Радіо Свобода вивчило нові документи про затриманих у Мінську російських найманців і дійшло висновку, що українські спецслужби, ймовірно, справді намагалися залучити до України бійців «ЧВК Вагнера», як про це заявив у четвер Володимир Путін. Також стали відомі імена двох затриманих, яких організатори операції підозрюють у можливій причетності до катастрофи «Боїнга» Малайзійських авіаліній, та ще один цікавий факт: росіянин Артем Миляєв («Шаман»), який вербував «вагнеровців» за проханням легендованого співробітника СБУ, пропонував йому також скористатися послугами громадян Китаю, відставних військовослужбовців китайської Народно-визвольної армії. Президент Росії у четвер в інтерв'ю телеканалу «Росія 24» заявив, що затримання 33 росіян у Мінську напередодні президентських виборів у Беларусі було «спільною акцією українських і американських спецслужб», унаслідок якої їх планувалося «заманити» до Беларусі. Раніше кілька російських та українських журналістів висловили схожу думку, розповівши, що з Мінська росіяни мали вилетіти до Стамбула, але внаслідок екстреної посадки літака, організованої СБУ, опинилися б у Києві та були б арештовані.
Українські журналісти, які розповіли про цю версію, стверджували зі посиланням на свої джерела, у тому числі в українських спецслужбах, що операція була зірвана через «зраду» голови адміністрації президента України Володимира Зеленського Андрія Єрмака, який в останній момент вимагав перенести її та нібито повідомив про плани захоплення «вагнеровців» до Москви. Сам Єрмак категорично заперечив, що він розпорядився перенести операцію, і назвав чутки про її підготовку «російським фейком».
Те, що більшість затриманих є бійцями так званої «ЧВК Вагнера» і мають великий бойовий досвід у складі проросійських сил у Донбасі (а також у Сирії, Судані та інших країнах Близького Сходу й Африки), стало відомо одразу після затримання росіян 29 липня, коли білоруські влади оприлюднили їхні імена та паспортні дані. У Мінську затриманих звинуватили в підготовці безладів під час президентських виборів, але вже через два тижні передали цих людей Росії, попри запит України про екстрадицію 28 з 33 затриманих та гнівні коментарі Володимира Зеленського у відповідь на відмову Беларусі це зробити. Радіо Свобода вивчило нові опубліковані у відкритому доступі документи, імовірно пов'язані з цією операцією. Якщо тиждень тому, коли ми писали про неї вперше, кількість і якість доказів здавалися нам недостатніми, щоб однозначно говорити про правдивість версії про причетність українських спецслужб до цієї історії, то тепер такий сценарій виглядає більш імовірним.
Версія про причетність українських спецслужб з'явилася так. 6 серпня, коли росіяни ще перебували в Беларусі, на сайті російської «Комсомольської правди» вперше була опублікована версія про причетність Служби безпеки України до затримання російських найманців у Мінську. У публікації стверджувалося зі посиланням на джерело в російських спецслужбах, що росіян залучили до білоруської столиці, запропонувавши їм контракт на охорону нафтових об'єктів у Сирії та Венесуелі через використаного «втемну» учасника війни в Донбасі Артема Миляєва (позивний «Шаман»). 16 серпня троє переданих росіян розповіли в інтерв'ю «Вістям» та телеканалу НТВ свою версію подій, згідно з якою їхній арешт у Мінську справді був результатом провокації спецслужб України. 17 серпня цю версію в загальних рисах (з розбіжностями в деяких деталях) повторив позаштатний агент Національного антикорупційного бюро України та ветеран війни на сході країни Євген Шевченко, а 18 серпня — український журналіст Юрій Бутусов, який додав, що операція планувалася разом з «партнерами зі США», оскільки в групі були двоє осіб, імовірно причетних до катастрофи «Боїнга» Малайзійських авіаліній 17 липня 2014 року під Донецьком.
