Живемо в час дивовижних історій — фантастична хабар у розмірі 5 млн доларів від бажаючих «поживитися» державним «ОПЗ» була відхилена. А всеукраїнський рекорд уже побитий пропозицією в 6 млн доларів. «Доктор Злоч», який шістьма мільйонами хотів закрити кримінальне провадження, нещодавно оголошений у міжнародний розшук. Хабар же у розмірі 5 млн доларів є предметом розгляду в суді, про який розповімо сьогодні. А ще розповімо про «інвестора», який був готовий платити голові Фонду Державного майна такий «відкат» щорічно. За умови, що Д. Сенніченко забезпечить зміну менеджменту та дасть «концесіонеру» повну свободу дій на заводі. Як виявилося, «інвестора» звуть Віталій Колесников, і його досі добре пам'ятають на рідній Луганщині. Як віртуоза володіння «порівняно чесними способами відбирання грошей» та розорювача десятків комунальних і державних підприємств. Однак широкій публіці цей кримінальний геній досі залишався невідомий. А даремно. Постать пана Колесникова заслуговує на увагу хоча б через дивовижну безкарність — тривалістю приблизно в 20 років.
Віталій Колесников, Валерій Троц, Сергій Щербак були затримані 29 січня 2020 року в ресторані — безпосередньо під час передачі 50 тисяч доларів (першого траншу хабара) голові Фонду державного майна України Дмитрію Сенніченко. Про Колесникова повідомлялося, що це луганський бізнесмен, якого слідство вважає власником двох компаній, в інтересах яких мав відбутися підкуп. Хоча в діалозі з Д. Сенніченко (зафіксованому прихованою камерою) Віталій Колесников згадував не про дві, а про три компанії, які бажали працювати на «Одеському припортовому». Уточнивши, що третя називається «УСПП» (у текстовій розшифровці до відео НАБУ помилково написали «ОСПП»), він пояснив, що «це просто абревіатура».
Компанією № 3, зацікавленою в підкупі Сенніченко, В. Колесников називав громадську організацію, на чолі якої знаходиться Анатолій Кінах (екс-міністр економіки в уряді Януковича та неофіційний радник Януковича вже як Президента). На сайті організації йдеться, що вона об'єднує представників бізнес-еліти: https://uspp.ua/pro-uspp/kerivnicztvo Серед відомих представників, не рахуючи самого Кінаха, там присутній партнер Коломойського — Геннадій Боголюбов.
Дві інші фірми, щодо яких хлопотав Колесников — це: ТОВ «Ніра» (Код 19071304) та ТОВ «ВЕК» («Всеукраїнська енергокомпанія» — код 37403140). Зокрема, Сенніченко пропонували продовжити договір, який «ВЕК» укладала з «Одеським припортовим заводом» наприкінці 2017 року. Робота заводу з підприємством відбувалася за давальницькою схемою, що означає: «давальці» поставляють на «ОПЗ» газ, завод виробляє мінеральні добрива, і розраховується з «давальцями» продукцією. При цьому за газ «ВЕК» не платила. Так було, поки в 2018 році Генпрокуратура не арештувала рахунки «давальців». Господарський суд Києва зобов'язав «ВЕК» оплатити державному підприємству «Укртрансгаз» заборгованість за газ, який фірма поставила на «ОПЗ», у розмірі 400 млн гривень.
І «Ніра», і «ВЕК» мають віддалене відношення до газу та добрив. «Ніра» (Код 19071304) існує з 1996 року і її профіль — вирощування зернових, розведення великої рогатої худоби. Офіс знаходиться на Хрещатику 13. «Всеукраїнська енергокомпанія» (код 37403140) зареєстрована в листопаді 2010 року і має основним видом діяльності «передачу електроенергії» (допоміжний — неспеціалізована торгівля). Розташовується в столичному бізнес-центрі «Парус» і керує нею житель окупованого Луганська Олександр Гвоздецький. І «ВЕК», і «Ніра» нині входять до групи аграрного барона та забудовника (якого трохи «пощипали» при попередньому президентові) Миколи Блошко. Він же є директором «Ніри» та бенефіціаром. Але в 2017 році до складу засновників «Ніри» входила офшорка з Віргінських островів та деякий громадянин Сербії. У «ВЕК» 50% належить землячці (кажуть, довіреній особі) Колесникова, ще по 25% — луганцю Гвоздецькому та Миколі Блошко. Але в 2017 році єдиним бенефіціаром цієї фірми був син Колесникова — Вадим Віталійович.
