Джеймс Карафано, віцепрезидент напрямку міжнародної та безпекової політики аналітичного центру Heritage Foundation, у розмові з Голосом Америки пояснив логіку дій адміністрації Дональда Трампа щодо завершення війни в Україні. Карафано наголосив, що якщо Сполучені Штати збираються інвестувати 500 мільярдів доларів в Україну, вони ніколи не дозволять Володимиру Путіну захопити цю країну.
За словами аналітика, Україна не є життєво важливим інтересом США, оскільки вона не є членом НАТО і немає зобов'язань за Статтею 5 про колективну оборону. Однак вільна та незалежна Україна, здатна захищатися, є набагато кращим варіантом з погляду американських інтересів. «Чи нам набагато краще з росіянами на іншому боці України, — і відповідь: однозначно. Тож Сполучені Штати мають усі підстави бажати вільної та незалежної України, здатної захищатися», — сказав Карафано.
Фонд Спадщина опублікував своє бачення політики щодо регіону та завершення війни в Україні у «Проєкті 2025». У документі зазначається, що в консервативному русі існує дві течії щодо політики США у війні Росії проти України: повна підтримка українців у їхній боротьбі з незаконною агресією Росії або повне залишення країни як такої, що не захищена 5 статтею НАТО та є «однією із найбільш корумпованих в регіоні». Сам проєкт пропонує третій шлях, за яким подальша участь США має бути повністю оплачена, обмежуватися військовою допомогою, тоді як європейські союзники займаються економічними потребами України, і мати чітко визначену стратегію національної безпеки, яка не ризикує життям американців.
Карафано підкреслив, що конфлікт серйозно послабив військову міць Путіна та зміцнив єдність НАТО та її важливість для європейських країн. У своїй останній публікації «Зовнішня політика Трампа: чого очікувати від MAGA 2.0» він пише, що Трамп зорієнтований закінчувати війни, оскільки «війни (крім шкоди, яку вони завдають невинним) погані для бізнесу». Водночас президент покладе кінець «нескінченному фінансуванню Америкою інших країн, вимагаючи натомість, щоб ці країни активізувалися й почали нести власну частину відповідальності».
Стратегічні інтереси США полягають у тому, щоб існувала вільна і незалежна Україна, здатна захистити себе. Карафано пояснив, що Сполучені Штати є глобальною державою з глобальними інтересами та глобальною відповідальністю. Світ об'єднують три великі зони, які дозволяють США займатися своїми справами та інтересами: Європа, ширший Близький Схід та Індо-Тихоокеанський регіон. Об'єднана та мирна Європа, вільна від дестабілізуючих дій Росії, є життєво важливим інтересом Америки. Україна, яка є вільною та незалежною, здатною захищатися, є перешкодою для росіян незалежно від того, є вона в НАТО чи ні.
Карафано наголосив, що в інтересах Америки є припинення війни та припинення вогню. Це має зі стратегічної точки зору зберегти Україну і реалістично ставитися до здатності України відновити окуповану територію. Але також це важливо з гуманітарної точки зору. «Більше смертей українців не допоможе відвоювати всю українську територію. Війна на виснаження ніколи не створить сильнішої України», — сказав він.
Аналітик підкреслив, що багато людей кажуть, ніби припинення вогню — це подарунок росіянам, але це більша частина історії. Це те, що США зробили в 1945 році, коли половина Німеччини контролювалася Радянським Союзом. Це те, що США зробили в 1953 році, коли половина Корейського півострова контролювалася Північною Кореєю. Це те, що США зробили в 1968 році, коли Ізраїль не мав підтримки. Багато воєн припинялися так, що не було явного переможця.
«Проблема полягає в тому, що я думаю, що всі зосереджені на тому, як виглядатиме угода. Я вважаю, що угода не важлива. Мета – зупинити війну. Справжнє питання полягає в тому, що ми робимо на наступний день після війни, щоб забезпечити вільну та незалежну Україну в майбутньому», — наголосив Карафано.
Він пояснив, що більшість майбутніх воєн відбуваються не через поганий мир, а через те, що люди роблять після досягнення миру. Другого вторгнення в Україну не було через те, що Мінська угода була поганою, хоча вона справді була поганою. Але США нічого не робили для того, щоб її виконати. Тому була друга війна. Правильною відповіддю є припинення вогню.
