленського?
При Януковичі під «крішею» під тиском міністра доходів і зборів Олександра Клименка за допомогою звичайного кримінального рекету всі роздрібні структури з торгівлі сигаретами були ліквідовані. А на ринок роздрібних продажів — усіх продажів у всіх кіосках, на всіх заправках, у всіх маленьких магазинах — зайшла компанія «Тедис». І всі виробники сигарет з нею укладали довгострокові контракти. Ну так раптово самі захотіли, інакше їм натякнули в МВС і СБУ, що взагалі втратять свій ринок збуту. З тих пір схема «Тедиса» працює — все так само за «участю» СБУ і МВС. І влади не заважають, справа вигідна. Обсяги готівки там концентруються колосальні — за даними самого «Тедиса» виручка за 2019 рік — понад 60 мільярдів гривень! І це лише офіційні доходи.
За даними голови Податкової Олексія Любченка саме сигаретні схеми (конкретно «Тедис» поки не звинувачується ні в чому, просто констатують, що продаж сигарет — головна дірка для ухилення від сплати податків, але всі, хто в темі, розуміють, про що йдеться). І ось у 2021 році закінчуються контракти з «Тедисом» у найбільших іноземних компаній, і Антимонопольний комітет зобов'язав «Тедис» та інших учасників схеми сплатити в бюджет штраф у 6,5 мільярда. І ось як тільки хмари згустилися — Кауфман раптово подружився з Володимиром Зеленським, він тепер у ближньому колі.
Які питання вирішує Зеленський для «схемщика» і яке місце самого Зеленського в тіньовій «схемі»? З суми штрафу АМКУ 3,4 мільярда повинен сплатити в держбюджет безпосередньо сам «Тедис». Штраф накладено ще в листопаді 2019 року. Пройшло ДІВʼЯТЬ місяців — а «Тедис» штраф не платить. А це найбільший штраф в історії України. Адже на ці гроші держава ой як багато могла б зробити, могла б не скорочувати дуже багато бюджетних програм. Але замість того, щоб змусити «Тедис» платити штраф, президент Зеленський обідає з тим, хто штраф не сплатив, і президент змусив звільнитися голову Антимонопольного комітету Юрія Терентьєва, який цей штраф накладав! На посаду голови АМКУ замість Терентьєва президент призначив Ольгу Піщанську — сестру своєї подруги з Кривого Рогу Світлани Піщанської. І досі «Тедис» ні копійки штрафу в бюджет не сплатив.
Кауфман зараз дуже корисний для Слуг народу. Кажуть, він надає підтримку Слугам, і це може бути пов'язано з виборами. 23 травня, за даними джерел Цензор.Нет, голова СБУ Іван Баканов, Борис Кауфман та екс-голова Одеської облдержадміністрації часів Кучми Сергій Гриневецький провели зустріч в Одесі, де обговорювали перспективи співпраці. Цілком ймовірно, що саме Гриневецький буде висунутий Зеленським на посаду нового голови Одеської облдержадміністрації. А радник Баканова Банчук проявляє великий інтерес до суддів, які займаються справою «Тедиса». Цей невилучений штраф зараз — головна політична інтрига.
Для самовиправдання цієї політичної корупції Зеленський та його оточення говорять, що схему «Тедиса» хоче забрати собі Ігор Коломойський, а вони йому нібито заважають. Але це ж абсурд — ваша справа розламати монополію, звільнити ринок від цього ярма, а не виправдовувати себе тим, що всі крадуть, так краще будемо красти ми.
Як антитютюнева реклама хочу відзначити: курці, купуючи в кіоску та на заправці сигарети — ви допомагаєте тіньовій схемі, яку крише сам президент Зеленський, думайте, потрібен вам нікотин такою ціною.
Юрій Бутусов. Від редакції «ОРД». До речі, а Зеленський сплатив за обід? Або пішов слідами Сітника, який любить поїсти за рахунок держави?