«ВЕК» фігурує в 108 кримінальних справах (!) і заборгувала державі податків у розмірі 2,2 млн гривень. «Ніра» має податковий борг у 600 тисяч гривень і проходить за чотирма кримінальними справами. Для повернення контролю над Одеським припортовим взяткодавці пропонували призначити директором заводу своєї людину.
Валерій Троц є засновником десятка столичних фірм (переважно пов'язаних із будівництвом) і фігурує в кількох кримінальних провадженнях. У Шевченківському райсуді його судять за шахрайство у особливо великих розмірах: https://youcontrol.com.ua/judgedoc/?
Бувший адвокат Сергій Щербак колись працював з Дмитрієм Сенніченко в Нацбанку. І взявся посередничати. Цей фігурант уже пішов на угоду зі слідством. Визнав, що вирішив допомогти Троцу та Колесникову в отриманні контролю над «ОПЗ», використовуючи старе знайомство з Сенніченко. Отримавши файл під назвою «Довідка «ВЕК», де чорним по білому написано: «Готові за адмін.ресурс виробляти оплату 5 млн доларів США на рік», він передав це повідомлення Д. Сенніченко та запропонував організувати зустріч з «інвестором». Не здогадуючись, що з цього моменту всі зустрічі та розмови записуються в рамках негласної слідчо-розшукової діяльності. Враховуючи правдиві (викривальні) показання та похилий вік, 28 травня Сергію Щербаку було винесено м'яке покарання: 5 років умовно.
5 серпня 2020 року Вищий антикорупційний суд. Підсудний Віталій Колесников, 1973 року народження, представляється пафосно: «Я директор міжнародних програм з інвестицій, віце-президент УСПП з інновацій у ЖКГ та ТЕК». Голова суду просить уточнити — що це за звір такий — «УСПП»? Виявляється — «Український союз промисловців і підприємців». Витіюватої назви означає всього-навсього клуб за інтересами, хоча фактично — лобістський інструмент. І хоча Колесников лише «неофіційний віце-президент УСПП», лідер цієї громадської організації — один із динозаврів Партії регіонів А. Кінах відправив суду листи на підтримку обвинуваченого. Так само Колесников повідомив суду, що має іноземні нагороди. Наприклад — від Південної Кореї.
Наступним встає Валерій Троц, 1955 року народження. «Не брав, не пропонував, не присутствував» — так цей чоловік відповідає на питання, визнає він вину. На слідстві обидва відмовлялися від показань, тепер же обіцяють давати пояснення. Прокурор пропонує почати з дослідження доказів. Головне з яких — матеріали НСРД. Адвокат говорить про підозріле поведінку голови ФГІ та непричетність свого клієнта: «Троц не висловлював пропозицій на зустрічах. Займав пасивну позицію. А Сенніченко не відповідав прямою відмовою — як мав би поступити державний діяч. Сенніченко провокував на надання так званої неправомірної вигоди». Говорить, що слідство дало неправильну кваліфікацію. Мало б вменити м'якшу — ч.1, ст. 369 прим. 2 КК («Зловживання впливом»). Прокурор говорить про те, що пан Троц має численні зв'язки, які може використовувати для тиску та навіть насильства щодо свідків. Говорить, що він перебуває під судом за звинуваченням у шахрайстві, має родичів за кордоном і довго гостює в РФ та Ізраїлі. Так само Троц має американську візу і може втекти. Про Колесникова держобвинувач розповідає, що його цивільна дружина живе за кордоном і має іноземну нерухомість. Крім того, на ту зустріч, під час якої його затримали (з поличним), Колесников прибув з вогнепальною зброєю, переробленою для автоматичної стрільби, та з холодною зброєю вдобавок. Прокурор просить продовжити всі зобов'язання, накладені на обвинуваченого. Валерій Троц також просить суд відпустити його з Києва: «У зв'язку з необхідністю відвідати могили праведників».
Троц говорить: «Ми готові брати участь, ось зараз зайти і запуститися, але ми не хочемо бачити цих людей (в.о директора «ОПЗ», яким на той момент був Н. Щуриков), які там у керівництві». «Та справа, на яку посилається прокурор (про шахрайство) сфабрикована. Доказів немає» — продовжує Троц свою коротку промову, під час якої в залі суду дзвонить його телефон. Скинувши виклик, обвинуваченого гостро: «Вважаю, що прокуратурі треба присвоїти премію Гюго — це премія за фантастичні розповіді».