На запитання про те, чи потрапляємо ми в пастку «Мюнхена 2.0», де ми заспокоюємо диктатора, віддаємо території та підбадьорюємо агресора, Карафано відповів, що це не умиротворення. «Умиротворення означало б дати росіянам щось за столом переговорів, чого вони не виграли на полі бою. Визнаючи, що росіяни мають територію, яку вони мають, і нездатність України повернути цю територію – можливо, вони обміняють території, я не знаю – це називається бути реалістом», — сказав він.
Карафано наголосив, що Росія провалилася у своїх цілях. Метою Росії було завоювати і знищити Україну – це не вдалося. Метою Росії був розпад НАТО – це не вдалося. Метою Росії було залякати всі інші країни. Якщо Росію зупинять в Україні, вони досягли лише деяких незначних територіальних здобутків ціною знищення російської армії, калічення російської економіки та перетворення себе на світового вигнанця. «Уявлення про те, що війнам бувають ідеальні кінці й ми отримуємо все, що хочемо, — це просто казковий пил», — сказав аналітик.
Повідомлення, яке почують не лише в Західній Європі, але й у таких місцях, як Молдова, Грузія та інші місця Центральної Азії, полягає не в тому, що Путін отримав велику перемогу, а в тому, що це невдаха, який зупинився на місці і чиї найкращі дні позаду.
На запитання про людей на окупованих територіях, Карафано порівняв ситуацію з Південною Кореєю. Хоча люди в Північній Кореї живуть у жахливих умовах, люди в Південній Кореї живуть в одній з найжвавіших і найважливіших демократій у світі. Оскільки США залишилися в Західній Німеччині, не тільки Західна Німеччина і Східна Німеччина стали вільними, але й уся Центральна Європа зрештою стала вільною. Україна розташована поруч із усім НАТО, тому неможливо порівняти, що в Україні повинні бути американські війська, щоб захищати Україну.
Карафано пояснив, що якщо вважати, що війна може закінчитися лише тоді, коли ми отримаємо все, що хочемо, і все буде добре, то це неправильно. Війни майже ніколи такими не бувають. Сполучені Штати виграли Другу світову війну, але вже тоді половина Європи була окупована, а Китай швидко завоював більшу частину Азії.
На запитання про те, чи потрапляємо ми в пастку «Мюнхена 2.0», Карафано наголосив, що це не поступки, а констатації реальності. Смішно, що люди казали: «Ну, не треба так казати». Але чому б і ні? Всі знають, що це правда. Кожен європеєць знає, що це правда. Кожен українець знає, що це правда. Кожен американець знає, що це правда, всі в Росії знають, що це правда. США ніколи не змушували жодну країну фактично відмовитися від суверенітету своєї території. США визнавали, що певна частина була окупована. Якщо було б інакше, ось це була б поступка.
Ствердження очевидного, що вже є правдою, не є поступкою, це просто констатація реальності. Справжня метрика полягає в тому, що ви даєте Путіну щось за столом переговорів, що він не зміг взяти на полі бою – це є поступкою. Якщо, наприклад, ви сказали, що Україна має відмовитися від суверенітету своєї території, навіть окупованої, це справді погана угода і поступка.
Карафано наголосив, що ніщо з того, що сказав міністр оборони США Піт Геґсет, не є поступкою, і насправді ніщо з того, що він сказав, не відрізняється від політики адміністрації Байдена. Політика адміністрації Байдена ніколи не мала на меті звільнення всієї України. Вона ніколи не заявляла, що збирається фінансувати війну, доки не буде відвойовано кожен дюйм України. Вона ніколи не говорила, що збирається вводити війська в Україну. Тож те, що сказав Піт Геґсет, — точно те, що казала адміністрація Байдена.
На запитання про НАТО, Карафано пояснив, що Геґсет ніколи не казав, що Росія повинна мати право вето на вступ України до НАТО. Геґсет сказав: «Це не буде частиною переговорів, і Україна зараз не збирається вступати до НАТО». Це насправді нічим не відрізняється від політики Байдена, і це насправді лише відображення реальності. НАТО є консенсусною організацією. Кожен учасник має погодитися. Не кожен учасник погоджується. Тому всі знають, що Україна зараз не стане членом НАТО. Це просто факт.
