Ми щиро сожалеем, що нам доводиться оприлюднити цю аудіозапис, яка дуже яскраво розкриває нинішнього начальника миколаївського УСБУ Віталія Герсака як особистість. На жаль, тінь від персонажа з цієї аудіозаписи падає на справді гідних оперативників Служби, які платять високу ціну за те, щоб відомство виконувало покладені державою на нього функції. На тих, хто потрапив до Служби безпеки України не завдяки блату, а завдяки роками наполегливої праці. На тих, хто самовідданно служить Україні, захищаючи нашу країну від ворожих шпигунських інтриг. Ми не знаємо, була чи ця запис у тих людей, які приймали рішення про призначення Віталія Герсака на відповідальну посаду в Миколаївську область.
Чи відомо голові Служби безпеки України Івану Баканову про всі пригоди свого підлеглого? Нам невідомо, чи потрапила ця аудіозапис до «довідкових матеріалів», які підкладаються під кожен кадровий Указ Президента. Водночас ми, зі свого боку, використали різні канали комунікації, щоб ця аудіозапис та інша інформація, якою ми володіємо, потрапила до найвищих владних кабінетів Офісу Президента України, СБУ, НАБУ, ГПУ та Верховної Ради України. Ми не знаємо, чули її саме ті, хто приймає остаточні рішення. Чи чув цю запис Президент України Володимир Зеленський. Однак, якщо врахувати, що Віталій Герсак досі займає посаду начальника УСБУ в Миколаївській області, можна зробити висновок, що або на це закривають очі й відповідальним особам просто байдуже, або інформація все ще не дійшла до потрібних вух. Ця аудіозапис не має стосунку до діяльності Віталія Герсака на нинішній посаді. Вона з його минулого, коли він у 2011 році, будучи співробітником УБОП ГУМВС у Київській області, виступав у ролі «вирішувача», хоча, здається, просто «розводив».
Така собі «інвест-няня». Впевнені, не про таких інвест-нянь говорив Володимир Зеленський. Люди, які надали нам цю аудіозапис, так описують обставини, за яких вона була зроблена: «Перебуваючи на службі в УБОП ГУМВС України у Київській області, влітку 2011 року Герсак завоював довіру громадянина Г., який є приватним підприємцем, під обіцянку вирішення питання щодо організації збуту продукції ЧП у торговельній мережі «Ашан», отримав від нього 20 тисяч доларів США. Надалі Герсак своє обіцянку не виконав, потім повернув Г. 5 тисяч доларів США, а решту 15 тисяч доларів США привласнив, посилаючись на те, що нібито передав їх керівництву ТМ «Ашан» за вирішення питання». Варто зазначити, що буквально наступного дня після того, як один із використовуваних нами каналів комунікації отримав від нас інформацію про цю аудіозапис, на сайт почалася ДДоС-атака. Ми зробили висновок, що Віталій Герсак тепер також знає, що вона у нас є, і знає, що ми її опублікуємо. Якби він був офіцером, уже вийшов би Указ про звільнення Герсака за власним бажанням.
А так, як він звичайний «мент», то він, видимо, вирішив створити нам проблеми, як робив це вже багато разів. Після чого хвалився цим направо й наліво. Останні кілька місяців до редакції «Злочинності.НЕ» звертались численні миколаївські бізнесмени й політики з розповідями про пригоди й поведінку Віталія Герсака. Багато хто, на підтвердження своїх слів, включав аудіозаписи й показував фото. На жаль, більшість із них залякані й не готові відкрито говорити про те, що відбувається, оскільки людина, яка займає високу посаду, крім іншого, козиряє своїм близьким знайомством і підтримкою з боку «поважних людей». Редакція «Злочинності.НЕ» також через різні канали останні півроку отримує цілком конкретні погрози від цього діяча. Нам відомо про постановку Віталієм Герсаком завдань своїм підлеглим щодо проведення негласних слідчих дій «під ліве кримінальне дело» щодо співробітників редакції. Більше того, начальник УСБУ вважав можливим прямо погрожувати «відбити голови» (це найбезпечніша формулювання, яка звучала з його уст) — свідками цих погроз, крім випадкових людей, був і цілий ряд народних депутатів від «Слуги народа».
Щиро визнаємо, знайомлячись з усіма матеріалами про діяльність Віталія Герсака, які почали передавати в редакцію абсолютно різні люди, причому не лише з Миколаївщини, ми відчуваємо огиду й не можемо пересилити себе, щоб до кінця все це переслухати й переглянути. І щоразу, відкриваючи чергової файл, дивуємось, як могло статися таке призначення на дуже відповідальну посаду. Нижче наводимо дослівну розшифровку аудіозаписи. Обережно, у тексті й в аудіо дуже багато ненормативної лексики. Не рекомендується до перегляду особам, молодшим за 18 років.