Зробимо невелике відступлення, щоб розповісти про наявні у відкритому доступі відомості, які заперечує підсудний Троц, і на які посилається САП — як на такі, що характеризують обвинуваченого. Мова в матеріалах УД — про три епізоди діяльності Троца. Двоє будівельних бізнесменів стверджують, що з липня 2007 року по серпень 2008 року Валерій Троц завдав їм матеріальної шкоди, пообіцявши продовжити оренду ділянки в Києві, яка знаходиться у комунальній власності. Для цього залучив приятеля — нібито з Київської міської державної адміністрації. 150 тисяч доларів були передані співучасникові (який уже засуджений за це злочин). Після чого у потерпілих вимогли ще 100 тисяч доларів. Потім 95 тисяч доларів все ж таки повернули. Це було зроблено для того, «щоб надати відносинам цивільно-правовий характер і уникнути кримінальної відповідальності» (йдеться в обвинуваченні). Решту ж 155 тисяч доларів партнери, як вважає слідство, просто привласнили. Після цього Троц завдав матеріальної шкоди ще й громадянину Австрії. Як вважає обвинувачення, обіцяв іноземцю передати права на земельну ділянку в Києві площею 1,23 га. Австрієць перевів всю суму на український рахунок ТОВ «Сучасна архітектура Подолу», єдиним засновником і керівником якого є Валерій Троц. Отримані кошти одразу перекочували на кіпрські та британські рахунки, а передача прав на ділянку не відбулася. У третьому епізоді була використана ще одна фірма Валерія Троца — ТОВ «Саво арт білд», яка ведає діяльність у сфері права. Якщо вірити потерпілому, «вирішувачі» йому наврали, що під час проведення аукціону допоможуть придбати столичну будівлю площею 743 кв.м. та ділянку, які знаходяться у комунальній власності. За 400 тисяч доларів. Був підготовлений підроблений договір, де зазначалося, що ТОВ «Саво арт білд» зобов'язується від імені довіреника виконати юридичні дії, які забезпечать перемогу на аукціоні. А після передбачуваної невдачі жертві повернули 200 тисяч доларів («вибачте, не вийшло»), залишивши собі ще 200 тисяч доларів.
Засідання продовжується. Слово бере В. Колесников. Тримається він не так впевнено, як Троц, говорить заїкаючись: «За моїми службовими обов'язками я повинен виїжджати за межі Києва. Це дає мені можливість якимось чином впливати не лише на розвиток компаній, які входять до «УСПП», але й на українську економіку». Далі говорить, що йому потрібно ще й виїхати за кордон, щоб зробити операцію у зв'язку з черепно-мозковою травмою, яка була в нього кілька років тому. Колегія суддів видаляється в нараду. Перерва в засіданні.
Віталій Колесников родом з Рубежного, і там його вважають кримінальним талантом. Згадують, переважно, не як іноземного інвестора, яким він представився Дмитрію Сенніченко. І не як бувшого члена ради експортерів Мінекономіки та екс-радника міністра Б. Данилішина (у Кабміні Ю. Тимошенко), хоча цими регаліями він володів і досі користується. А як… «кидалу», якого за його проділки возили в багажнику.
27 січня 2020 року під час зустрічі голови ФГІ з Віталієм Колесниковим той говорить: «Ми домовилися таким чином: ви завтра познайомите мене з директором, він підписує з нами договір (мається на увазі призначений 24 січня новий в.о. — Н. Синиця). Через 10 днів 400 тисяч завезу… щоб ми зайшли на завод. Як тільки ми зайшли на завод, я 400 тисяч доларів щомісяця вам передаватиму».
У 2010 році, розповідаючи про себе в іміджевому інтерв'ю, пан Колесников представився як бувший комерційний директор холдингу з енергоносіїв «Ново-Уренгой» в Москві та екс-директор НПКФ «Рубін» у Луганську, який керував Лисичанським скляним заводом, а з 2002 року і на момент інтерв'ю — голова ради директорів ТОВ «Всеукраїнська енергетична компанія». Сенс інтерв'ю зводився до восхвалення рятівника ЖКГ Колесникова та його «Всеукраїнської енергетичної компанії» — також скорочено «ВЕК», але не нинішньої, а її «матері».