Недавно міністр фінансів України Оксана Маркарова опинилася в центрі серйозного скандалу: журналісти з'ясували, що вона причетна до виведення з українського банку «Актив-банк» на свою фірму понад 4 тисяч квадратних метрів елітної нерухомості в історичній частині Києва. Виведення цінного активу відбулося напередодні банкрутства цього банку, внаслідок чого фінустанова не змогла розрахуватися з вкладниками та повернути їхні заощадження, продавши заставне майно. Цей скандал облетів усі центральні ЗМІ, отримавши широкий громадський резонанс. Примітно, що ще рік тому подібні події сталися в Одесі, де умудрилися вкрасти величезну (11 тис. кв. метрів) будівлю, яка знаходиться всього в 100 метрах від обласної адміністрації.
На початку 2017 року лопнув Платинум-банк, який фактично належав одеському бізнесмену Борису Кауфману. НБУ визнав його неплатоспроможним, а держава «втратила» майже 3 мільярди гривень: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повинен повернути вкладникам і державі 2 мільярди 600 мільйонів гривень вкладених коштів.
Згідно з установленою процедурою, вся нерухомість банківської установи перейшла в управління Фонду, який здійснює процедуру її ліквідації. Найцінніший актив банку — будівля, розташована в Одесі, на вулиці Шевченка 4а. Її вартість оцінюють у 475 мільйонів 300 тисяч гривень. Саме з такої суми Фонд гарантування вкладів фізичних осіб планував розпочати торги в рамках проведення «голландського» аукціону.
Однак Фонд не лише не зумів провести цей аукціон, а по суті втратив таку можливість. І все «завдяки» реалізації відверто кримінальної шахрайської схемі. Восени попереднього року з Реєстру прав на нерухоме майно без будь-яких підстав була вилучена запис про право власності на вказаний об'єкт «Платинум-банка».
Буквально того ж дня, знову ж таки без будь-яких документальних підстав, це майно зареєстрували на людину на ім'я Садигов Фамил Тофік Оглу, який на основі підробленого акта прийому-передачі (без номера, дати та без прикріплення його копії в Реєстр прав на нерухоме майно) передав права на майно банку юридичній особі — ТОВ «Садіг Тофік», створеному рівно за день до проведеної угоди. За нашими даними, у цей момент де-юре власником будівлі є деякий Вязовський Юрій Михайлович. Навіть не досвідченій у юридичних питаннях людині очевидно, що величезну будівлю банку, яка знаходиться в кількох десятках метрів від кабінету одеського губернатора, просто-напросто вкрали.
При цьому брати Кауфман (Борис і Максим) та Олександр Грановський продовжують займати в цій будівлі розкішні кабінети, керуючи звідти Одеським аеропортом. Решта приміщень колишнього банку здаються в оренду. До речі, поки одеські бізнесмени тут продовжують керувати активами, один з їхніх колишніх компаньйонів — Григорій Гуртовой — уже відбуває строк в одній з тюрем Ізраїлю.
У лютому цього року завершився судовий процес по справі про крадіжку активів піраміди BGI-BSD-Willi Food. Гуртовой визнав себе винним у крадіжці коштів акціонерів і був засуджений до тюремного ув'язнення.
А ось українська правоохоронна система часто «буксує». Більше року тому правоохоронці порушили два кримінальні провадження за фактом незаконного привласнення вказаної будівлі банку. Перше кримінальне провадження №42018160000000919 відкрили 1 жовтня попереднього року за фактом шахрайства в особливо крупному розмірі (ст. 190 ч.4 КК України). Справу розслідують працівники Слідчого управління ГУНП в Одеській області. Друге провадження, №22018000000000024, відкрите за ст. 191 ч.5 КК України (привласнення чужого майна, вчинене в особливо крупних розмірах) розслідується слідчим управлінням СБУ. Максимальне покарання за вказаними статтями Кримінального кодексу — 12 років тюрми з конфіскацією майна. Незважаючи на тяжкість інкримінованих злочинів, ці справи лежали й лежать протягом довгих місяців «мертвим вантажем».
Припинено, це й не дивно, враховуючи той факт, що в той період Генеральним прокурором був Юрій Луценко, тоді як Кауфман мав «теплі» стосунки з Ложкіним — найближчим соратником Порошенка та Луценка. Найцікавіше в цій ситуації полягає в тому, що влітку цього року суд зняв арешт з цього об'єкта нерухомості. Тобто тепер у будь-який момент організатори махінації можуть продати дорогоцінну будівлю добросовісному покупцю, позбавляючи тим самим вкладників лопнутого «Платинум-банка» будь-яких надій на повернення їхніх коштів.