Геґсет не сказав, що Україна не повинна вступати в НАТО в майбутньому. Він просто сказав, що членство в НАТО не буде частиною переговорів. Коли буде мирна угода, Карафано може на 1000% гарантувати, що під час цієї мирної угоди США не скажуть: «Добре, є угода про припинення вогню — і ми надаємо членство в НАТО». Це не станеться не через Піта Геґсета, не через Дональда Трампа, а тому, що в НАТО немає консенсусу щодо цього.
На запитання про гарантії безпеки, Карафано відповів, що це нісенітниця. Що стримуватиме Путіна в майбутньому – це те, щоб Україна була здатна захистити себе. Люди говорять про відправлення туди миротворців як про першу лінію оборони, але це не буде працювати. Путін не буде дбати про війська НАТО в Україні, тому що він знає, що все НАТО не буде воювати через Україну, тому що Україна не має гарантій п'ятої статті. У всьому НАТО недостатньо сухопутних сил, щоб розмістити в Україні досить велику армію, щоб стримати Путіна. Тож миротворці в Україні не мають сенсу, якщо вони реально не зможуть запобігти вторгненню в Україну. І вони не можуть.
На запитання про те, як стримати росіян, Карафано відповів, що потрібно мати Україну як країну, яка може себе захищати, яка є вільною, чия економіка розвивається і яка будує оборонну промислову базу. Також потрібно посилювати НАТО, тому що це так само стримуватиме росіян. Дональд Трамп збирається сильно тиснути на росіян. Він збирається знизити ціни на нафту. Він збирається посилити санкції. Він збирається робити багато речей, які зашкодять російській економіці. Росія буде слабшати.
Трамп збирається зробити багато речей, щоб переслідувати іранців. Тож іранці матимуть набагато менше можливостей підтримувати росіян. Він збирається зробити багато речей, щоб чинити сильний тиск на китайців. Китайці матимуть менше можливостей підтримувати росіян. Незалежно від того, що станеться з фактичною мирною угодою в Україні, Трамп збирається зробити багато щодо росіян, китайців, північнокорейців та іранців, що справді зменшить їхню здатність підтримувати цю війну.
Якщо він дійсно захоче, Дональд Трамп може багато зробити щодо Північної Кореї. Північна Корея є найбільш санкціонованою країною на планеті, але багато з цих санкцій фактично не повністю виконано. Якби Сполучені Штати хоча б частково суттєво посилили санкції проти Північної Кореї та дійсно придушили транснаціональну злочинну діяльність, яка підживлює більшу частину економіки Північної Кореї, її економіка завалилася б за лічені хвилини.
На запитання про збільшення українських потужностей, Карафано сказав, що Сполучені Штати винесуть на розгляд речі, які тільки США можуть винести. Якщо Україна має 300 мільярдів доларів репарацій, то є речі, які можна купити лише у Сполучених Штатів, як-от HIMARS, F-16 і таке інше. Сполучені Штати збираються зосередитися на речах, які можуть надати лише США, і очікування полягає у тому, щоб українці зробили багато. Вони збираються інвестувати в Україну. США збираються спільно працювати над тим, щоб інвестувати у відновлення української оборонно-промислової бази, тому що це вигідно всім.
Карафано наголосив, що якщо Сполучені Штати збираються інвестувати 500 мільярдів доларів в Україну, чи можна думати, що вони коли-небудь дозволять Володимиру Путіну захопити Україну? Справа не лише в тому, щоб Україна мала спроможність захистити себе, але коли ви відбудовуєте українську оборонно-промислову базу, вона стає частиною арсеналу демократії для постачання іншим. Більшість фізичної відбудови України справді відбуватиметься за рахунок європейських інвестицій, але там будуть й американські інвестиції.