Як йшлося в рекламному інтерв'ю, «однією з небагатьох структур, яка ризикнула інвестувати в житлово-комунальне господарство». Розповідаючи як «космічні кораблі борозджать простори великого театру», фахівець з інвестицій та зовнішньоекономічної діяльності так наврав, що, будь українські олігархи довірливіші, їх усіх задушила б заздрість: «До структури нашого холдингу входить 67 компаній, де працює понад 22 тисячі людей, а за останній рік оборот становив 17,3 мільярда доларів»: https://www.minprom.ua/digest/58092.html Але вже через 2 роки цей «холдинг» оголосив себе банкротом через заборгованість всього в 27 млн гривень: https://youcontrol.com.ua/ru/contractor/?
Не розповів «рятівник ЖКГ» в інтерв'ю, що засновані ним компанії часто оголошували себе банкротами, залишаючи в мінусі ті державні та комунальні підприємства, куди приходили як рятівники. Колесниковська «Всеукраїнська енергетична компанія» (Код 34414280) була створена в 2006 році і припинила існування незабаром після згаданого рекламного інтерв'ю — під тиском боргів та кримінальних справ. Її основним видом діяльності, як і у «ВЕК»-дочки, яка претендувала на «ОПЗ», було «розподілення електроенергії». Її інвестиції в ЖКГ та енергетику полягали в махінаціях з боргами. «ВЕК»-мати скуповувала борги за електроенергію великих державних підприємств і причетна до банкрутства державної акціонерної компанії «Хліб України», кредиторські вимоги проти якої до 2010 року досягли гігантських 3,7 млрд гривень, хоча компанія була прибутковою.
Про досвід «співпраці» Віталія Колесникова з Лисичанським скляним заводом «ОРД» розповів Віталій Шведов — бувший радник голови Луганської ОВГА та екс-голова Лисичанської ВГА. Завод, який у 1997 році був внесений до списку таких, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки України, і тому заборонених до приватизації, через кілька років опинився в скрутному становищі через борги за енергоносії. А остаточно скінчився після того, як брати участь у його «запуску» та «піднятті з колін» у 2003 році взялося колесниковське ТОВ «Зовнішторгенерго» (код 31911003).
По діям Колесникова на скляному заводі «Мехскло» луганська обласна рада 28 квітня 2005 року прийняла спеціальне звернення до прокурора з вимогою запобігти злочинній діяльності». А в результаті «оздоровлювач» — колесниковська фірма «Зовнішторгенерго» обанкротилася. Підприємство-«інвестор», чий статутний капітал становив 14 тисяч гривень, залишилося в боргу на мільйони (і зокрема залишилося боргувати ще одному розореному держпідприємству — «Лисичанській соді»). А рештки державного «Мехскла» перейшли в результаті у приватну власність до «регіонала» Сергія Дунаєва.
«Колесников займався «зачетами». Приїжджав на підприємства, пропонував допомогти з погашенням боргів з певним дисконтом. Наприклад: «У вас є заборгованість за газ на мільйон, я готовий закрити за 70%». Після чого одна сторона виконує умови, а друга — ні. На момент його входу на Лисичанський завод «Мехскло» у нього вже було 3 кримінальні справи. Нашій лисичанській податковій теж «проводив зачет» і за цим «зачетом» були проблеми. Пускав пил в очі, хвалячись першим у регіоні «Майбахом» та офісом у центрі Луганська. І якимось чином йому вдалося просочитися на самий верх, літати на переговори за кордон з членами уряду» — розповів «ОРД» Віталій Шведов.
А ось що писала луганська газета «Молодгвардієць» (23.07.2008) про бізнесмена з Рубежного: «Колесников встиг «кинути» десятки державних та приватних підприємств на суму не менше півмільярда доларів. Має, наприклад, деяке держпідприємство перед іншим держпідприємством борги. Колесников ці борги викуповує, частина грошей йде як «відкат» керівнику держпідприємства, а фірма Колесникова благополучно зникає. В результаті втрати несе лише держбюджет, а керівник постраждалого держпідприємства не бажає особливо «шуміти», оскільки вже й сам замішаний в афері, поживившись з «відката».