У зв'язку з цим хотілося б запитати: невже в нашій країні можна безкарно реалізовувати подібні схеми, коли з-під носа держави (у прямому й переносному сенсі) уводять цілу будівлю вартістю в півмільярда гривень? Питання аж ніяк не дарма, враховуючи наявність кримінальних справ, які якось не можуть дійти до логічного завершення.
Борис Кауфман — успішний український бізнесмен, якому вдалося побудувати справжню бізнес-імперію. На його рахунку кілька величезних бізнес-проектів, і навіть те, що здається провалом, у фіналі виявляється умілою розіграною партією. Судячи з усього, крім хватки та азарту до великого бізнесу, Кауфманові супутствує велика удача — ні Генпрокуратура, ні Антикорупційний комітет протягом багатьох років якось не можуть довести його причетність до нечесного бізнесу. Ні в справі з раптово обанкротившимся «Платинум банком», ні в справі з монополізацією торгівлі тютюновими виробами в Україні фірмою «Мегаполіс», ні в справі з незаконним відчуженням 75% активів Одеського Аеропорту приватною компанією, неправомірність дій Бориса Кауфмана так і не вдалося довести.
Чому держава продовжує втрачати багатомільярдні суми на користь бізнесу Кауфмана й чому кримінальні справи не просуваються, а відповідні структури не займаються розслідуваннями — питання окреме. Але щоб справді розуміти масштаби діяльності Кауфмана та абсурдність бездіяльності держструктур, варто подивитися ретроспективу, якщо висловитися метафорично, «творінь» Кауфмана, і це не якісь там короткометражки, це великі повнометражні картини, зрежисовані талановитою рукою. Це захопливі історії про великі гроші, про блискучі афери з підставними фірмами, про «договірняк» і «кидалово» державного масштабу.
Все почалося з Одеського ліквероводочного. У 1995 році Борис Рафаїлович закінчив юридичний факультет Одеського інституту імені Мечникова й уже в 1996 році прийшов працювати в корпорацію «Оверлайн» на посаду заступника голови представництва «Оверлайн Трейдинг Лтд».
Чи мав молодий одесит неординарні схильності до великого бізнесу, чи його до цього готувала «сім'я», але в 2002 році Борис Кауфман став президентом корпорації «Оверлайн». До цього часу він володів великою часткою активів концерну, до якого входили успішні підприємства та відомі в 20 країнах світу торгові марки: Перший ліквероводочний завод, Одеський завод шампанських вин (ТМ «Одеса»), «Ізмаїльський винний завод» (ТМ «Ізмаїл»), Торговий дім GoldenLine, агрофірма «Ізмаїл». У 2008 році, на піку розвитку, концерн почав продавати заводи, Кауфман позбувся своїх активів у спиртному бізнесі й вийшов з «тренувального табору» у велике плавання.
На хвилі успіху спиртного бізнесу Кауфман вирішив основательно пустити корені в рідній Одесі й не обійти увагою столицю Київ — займався готельним бізнесом. Саме ця сфера дала можливість розширити володіння, придбати потрібні зв'язки, розправити крила й навчитися найголовнішому вмінню українського бізнесмена — робити державне майно приватним. У готельному й будівельному бізнесі вірним партнером Кауфмана став Олександр Грановський, з ним-то вони й вели справи, ставаючи співвласниками одного за одним вигідного пакета акцій.
Через компанію Vertex Hotel Group, власниками якої були бізнесмени, уже в 2000-х вони керують готелями «Бристоль», «Лондонська», «Пассаж» в Одесі та «Президент отель» у Києві.
Про готель «Пассаж» — будівля якого є пам'яткою архітектури бароко XIX століття й відома всій Одесі своєю красою. Століттям раніше вона називалася «Крити торгові ряди» й була споруджена за замовленням купця першої гільдії Мойсея Яковича Менделевича. Але купець, як відомо, купцю рознь, особливо купець XIX століття й купець XXI, якому красота й творення на відміну від попередників — чужі. Головна задача купця XXI століття — вкрасти гроші в держави.