Карафано зазначив, що найсмішніше, що всі якось повністю ігнорують, — це вся ця річ, яка говорить: «Добре, ви знаєте, ми збираємося залучити США, і вони збираються отримати багато критичних корисних копалин з України, і вони збиратимуться їх тут видобувати та обробляти». Якщо Сполучені Штати збираються інвестувати 500 мільярдів доларів в Україну, чи можна думати, що вони коли-небудь дозволять Володимиру Путіну захопити Україну?
На запитання про те, чи має Україна повернути надану США допомогу, Карафано сказав, що це справедливо, що Сполучені Штати отримують компенсацію за частину наданої ними допомоги. Будьмо чесними, якби не військова допомога США, сьогодні не було б України. Причина, чому все ще існує Україна, полягає в тому, що коли росіяни вторглися, українці воювали, щоб захистити свою власну територію. Це були не Сполучені Штати. Це був не Джо Байден. Джо Байден сказав президенту сісти в літак і залишити країну. Адміністрація Байдена була дуже рада дозволити захопити Україну. Але українці воювали, захищаючи свою країну, європейці кинулися до них і підтримали їх, а потім адміністрація Байдена почала надавати зброю і підтримувати Україну.
Карафано вважає, що багато консерваторів насправді сказали б, що їхня головна претензія полягала в тому, чому США просто не дали українцям усе, що їм було потрібно на початку, і дозволили їм захистити свою країну, а не тягнути цю справу три роки. Українці дуже вдячні за це, і він не думає, що вони мають проблеми з тим, що Сполучені Штати можуть отримати назад частину цих грошей.
Багато з цього цілком може бути іншою моделлю того, як робити речі, а не просто традиційна іноземна допомога. Президент говорив про «ленд-ліз», що США зробили після Другої світової війни. Він говорив про кредити. Реальність така, що США хочуть і те, і те. Вони хочуть, щоб Україна не просто змогла захищатися, але й стала процвітаючою країною, тому що для США було б великою трагедією зупинити війну, але щоб росіяни все одно виграли, тому що українська економіка розвалилася, люди залишили країну, вона стала некерованою, їх охопила дезінформація.
Сполучені Штати не хочуть бачити Україну, яка не може себе захистити. Вони хочуть бачити Україну, яка може розвиватися та процвітати, тому що тоді вона стає чистим активом. Модель Південної Кореї є хорошим прикладом. У якийсь момент Південна Корея перейшла від залежності від Сполучених Штатів до чистого учасника глобальної безпеки. Сьогодні є військова техніка в Європі, в Польщі, можливо, частина в Україні, яка будується в Південній Кореї. Колись Україна стане вкладником у мир і безпеку Європи, а не одержувачем цього.
Карафано не думає, що потрібно занурюватися в хвилювання про те, як виглядає точна фінансова структура. Сполучені Штати не просто хочуть повернути свої гроші і їм байдуже до України. Це самопровал. США хотіли б повернути частину цього, тому що вони збираються реінвестувати це в позитивні речі, але вони також хочуть, щоб українська економіка процвітала. Реальним показником успіху є припинення вогню. США хотіли б побачити, як за два роки 3 мільйони людей повернулися в Україну.
На запитання про те, чи має Україна компенсувати США рідкісноземельними мінералами, Карафано сказав, що це справедливо, що Сполучені Штати отримують компенсацію за частину наданої ними допомоги. Від початку повномасштабного вторгнення було надано 65,9 мільярдів доларів на військову допомогу. Всього за цей період Конгрес виділив 183 мільярди доларів на всю, пов'язану з Україною, допомогу. Не все з цього було витрачено. Також ці гроші пішли до Східної Європи для посилення присутності на східному фланзі, на стримування Росії по всьому світу тощо. Таким чином, в Україну пішло техніки та іншої допомоги на набагато меншу суму. З іншого боку, Україна вражає можливості Росії. Тож Росія стає меншою загрозою, а тому Сполученим Штатам доводиться витрачати менше грошей на її стримування.
Карафано вважає, що це короткозорість говорити, що «це зробить хлопець із бухгалтерською книгою та червоним олівцем». Це питання мистецтва, дипломатії, державного мистецтва, стратегії та економіки. Як отримати компенсацію, а також як гарантувати безпеку в майбутньому і як забезпечити зростання України в майбутньому? Легко сказати, що США збираються дати 500 мільярдів доларів за важливі корисні копалини. Це безглузді інвестиції, якщо ви не можете піти, видобути їх і обробити. Хто буде платити за видобуток і обробку? Чи зможе Україна побудувати критичну інфраструктуру для видобутку корисних копалин вартістю 500 мільярдів доларів?