У 2009 році запорізькі медіа розповідали про те, як приватний інвестор Колесников «кинув» Бердянський водоканал зі своєю ТОВ «Чиста вода-Бердянськ». Місто ще довго приходило до тями, розбираючи спадщину, залишену цим концесіонером. У 2010 році Запорізька облдержадміністрація звернулася до Національної комісії регулювання електроенергетики України з проханням перевірити ліцензійні умови роботи фірми Колесникова. Оскільки замість обіцяних інвестицій фірма повісила на місто борг за воду в 11 млн гривень та за електроенергію — 9,5 млн гривень.
Аналогічним чином Колесников «оздоровлював» комунальну воду в Ізюмі, Ужгороді та інших містах. А секретом лояльності місцевої влади до горе-інвестора був, очевидно, той же «ключик», яким Колесников намагався розташувати до себе Сенніченко.
У 2011 році матеріали перевірки фінансово-господарської діяльності ОАО «Луганськобленерго» та ТОВ «Всеукраїнська енергетична компанія» Колесникова стали приводом до порушення кримінальної справи. ГПУ виявила, що під час проведення взаєморозрахунків за договорами доручення були порушені вимоги закону «Про обіг векселів в Україні»: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/19620246
30.09.2011 регіональна газета «Третій сектор» на першій сторінці розлого написала про проділки Колесникова на Луганщині: «Об'єднання «Свердловантрацит» укладало з фірмою «Комунсервіс України» (ще одне творіння В. Колесникова) досить неоднозначний договір про уступку права вимагати борг у розмірі 24,3 млн гривень у компанії «Днепренерго» — за поставлений енергетикам вугіль. Відповідно до договору «Комунсервіс України» отримував ці кошти у «Днепренерго» (видимо, шляхом зачетів боргів інших підприємств) і зобов'язувався виплатити вугільникам всю зазначену суму грошима до 1 березня 2006 року. Однак шахтарі отримали лише близько 200 тисяч гривень. Коли ж підприємство звернулося до суду з вимогою стягнути решту 24,1 млн гривень, виявилося, що «Комунсервіс України» припинив фінансово-господарську діяльність. Наробив боргів і… обанкротився».
По інформації «Третього сектора», укладаючи концесійний договір з фірмою Колесникова ТОВ «Північнодонецькетепло», місцева влада в Північнодонецьку розраховувала на чеську компанію, яка входила до складу співзасновників. Але замість чехів з'явився кіпрський офшор, а потім і ТОВ — «Всеукраїнська енергетична компанія», яка привела в місто колекторів та активно збирала гроші з жителів за тепло, але не розраховувалася за газ та електроенергію. Через що Північнодонецьк взимку опинився під загрозою відключення від тепла.
«Гроші, які жителі платили за опалення, куди-то випарувалися…» — поділився спогадами з «ОРД» автор гучної публікації в «Третьому секторі» Олексій Світіков. — Концесійний договір був розірваний через суд, передане в концесію підприємство «Північнодонецькетеплокомунаенерго» повернулося у комунальну власність. А його спочатку не слід було передавати в управління третім особам — успішне підприємство, з відносно новими основними фондами, яке працювало стабільно і без проблем. Після Колесникова місцевому бюджету замість обіцяних інвестицій дісталися борги за газ та електроенергію.
По тій же причині — невиконання Колесниковим умов концесійного договору — у міста почалися проблеми з льодовим палацом. Північнодонецьк втратив найбільший в Україні палац через борг за іпотеку у розмірі всього лише 7 млн гривень (більшість яких — пені)».
У 2016 році почали з'являтися публікації на тему несталого будівництва в Одесі мусоропереробного заводу однією «корейською фірмою». Фірма, яка обманула одеситів, виявилася черговим творінням «рубежанського Остапа» — «Юкрейн Корея Енержи Ко».