У листопаді 2003 року Одеська міськрада дала згоду на те, щоб місто вступило в новостворене ЗАО «Пассаж». Учасником ЗАО також були приватні інвестори ТОВ «Укрбудсервіс» та американська корпорація «Clear Water Bay Hotels», обидві фірми належали тандему Кауфман / Грановський. Отже, громада зробила внесок — готель «Пассаж» у центрі міста й отримала за це 35% акцій.
Інвестори зобов'язалися вкласти в реконструкцію готелю 11 млн доларів США до 2006 року. Грошей у «Пассаж» так і не вкласти, а сумне стан колись розкішної будівлі засмучує й одеситів, й гостей, по сей день. Але що поділаєш. З часом так сталося, що блокуючий пакет акцій міста скоротився до 24%, а в 2013 році на сесії Одеської міськради з безліччю порушень, включаючи використання під час голосування карток відсутніх депутатів, готель був проданий власникам контрольного пакета Кауфману та Грановському.
Розслідували це? Якщо звернення прокуратури Одеси до мера з проханням повернути готель місту можна назвати діями — то так. Правда, результату ці дії не принесли. Бізнесмени володіють готелем і досі, керуючи ним через фірму Vertex Hotel Group.
По деяким джерелам, Кауфман став акціонером Platinum Bank у 2013 році. Про це написали всі столичні ЗМІ, але банк старанно це заперечував. До речі, у російській Вікіпедії й досі написано, що Борис Кауфман не має стосунку до Platinum Bank, а якщо говорити про ангажованість Рувіки й постійному «витиранні» інформації про потрібних осіб, можна припустити, що Кауфман у наших сусідів дуже навіть свій.
По неофіційним даним, Кауфман став власником банку в 2013 році. За офіційними даними Кауфман почав узгодження з НБУ покупки 75% + 1 пакета акцій банку Платинум (він же створений у 2005 році «Міжнародний іпотечний банк») лише в 2016 році. У цьому ж році структура банку визнана непрозорою. За станом на 10 січня 2017 року власниками ПАО «Платинум Банк» визнані Борис Кауфман та Григорій Гуртовой. НБУ зробив такий висновок на основі аналізу операцій банку, повідомляє прес-служба НБУ. Банк був придбаний Кауфманом через його підставні компанії.
У 2016 році за рішенням Антимонопольного комітету НБУ не визнали прохання Кауфмана про покупку контрольного пакета акцій, але що це вирішувало в 2016 році??? Коли банк уже стояв на порозі банкрутства. До 2016 року банк активно збирав депозити, а потім його політика різко змінилася. На момент ліквідації банку у його основного власника на рахунках офіційно йому належних фірм грошей не виявилося, а негативний капітал становив 163 млрд грн. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатив 4,8 млрд, що в повному обсязі покрило вклади 97% вкладників (197 тисяч осіб). Як з'ясувалося пізніше, 95% від загального кредитного портфеля юрлиць — кредити, видані особам, пов'язаним з банком.
Для повного розуміння, яку прибуткову аферу провернули власники банку, цілком ймовірно, що не без участі державних посадовців, на сайті Фонду гарантування вкладів фізлиць можна подивитися детальний звіт про стан банку на момент ліквідації.
Цікавий момент: у 2016 році, коли банк уже руйнувався, «Украерорух» та порт «Чорноморськ» перечислили на рахунки «Платинум Банка» понад двісті мільйонів гривень, незважаючи на вимоги Мінінфраструктури не проводити подібні платежі. Ці операції завдали державі збитків у розмірі 200 млн грн. І по цих справах були судові процеси. До чого вони привели, та до того, що «Украерорух» безповоротно «втратили» 160 млн грн, незаконно виведши їх на рахунки проблемного банку, а Порт «Чорноморськ» «втратив» 46 млн грн. Судові справи припинені, так ніяк й не закінчившись. Гроші не повернули, чиновників, звинувачених у корупції й розкраданні державних коштів у змові з банком, не покарали.