Чи буде мир у довгостроковій перспективі та як Україна процвітатиме в довгостроковій перспективі, не визначатиметься тим, як виглядає мирна угода. Це визначатиметься тим, що люди робитимуть після укладання угоди. Також потрібно пам'ятати, що китайці мають частку на критичному ринку корисних копалин. Тому вони можуть знижувати ціни на товари, коли захочуть. Тому незалежно від того, наскільки дешево ви можете щось виробити, китайці можуть продати це дешевше. Отже, потрібно багато капіталовкладень, щоб зробити ці інвестиції вартими.
Звідки це йтиме? Чи збираються США дозволити рідкісним елементам на 500 мільярдам доларів бути там і нічого не робити? Карафано так не думає. Він вважає, що це чудові запитання, і щиро кажучи, він хотів би, щоб більше людей говорили про це, тому що чи буде мир у довгостроковій перспективі та як Україна процвітатиме в довгостроковій перспективі, не визначатиметься тим, як виглядає мирна угода. Це визначатиметься тим, що люди робитимуть після укладання угоди.
На запитання про те, що дозволяє Росії так добре воювати, Карафано сказав, що це не розмір її ВВП, а те, що вони є диктаторським суспільством, яке може спрямовувати всі свої гроші на оборонні витрати. Це так само, як Північна Корея має одну з найдосконаліших ракетних і ядерних програм на планеті, хоча вона є найбіднішою країною на Землі. Як вони це зробили? Вони просто морять усіх голодом і вкладають це в ядерну програму. Це правда, що Європа має дуже велику економіку. Європа повинна бути в змозі впоратися з цим. Але є багато причин, чому європейці не можуть цього зробити.
Десь 30-40 років тому американська економіка і європейська економіка сукупно були приблизно однаковими. Сьогодні у європейців приблизно вдвічі менше грошей, ніж у Сполучених Штатів. Що сталося? Там дійсно дурна політика щодо енергетики, яка робить енергію недоступною. Є регуляторна політика, яка унеможливлює ведення бізнесу. Вони роблять багато дурниць. Частина американського послання до європейців полягає в тому, що вони насправді можуть дозволити собі багато чого з цього. Припиніть робити дурниці.
Карафано не думає, що можна недооцінювати вартість безпеки Сполучених Штатів, які повинні бути сильними на трьох окремих театрах по всій планеті. Це дуже, дуже важка робота. Реальність така, що США зробили дуже погану роботу в цьому. Вони закінчили Холодну війну, вони сказали: добре, у Сполучених Штатів має бути достатньо військових, щоб діяти в двох місцях одночасно, тому, якщо росіяни щось зроблять, китайці не змогли зробити щось за американською спиною. США провалили це за Обами. Вони повністю знищили будь-яку здатність масштабно битися на кількох театрах.
Простий аргумент, що європейці мають допомагати Україні, тому що США збираються повернутися до Азії, насправді неправда. 70% ВМС США вже знаходяться в Індо-Тихоокеанському регіоні. Тому США не можуть перекинути ВМС до Азії. Якби США перенесли решту військово-морського флоту в Азію, то, наприклад, у Червоному морі вони б нічого не могли зробити. Так що цього не станеться.
Карафано пояснив, що 90% американських військових фактично знаходяться в Сполучених Штатах. Отже, ви не можете перекинути армію, тому що сухопутні війська розташовані в центрі з фокусом на усіх напрямках. Повітряні сили не змінюють розташування, тому що вони розгортаються по всьому світу. США буквально єдина країна у світі, яка має ВПС, які розгортаються по всьому світу. Ви не можете змінити дислокування Космічних сил, тому що вони в космосі. Реальність така, що військового повороту уваги до Азії немає. Єдиний спосіб мати більшу структуру стримування в Азії – це збільшити потенціал.