«Прихватизувати», вганяючи у все більші борги, висмоктати всі соки та обанкротити шляхом заміни менеджменту — цей стиль бізнесу був відомий уже на той момент, коли Колесников вперше з'явився на «ОПЗ» у 2017 році. Про те, що з цим паном будуть проблеми, попереджали. Тому що вже з'явилися кримінальні справи, пов'язані з «ВЕК»-дочкою («Всеукраїнською енергокомпанією»). Наприклад, Криворізька прокуратура розслідувала УД, що стосується договору про оплату «ВЕК» від імені ДП «Криворізька теплоцентраль» на користь ПАО «ДТЕК Днепрообленерго» вартості електроенергії у розмірі 10 млн гривень. Співпраця привела до зворотного ефекту — не до погашення, а до збільшення заборгованості за електроенергію на суму 680 тисяч гривень, нарахуванню пені та штрафів: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/69267190
Крім того в травні 2017 року вже розслідувалася кримінальна справа за звинуваченням у шахрайстві особисто Віталія Колесникова. Досудовим розслідуванням було встановлено, що він вимогою у потерпілого 424 тисячі доларів під приводом інвестування в енергетичний бізнес через ТОВ «Всеукраїнська енергокомпанія» (засновником якої був на той момент його син): http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/69003341
Нарешті, Віталій Колесников — це творець скандальної компанії «Енергомережа» (код 32113410), яка брала участь у бандитській системі управління енергетичною галуззю — виводила сотні мільйонів з обленерго. Тієї «Енергомережі», якою після Колесникова командував Дмитро Крючков, розвиваючи боргові схеми.
У червні 2018 року були проведені обшуки за трьома адресами офісів «ВЕК» та двома квартирами: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74776482 Генпрокуратура відкрила кримінальне провадження за фактом вчинення злочину за ч.5 ст.191 КК України (Привласнення майна у особливо великих розмірах). І в результаті обшуків були арештовані печатки понад трьох десятків підприємств, які в різні часи прогриміли в скандалах. Серед них печатки: ТОВ «Комунсервіс України» (32538262), «Юкрейн корея енерджи ко» (35211109), ТОВ «Холдинг «Чиста вода» (34679797), Печатка міського комунального підприємства «Горводоканал» (03340682), печатка ОАО «Луганськобленерго» (21841896), ТОВ «Чиста вода Ізюм» (34760091), ТОВ «Північнодонецькетепло» (36304403), ТОВ «Луганськвода» (35554719) та інші, формально іноді не пов'язані з Колесниковим, але фактично керовані з його офісу.
«У органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що посадові особи підприємств державного сектора економіки, комунальних підприємств та приватних юридичних осіб, серед яких ДП ДАК «Хліб України», «Павлоградський комбінат хлібопродуктів», ДП «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування», ДП «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені А.М. Макарова», ОАО «Дніпропетровський трубний завод», ПАО «Дніпропетровський завод прокатних валків», ДП «Криворізька теплоцентраль», ТОВ будівельно-інвестиційна компанія «Дафі», спільне українсько-російсько-англійське ТОВ «Славсант», ОАО «Дніпротягмаш», ТОВ «Тур — Інвест», ДП «Науково виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод», за попередньою змовою з посадовими особами ПАО «ДТЕК Днепрообленерго» та посадовими особами ТОВ «ВЕК» а також іншими особами діючи умисно, в порушення чинного законодавства України щодо порядку проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії, вчинили привласнення чужого майна шляхом зловживання службовим становищем, у особливо великих розмірах» — йдеться в оприлюднених матеріалах.
Невірогідно, але факт: 9 липня цього року була здійснена друга за півроку спроба підкупити голову ФГІ заради Одеського припортового заводу. За 800 тисяч доларів уже інша фірма мала намір призначити директором «своєї людини»: https://www.facebook.com/photo.php?
Що ж це за зачароване місце? «Одеський припортовий завод» — один із небагатьох лакомих шматків, які ще залишаються у держави, він є найбільшим у країні виробником аміаку та карбаміду, і як його називають — флагманом хімпрому. Але «ОПЗ» хронічно «не везе»: у липні 2016 року були затримані два керівники підприємства за звинуваченням у розтраті. Завод стояв, поки не обзавівся новим «давальцем» на ім'я «ВЕК», а 30 квітня 2018 року зупинився знову — через порушення договору між «ВЕК» та постачальником газу. У серпні 2019 року у заводу з'явився новий «давалець» — ТОВ «Агро газ трейдинг» (код 41037791), до якого теж є питання (починаючи з бенефіціара з пропискою в окупованому Донецьку й закінчуючи таємничим джерелом походження фінансів). Хоча прес-служба «ОПЗ» рапортує, що після тривалого періоду збитків завод закінчив 2-й квартал з прибутком у 28 мільйонів гривень, конкуренти впевнені, що й при нинішньому Президентові завод залишається кормушкою правлячої еліти. У Фонді Державного майна, який розпоряджається державною власністю, говорять, що справді ефективне управління заводу забезпечить передача його у приватні руки, і тому поспішають його продати.