Але найяскравіше — це фінал. Поки, як кажуть, суд та справа, іпотечні нежилі будівлі, в яких раніше знаходився Платинум банк в Одесі, перейшли під забудову деякого ЖК «Медовий», власником якого через знову ж таки підставні фірми виявився Борис Кауфман. З'ясувалося, що дозволи на будівельні роботи видані за замовленням ВАТ «Укрпромтеплиця», підрядчика ТОВ «Укрбуд Інвест» (Компанія Кауфмана). Чим закінчилася ця справа для країни — багатомільйонними збитками й втратою землі в центрі Одеси. Чим закінчилася ця справа для Кауфмана — ніяк, крім прибутку.
Компанія з дистрибуції тютюнових виробів в Україні «Мегаполіс» була створена за часів Януковича в 2011 році. Її офіційними власниками є 6 кіпрських компаній. За неофіційними даними справи фірми вів син Януковича. За кілька років він зумів зробити капітал компанії мільярдним, вивести її на ринок як компанію монополіста. А ось утримати багатомільярдні доходи після того, як Януковича повалили й на його місце прийшли зовсім інші сили з іншими політичними інтересами, зумів молодий перспективний Борис Кауфман.
Як повідомляє ТСН, за даними голови Антимонопольного комітету Юрія Терентьєва: «Близько 30 компаній мають ліцензії на оптову торгівлю тютюновими виробами. Але, як ми бачимо зі статистики, близько 95% сигарет, які виробляються для подальшої поставки на український ринок, реалізуються спочатку компанією «Мегаполіс Україна».
Дохід компанії становить 32 мільярди грн на рік. До речі, з 2016 року офіційна назва компанії — «TEDIS Ukraine». За стечінням обставин, саме ця компанія значилася як офіційний актив Кауфмана в справі Платинум банка й саме на рахунках «Тедис» відсутні якісь гроші. І це все за часів, коли в країні війна.
Звичайно, «Мегаполіс» Кауфманові простити не змогли. Розпочалося розслідування антимонопольного комітету, навколо фірми розгорнулися скандали, аж до того, що її діяльність пов'язували з російським бізнесменом Касаєвим, який уже кілька років володіє двома зброярнями в Росії в місті Коврів, які виробляють автомати, кулемети, гранатомети й протитанкові ракети.
Антимонопольний комітет України порушив справу проти компаній «Тедис Україна» за ознаками антиконкурентних узгоджених дій з виробниками тютюну й ухилення від податків. «З кінця 2015 року тривало розслідування, яке закінчилося рішенням по справі «Тедис», який був оштрафований на 431 млн грн. Зараз компанія оскаржила це рішення. Рішення першої інстанції було прийнято в першому кварталі 2017 року на користь АМКУ. «Тедис» оскаржив це рішення до апеляції», — нагадав Терентьєв.
Під час оскарження колегія суддів повністю змінювалася чотири або п'ять разів, і слухання починалися заново. 31 травня 2017 року Господарський суд Києва все ж таки відмовив повністю в задоволенні позову ТОВ «Тедис Україна» до АМКУ про визнання недійсним штрафу на 431 млн грн.
Чим закінчилася історія для Кауфмана? – Невеликим, як для річного обороту компанії, штрафом, обшуками й продовженням бізнесу. А якщо вірити аналітиці, тютюновий бізнес Кауфмана занадто впливовий, щоб не бути корисним будь-якій владі. І чекати, що монополіста приберуть з ринку, особливо в одному з найприбутковіших і стабільних у світі бізнесів — дуже наївно.
Найголоснішою справою Кауфмана, а заразом найциничнішою, але, на щастя, й найдоказовішою, стало відчуження й передача в приватну власність Одеського Аеропорту. Як так вийшло, що державний об'єкт стратегічного значення перейшов у руки приватного власника — можна лише пожати плечима. В Україні, виявляється, й таке можливо.
Як це сталося? – Елементарно, Ватсон. За тією ж схемою, що й готель «Пассаж». Не довелося вигадувати нічого нового: зв'язки в міськраді, вміння договориться, правильний інвестдоговір та парочка «підроблених», спеціально створених під справу фірм.