Вслід за Юрієм Бутусовим журналістка українського «5 каналу» Яніна Соколова опублікувала відеоролик, матеріали для якого, за її словами, невідомі їй люди «передали на флешці в редакцію». На відео міститься запис розмов, які нібито відбулися між співробітником СБУ з легендою «нанімателя» бійців та трьома «вагнеровцями» з числа затриманих пізніше у Мінську: Денисом Харитоновим, Сергієм Щербаковим та Олександром Сидоровим. І Шевченко, і Бутусов, і Соколова стверджували, що операція з залучення бійців «ЧВК Вагнера» була зірвана після того, як про неї дізнався глава адміністрації президента України Володимира Зеленського Андрій Єрмак. 24 серпня інша українська журналістка Любов Величко опублікувала інтерв'ю з людиною, яку вона назвала «координатором операції», а також виклала у відкритий доступ кілька записів «вербувальних інтерв'ю» та низку документів, включаючи повні копії авіаквитків з Мінська до Стамбула, куплені для «вагнеровців» на ранок 25 липня, а також документи, які ті нібито надсилали «куратору операції» (співробітнику українських спецслужб з «легендою»).
Авіаквитки стали першим доказом реальності операції, яке можна перевірити за відкритими джерелами. У кожному з квитків міститься як код бронювання (PNR), так і номер виданого квитка, тобто вони справді були куплені (як випливає з позначки на них — готівкою). Усі ці квитки й досі відображаються в системі бронювання на сайті «Турецьких авіаліній» як «скасовані або невикористані» (про те, що після вимоги Єрмака перенести операцію квитки були скасовані, а замість них куплені нові, писав Юрій Бутусов). Крім того, виявилося, що майже у всіх затриманих у Мінську були й зворотні квитки — зі Стамбула до московського аеропорту Внуково на 19 жовтня 2020 року. Теоретично ці квитки могли бути куплені для звичайного транзиту через Мінськ до Судану, про що Радіо Свобода раніше розповідало джерело, пов'язане з «ЧВК Вагнера». На прохання прокоментувати появу нових документів, пов'язаних із затриманими у Мінську, він на момент цієї публікації не відповів.
Однак на те, що сталося справді могло бути спецоперацією української військової розвідки, вказує кілька інших опублікованих Любов'ю Величко документів. Зокрема, Величко виклала у відкритий доступ десятки анкет «вагнеровців», які вони заповнювали при «прийому на роботу» за проханням легендованого співробітника СБУ, а також такі специфічні документи, як, наприклад, результати їхніх ЕКГ, — складно уявити якийсь інший спосіб отримати доступ до такої інформації, крім добровільного надсилання самими бійцями.
Версія зі спецоперацією українських спецслужб містила в собі кілька невідповідностей і викликала низку питань. Частина з них залишаються невиясненими, однак за тиждень з моменту виходу попередньої статті про цю історію на сайті Радіо Свобода вдалося отримати відповіді на деякі з них. Зокрема, Юрій Бутусов та інші українські журналісти писали, що операція з залучення «вагнеровців» готувалася більше року.
Як це можливо, адже рік тому ще не було пандемії коронавірусу й мало що могло змусити росіян летіти куди-небудь через Мінськ — рейси з Москви були й дешевші, й зручніші, й безпечніші? Як розповіла Радіо Свобода Любов Величко зі посиланням на свої джерела в українських спецслужбах, спочатку «вагнеровці» мали летіти рейсом Внуково — Стамбул. На відміну від російських авіакомпаній, іноземні не облітають стороною територію України, і рейси з російської столиці до Стамбула зазвичай пролітають якраз над Києвом. «Куратор спецоперації», інтерв'ю з яким опублікувала Величко, підтверджує сказане раніше Юрієм Бутусовим: посадка рейса в Києві мала бути наслідком повідомлення про бомбу на борту або відбутися внаслідок інсценування припадку, розіграного співробітником спецслужб, який супроводжував групу. Є й нові питання, які виникають при вивченні виклаених Любов'ю Величко документів. Так, в опублікованих анкетах деяких «вагнеровців», які вони, імовірно, заповнювали для «прийому на роботу» за проханням легендованого співробітника СБУ, є графа «Яку вакансію або посаду ви б хотіли отримати?».