Ось тут і вступають в дію європейці. Сполученим Штатам потрібен стабільний східний фронт у Європі. Тому що це єдине, що дозволить США створити більше потужностей в Індо-Тихоокеанському регіоні. Тому США потребують Європи і НАТО, щоб бути успішними. Ось чому зобов'язання США не в тому, щоб кинути все на європейців і втекти туди. Зобов'язання США полягає в тому, що вони повинні допомогти їм стати стабільними, тому що якщо вони стабільні, тоді США зможуть зробити все в Азії.
Люди потрапили в таке мислення, коли вони думають, що Сполучені Штати або покинуть їх, і вони залишаться самі, або Сполучені Штати повертаються, як це було в старі добрі часи, і вони зроблять усе, і вони отримають все безкоштовно. Ні те, ні інше не станеться. Станеться те, що Сполучені Штати будуть вимагати від європейців, щоб вони зробили те, що вони повинні зробити, тому що це правильно. США не підуть і не скинуть все на Європу, але вони не дозволять європейцям відмовитися від власного тягаря у війні в Європі.
На запитання про те, чи не підривають взаємини коментарі Дональда Трампа про Данію, Канаду та Гренландію, Карафано сказав, що все навпаки. Він каже їм, що необхідно серйозно поставитися до своїх обов'язків. Іронія щодо Данії та Канади полягає в тому, що вони платять менше 2% ВВП за власну оборону. Це не означає, що вони не є сміливими, важливими країнами. На душу населення данські військові зазнали більше втрат в Афганістані, ніж Сполучені Штати. Тому ніхто не відкидає те, що військові виконують свою роботу. Але реальність полягає в тому, що Данія та Канада виділяють мало коштів на оборону.
Іронія полягає в тому, що в цих двох конкретних прикладах речі, які США повинні зробити з їхньою потребою в більшій обороні, насправді знаходяться в їхніх власних країнах. Тож за іронією, це посилить НАТО, але США не шукають данської дивізії на передовій, і вони не шукають канадської дивізії на передовій. Їхні головні потреби – це дійсно їхні власні країни. Це урок української війни.
Ніхто не збирається вторгатися в Данію, ви не зможете пройти через багато країн, щоб потрапити туди. Якщо для Данії буде загроза, то вона буде подібна до того, як росіяни погрожують Україні. Вони будуть атакувати інфраструктуру. Вони будуть погрожувати протиракетній обороні крилатими ракетами великої дальності і тому подібним. Отже, для більшості європейських країн, які не знаходяться на передовій, їхні оборонні інвестиції мають бути спрямовані на захист їхніх Батьківщин: підвищення безпеки, посилення протиракетної оборони, створення щось на зразок Залізного купола, щоб вони ніколи не зіткнулися з проблемою, з якою стикаються ізраїльтяни чи українці.
У Канаді більшість грошей, які їм треба витратити на оборону, — в Арктиці, де у США недостатньо ресурсів, і вони мають значну загрозу Росії та Китаю. Тож, по суті, на США кричать за те, що вони говорять країнам, що вам потрібно краще захищати своїх громадян. Так Карафано це бачить.
На запитання про те, чи не повинна Україна отримувати те, що отримує Південна Корея, Карафано сказав, що США дуже допомагають Україні, а люди тут сидять і критикують його. Він має на увазі, добре, ти робиш добру справу, але ти повинен виконувати всі свої обов'язки. Це як дитина, яка каже: «Ну, я помив посуд». Що ж, ти не зробив інших своїх справ. Так, але зробив одну. Уряд повинен виконувати всі свої обов'язки, а не лише ті, які він хоче.
На запитання про те, чи потрібні Україні вибори, Карафано сказав, що він погоджується з тим, що це буде дестабілізуючим фактором, і він вважає, що час не підходить.
На запитання про розслідування воєнних злочинів, Карафано сказав, що це важливе питання. Воєнні злочини не зникають. Насправді ця адміністрація стверджувала, що ви не можете ігнорувати злочини. Ви просто отримуєте більше злочинів. Тому він не думає, що питання розслідування воєнних злочинів зникне. Він не думає, що питання репарацій зникне. Він не думає, що санкції зникнуть. Він думає, що це має бути на розгляді.