А якщо бути точним — у 2011 році Одеська міськрада укладла дуже «вигідний» інвестиційний договір, який дозволяв приватизацію комунального майна аеропорту. І понеслося. У результаті договору Одеською міськрадою та ТОВ «Одеса аеропорт Девелопмент» була створена компанія «Міжнародний аеропорт Одеса», у якій 25% належали місту, а 75% приватним компаніям. Причому 25% міськрада отримала за внесення всіх активів аеропорту, а Кауфман свій контрольний пакет здобув за обіцянками небувалих вкладень і повної модернізації аеропорту.
По справі привласнення розпочалися суди, і в 2015 році рішенням суду Одеська міськрада виграла суд по поверненню аеропорту, але одеський мер Геннадій Труханов мав на цей рахунок інші плани й продовжив інвестиційно «вигідні» для міста угоди з компанією ТОВ «Одеса аеропорт Девелопмент».
Детективи НАБУ стверджують, що 178 млн грн, внесені інвестором, оформлені як застава за кредитами дев'яти інших компаній. Збитки міськради від цих угод оцінюють у суму більше 100 млн грн. 24 червня 2016 НАБУ зареєстрував кримінальне провадження за фактом зловживання служебним становищем посадовцями Одеської міськради за попередньою змовою з ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса», КП «Міжнародний аеропорт «Одеса» та ТОВ «Одеса аеропорт Девелопмент» щодо завладіння комунальним майном.
У березні 2018 НАБУ накладено арешт на майно ТОВ «Міжнародний Аеропорт Одеса» — два пасажирські термінали й 75%-ю частку в капіталі ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», яка належить ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент». Активи передали в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку й управління активами, отриманими від корупційних та інших злочинів (АРМА).
ТОВ Кауфмана тут же ініціювали відкриття зустрічного кримінального провадження й СБУ відкрили справу за ст. 375 постанова суддею завідомо неправдивого вироку з метою визнати ТОВ «Міжнародний Аеропорт» потерпілою стороною. Наприкінці жовтня в розгляді справи було відмовлено. Але вже в листопаді ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» вдалося домогтися в Соломенському суді скасування рішення про передачу арештованого майна в управління АРМА.
По сей день «Міжнародний аеропорт Одеса» входить до складу активів компанії Vertex United. Хоча рахунки компанії й арестовані, Кауфман продовжує модернізацію Аеропорту (якщо це можна так назвати, враховуючи той факт, що аеропорт досі лише приймає рейси) й судові процеси в тому вигляді, в якому вони відбуваються зараз, виглядають скоріше чистою формальністю. Хоча деякі зміни все ж таки сталися. Компанія Odessa Airport Development Limited — первісний засновник ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» — припинила існування відразу після початку судових процесів. Незадовго до своєї ліквідації компанія оголосила, що її бенефіціаром є деякий 27-річний житель Одеси Віталій Слесарчук.
ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» зараз належить кіпрській компанії Tomilesta Investments, яка, у свою чергу, назвала своїми кінцевими власниками чотирьох нікому не відомих швейцарців.
Цікавий факт: у 2014 році журналісти «Радіо Свобода» засняли напівнічний візит Бориса Кауфмана в Офіс Президента. Звичайно, мету візиту у самого бізнесмена з'ясувати не вдалося, але незабаром після цього проблеми з Аеропортом в одеській міськраді вирішилися.
І це вже навіть не історія про бізнес-афери Кауфмана, це історія про беззастійність державних структур та їхніх чиновників, які дозволяють тіньовому бізнесу в Україні процвітати. Після таких історій невільно згадується мультфільм «Кіт у чоботях». Коли на питання: «Чиї це володіння?» — кіт розспівував: «Маркіза, Маркіза, Маркіза Карабаса». Це, звичайно, жарти, але з такими апетитами, як би не виявилося потім, що, подавши рукою в сторону, наприклад, Верховної Ради, ми почули, що це теж земля Бориса Кауфмана.
Хоча є надії, що при новій владі таку відверту й циничну корупцію й «договірняк» між держслужбами й бізнесменами все ж таки вдасться приструнити, зупинивши повальне неконтрольоване створення підставних приватних фірм, які, як чума, пожирають державне майно й дозволяють «бізнесменам» та різного роду «делкам» безкарно проворачувати будь-які афери. І, можливо, навіть розслідування по справах Бориса Кауфмана вперше закінчаться в інтересах України.