«Тут трохи краще. Дивись, у цього п**раса п'ятірку забрав. – У якого? – Негра, бл*ть. – Негра? – Так. Та я його так р**бав, що пиздець. Я дивлюсь, перелічую. Дивись. Понюхай. – Гарні. – Бл*ть, ну, як нові. Кажу: «Шо, ах**л?» А де решта десяти? За них, нах*й, будеш віддавати, бл*ть. «Та я розумію, я клянусь, це саме, я тобі клянусь, Віталик. Треба їх». Кажу: «Бл*ть, Франк, я вас в рот всіх в**бу, на***. Ви мене реально підставили перед людиною». Серйозно, Сереж, мені так неловко, бл*ть. Вони мені наобіцяли золоті гори. – Та я розумію. – Враховуючи те, що я для них дуже багато зробив. Я тобі чесно кажу. Бл*ть, стільки зробив, що піз**ц. Я, бл*ть, цей «Ашан», щоб ти розумів, еб*чий, я переробив всю систему Служби безпеки, бл*ть. Я поставив, де треба, камери, бл*ть, де треба – прибрав. Ну, піз**ц. Я зробив для такої компанії дуже багато. – Я розумію. – І мене в результаті… Пам'ятаєш, я тобі говорив у тебе в квартирі, що для мене це взагалі не проблема.
Тому що я настільки був впевнений, розумієш? Я був навіть впевнений, я тобі так скажу, … Розумієш? Коли вони мені загнули, бл*ть, і як би сказали, що буде настільки все ах**нно, Віталь, що, бл*ть, твій товариш, бл*ть, буде нах*й олігархом через рік, розумієш? Вони мені розписали – думаю, еб*ть, спробуємо, бл*ть, х*й з тими 15 штуками, якщо вони мене так обнадіяли, х*й на них. Думаю, еб*ть його в рот, бл*ть. – Слухай, а хто взяв другу частину грошей? 10-ку? – Виходить, цей начальник СБ. – Як його звуть? – Філіпп. Це, шо уеб*л. Він став тепер начальником СБ Росії всієї. – Хто цей Антуан? – Антуан – це найголовніший, виходить, по цій х*йні. – Але він нічого не робить, правильно? – Я не знаю. За Антуана я не знаю.
Я знаю, що ця мавпа взяла, розумієш, і Філіпп взяв. – Ось це було кому? Мавпі чи Філіппу? – Я давав і Мавпі, і Філіппу. Але Філіппу я дав десятку, а цьому я дав п'ятірку. – Франку, так? – Так. Тобто Франка ми п'ятірку забрали. До Франка питань ніяких. А Філіпп у*бав – він був начальником, виходить, Служби безпеки «Ашан» Україна, розумієш? – І він поїхав у Росію? – І в кінці серпня він поїхав начальником СБ «Ашан» Росія. А сюди приїхав начальником СБ якийсь француз. – Зрозуміло. Обмін? – Так. І він уеб*л у Росію. Ось це я його вивідував, він ху*во ще по-російськи розмовляє, розумієш. Мені ось у цьому плані складно. Але я як би й при Франку його набирав: «Бл*ть, Філіпп, мені пох*й, я приїду туди, і тебе там в рот еб*ть буду в тій Росії, мені пох*й. Ви мене реально вставили, бл*ть, ви мене реально обманули». Так, я не кажу, що не вирішився питання взагалі, шо ви тупо відморозилися, але він так вирішився, шо він нах*й нікому не потрібен. Тобто кажу, бл*ть. Я сьогодні цю мавпу чуть не п**див.
Кажу: «Франк, як ти міг, бл*ть? Я тільки для вас зробив. Ти, бл*ть, працюєш у французькому посольстві, я, бл*ть, скільки тобі допоміг. Ти потрапляв у такі моменти, що я о третій ночі підривався, бл*ть, і летів допомагати, бл*ть». П**дець. І сидить, с*ка, він же х*й покраснішає, знаєш. Тонована ху*ня сидить, бл*ть, голову опустив. Кажу: «Я не знаю, передавай Філіппу, якщо він сюди не приїде – я поїду, мені пох*й. Я просто чисто принципово. Мене це не цікавить».