У більшості анкет після цього питання є дві країни на вибір — Україна та Лівія, а також дві посади — «медик» та «стрілець» (снайпер). Ні про яку Венесуелу, роботу в якій нібито пропонували «вагнеровцям», ні в одній з анкет не йдеться. Обізнане джерело Радіо Свобода з українських спецслужб говорить, що про «Венесуелу» росіянам, ймовірно, повідомили вже після того, як вони заповнили й надіслали «вербувальнику» свої анкети — а графи «Україна» та «Лівія» могли подаватися як альтернативні варіанти інших переважних місць «роботи». Крім того, за словами цього джерела, операція цілком і повністю розроблялася Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України, а СБУ підключилася до неї на самому останньому етапі, коли узгоджувалися деталі так і не відбувшегося затримання «вагнеровців» у Києві. «Це мало бути затримання бойовиків на території України з подальшим залученням їх до кримінальної відповідальності за їхні злочини, вчинені на території України, у Донбасі, а також отримання свідчень для суду в Гаазі по МН-17», — говорить наш співрозмовник.
Денис Харитонов, Сергій Щербаков та МН-17. Як розповіла Радіо Свобода Любов Величко зі посиланням на анонімного «куратора операції», інтерв'ю з яким вона опублікувала 24 серпня, двоє росіян з числа затриманих у Мінську, які нібито можуть бути причетні до збиття «Боїнга» Малайзійських авіаліній або володіти якою-небудь інформацією про цю подію, оскільки дані про з'єднання їхніх телефонів вказують на перебування в районі населеного пункту Снігове в день катастрофи, — це саме Денис Харитонов та Сергій Щербаков, про яких Радіо Свобода докладно писало в попередньому матеріалі про затримання «вагнеровців» у Мінську. Аудіозапис бесід співробітника українських спецслужб з Харитоновим та Щербаковим опублікувала ще 18 серпня Яніна Соколова. На цій записі Харитонов розповідає про те, як збивав з ПЗРК «Голка» українські Су-25 у липні 2014 року. Серед документів, які Харитонов нібито надіслав за проханням «вербувальника», є подання до нагороди за ці збиті літаки.
Щонайменше один Су-25 справді був втрачений українською армією 16 липня 2014 року, за день до катастрофи «Боїнга», в районі населеного пункту Маринівка, всього в 17 кілометрах від Снігового, звідки, як вважає розслідуюча трагедію Спільна слідча група, був здійснений постріл по цивільному лайнеру з російської зенітно-ракетної установки «Бук».
Китайські «музиканти» в «оркестрі Вагнера». Нарешті, ще одна цікава деталь в опублікованих Любов'ю Величко документах — це паспорти п'ятьох громадян Китаю. Якщо вірити доданому коментарю (фрагменту електронного листа або повідомлення), цих китайців легендованому співробітнику українських спецслужб рекомендував найняти на «роботу» разом зі своїми колегами-«вагнеровцями» Артем Миляєв, зазначаючи, що всі вони є відставними військовослужбовцями Народно-визвольної армії Китаю. Втім, щонайменше один з паспортів був просрочений і став недійсним ще в липні 2019 року. Радіо Свобода не вдалося підтвердити причетність цих громадян КНР до «ЧВК Вагнера» або дізнатися про них якусь додаткову інформацію.
За минулий тиждень з моменту першої нашої публікації ні Служба безпеки України, ні Головне управління розвідки українського Міністерства оборони не опублікували нових коментарів про причетність або непричетність українських спецслужб до операції з залучення «вагнеровців» з Москви до Києва для їхнього подальшого арешту. Служба безпеки України 19 серпня заявила, що дані про участь цього відомства в «вагнеровській операції» є «звичайним фейком», а жоден співробітник СБУ не брав участі в розмовах з «вагнеровцями» під легендою. Це не суперечить інформації джерела Радіо Свобода, про яку ми писали вище й яка полягає в тому, що СБУ була поставлена в відомість про те, що відбувається, лише на самому останньому етапі операції, перед самим її зривом.
Тепер уже колишній глава військової розвідки України Василій Бурба, який був звільнений Володимиром Зеленським 5 серпня й звільнення якого, за даними Юрія Бутусова, було пов'язано з невдоволенням Бурби перенесенням операції, прокоментував те, що сталося вкрай обережно, також не заперечивши прямо сам факт її підготовки. «По так званій справі «вагнеровців» у пресі занадто багато явної дезінформації та припущень. На мою думку, всі ці припущення спрямовані виключно на спробу завдати істотної шкоди репутації спецслужб України», — сказав Бурба. Єдиним представником українських спецслужб, який категорично заперечив факт «вербування» бійців «ЧВК Вагнера», став наступник Бурби Кирило Буданов, який назвав, як і Андрій Єрмак, такі повідомлення «російським фейком».