Знаєш, я просто не знаю… Я не можу Антуану це пред'явити, розумієш? Тому що я не бачив, давали вони йому, не давали – я цього не бачив. Тобто я зараз приду до тебе, Сереж, якщо я давав Олегу, так? Звідки я знаю, давав тобі Олежка, розумієш? Тобто в будь-якому разі мені треба до Олега звертатися. Тобто до цього Філіппа, розумієш, в першу чергу. А він реально в кінці серпня у*бав, бл*, начальник СБ російського «Ашана». – І так, бл*ть, як-то вийшло, бл*ть, він же, с*ка, все одно знав, що він туди у*бувається. – Знав, звичайно. – Я дізнався, коли він уже туди у*бав. Бл*ть, я взагалі просто в шоці. – А він теж, цей француз, від Філіппа? – Той француз конкретний, цей хоч п**дить по-російськи. Той взагалі майже не п**дить. – С*ка, ось французи у*бані. – Розумієш, які закінчені? – Наші й то краще. – Я просто ніколи не очікував. Я тобі кажу, знаєш, коли ти людину, бл*ть, ну, ху*во знаєш, з людиною спільного нічого у тебе не було, так? Але, коли ти, бл*ть, допоміг, п**дець допоміг людям, бл*ть, і… Ну, закінчені, закінчені під**аси. Це моя просто думка, що закінчені під**аси невдячні. – Ладно.
Хер з ним. Повернеться ж в Україну, думаю, коли-небудь. Може, він ще в Києві буде шататися. – Та я його буду в будь-якому разі шукати. Ні – я піднімаю «важку артилерію», нах*уй, у Москві, бл*ть. Я в будь-якому разі цього півня буду шукати. С*ка, під два метра ростом, і ось таке худе, нах*й, горбате. Х**тина, бл*ть. З ним же були нормальні стосунки. «Ооо, Віталій, ооо, спасибі-спасибі». Бл*ть, ну, я реально їм такі схеми напхав.
Я їм так допомагав, я їм допомагав п**дячити начальників СБ «Ашанів», магазинів, розумієш? Я їм допомагав. Я допомагав їх накривати, нах*й, я їм надівав наручники. Ну, п**дець. Я реально де-то рік потів, нах*й, тому що мене просто попросили люди, як би, ну, й більш-менш за нормальні гроші. Знаєш, я просто допоміг, просто для того, щоб, бл*ть.. Просто тому, що вони далекі від цього, бл*ть. Щоб просто так по-людськи, бл*ть, допомогти людям, бл*ть. А тут – ху*к, бл*ть. Я ж сьогодні цій мавпі дзвонив, кажу: «Франк»… Тому що я реально його тиждень вивідую, розумієш, і знаю, що він уже тут. Я йому вивідую – не бере трубку. Потім, бл*ть, вимкнений телефон. Потім скидають і не перезвонюють. Потім я йому пишу СМС-ки: «Я приїду – в рот в**бу тебе в посольстві». – А-ха-ха-ха. – «Дзвони мені». Перезвонює мені через 10 хвилин: «Віталій, я вибачаюсь, я дуже-дуже зайнятий». Я кажу: «Бл*ть, де ти, нах*й, є?». То сьогодні він мені сам перезвонив, я кажу: «Франк, якщо у тебе нема «капусти», я з тобою зустрінусь, але я з тебе зроблю цю капусту, ти розумієш чи ні?
Ти мені будеш срати, нах*й, доларами. І ссати, бл*ть. Він: «Ні-ні, все буде нормально, все буде нормально». Тремтячими руками, бл*ть: «Це те, що ти мені давав, я тобі клянусь, я не при справах, я більше нічого не знаю». – Зрозуміло. – Сереж, ну, серйозно. – Та, ладно, я все зрозумів, ситуація ясна. – У цій ситуації, як можу. Повір мені. Я думаю, ти бачиш моє ставлення й… – Звичайно, бачу все. – Бл*ть, повір мені, шо я не забив х*й, і я тобі ні словом не обманув. Ну, так вийшло, Сереж. Ну, вибачте, будь ласка. Просто я така людина, шо… Повір… PS: Кожна влада в Україні завжди задається питанням – чому падає її рейтинг довіри й підтримки. Практично завжди всередину влади відповідь народжується одна – ворожі інтриги й у цьому хтось винен. Насправді, це, у більшості випадків, не так – причини треба шукати в тих, хто не розуміє, чим він повинен займатися, перебуваючи на відповідальній посаді. Начальник Служби безпеки України – це повинна бути людина, яка працює на країну й заради країни. А не заради якогось, нехай і дуже поважного, людини.
Звідси, якщо судити за ще однією аудіозаписом, яку нам надав миколаївський бізнесмен, Герсак у Миколаївській області працює тільки заради однієї людини, яка його про це попросила. У цьому конкретному випадку хотілося б запитати у голови ОП Андрія Борисовича Єрмака – а Ви, взагалі, в курсі, що з себе являє людина, яка скрізь прикривається вашим ім'ям? Може, вже пора припинити його страждання й муки на такій ненависній для нього Миколаївщині, куди його хтось «заслав у заслання»?